Реферат Зубатенко. Капітальний ремонт кузовів автомобілів.
 Скачать 39.44 Kb.
|
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИНаціональний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Факультет літакобудування Кафедра №107 «Автомобілів та транспортної інфраструктури» Реферат з дисципліни «Вступ до фаху» (назва дисципліни) на тему: «Капітальний ремонт кузовів автомобілів.» Виконав: студент 1 курсу групи № 1-91 АГ ст Зубатенко Станіслав Олексійович (прізвище й ініціали студента) Прийняв: Професор Воробйов Ю.А. (посада, науковий ступінь, прізвище й ініціали) Національна шкала: __________ Кількість балів: _____ Оцінка: ECTS _____ Харків – 2021 Вступ В процесі експлуатації автомобілів в результаті роботи механізмів та агрегатів відбуваються зміни форми, розмірів деталей, зниження міцності на втому їх матеріалів. Під час зберігання автомобілів деталі підлягають дії різних фізико-хімічних процесів, в результаті яких відбувається корозія деталей, виготовлених з металів, зниження жорсткості та поява деформацій, перетворення структури та погіршення фізико-механічних властивостей деталей (виготовлених з гуми, пластмас), скла, та лакофарбових покрить. Процес зміни форми та розмірів деталей відносно вихідних називається спрацьовуванням. Порушення цілісності деталей (поява тріщин та деформацій), погіршення фізико-механічних властивостей, відхилення розмірів від вимог ТУ прийнято називати дефектами деталей. Внаслідок спрацьовування деталей та зміни фізико-механічних властивостей їх матеріалів погіршуються робочі характеристики спряжень та агрегатів. Різні несправності, які виникають у автомобілів усувають при обслуговуванні та ремонті на авторемонтних заводах (АРЗ). Ремонт являє собою комплекс операцій по відновленню справності виробів і відновленні ресурсу деталей та їх складових частин. Необхідність і доцільність ремонту автомобілів обумовлена перш за все нерівномірною міцністю їх складових частин. Для того, щоб підтримувати автомобіль в технічно справному стані він проходить періодичне обслуговування і ремонт на АРЗ. При тривалій експлуатації автомобілі досягають такого стану, при якому витрати засобів та праці, пов’язаних з підтримуванням їх у працездатному стані в умовах АТП, стають більшими за прибутки, які вони приносять при експлуатації. Такий технічний стан автомобілів вважається граничним, і вони відправляються у капітальний ремонт . Завдання КР полягає у тому, щоб з оптимальними витратами відновити втрачені автомобілем працездатність та ресурс до рівня нового або близького до нього. Тонколистові конструкції сучасних кузовів легкових автомобілів при їхньому ремонті пред’являють більш високі вимоги як до виконавців зварювальних роботі так і до встаткування. Авторемонтні підприємства й майстерні повинні бути оснащені різноманітними установками, що дозволяють здійснити будь-який спосіб зварювання, найбільш ефективний для усунення конкретного ушкодження Розробкою й випуском багатобічних зварювальних обладнань, які можуть бути використані для ручного електродугового зварювання, напівавтоматичного зварювання в середовищі захисних газів і крапкового зварювання, успішно займається фінська фірма “Кемппи”. Однієї з таких багатоопераційних зварювальних машин є установка “Кемпомат-163С”. Ця установка призначена для звичайного безперервного зварювання, переривчастого й крапкового зварювання, зварювання электрозаклепками, а також для випрямлення нагріванням тонких аркушів за допомогою вугільного електрода. При безперервнім зварюванні подача дроту здійснюється доти, поки натиснутий перемикач на зварювальному пальнику. Тонколистові конструкції сучасних кузовів легкових автомобілів при їхньому ремонті пред’являють більш високі вимоги як до виконавців зварювальних роботі так і до встаткування. Авторемонтні підприємства й майстерні повинні бути оснащені різноманітними установками, що дозволяють здійснити будь-який спосіб зварювання, найбільш ефективний для усунення конкретного ушкодження Даний метод зварювання підходить уводити, увести до ладу з’єднанню металу в окремих місцях, де не потрібне