Формування англосаксонського суспільства. Формування англосаксонського суспільства
 Скачать 19.61 Kb.
|
|
Формування англосаксонського суспільства. Англосаксонське завоювання розпочалося в середині V ст. масовим вторгненням германських племен із північного узбережжя Німеччини й півострова Ютландія (тепер Данія). Просування англосаксів углиб країни супроводжувалося потужним опором кельтського населення. До початку VII ст. на завойованих англосаксами землях утворилося сім англосаксонських королівств: Ессекс, Суссекс, Вессекс (королівства саксів), Мерсія, Нортумбрія, Східна Англія (королівства англів) і Кент (королівство ютів). Відповідно на означення VII–VIII ст. в історії Англії використовується термін «семикоролів’я» або «гептархія». 829 p. більшість англосаксонських земель об’єднав під своєю владою вессекський король Егберт. Цим часом датується створення королівства Англії як єдиної держави. Політичному об'єднанню англосаксів сприяла дія низки чинників: необхідність придушення опору завойованих народів, прийняття християнства (VII ст.), а також боротьба проти нападу скандинавських племен (IX—XI ст.). Формування феодального суспільства і держави у англосаксів багато в чому нагадувало аналогічні процеси у франків, але відбувалося це повільніше. В VII ст. поступово виокремлюється родоплемінна знать (ерли), яка протистояла основній масі вільних селян-общинників (керлам). Напіввільні лети й домашні слуги-раби з підкорених кельтських племен становили експлуатовану масу населення. Англосаксонські «правди» VII—VIII ст. свідчать про майнову диференціацію серед вільних, про зародження і розвиток практики індивідуального покровительства — патронату (глафордату). Боротьба проти вікінгів. Денло. У 60-х роках IX ст. вікінги, переважно данці, перейшли від піратських набігів до завоювання Британії. Вони захопили значну територію на північному сході країни й тіснили англосаксів на південь. Подальше просування норманів у цьому напрямку було призупинено за правління короля Альфреда Великого (871-900 pp.). Король переміг данців і уклав із ними мирний договір, згідно з яким Британію було поділено на дві частини. За Альфредом зберігалася південно-західна територія країни з центром у Вессексі. А ланцям залишалася північно-східна частина Британії, яку назвали Денло, тобто «Область данського права». Незважаючи на підписану мирну угоду, Альфред посилено готувався до нової боротьби: збудував флот, спорудив потужні укріплення, створив професійне військо. Король намагався різними способами посилити систему державного управління. Країну було поділено на графства. Альфред дав наказ зібрати всі давні англосаксонські закони, опрацювати їх і звести разом з його королівськими постановами. Так близько 890 р. виник звід законів «Правда короля Альфреда». Також, саме король Альфред наказав писати «Англосаксонську хроніку». Успіхи в боротьбі з данцями, досягнуті за правління Альфреда, були закріплені його наступниками. Упродовж першої половини X ст. англосаксонські королі поступово відвоювал и «Область данського права», приєднання якої до своїх володінь завершив король Едгар (959-975). Тоді ж стару назву «Британія» було замінено на «England» (земля англів), тобто Англія. У 1013 р. данці знову захопили Англію. їхнє панування на території Англії припинилося тільки в 1042 р. Королем Англії став представник англосаксонської династії Едвард Сповідник (1042-1066). 3. Формування великого землеволодіння. В IX—X ст. процеси феодалізації англосаксонського суспільства помітно посилилися. Розширюється практика імунітетних наділень з боку короля на користь родової знаті. В Х ст. в законодавчому порядку була встановлена примусова комендація: кожна людина повинна була мати глафорда (лорда), чия влада поширювалася на особу і майно патронованого. Заборонялося самовільне залишення залежною людиною свого господаря. Отже, право лорда судити і експлуатувати населення свого маєтку закріплюється законом. Глафордами могли бути не тільки представники родової знаті. Заможна частина керлів і дрібні королівські слуги утворили прошарок служивої аристократії – королівських дружинників (тенів), які отримували за службу у короля земельні ділянки. Родова і служива знать утворила панівний клас феодалів. З маси збіднілих керлів у IX-X ст. поступово утворювалися численні категорії залежного селянства. Значне поширення, як і раніше, мала рабська праця завойованого населення. Землі, доходи від яких передавалися власникові, називалися боклэнд.