Весел. Анотацiя_Веселi_бандури. Факультет музичного мистецтва кафедра музичного мистецтва
 Скачать 35.23 Kb.
|
Виконала: студентка IV курсу Групи ТНБ-47 Бондаренко Анна Олегівна Київ 2021 Зміст Розділ І. Загальні відомості про твір 2 Розділ ІІ. Форма викладу та музично-виражальні засоби 4 Розділ ІІІ. Виконавський аналіз 6 Розділ ІV. Диригентські труднощі 8 Висновок 10 Розділ І. Загальні відомості про твір«Веселі бандури» – це інструментальний твір Якова Лапинського для ансамблю бандуристів. Лапинський Яків Наумович - радянський, український композитор, педагог. Заслужений діяч мистецв України (1991), член НСКУ (1959). Закінчив Київську консерваторію по класу композиції Л. Ревуцького (1955), де й працював від 1980 – викладач композиції, інструментування та читання симфонічних партитур. Від 1997 мешкає у м. Дармштадт (Німеччина). Народився 7 січня 1928 року в Умані – помер 30 січня 2020 року. Працює переважно в інструментальних жанрах, досвідчений майстер оркестрового письма, написав музику до низки кінофільмів. Музика Яківа Лапинського позначена рисами постромантизму, нерідко –фольклоризму, оптимістична за своїм характером. Музичній мові притаманні барвистість звукозапису, ритмічна пружність, рельєфність тематизму. Також Я.Лапинський автор спогадів про Л.Ревуцького. В композиторському доробку Якова Наумовича велика кількість творів: ораторія «В космосі», сюїта «Українські акварелі», для симфонічного оркестру – 2 симфонії, симфонічні поеми – «Сталінградська битва», «Дніпро», «Гопак», «Звершення», «Пагорби Києва», «Пам’ять», «Козачок»; симфонічна картина «Свято» (1959); сюїта «Антарктида» (1962); увертюри – «Промениста» (1967), «Святкові звучання» (1977); концерт для скрипки і симфонічного оркестру «Українські наспіви» (1972); концерти для симфонічного оркестру і баяна (1971, 1972, 1980 – «Веснянка»); концерт для голосу з оркестром (1961); концерти для бандури, гітари, контрабаса, маримбафона (12 концертів); концерт-поема для фортепіано на тему «Казок Віденського лісу» Й. Штрауса (2001); для оркестру нар. інструментів – рапсодія «Гопак», поема «В ніч на Купала», п’єса-гра «Плескач»; поема-фантазія «Дівочий сон»; для ансамблю бандуристів – «Українська рапсодія», «Веселі бандури» (2010), «Веснянка», «Ритми козачка»; для ансамблю сопілок – «Веснянка»; для струн. квартету – п’єси; для великого духового оркестру – «Український концертний марш». Розділ ІІ. Форма викладу та музично-виражальні засобиІнструментальний твір написаний для ансамблю бандуристів акордової фактури в простій тричастинній формі, крайні частини однакові, а середня контрастна (протилежна) їм за характером музики. Склад – партії для трьох бандур. Починається з чотирьох тактів енергійного вступу в акордовій фактурі. Структура твору: ⦁ Вступ; ⦁ І частина ⦁ ІІ частина ⦁ІІІ частина(реприза першої) ⦁ Coda. Тональний план музичного твору активно впливає на процес формування композиції з усіма властивостями її , відношеням розділів і фону, роллю кульмінаційних зон. Відступ від початкової тональності сприяє подоланню одноманітності і стимулює подальший розвиток. Основна тональність твору: G-dur у якій починається і закінчується композиція, з відхиленнями в інші тональності в середній частині (B, C). Розмір перемінний – крайні частини у розмірі 2/4, а середня 3/4. Темп твору швидкий, характер 1 і 3 частини танцювальний, веселий, тому виконується легко, жваво і як зазначено у партитурі – Brilliante(блискуче), а середня частина більш спокійна, грайлива. Гармонія твору проста, характерний простий ритмічний малюнок, зустрічаються різні тривалості нот: восьмі, половинні, четвертні. Динамічні відтінки – поняття, які стосуються сили звучання. Позначення динамічних відтінків, які запропонував автор у партитурі, є тим основним матеріалом, на основі якого необхідно проаналізувати динамічну структуру твору. Динамічна палітра досить насичена: від ff до Р, а також зустрічаються такі динамічні відтінки, як subito P, sfz, cresc. Це динамічне різноманіття