накладення суцільного шва У якості захисного газу при експлуатації установки “Кемпомат” використовують вуглекислий газ, можливо також застосування інших захисних газів у суміші саргоном. Технологія й техніка зварювання за допомогою установки “Кемпомат” дуже прості. Однак при зварюванні тонких автомобільних аркушів потрібна більша точність: електродний дріт повинна бути спрямована саме між стиками аркушів, необхідно підтримувати певний виліт електродного дроту з мундштука пальника, переміщення її уздовж крайок, що зварюються, аркушів повинне бути рівномірним Зварювання – це технологічний процес нероз’ємного з’єднання між зварюються металевими деталями при їх місцевому або загальному нагріванні, у результаті чого вони стають єдиним цілим. Зварювання кузова авто є найчастіше необхідним і ефективним способом відновлення кузова автомобіля після аварії. Ремонт кузова автомобіля вимагає відновлення геометрії кузова автомобіля. Для перевірки геометрії кузова застосовуються шаблони і контрольне вимірювання розмірів основи кузова по контрольних точках кузова. Кузовний ремонт здійснюється з використанням великого арсеналу інструментів. Кузовні роботи проводяться за допомогою спеціальних пристосувань для редагування, витяжки та зварювання, правильність застосування яких є умовою якісно виконання робіт. Cварка точкова застосовується заводами виробниками для з’єднання деталей несучої частини кузова автомобіля. Cварка точкова на машинобудівних заводах виробляється роботами. Вони здійснюють покрокову зварювання, запрограмовану технологами складальних операцій у відповідності з проектом. Крок – це відстань між контактами зварювального автомата зі зварюються деталями. Зварювання кузова авто при ремонті повинна проводитися з урахуванням цього запрограмованого кроку. Точки зварювання легко розрізнити на металевій поверхні – видно відбиток електрода на ній. Відбитки електродів можуть бути закриті герметиком і лакофарбовим покриттям, для їх виявлення необхідно очистити поверхню шва. Способи відділення зварних деталей: – повне або часткове висвердлювання точок зварювання; – вирубка зварювальних точок; З’єднання деталей за допомогою зварювання є найбільш міцним і довговічним нероз’ємним з’єднанням. При правильній обробці зварних швів герметиками і ЛФМ ремонтні зварні з’єднання стійкі до корозії і надійні при динамічних і вібраційних навантаженнях при експлуатації автомобіля. Зварювальні роботи проводяться у зварювальному боксі з використанням сучасного обладнання: напівавтомата інверторного типу. Для проведення зварювальних робіт з ремонту днища і ремонту порогів автомобіля в боксі встановлено гідравлічний підйомник вантажопідйомністю до 3,5 тонн. У нашому арсеналі повний асортимент зварювальних пристроїв та інструменту. Відновлення геометрії кузова автомобіля та окремих деталей авто, коли використовуються зварювання та рихтування значно дешевше заміни! Технологія ремонту і технічного обслуговування кузовів Будова та особливості конструкції кузова Кузовний ремонт — один з найбільш трудомістких видів ремонту. Від того, наскільки якісно буде виконаний кузовний ремонт, залежить, яким буде зовнішній вигляд автомобіля і його ходові показники. Кузов автомобіля сполучає всі його вузли і агрегати в єдину конструкцію і забезпечує безпеку водія, пасажирів і вантажу. Кузови вантажних автомобілів, як правило, складаються з двох елементів — кабіни водія та платформи для вантажу. Залежно від компонування автомобіля кабіни поділяються на капотні й безкапотні. Останні дають змогу раціональніше використати габаритну довжину автомобіля. Суцільнопластмасові кабіни виконуються з армованих панелей, з’єднаних на клеї. Вони мають добрі термошумоізоляційні властивості, високу міцність, корозійну стійкість. Проте сучасна технологія виготовлення їх не дає змоги організувати масове виробництво. Вантажні платформи мають основу, з’єднану з підлогою, причому основа утворює власне платформу, а також відкидні борти та жорстко закріплений передній борт. Бічні борти можуть бути розчленовані на дві-три секції, повинні мати надійні запірні