З їх появою виникло велике феодальне землеволодіння, оскільки право отримання доходів незабаром перетворилося на право власності на цю землю. Селяни ставали залежними, хоча й зберігали особисту свободу. Укрупнене церковне і світське землеволодіння сформувалося у IX-XІ ст. Хоча у XI ст. в Англії вже існували феодальні маєтки (манори), які обслуговувалися працею залежних селян, значна частина англійських селян ще зберігала особисту свободу. Але у 1066 р. відбулася подія, наслідком якої стало швидке завершення феодалізування країни - Англія була завойована французькими феодалами на чолі з герцогом Нормандії. Захопивши землю і політичну владу, завойовники насаджували в Англії свої порядки Проведений у 1086 р. всеанглійский поземельний перепис, підпорядкував раніше вільних общинників, встановив об'єкти податкового зтягування, і феодальна вотчина-манор прийняла завершену форму. В цілому на момент нормандського завоювання процес феодалізації англосаксонського суспільства був ще далекий від завершення. Оформлення феодального землеволодіння, васально-ленної ієрархії перебувало на початковій стадії. Король вважався верховним власником усієї землі. Він міг обмежувати користування імунітетами і конфісковувати земельні наділенням Продовжував існувати значний прошарок вільного селянства, особливо на північному сході країни, на завойованих скандинавами землях (територія «датського права»). Збереження в руках короля основного фонду державних земель сприяло зміцненню королівської влади. 4. Нормандське завоювання Англії. У боротьбі проти данців англосаксам допомагало герцогство Нормандія, що існувало на узбережжі Північної Франції. У 1066 p., скориставшись смертю короля Англії, герцог Нормандії Вільгельм вирішив захопити англійський престол. Приводом до завоювання став заповіт англосакського короля, якому нормандський герцог доводився родичем. У ньому йшлося про те, що Вільгельм — спадкоємець англійського престолу. Восени 1066 р. велика армія герцога вторглася в Англію. 14 жовтня 1066 р. у битві під Гастінгсом Вільгельм розбив англійську армію, очолювану новим королем Гарольдом. Король загинув у бою. Армія нормандського герцога вступила в Лондон, де 25 грудня 1066 р. він був коронований на англійського короля Вільгельма І Завойовника (1066-1087). Після цього почався період підкорення Англії нормандцями. Англосакська знать і селяни підіймали проти нових загарбників повстання, які жорстоко придушувалися. Квітучі землі перетворювалися в пустелі. Більшість англосакської знаті у результаті цих повстань позбулася своїх володінь. Їх отримали французько-нормандські загарбники, а король Вільгельм став найбільшим землевласником у країні, водночас надаючи землі своїм прибічникам -— баронам. Король і барони вкрили всю Англію кам'яними замками. У самому Лондоні, на березі Темзи, було збудовано похмурий королівський замок Тауер, що став символом влади нових володарів країни. Нормандське завоювання Англії спричинило поглиблення феодалізації англійського суспільства. Основою феодального господарства в нормандської Англії став манор - сукупність земельних володінь окремого феодала. Становище селян манора, які підлягають суду свого лорда, визначалося маноріальнимі звичаями. Більше половини судів сотні перетворилися на манориального суди - приватні курії феодалів. Разом з тим Вільгельм Завойовник, використовуючи як своє становище, так і англійські політичні традиції, проводив політику, що сприяла централізації держави і зміцненню основ королівської влади. Значна частина конфіскованої у англосаксонської знаті землі увійшла до складу королівського домену, а інша розподілялася між нормандськими і англосаксонскими феодалами не суцільним масивами, а окремими ділянками серед інших держаний. Завойовники принесли з собою і суворе "лісове право", що дало можливість оголосити королівськими заповідниками значні лісові масиви і суворо карати за порушення їх меж. Більш того, король оголосив себе верховним власником всієї землі і зажадав від всіх вільних землевласників принесення йому присяги вірності. Така присяга зробила феодалів всіх рангів васалами короля, зобов'язаними йому насамперед військовою службою. Отже, внаслідок нормандського завоювання в Англії посилилася королівська влада і почалося становлення централізованої держави. Список використаних джерел Галушко К.Ю. Історія, географія, культура Англії у стародавню та середньовічну добу. К., 2001. Галушко К.Ю. Кельтская Британия: племена, государства, династии с древности до конца ХV в. К., 2005. Мельникова Е.А. Меч и лира: Англосаксонское общество в истории и эпосе. М., 1987. Мортон А. История Англии. М., 1950. Шервуд Е. От англосаксов к англичанам. М., 1988. Савело К. Раннефеодальная Англия. Л., 1977. |