Колоквіум ВНТУ. Інформації про властивості обєктів і процесів, встановлення і застосування наукових і організаційних основ, технічних засобів, правил і норм, необхідних для досягнення єдності і необхідної точності. Методи метрології
 Скачать 0.54 Mb.
|
|
Перелік питань Модуль 1 Класифікація фізичних величин Основне рівняння вимірювання Основне поняття метрології Основне поняття метрології - Фізична величина - це властивість, загальна в якісному відношенні для багатьох матеріальних об’єктів та індивідуальна в кількісному відношенні для кожного з них. Предмет, методи та засоби метрології Предметом метрології є отримання кількісної і якісної інформації про властивості об’єктів і процесів, встановлення і застосування наукових і організаційних основ, технічних засобів, правил і норм, необхідних для досягнення єдності і необхідної точності. Методи метрології - це сукупність фізичних і математичних методів, що використовуються для отримання вимірювальної інформації. До них належать: методи вимірювання, відтворення величин заданого розміру, порівняння величин, вимірювальне перетворення, обробка результатів спостережень, планування вимірювального експерименту. Засоби метрології - різноманітні засоби вимірювань і контролю, які вдосконалюються і розвиваються на основі об’єктивних законів. Напрямки метрології Усі розділи метрології розвиваються на основі об’єктивних законів, коли існуючі раніше засоби вимірювання відкидаються і замінюються новими, коли забезпечується єдність об’єкта дослідження і суб’єкта, їх взаємозв’язок і взаємодія приводить до підвищення точності. Розвиваючись швидкими темпами, метрологія розподіляється на ряд самостійних розділів: - теорія вимірювань; - теорія похибок; - інформаційна теорія вимірювань; - теорія інформаційно-вимірювальних систем; - статистичні вимірювання; - вимірювання електричних величин; - вимірювання магнітних величин; - вимірювання неелектричних величин. Алгоритм виконання вимірювальної процедури 1.Постановка вимірювального завдання. Розв’язуючи цю проблему, перш за все визначають рід вимірюваної величини, діапазон, в якому вона може змінюватись. На цьому ж етапі обґрунтовується точність кінцевого результату. Правильність формулювання поставленого завдання визначає в кінцевому підсумку якість вимірювань і економічні витрати на їх виконання. 2.Вибір методу вимірювання. Здійснюється аналізом методичних похибок м існуючих методів вимірювання. Якщо вибрано метод вимірювання, похибка якого м буде меншою за деяку припустиму похибку м.прип, то переходять до розв’язання наступної проблеми. 3.Синтез вимірювальної структури (кола). Один і той самий метод вимірювання може бути реалізований різними способами. Тому дуже важливо правильно вибрати вимірювальну схему і конкретно реалізувати її. В цьому випадку розглядають питання раціональної реалізації засобів вимірювання з точки зору забезпечення необхідних метрологічних характеристик (похибка засобів вимірювання ЗВ; ЗВ.прип), габаритів, маси тощо. 4.Обробка результатів вимірювання. Для широкого класу експериментальних досліджень можна виділити такі етапи обробки результатів вимірювань. Перший етап. Зчитування (зняття) інформації, перетворення її в цифровий код і запис в запам’ятовувальний пристій мікропроцесора. Другий етап. Статистична обробка результатів спостереження з оцінюванням ступеня довіри. Третій етап. Інтерпретація результатів, одержаних на другому етапі обробки. Вона містить, як правило, оцінку шуканих характеристик явища чи об’єкта, що вивчається.  Класифікація вимірювань Для класифікації вимірювань необхідно встановити їх найбільш суттєві ознаки. До найбільш суттєвих ознак, різних вимірювань відносять: - відсутність чи наявність в процедурі вимірювання перетворення роду вимірюваної величини та обчислення її значення за відомими залежностями; - за характером рівнянь вимірювання; - призначення вимірювання для незмінних чи змінних в часі вимірюваних величин; - особливості визначення похибок вимірювань; - наявність чи відсутність розмірності у вимірюваної величини; - співвідношення між кількістю вимірюваних величин та кількістю вимірювань.  Класифікація прямих і непрямих вимірювань (приклади) Пряме вимірювання. Вимірювання однієї величини, значення якої знаходять безпосередньо без перетворення її роду та використання відомих залежностей. Прикладом прямих вимірювань є вимірювання струму амперметром, температури термометром, маси на вазі. Непряме вимірювання. Вимірювання, у якого значення однієї чи декількох вимірюваних величин знаходять після перетворення роду величини чи обчислення за відомими залежностями їх від декількох величин аргументів, що вимірюються прямо. Непрямі вимірювання поділяються на опосередковані, сукупні та сумісні. Опосередковане вимірювання. Непряме вимірювання однієї величини з перетворенням її роду чи обчисленнями за результатами вимірювань інших величин, з якими вимірювана величина пов’язана явною функціональною залежністю. Сукупне вимірювання. Непряме вимірювання, в якому значення декількох одночасно вимірюваних однорідних величин отримують розв’язанням рівнянь, що пов’язують різні поєднання цих величин, які вимірюються прямо чи опосередковано. Сумісне вимірювання. Непряме вимірювання, в якому значення декількох одночасно вимірюваних різнорідних величин отримують розв’язанням рівнянь, які пов’язують їх з іншими величинами, що вимірюються прямо чи опосередковано. Міжнародна система одиниць фізичних величин. Засоби вимірювальної техніки Вимірювальні пристрої Засоби вимірювань |