пристрої та скоби, що легко діють, для встановлення каркаса тенту. Вантажні платформи виготовляють із деревини хвойних порід вологістю не більш як 15 %, зі сталі, дюралюмінію та мішаної конструкції. Фургони виконують, як правило, за рамнорозподіленою схемою; вони мають основу, каркас та облицювання. Для виготовлення каркаса й основи використовують сталь або дюралюміній, для облицювання — сталь, дюралюміній, шаруватий пластик і фанеру. Кузови автобусів. випускаються переважно автобуси з кузовами вагонного типу, проте застосовується також капотне компонування на стандартному шасі вантажного автомобіля. Кузови автобусів поділяються на каркасні і скелетні, зварені з панелей із підсилювальними ребрами. Закордоном переважна більшість автобусів випускається з каркасними кузовами, звареними з тонкостінних труб. Ці кузови при меншій масі мають потрібні жорсткість і міцність. За способом з’єднання основних елементів кузови автобусів поділяються на розпиті (на болтах, заклепках, шурупах) і нерознімні (зварні, на клеї), що визначається компонуванням автобуса. Кузови легкових автомобілів. У США велике поширення дістали рамні конструкції, що дає змогу варіювати моделі кузовів (у тому числі відкриті модифікації) та краще ізолювати кузов від вібраційних навантажень, а в європейських країнах — безрамні силові схеми, які забезпечують найменшу масу автомобіля. Кузови легкових автомобілів поділяються на каркасні, скелетні та оболонкові. Каркасні кузови виготовляються з відносно масивних закритих або відкритих профілів, які сприймають навантаження. Облицювання зі сталі, дюралюмінію чи склопластика формує об’єм кузова й підвищує його жорсткість. Скелетні кузови мають каркас, утворений із профілів полегшеного типу, приварених до облицювання. Оболонкові кузови виготовляються з великих штампованих деталей, зовнішніх та внутрішніх панелей переважно зі сталевого листа завтовшки 0,6…0,8 мм, з’єднаних точковим зварюванням у замкнену силову систему Кузови такого типу найпоширеніші, оскільки мають технологічні переваги (автоматичне зварювання панелей може виконуватися на конвеєрі). Кузов легкового автомобіля створює водієві та пасажирам комфорт під час поїздки й має задовольняти такі основні вимоги: – забезпечувати їхню безпеку в разі аварійної ситуації, а також необхідні функціональні властивості для руху автомобіля; – відповідати сучасному естетичному рівню. Кузови легкових автомобілів, як правило, виконують несучими, тобто елементи ходової частини та шасі кріпляться до кузова. Це сприяє зменшенню маси й загальної висоти автомобіля, зміщенню вниз його центра ваги, проте не дає змоги досягти доброї шумоізоляції салону. Тому комфортабельні автомобілі з великим робочим об’ємом циліндрів двигуна мають рамну конструкцію. Основу несучого кузова легкового автомобіля становить каркас. Силова схема останнього розраховується так, щоб під час удару спереду, ззаду та з боків гасилася його енергія. Можливі деформації елементів кузова, які утворюють простір для пробування водія та пасажирів, мають бути мінімальними, щоб знизити тяжкість наслідків аварії для них. У забезпеченні пасивної безпеки велику роль відіграють паси безпеки, м’яка панель приладів, накладки стояків, конструкція шарніра біля дзеркала заднього огляду та інші елементи. Ззовні кузов захищено енергопоглинальними бамперами. Основні елементи каркаса кузова автомобіля ВАЗ-2108 : передок, підлога, боковини, дах із рамою вітрового вікна, панель задка, силові елементи (лонжерони, поперечки, стояки). До деталей оперення належать лицьові панелі кузова й навісних вузлів (капота, дверей, задка, передніх крил). Усі деталі та вузли, крім навісних елементів і передніх крил, з’єднано в одне ціле контактним точковим зварюванням, а сильно навантажені деталі — додатково електродуговим зварюванням . 