Дослідження сечоводів. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри. При дослідженні
 Скачать 69.63 Kb.
|
|
Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри. При дослідженні сечоводів визначають їхню товщину, наявність каменів у них, стан слизової оболонки сечового міхура та сечоводів. З цією метою проводять пальпацію прямої кишки, цистоскопію сечового міхура і сечоводів та рентгенографію. При запальних процесах (пієлонефриті, уроциститі, закупорення каменями) сечоводи прощупуються як круглі, болючі при натискуванні тяжі, що тягнуться від нирок до шийки сечового міхура. Прохідність сечоводів у самок великих тварин можна дослідити катетеризацією при наявності катетеризаційного цистоскопа. Вона порушується при уролітіазі та стискуванні їх пухлинами. Камені в сечоводах виявляють пальпацією і катетеризацією. У дрібних тварин їх можна виявити за допомогою рентгенографії. Стан слизової оболонки сечового міхура в місці отворів сечоводів залежить від запальних процесів. При пієлонефриті отвори сечоводів іноді оточені білим кільцем із червоною смужкою. Сечовий міхур досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, катетеризацією, цистоскопією та рентгенографією. Оглядом у дрібних тварин можна виявити відвисання черевної стінки в ділянці розміщення сечового міхура. Крім того, у всіх тварин важливу інформацію може дати спостереження за актом сечовиділення. Так, при уроциститі та уролітіазі виявляюють часті позиви до сечовиділення (полакіурію і странгурію), наявність крові та її згустків (при хронічній гематурії) в останніх порціях сечі; при спазмі сфінктера сечового міхура - ішурію і занепокоєння тварин (сечові коліки); при парезі та паралічі сечового міхура - занепокоєння, позиви до сечовиділення або самовільне виділення сечі невеликими порціями (енурез), особливо під час руху та лягання тварини, а також збільшення тривалості акту сечовиділення; при затримці сечовиділення в робочих коней - занепокоєння їх. Пальпацію сечового міхура у дрібної рогатої худоби і м'ясоїдних проводять через черевну стінку, звертаючи увагу на його наповнення і чутливість. У великих тварин сечовий міхур пальпують через пряму кишку, а в самок, крім того, пальпацію можна провести через піхву. У здорових тварин сечовий міхур розміщений на лобкових кістках, а в наповненому стані він частково звисає в черевну порожнину. Порожній сечовий міхур пальпується у вигляді щільного грушоподібного тіла. Збільшення об'єму сечового міхура виявляють при ішурії, паралічі або парезі ЙОРО СТІНКИ, яка втрачає тонус і здатність до скорочення (травми хребта, каудальної частини спинного мозку, менінгіт), при перитоніті, звуженні уретри рубцевою тканиною та закупоренні її сечовими камінцями при уролітіазі. Болісність сечового міхура при його пальпації проявляється занепокоєнням тварини і є характерною для гострого уроциститу та уролітіазу. Внутрішньою пальпацією перевіряють також тонус стінки сечового міхура і його здатність скорочуватися. При ослабленні тонусу стінка його не відповідає скороченням на натискування під час пальпації. Такі зміни тонусу спостерігають у старих тварин при парезі сечового міхура, післяродовому парезі в корів, міоглобінурії в коней, запаленні головного та спинного мозку. Камені і пухлини при слабкому наповненні сечового міхура діагностують пальпацією і рентгенографією. Дигітальну перкусію сечового міхура через черевну стінку проводять у дрібних тварин. Нею виявляють накопичення газів при уроциститі, оскільки захворювання супроводжується аміачним бродінням сечі. Цистоскопію сечового міхура проводять з метою дослідження його слизової оболонки за допомогою оглядового цистоскопа, а, використовуючи катетеризаційний цистоскоп, Катетеризацію сечоводів проводять для вивчення видільної функції кожної нирки. Уретру досліджують оглядом, пальпацією і катетеризацією, звертаючи увагу на стан її слизової оболонки та прохідність, а також на Наявність сечових каменів. Слизову оболонку в самців досліджують у ділянці зовнішнього отвору сечівника, у самок - за допомогою піхвового дзеркала. Слизова оболонка уретри у здорових тварин блискуча й рожева. При ураженні уретри виявляють набряк слизової оболонки, запалення, крововиливи та витікання гною і слизу. Прохідність уретри визначають за допомогою катетеризації. Найчастіше зустрічається закупорення уретри каменями або згустком крові, стеноз, здавлювання або рубцеве стягування її сполучною тканиною. Сечові камені в самок великих тварин виявляють пальпацією уретри через вентральну стінку піхви. У самців уретру пальпують уздовж статевого члена. У бугаїв необхідно уважно пальпувати в місці згину пеніса, де можуть бути сечові камені. Уретру досліджують оглядом, пальпацією і катетеризацією, звертаючи увагу на стан її слизової оболонки та прохідність, а також на Наявність сечових каменів. Слизову оболонку в самців досліджують у ділянці зовнішнього отвору сечівника, у самок - за допомогою піхвового дзеркала. Слизова оболонка уретри у здорових тварин блискуча й рожева. При ураженні уретри виявляють набряк слизової оболонки, запалення, крововиливи та витікання гною і слизу. Прохідність уретри визначають за допомогою катетеризації. Найчастіше зустрічається закупорення уретри каменями або згустком крові, стеноз, здавлювання або рубцеве стягування її сполучною тканиною. Сечові камені в самок великих тварин виявляють пальпацією уретри через вентральну стінку піхви. У самців уретру пальпують уздовж статевого члена. У бугаїв необхідно уважно пальпувати в місці згину пеніса, де можуть бути сечові камені. При пальпації необхідно звертати увагу на болісну реакцію тварин. Катетеризація різних видів тварин.Катетеризацію порожнини сечового міхура виконують для взяття проб сечі та проведення лікувальних процедур. Для цього застосовують металеві, гумові або пластмасові катетери для тварин різних видів. Самкам краще вводити тверді катетери, а самцям -еластичні. Катетеризують з дотриманням правил асептики і антисептики. Тварину обов'язково фіксують. Особливої обережності слід дотримуватися при введенні катетера норовистим тваринам. У биків, кнурів катетеризація утруднена через S-подібний вигин уретри. У корів катетер вводять в гирлі уретри, що знаходиться в складці дивертикула, розташованого у вентральній стінці піхви. У баранів, козлів, як і у биків, уретра з S-подібним вигином. Для катетеризації сечового міхура тварин фіксують у лежачому положенні. Жеребців фіксують у стоячому або лежачому положенні. Перед введенням катетера з препуція видаляють смегму марлевою серветкою. У кобил застосовують металеві, гумові та пластмасові еластичні катетери. Норовливих коней краще катетеризувати у станку; у тяжкохворих катетеризація можлива і в лежачому положенні. У кобил, як і в корів, гирло уретри можна виявити рукою, введеної в піхву, а також за допомогою піхвового дзеркала. Для самців собак застосовують напівтверді катетери; тварин фіксують в спинному положенні. У сук використовують найчастіше металеві катетери, але через вузькість отвору сечовипускального каналу, катетер, навіть при правильному його напрямку, часто не потрапляє в отвір уретри. Важче проводити катетеризацію у старих тварин, у самок перед родами і в післяродовий період. При парезі або паралічі сечового міхура через катетер випускають велику кількість сечі. Катетеризацію не проводять при вагініті та ендометриті.  |