Клініко-діагностичне значення біохімічних тестів при сечокам'яній хворобі у тварин Виконала студентка 3 тез 1-а групи Берко Олександра Сергіївна - В організмі тварини нирки виконують різноманітні саморегулювальні функції: осморегулювальні, підтримка постійного обсягу циркулюючої у судинному руслі крові і позаклітинної рідини (волюморегулююча), підтримка натрію, калію, кальцію, магнію, хлору, фосфатів, підтримка кислотно-лужної рівноваги. Як інкреторний орган, нирки регулюють судинний тонус (ренін-ангіотензинова система), синтезують еритропоетин, простагландин, метаболи вітаміну Д3, метаболізм глюкози, депонують тироксин і перетворюють його у трийодтиронін та ін.
- Органи сечовиділення представляють собою комплексну систему, що спеціалізується на звільненні крові від кінцевих продуктів обміну та чужорідних речовин, надлишку органічних речовин та води. Крім того, вони виконують ряд гомеостатичних функцій.
- До органів сечовиділення відносяться головні видільні парні органи – нирки, парні відвідні шляхи – сечоводи, непарний резервуар для накопичення і тимчасового утримання сечі – сечовий міхур, сечовивідний канал, який виводить сечу назовні.
Біохімічні тести у визначенні хвороб нирок і сечовивідних шляхів - Важливе значення у діагностиці хвороб нирок і сечовивідних шляхів є лабораторна діагностика біологічних рідин (крові та сечі). До найбільш поширених рекомендованих біохімічних тестів при різних формах ниркової патології відносять дослідження сечовини, креатиніну, аланінамінопептидази (ААП3 з’являється в сироватці крові та в сечі при ураженні ниркової тканини), трансамінідинази (з’являється в сироватці крові при ураженні ниркової тканини), електролітів, загального білка та білкових фракцій, сечової кислоти.
- Також проводять визначення білка в сечі, глюкози, кетонових тіл та жовчних пігментів. Інформативним є визначення активності ферментів у сечі. При хворобах нирок і сечових шляхів у сечі зростає активність ГГТ, ЛАП, бета-глюкуронідази, гліцинамінотрансферази.
- Досліджуючи ферменти в сечі, слід пам’ятати, що їх активність відрізняється від визначеної у сироватці крові.
- Сечокам'яна хвороба характеризується утворенням і відкладанням сечових каменів, які локалізуються у нирках, сечоводах, сечовому міхурі і сечовивідному каналі.
- Хвороба відома здавна. Камені нирок були знайдені при дослідженні мумії Стародавнього Єгипту, поховання якої належить до 3500-4000 pp. до н.е. Хвороба була відома Гіппократу, який писав: "Лікар, побачивши пісок у сечовому міхурі, думає, що це сечовий міхур страждає, але це не міхур страждає, це страждає нирка".
- Частіше хворіють норки, вівці, коти, собаки. Уролітіаз кішок у структурі захворюваності становить 5-10 % від загальної кількості хворих. Особливо схильні до захворювання коти перської породи, зокрема кастрати другого-третього року життя.
- Загальним у структурі сечових каменів є наявність так званого ядра, навколо якого розташована оболонка або тіло каменя. Більшість ниркових каменів (у людей 70-90 %) є кальцієвими солями фосфорної, щавлевої (оксалатні), рідко вугільної кислот. Частина ниркових каменів (10-15 %) представлені магнієвими та амонійними солями фосфорної кислоти - струвіт (у котів таких каменів найбільше), приблизно стільки ж припадає на частку натрієвих солей сечової кислоти (уратів). У норок, на відміну від тварин інших видів, частіше виявляються цистинові камені. Вони також часто зустрічаються у самців такс. Причиною цистинових каменів є патологія печінки, де проходять перетворення цистину або сповільнене зворотне всмоктування цистину у звивистих канальцях нирок (цистинурія). Оскільки цистин погано розчиняється у воді, тому він осаджується в нирках і сечових шляхах, утворюючи цистинові камені. Розчинність цистину в кислій сечі менша, ніж у лужній. Цим, очевидно, можна пояснити велику кількість цистинових каменів у норок.
- Камені, що складаються з кальцію оксалату, патогномонічні для оксалурії - спадкового порушення метаболізму гліцину, при якому весь синтезований гліцин окиснюється через гліоксилову кислоту до щавлевої. Кальцію оксалат випадає в осад за будь-якої реакції сечі.
- Уратні камені складаються в основному із сечової кислоти, рідше - із її амонієвої або натрієвої солі. Вирішальне значення в їх утворенні має величина рН сечі, оскільки при її зниженні до 5,0 зменшується розчинність сечової кислоти - вона становить лише 60 мг/л, а при рН 7,0 - 1600 мг/л. Уратні камені у людей часто утворюються при різкому зростанні ендогенного утворення сечової кислоти в результаті розпаду нуклеопротеїнів.
- Утворення каменів з кальцію, магнію і амонію фосфату (фосфатні камені), а також кальцію карбонату сприяє зрушення величини рН сечі в сечовому міхурі і ниркових мисках у лужний бік, що є наслідком розкладу сечовини до аміаку уреазою деяких мікроорганізмів (протей, стафілокок). Таким чином, інфекція є одним із провідних місцевих факторів утворення каменів.
- Причини виникнення сечових каменів вивчені недостатньо, але ряд факторів, які сприяють їх утворенню все ж відомі.
- До цих факторів, окрім впливу мікроорганізмів, належать застій сечі, коли внаслідок травм нирок чи сечовивідних шляхів, природжених аномалій виникають морфологічні зміни у вигляді стриктур, стенозів чи гіпертрофічних розростань, які уповільнюють течію і надовго затримують сечу, створюючи умови для кристалізації солей.
- Сприяють виникненню каменів висока концентрація в сечі одного або кількох компонентів клубочкового фільтрату, яка зумовлена зменшенням діурезу, високою швидкістю екскреції речовин, які утворюють камінь або порушенням нормальної реабсорбції речовин із фільтрату; зміни величини рН сечі, відсутність інгібіторів.
- Важливе значення в утворенні сечових каменів мають органічна основа та кристалізація солей на ній. В якості основи можуть бути мукополісахариди, уромукоїди, які виділяються клітинами канальців, мукопротеїни, які мають лужну реакцію, тому спричинюють розвиток уроциститу. Останні з'єднуються з кальцієм, утворюючи матрикс, на який потім осідають солі. Утворенню органічної основи ниркових каменів сприяють запальні процеси в нирках.
- Кристалізація солей на органічному матриксі виникає внаслідок порушення співвідношення між кристалами мінеральних речовин і захисними колоїдами, які містяться в сечі. До них належать хондрої-тинсульфати, муцини і сироватковий альбумін. З добовою сечею людей виділяється близько 1,0 г захисних колоїдів. При патологічних процесах концентрація у сечі речовин, які виконують роль захисних колоїдів, зменшується, що є однією з причин кристалізації солей на органічному матриксі.
Дякую за увагу! |
Скачать 176.29 Kb.