2. Матеріали для виготовлення та ремонту кузовів В наші дні звичайний кузов легкового автомобіля складається в основному із сталі, алюмінію, склопластика або з комбінації цих матеріалів. З трьох вказаних матеріалів сталь є найміцнішою і менш дорогою. Співвідношення міцність/вага для неї і її відносна низька ціна роблять сталь найбільш популярним матеріалом для автомобільних кузовів. Алюміній легкий і міцний, хоча і не такий, як сталь. Третій матеріал, склопластик, використовується менше всього. Його співвідношення міцність/вага приблизно таке ж, як і в алюмінію, але склопластик не такий стабільний Він переважно для деталей обробки, декоративних елементів, накладок на кузов. Для виготовлення штампованих деталей кузовів використовуються низьковуглецеві сталі 08, 08кп, І0, які добре зварюються всіма способами, мають найбільше відносне подовження порівняно зі сталями з великим умістом вуглецю, що зумовлює використання їх для штампування. Заготовки й деталі, виготовлені з цих сталей, не потребують додаткової термічної обробки. Троси склопідйомників, бампери, деякі інші деталі виготовляють зі сталей 20, 20кп, 25. їхні технологічні властивості такі самі, як і сталі 08, але приблизно в 1,2 раза вища механічна оброблюваність. При досить високій твердості вони мають найбільшу ударну в’язкість порівняно навіть із середньо- та високовуглецевими сталями. Штамповані деталі автомобілів ВАЗ-2108, ВАЗ-2109, АЗЛК-2141, які найбільше зазнають корозії (крила тощо), виготовляють зі спеціальної сталі, що має одно- або двобічне двошарове покриття, котре складається з неорганічного шару на хромовій основі та цинконасиченого шару на епоксидній основі. Листова сталь — це основний матеріал, з якого виготовляється більшість деталей кузовів вітчизняних і зарубіжних легкових автомобілів. Листова кузовна сталь має характеризуватися пластичністю, пружністю та зварюваністю. Застосування тієї чи іншої сталі визначається призначенням і формою виготовлюваної деталі. Для захисту листової сталі від корозії під час транспортування та зберігання листи покривають тонким шаром консерваційної оливи, наприклад «Антикору-4». Листовий кузовний алюміній. Для автомобілебудування випускаються алюміній та його сплави у вигляді листів і штаби. Порівняно зі сталевим кузов із алюмінію має набагато меншу масу й характеризується підвищеною корозійною стійкістю. Проте з економічних міркувань із листового алюмінію доцільно виготовляти кузови вантажних автомобілів та автобусів. Для легкових автомобілів із листового алюмінію виготовляють двері, капот, кришку багажника. Для виготовлення декоративних деталей кузова (різні накладки, бампери, решітка радіатора тощо) використовується алюміній, покритий тонким шаром (близько 0,03 мм) оксиду алюмінію. Це перешкоджає дальшому окисненню (корозії). Пластичні маси. Збільшення масштабів застосування пластичних мас (пластмас) у кузовобудуванні (в сучасних автомобілях до 500 деталей виготовляються з пластмас) зумовлено тим, що за низкою показників вони значно перевершують інші матеріали. Пластмаси можна з’єднувати з іншими матеріалами, наприклад текстильними металами, скловолокном. Їх можна покривати шаром хрому або нікелю, добуваючи деталі, декоровані під металеві. Застосування в кузовобудуванні пластмас дає змогу знизити матеріаломісткість конструкції, підвищити пасивну безпеку автомобіля, збільшити довговічність кузова автомобіля завдяки антикорозійним властивостям пластмас, удосконалити технологію виробництва кузовів. Із пластмас виготовляють деталі обладнання кузова, панельприладів та її внутрішній каркас (поліпропілен, АВС), рульове колесо (поліпропілен, ацетобутират целюлози), сидіння (пінополіуретан, полівінілхлорид), оббивку (полівінілхлоридна плівка, штучна шкіра), решітку гучномовця радіоприймача, протисонячні козирки, кнопки. Пластмаси використовують для виготовлення декоративних накладок (металізована АБС), бамперів і бризковиків передка й задка кузова (поліетилен, полівінілхлорид), корпусів фар, розсіювачів задніх ліхтарів і підфарників (метакрилати, полікарбонати). Пластмаси поділяють на два класи: термопласти та реактопласти. Термореактивні сполуки, як правило, є основою конструкційних клеїв і герметиків, що вулканізуються, а термопласти, термоеластопласти та сполуки на основі каучуків застосовуються для склеювання неметалічних матеріалів, а також як герметики, що не