робить твір цікавішим для виконавців і слухача. Закінчується композиція динамічною кодою всіх голосів, з акцентованими нотами, синкопованим ритмом та динамікою в два форте та сфорцандо. Все це створює феєричний, блискучий фінал твору. Розділ ІІІ. Виконавський аналізЄдність художнього трактування, правильність розкриття художнього образу вимагають визначення потрібного темпу у виконанні твору. Знайдений диригентом вірний темп в значній мірі означає, що можна заволодіти художнім образом, створеним в даному творі. Динаміка у творі також допомагає розкриттю художнього змісту твору. Виконавські інструментальні труднощі: Ритмічні труднощі Ритм як організація звуків у часі проникає в різноманітні елементи музичної тканини твору, один із трьох основних елементів музики поряд з мелодією і гармонією. В партіях часто зустрічаються ноти з лігами, що можуть викликати труднощі у виконавців і потребують чіткого вирахування. Відчуття фрази Важливо відчувати рух мелодії по фразах. В цьому допомагає музична побудова, хвилеподібний рух та динамічні відтінки. Басова лінія Басова лінія насичена і створює настрій та пульсацію твору. У швидкому темпі важливо чітко переходити, так як присутні стрибки та якісно заграти басову партію. Технічні труднощі Технічні труднощі полягаю у швидкому темпі виконання, потребують чіткості і точності нотного тексту. Перемикання між частинами Перемикання між частинами також має велике значення. Воно впливає на цілісність твору загалом. Так як темп швидкий, перемикання має бути якнайменш непомітним і швидким, тому здійснюється розподіл між виконавцями – одна група перемикається раніше, інша пізніше. Таким чином ми уникаємо розриву, довгої пауз і рух твору продовжується. Найбільш поширений – хвилеподібний рух мелодії, що складається з чергування висхідних і низхідних рухів, що врівноважують один одного. Всі партії написані у хвилеподібному русі, в деяких моментах присутні інтервальні стрибки, між першою і другою відбуваються переклички в теситурному і динамічному плані. Основна тема проходить у перших та других бандур, третя виконує акомпануючу функцію. У творі присутні такі прийоми гри, як глісандо і удар по корпусу бандури. Глісандо використовується на початку у вступі та в переходах між частинами. Удари по корпусу присутні у середній частині і створюють ефект перегукування між голосами, так як виконуються поперемінно в різних партіях. Головним завданням виконавців в цьому місці є правильність ритмічної структури і синхронного виконання. Розділ ІV. Диригентські труднощі«Веселі бандури» починаються в швидкому темпі на ff (жести диригента при цьому зібрані, амплітуда помірно-велика). Твір написаний у розмірі 2/4 та ¾, тому диригент користується дводольною та тридольною схемою. Так як темп швидкий, для зменшення жестикуляції я поєднала диригування по два такти на 2/4. Головною умовою використання цього поєднання є обов’язкове попередження колективу. Твір насичений динамічними відтінками, тому диригент використовує динамічні контрасти в жестах. При диригуванні даного твору зустрічаються такі технічні труднощі: передати характер твору за допомогою штриха non legato використовуючи кистьовий прийом; показ вступу слід робити чітко і впевнено, щоб у капели не було ніякого сумніву про вступ; зміна характеру жесту між контрастними частинами; зміна розмірів (двохдольний, тридольний); динамічні контрасти в жестах. Висновок«Веселі бандури» - швидкий, веселий та запальний твір. Він може слугувати прикрасою будь-якого концертного виступу і має право посідати чільне місце в репертуарі капели бандуристів. Диригентсько-виконавські задачі полягають у донесенні до слухача основної ідеї, образу композиції. Виконуючи твір диригент повинен пам’ятати, що він є керівник тих ідей і почуттів, які автор заклав у твір. Диригент повинен переконати виконавців пережити та втілитись у потрібне почуття. Створити певний настрій, що відповідає образу та характеру твору, з наявністю композиторського бачення та задуму! |