Філософський світогляд як раціональне та логіко-дискурсивне відношення до дійсності. философия1. Філософський світогляд як раціональне та логікодискурсивне відношення до дійсності
 Скачать 18.36 Kb.
|
|
Боровик Кароліна ЗВ-33 Тема: «Філософський світогляд як раціональне та логіко-дискурсивне відношення до дійсності» Філософський світогляд як раціональне відношення до дійсності. Почнемо з філософського світогляду. Отож, світогляд – це бачення світу, всього, що в ньому знаходиться, відчуття його та відчуття себе в ньому тощо. Філософський світогляд – це розмірковування над побаченим, його існуванням та призначенням в цьому світі. Раціональність (від латинського Ratio — розум) – одним словом це розважливість, влада мозку. Раціональність може бути в усьому і пояснити її можна прийнамні з двох сторін. Спочатку про першу: ми вживаємо це слово, коли хочемо зазначити правильне (на нашу думку) або вигідне використання чогось. От наприклад, я вирішила, що доцільніше розділити тему на частини таким чином, щоб було легше зрозуміти її як мені, так і тому, хто читає. Раціонально використала слова та думки. Тобто філософський світогляд як раціональне відношення до дійсності - це бачення сенсу існування через призму раціональності. Це відношення з’ясовує чи є раціональним вчинки, поведінка, саме життя та інші різні дії людей. Раціоналісти прагнуть дібратися до суті, саме для цього вони розділяють на частини, ніби знімають все зайве, щоб побачити, що є головним. Існує два рівні світогляду: - чуттєвий - раціональний Це як серце і мозок. Хоча почуття у нас виникають також в мозку, часто люди говорять, що є тип людей якими «керує серце», а є якими «керує мозок», з боку анатомії це не є правильним, але, на мою думку, це найкращий спосіб зрозуміти і пояснити цих два рівні. Отож, люди, якими керують емоції часто піддаються емоціональному впливу в якійсь момент, і вчиняють не завжди правильно, коли цей вплив проходить вони не розуміють, чому вони так вчинили. А у людей, якими керує мозок багато чого вивірено, перед тим як щось зробити вони обдумують це, знаходять переваги та недоліки і тільки потім розуміють як їм вчинити. Тут чітко прослідковується раціональність, якщо вчинити не правильно, то потім доведеться витрачати на це ще більше часу, а раціональність любить правильне використання всього, а часу тим паче. І хоча на перший погляд здається правильнішим саме раціональне рішення(бо воно обдумане, вивірене), а не під впливом емоцій та почуттів – мозок також може помилятися. Сприйняття через чуттєвий рівень фундаментується на наших емоціях, відчуттях та здогадках. Це наше так би мовити інтуїтивне сприйняття. Те, що ми відчуваємо, але здебільшого не можемо пояснити. Сприймаючи через раціональне ми навпаки пояснюємо і встановлюємо зв’язок. Інтуїція прагне охопити все разом, а раціоналіст розділяє і пояснює все по частинам. Отже, якщо чуттєве сприйняття відбувається без нашого усвідомлення і без зусиль (просто відчуваємо і все), то з раціональним навпаки – ми робимо зусилля і шукаємо ланки ланцюга, що зв’язані між собою. Насправді ці два рівні не є протилежностями, вони тісно пов’язані. Е. Хачатрян так описав зв’язок: «Інтуїція найбільш ефективна тільки в поєднанні з раціональним мисленням, зі свідомим застосуванням наукових методів, якщо її висновки побудовані на міцній базі фактів, їх всестороннього теоретичного аналізу.» Тобто інтуїція використовує раціональне мислення так легко і невідчутно, що ми цього не помічаєм. Це підтверджують слова Декарта: «Під інтуїцією я розумію не віру в непевне свідчення почуттів і не оманливе судження безладної уяви, а світосприйняття ясного і уважного розуму, настільки просте і чітке, що воно не залишає жодного сумніву в тому, що ми мислимо, або, що те ж саме, тверде розуміння ясного і уважного розуму, яке породжене лише природним світлом розуму і завдяки своїй простоті достовірніше, ніж сама дедукція…». Таким чином ми виявили зв’язок між інтуїтивним (чуттєвим) та раціональним. Тепер розглянемо філософський світогляд як логіко-дискурсивне відношення до дійсності. Логіка – мислення, в кінці якого слідує висновок, на основі наявних припущень. Дискурс – протиставляння, вираження поглядів(мислення) двох або більше людей за допомогою писемної та усної форми або паралінгвальних засобів(жести, міміка, постави тіла). Відповідно логіко-дискурсивний – це спосіб рішення, алгоритм зіставляння різних поглядів (варіантів) і побудова на їх основі логічного ланцюгу, який приводить до тих або інших висновків. Використовує метод дедукції. Логіка прагне доводити, її робота усвідомлена (ми можемо спростувати, повторити, або ж довести в будь-який час). Дискурсивно-логічне взаємопов’язане з інтуїцією. Найточніше буде згадати слова: «Інтуїція винаходить, а логіка доводить». Логіка закріплює, уточню і доводить інтуїтивне. Якщо інтуїція це стихійні думки, то дискурсивно-логічне перетворює та систематизує ці думки. Логіка та інтуїція доповнюють одне одного – інтуїція бере першість, коли логікою проблему не вирішити. Тоді ж як логічно-дискурсивні висновки більш надійні. Наука звісно спирається на логіку і шляхом логічних умовиводів прагне позбутися інтуїтивних положень. Е. Хачатрян писав : «Інтуїція може бути перевірена і можуть бути визначені її місце і роль в системі накопиченого знання, коли вона включена в дискурсивно-логічно цілісну систему знань». А тепер згадаємо про другу сторону раціональності. Як тут уже було написано раціональність – це розважливість, правильне використання чогось, але також це і логічний зв’язок між речами, прагнення теоретично обґрунтувати різні поняття та положення. Раціоналізм – «холодний розум»(як ще його можна охарактеризувати), направлення яке є прихильником логічного ходу думок. Раціоналісти, на противагу екзистенціалістам, впевнені, що світ можна описати у вигляді логічних зв’язків. Отже, ми виявили зв’язок раціонального з інтуїтивним, інтуїтивного з дискурсивно-логічним, а логічного з раціональним. І можна впевнено зробити висновок, що все це взаємопов’язане і залежить одне від одного. Тобто, для сприйняття дійсності недостатньо одного раціонального, інтуїтивного чи дискурсивно-логічного. Вкупі вони представляють цілісну систему, яка охоплює, пояснює та допомагає знайти правильне рішення. |