вулканізуються. Є різні клеї та герметики на основі термореактивних полімерів. Клеї на основі модифікованих фенолформальдегідних смол — БФ-2, БФ-4, БФ-6 — мають досить високі міцні характеристики, підвищену водо-, оливо- та бензостійкість. Зараз вони витісняються клеями, які не містять розчинників, — епоксидними та поліуретановими. Найбільшого поширення, особливо для ремонту елементів кузова, дістали клейові композиції на основі епоксидних смол, їх тверднення може відбуватись як у природних умовах, так і при підвищених температурах. При цьому утворюються матеріали з добрими фізико-механічними характеристиками та високою адгезією з металами й багатьма неметалами. Гумові ущільнювачі. Щоб у пасажирський салон не потрапили атмосферні опади, пил і відпрацьовані гази, всі двері кузова та кришка багажника мають гумові ущільнювачі. Як правило, ущільнювачі виготовляються з пінявої пористої гуми з тонкою гладенькою поверхневою плівкою, що запобігає вбиранню вологи. Застосовуються також ущільнювачі зі звичайної гуми. Ущільнювачі можуть мати найрізноманітніші профілі перерізу залежно від призначення й конструкції деталі, що ущільнюється, та відповідного прорізу (вікна, двері, багажник). Скло. На автомобілі скло застосовують переважно для скління вікон, дверей та для фар. Досить великі площі скління, характерні для зовнішнього вигляду сучасного автомобіля, є одним із елементів забезпечення активної безпеки. Застосовуються стекла двох видів: загартоване та багатошарове (триплекс). Допоміжні матеріали. Для виготовлення й ремонту кузовів, крім основних матеріалів, використовуються також різні допоміжні — припої, заповнювачі, ущільнювачі, мастики тощо. Припої — метали або сплави з температурою плавлення нижче температури плавлення з’єднуваних матеріалів — уводяться в зазор між з’єднуваними деталями під час паяння. Матеріали для вирівнювання поверхонь. Для вирівнювання вм’ятин у панелях кузова використовують м’які припої та шпаклівки. Ущільнювальні матеріали — мастики, шпаклівки та пасти, що розширюються, — використовуються для ущільнювання монтажних стиків, зокрема й у разі точкового зварювання, коли всі з’єднання необхідно герметизувати і як сировина для виробництва цих матеріалів використовуються похідні нафти, каучуку та синтетичних смол. За консистенцією готові продукти можуть бути рідкими, густими пастоподібними (в’язкими) або пластичними. Найчастіше використовуються такі ущільнювальні матеріали: шпаклівка для ущільнення стиків — каучукова маса з наповнювачами, яку наносять шпателем; замазка каучукова ущільнювальна у вигляді валиків чорного або сірого кольору для нанесення на стики вручну; каучукова маса для ущільнення внутрішніх стиків кузова; липкий ущільнювач, що має властивість розширятися при температурі 130 °С (випускається в листах, з яких можна вирізати смужки потрібної форми); поліефірна двокомпонентна шпаклівка — швидкосохнуча композиція для ущільнення внутрішніх з’єднань. До ущільнювальних матеріалів належать також шумопоглинальні мастики, які застосовуються для ущільнення нижніх панелей кузова. Мастики застосовуються для звукоізоляції салону автомобіля та захисту кузова від корозії. 3. Технологія ремонту і технічного обслуговування кузовів У процесі експлуатації автомобіля деталі й вузли (складальні одиниці) кузова зазнають динамічних навантажень (напружень при згинанні у вертикальній площині, скручуванні), навантажень від власної маси, маси вантажу та пасажирів. Крім того, у вузлах кузова виникають великі напруження внаслідок його коливань під час руху по нерівностях, поштовхів та ударів у разі наїзду, а також через похибки в балансуванні обертових вузлів, зміщення центра ваги в поздовжньому й поперечному напрямах. Це призводить до накопичення втомленості, а отже, до руйнування елементів кузова. Пошкодження кузовів автомобілів, що надходять у ремонт, спричинені або природним спрацюванням під час нормальної технічної експлуатації автомобіля через корозію, тертя, пружну й пластичну деформацію тощо, або діями людини, конструктивними недоробками, порушеннями норм обслуговування кузова й правил