Відповідь на фото 4. Дегтяр Н., 12 група. Кавернозний туберкульоз легень
 Скачать 168.5 Kb.
|
|
Опис рентгена  Діагноз: Кавернозний туберкульоз легень. Стадія прогресування туберкульозу легень, що протікає з утворенням тонкостінної порожнини, для якої не властиві запально-фіброзні зміни стінок та навколишньої легеневої тканини. Опис рентгену: Визначається 1 каверна округлої форми d≤4 см, товщина стінки каверни 2-3 мм. Внутрішній контур – чіткий, зовнішній – нерівний. Тіні фіброзних рубців та вогнищ чаші виявляються навколо каверн, що розвинулися з інфільтративного або дисемінованого туберкульозу. Каверна, що рубцюється, має неправильну форму з тяжами до кореня легені і плеври. Симптоматика: Локалізація кавернозного туберкульозу легень зазвичай одностороння. Захворювання розвивається, зазвичай, на 3-4-й місяць неефективного лікування інших форм туберкульозу. Клінічна картина найбільше виражена у фазу розпаду. Виникає кашель з харкотинням, кровохарканням. Над порожниною розпаду вислуховуються вологі хрипи. Після закінчення формування каверни симптоматика стає мізерною, маловираженою та неспецифічною. Може відзначатись астенія, постійне почуття втоми, знижений апетит, схуднення, періодичний субфебрилітет. Хворі з кавернозним туберкульозом легень є резервуаром інфекції та джерелом поширення мікобактерій. Тому нерідко саме бактеріовиділення стає основою для детальнішого обстеження пацієнта. Кавернозний туберкульоз легень протікає не більше 2-х років. Загоєння каверн можливе у кількох випадках: з формуванням рубця, туберкульоми, одиничного туберкульозного вогнища, санованої порожнини. В інших випадках кавернозний туберкульоз перетворюється на фіброзно-кавернозний туберкульоз легень. Лікування: Через активне бактеріовиділення хворі з кавернозним туберкульозом легень потребують стаціонарного лікування в умовах протитуберкульозного диспансеру. Терапія вперше виявленого кавернозного процесу проводиться за допомогою одночасного призначення 3-4 протитуберкульозних препаратів (зазвичай - ізоніазиду, етамбутолу, рифампіцину та стрептоміцину). Для забезпечення високих концентрацій специфічних хіміотерапевтичних засобів вони можуть вводитися внутрішньовенно, внутрішньобронхіально, а також у порожнину каверни. Додатково призначається туберкулінотерапія, лікувальна дихальна гімнастика, фізіотерапія (індуктотермія, ультразвук, лазеротерапія). У разі високого ризику розвитку лікарської стійкості мікобактерій до схеми лікування додають фторхінолони та канаміцин. У сприятливих випадках проведення 4-6-місячного курсу специфічної терапії приносить позитивні результати: відбувається припинення бациловиділення, зменшення та закриття каверни. Якщо протягом названого терміну не вдається досягти загоєння каверни, приймається рішення про оперативне лікування кавернозного туберкульозу: резекцію легені, оперативну колапсотерапію (накладення штучного пневмотораксу). За будь-якого розвитку подій після стаціонарного етапу проводиться санаторне та амбулаторне лікування з подальшим диспансерним спостереженням. |