Евтаназія. Евтаназія Дозволуне дозволу евтаназії в рамках української системи охорони здоровя. Евтаназія
 Скачать 16.4 Kb.
|
|
Евтаназія Дозволу/не дозволу евтаназії в рамках української системи охорони здоров’я. Евтана́зія (грец. ευ — добре + грец. θάνατος — смерть) – це діяння, яке свідомо і умисно вчиняється медичним працівником за неодноразовим і категоричним проханням невиліковно хворого з метою припинення фізичних страждань, що має результатом смерть пацієнта. Евтаназія може бути пасивною і активною. У першому випадку людина просто відмовляється від лікування, а в другому лікар вводить пацієнтові «смертельну» дозу ліків. Суть у тому, щоб хворий не вмирав від тяжких мук, не мучився, а просто заснув вічним сном. Евтаназія також буває добровільною, коли пацієнт сам просить лікаря провести йому процедуру, і примусовою, коли людина знаходиться без свідомості, і рішення за неї приймають родичі. Питання евтаназії виходять на перший план у багатьох напрямах медичної діяльності, зокрема при здійсненні трансплантації органів і тканин. Пояснюється це, з одного боку, постійним дефіцитом донорських органів, а з іншого боку - пріоритетним правом людини на життя. Історія Термін "евтаназія" вперше вжито Френсісом Беконом в XVI столітті для визначення "легкої смерті".До початку Другої світової війни ідея евтаназії була широко поширена в ряді європейських країн. У той час евтаназія і євгеніка користувалися досить високою популярністю в медичних колах європейських країн, проте дії нацистів, такі як програма умертвіння Т-4, надовго дискредитували ці ідеї. Серед відомих людей відзначимо З.Фрейда, який через невиліковної форми раку неба за допомогою доктора Шура здійснив евтаназію в своєму лондонському будинку 23 вересня 1939 р., перш переживши 19 операцій з видалення пухлин під місцевою анестезією ( загальний наркоз в таких операціях в той час не застосовувався). Евтаназія дозволена в п’яти штатах США: Орегоні, Вашингтоні, Вермонті, Монтані і Нью-Мехіко. Процедура легальна також у Нідерландах, Бельгії, Люксембурзі, Швейцарії та Канаді. В Австралії евтаназія буде законною з 2019 року, але тільки в штаті Вікторія. А пасивну евтаназію практикують Німеччина, Іспанія, Франція, Албанія та Ізраїль. У всіх інших країнах, як і у нашій країні будь-яка форма евтаназії вважається вбивством. Про це чітко сказано в ч.4 статті 281 Цивільного кодексу: «Заборонено задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя». Також клятва Гіппократа у традиційній формі суперечить реалізації ідеї евтаназії. З одного боку життя є благо лише тоді, коли в цілому задоволення превалюють над стражданнями, позитивні емоції - над негативними. В рамках світосприйняття, яка визнає життя вищим благом, евтаназія недопустима. Підтримання життя на стадії вмирання вимагає великих фінансових витрат. Цей аргумент слід брати до уваги в межах практичних рішень, але не можна, коли йдеться про моральне виправдання самого акта евтаназії. А з іншого боку життя дано лиш раз. Бог дає життя а потім забирає. Потрібно цінувати життя таким яким воно є. Я вважаю, що в будь якій ситуації потрібно жити . У кожного є батьки, у діти(якщо немає, то будуть) , рідні, близькі, друзі, любима справа, робота та інш. Я хочу прикріпити всім знайомий вірш, тому що ми його вивчали ще в школі, ЛІНИ КОСТЕНКО. А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, А з правди, чесноти і довір’я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. кого – з щирості до роботи. У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має. А крила має! БАЖАЮ ВСІМ МАТИ СВОЇ КРИЛА І БЕРЕГТИ СВОЄ ЖИТТЯ ТА ЖИТТЯ ІНШИХ!!! |