технічної експлуатації, а також транспортними пригодами (аваріями). Аварійні пошкодження кузовів. Найсильніші пошкодження кузова виникають унаслідок фронтального зіткнення двох транспортних засобів, що рухаються назустріч один одному. При цьому особливо сильно руйнується передня частина кузова, а великі навантаження, які діють у поздовжньому, поперечному та вертикальному напрямах, передаються всім суміжним деталям каркаса й особливо його силовим елементам. Унаслідок удару автомобіля передньою частиною кузова в зоні нікого переднього крила, лонжерона та лівої фари деформуються панель передка, крила, капот, бризковики, передні лонжерони, рама вітрового вікна й даху . Разом із тим невидима деформація передається на передні, центральні, задні стояки з обох боків, передні та задні ліві двері, ліве заднє крило й навіть на задню панель багажника. Унаслідок удару, завданого автомобілю в передню частішу кузова під кутом 40 – 45°, пошкоджуються передні і крила, капот, панель передка, бризковик, передні лонжерони. Унаслідок удару, завданого збоку в передню частину кузова в зоні спряження передньої панелі з передньою частиною лонжерона та лівого крила, деформуються обидва передніх крила, панель передка, бризковики, лонжерони, капот. Крім того, під дією розтягальних зусиль деформується проріз лівих передніх дверей, а під дією стискальних зусиль — проріз правих дверей і боковина лівих передніх. При цьому на передні та центральні стояки передаються великі силові перевантаження, що спричинює відхилення їх від початкового положення. Унаслідок удару, завданого зліва в передній стояк кузова, істотно деформуються лівий передній стояк, рама вітрового вікна, дах, підлога та лонжерони підлоги передка, панель передка, капот, крила, бризковики, передні лонжерони. При цьому Передня частина кузова відводиться ліворуч; поріг і верхня частина Правої боковини сприймають розтягальні навантаження, а центральні та задні стояки — стискальні. Невидимі деформації в силових елементах кузова можна виявити за наявністю перекосів у лицьових деталях, виступів однієї деталі відносно іншої, недопустимих зазорів у спряженнях прорізів із дверима, капотом, кришкою багажника . Пошкодження кузовів під час експлуатації автомобілів. Ці пошкодження менш істотні, проте погіршують зовнішній вигляд автомобіля. Ум’ятини утворюються внаслідок залишкової деформації після удару, неправильного ремонту, а також неякісного складння кузова. Вм’ятини бувають прості, які легко усуваються під час ремонту, та складні, з гострими загинами й складками, що розташовуються у важкодоступних для ремонту місцях. Тріщини можуть з’явитися в будь-якій деталі кузова внаслідок перенапруження металу (удари, вигини), а також через погане з’єднання вузлів і деталей та недостатню міцність конструкції. Розриви й пробоїни бувають прості, які після виправляння металу набувають вигляду нормальної тріщини, та складні, для усунення яких потрібно ставити латки. Обриви в деталях кузова (наприклад, відрив частини панелі або оперення) усуваються вставками складного профілю чи заміною пошкодженої деталі. Розтяг металу може утворитися на поверхні панелі (має вигляд горба) та у відбортовках деталей (борту й кромки). Корозія буває рівномірною, коли метал руйнується рівномірно по всій поверхні, та місцевою, коли цей процес відбувається па окремих ділянках (виявляється за темними плямами або глибокими чорними точками на металі), що більш небезпечно, оскільки и короткий строк можуть утворитися наскрізні отвори. Можуть порушитися з’єднання деталей кузовів, утворені точковим і шовним зварюваннями. Порушення заклепкових з’єднань відбуваються внаслідок ослаблення або зрізання заклепок, а також через спрацювання отворів під болти та заклепки. Прогини, перекоси й скручування, як правило, є наслідком аварійного навантаження. Вони бувають міжвузлові (наприклад, перекіс дверного прорізу кузова) й у площині одного вузла або деталі (наприклад, перекіс самих дверей). Спрацьовування отворів та стержнів (наприклад, у петлях дверей) відбуваються внаслідок тертя кочення або послаблення заклепкового чи болтового кріплення вузла. Спрацьовування поверхонь кузовів відбуваються через систематичне навантаження на них (наприклад, у разі перевезення сипких абразивних вантажів). Для вантажних автомобілів із дерев’яною платформою найхарактернішими є механічні пошкодження (тріщини, відколки, обломи, розхитування з’єднань, поломка шипів, спрацьовування отворів під болти й шурупи, порушення клейових з’єднань, прогини брусків), а також через вади деревини (гниття, ураження грибком, утворення тріщин унаслідок агресивної дії сонячних променів та повітря). Конструктивні недоробки вузлів кузова не тільки призводять до появи пошкоджень, а й ускладнюють ремонт, іноді навіть унеможливлюють його, через що вузол доводиться заміняти на новий. Технологічний процес ремонту кузовів і кабін в зборі включає розбирання, повне або часткове зняття старої фарби, дефектацію, ремонт складових частин або їх заміну, збірку, забарвлення і контроль якості. Одним із найважливіших етапів ремонту кузова є виправляння каркаса кузова. Виправлянням каркаса кузова досягаються його початкова форма та вихідне положення базових точок основи. Напрями дії сил при різних способах деформації кузова. Виправляючи кузов зазначеними способами, слід ураховувати таке: зусилля під час рихтування кузова в цілому має бути спрямоване в бік, протилежний напряму сили, що спричинила деформацію; зусилля на початку відтягування та розпирання має бути спрямоване в бік, протилежний напряму сили, що спричинила деформацію; виправляння одного елемента спричинює деформацію інших суміжних елементів (наприклад, відтягування переднього стояка спричинює зміну форми всього передка кузова); можливе одночасне вмикання двох або кількох силових циліндрів для виправляння кузова в кількох місцях; прикладаючи навантаження від силового циліндра, доцільно водночас «підбивати» елементи, що виправляються, гумовим молотком, що полегшує виправляння; гідравлічну розтяжку треба встановити так, щоб опора була досить жорсткою (такі жорсткі місця утворюються, як правило, в точках стикання кількох кузовних деталей); тільки в такому разі деформуватиметься елемент, що виправляється, а не місце опори; кузов доцільно виправляти, не знімаючи пошкоджені деталі, оскільки вони можуть слугувати точками захоплення для гідроциліндрів; ремонт і заміну окремих деталей (крила та інші зовнішні панелі) можна виконувати після виправляння основи й перевірки правильності розташування її базових точок; після виправляння основи всі кронштейни, які до цього встановити не вдалося, треба жорстко закріпити на кузові та рамі підйомника; якщо згадані кронштейни при встановленні на підйомник кузова не спрягаються з базовими точками основи, то їх тимчасово видаляють. Перш ніж розпочинати виправляння кузова, слід скласти план дій з урахуванням виду та ступеня пошкодження кузова, напряму деформувальної сили, визначити значення й напрям виправляльної сили, метод ремонту, вибрати потрібні обладнання та пристрої. Значення й напрям виправляльної сили визначаються за результатами огляду кузова. Така класифікація полегшує вибір напряму зусилля виправляння. Вибір методу відновлення кузова залежить від технічних можливостей майстерні. При цьому треба враховувати дані карти обміру кузова, складеної під час приймання автомобіля в ремонт. Не виключено, що внаслідок огляду й аналізу пошкоджень кузова буде зроблено висновок про неможливість його відновлення в даній майстерні. Список літератури: Беляев С.В. Моторные масла и смазка двигателей: Учебное пособие. Петрозаводский гос. ун-т. Петрозаводск, 1993. — 70 с. Грамолин А.В., Кузнецов А.С. Топливо, масла, смазки, жидкости и материалы для эксплуатации и ремонта автомобилей. — М.: Машиностроение, 1995. — 63 с. Капитальный ремонт автомобилей: Справочеик/ Л.В. Дехтеринский, Р.Е. Есенберлин, К.Х. Акмаев и др.; Под ред. Р.Е. Есенберлина. — М.: Транспорт, 1989. — 335 с. Кисликов В.Ф., Лущик В.Р. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. — К.: Либідь, 2000. — 400 с. Краткий автомобильный справочник. — 10-е изд., перераб. и доп. — М.: Транспорт, 1985. — 220 с. |