Курсовая. Контрольна робота подається студентом при складанні екзамену (заліку)
 Скачать 47.28 Kb.
|
|
НметАУ КУРСОВА РОБОТА №___ з дисципліни________________________________________________________ ________________________________________________________________________ студент__________________________ курсу заочного факультету групи_______________________ шифр _________________________________ Прізвище, ім’я та по-батькові___________________________________ _______________________________________________________________________ Домашня адреса__________________________________________________ ______________________________________________________________________ Робота представлена в академію «____» ______________ 20___р. Результат співбесіди________________ «____» _____________ 20___р. Викладач____________________________________________________________ Контрольна робота подається студентом при складанні екзамену (заліку) Зміст Вступ………………………………………………………………………………… 3 Розділ 1. Теорія
Розділ 2. Основна частина 2.1 Лексико-граматичні трансформації………………………………………….. 10 2.2 Дзеркальний переклад……………………………………………………….... 13 Висновки…………………………………………………………………………... 17 Список використаних джерел……………………………………………………. 18 Вступ «Золотий жук» («The Gold-Bug») — оповідання, написане Едгаром Аланом По, один з ранніх зразків детективного жанру. Події відбуваються на острові Салівана, Південна Кароліна, навколо Вільяма Леграна, якого нещодавно вкусила комаха золотого кольору (Золотий Жук), та його прислужника Джупітера і невідомого розповідача. Легран втягує свого слугу та невідомого в пригоди після того, як розшифровує секретне повідомлення, яке має привести його до захованого скарбу. [6] Метою даної курсової роботи є усесторонній аналіз оповідання, його історії, жанру, а також перекладів на українську мову, виявлення стратегій та прийомів при перекладі, а також створення власного перекладу, його аналізу та порівняння з ліцензованим перекладом. Переклад художнього твору завжди вважався найскладнішим видом перекладу, адже він вимагає відбиття бачення світу очами письменника, що потребує повноцінного розуміння перекладачем всіх схованих змістів та задумів автора. Таким чином, можна сказати, що розуміння та передача змісту художнього твору – це фактично процес взаємодії автора та перекладача. Розділ 1 У циклі так званих готичних оповідань Едгара По найяскравіше представлені концепти, сформовані на основі власного важкого досвіду письменника. Рання смерть його батьків, молодої дружини та прийомної матері наклала значний відбиток на творчість Едгара По. У даному розділі ми зробимо огляд жанру, на який Едгар По мав значний вплив, дізнаємося як з’явилося на світ оповідання «Золотий жук» та проаналізуємо хто и коли робив його переклади.
В історію американської літератури Едгар Аллан По увійшов як поет, новеліст і критик. Він є класиком “короткого оповідання”. Його вважають родоначальником детективного жанру. Образи По лякають своєю природністю і буденністю. Це жах, який давно став звичним, жах, в якому постійно існує людина, що є повністю відірваною від суспільства “нормальних людей”. [3, с.400] Едгара По по праву вважають родоначальником літературного жанру короткої розповіді, у змісті якого перепліталися елементи детектива, фантастики, містики й жаху. На думку Г.К. Честертона, англійського письменника і журналіста кінця XIX — початку ХХ ст., "головна заслуга По як родоначальника детективної літератури - у тому, що він побачив можливість використовувати кримінальне розслідування як предмет белетристичного оповідання, у центрі якого стояв би герой - детектив". Саме Едгар По зробив у детективній літературі установку на розгадку таємниці як атрибута злочину, а на розгадку самого злочину, причин його здійснення. Ця установка стала характерною для всього класичного детектива. Найбільш явно це можна побачити у так званих "логічних" його розповідях. Їх усього чотири: "Убивство на вулиці Морг", "Викрадений лист", "Таємниця Марі Роже" і "Золотий жук". Саме на цих чотирьох творах базується слава Едгара По. Поняття логічної розповіді ширше, ніж поняття розповіді детективної. З логічної розповіді в детективну перейшов основний сюжетний мотив: розкриття таємниці або злочину. Зберігся тип оповідання: розповідь - завдання, що підлягає логічному розв'язку. Перейшла в детективну розповідь і стійка пара характерів: герой - оповідач. Герой – людина, що тонко мислить, ексцентрична, наділена потужної логічної здатності. Оповідач персонаж симпатичний, енергійний, простуватий, хоча й шляхетний. Функція героя розкривати таємницю, знаходити злочинця; функція оповідача - робити невірні припущення, на тлі яких проникливість героя видасться геніальною. При цьому По розкриває сам процес мислення, та його принципи. Пафос детективних розповідей не тільки в розкритті таємниці, але, насамперед у демонстрації краси й величезних можливостей розуму, що тріумфує над анархічним світом "непоясненого". Логічні новели - дослідження роботи інтелекту й одночасно гімн йому. [5, с. 398] Багатство й величезна креативна сила фантазії По — найприкметніша риса його таланту. Так Ф. Достоєвський відзначив у ній ще одну оригінальну особливість: "У здатності його уяви є така особливість, яку ми не зустрічали ні в кого, — це сила подробиць...У повістях По ви до такої міри яскраво бачите всі подробиці змальованого образу чи події, що врешті начебто переконуєтесь в їхній можливості, реальності, тоді як ця подія або зовсім неможлива, або ще ніколи не відбувалася в світі".
За часів По американська публіка захоплювалась розгадуванням різноманітних загадок-шифровок, що їх у великій кількості друкували журнали. Це надихнуло письменника на задум твору, значною мірою побудованого на розгадуванні піратської криптограми. Рукопис твору не одразу був схвалений до друку й досить довго чекав на оприлюднення. Проте його публікація мала шалений успіх. Едгар По згадує на початку розповіді форт Моултри, який перебував на тому ж острові, що і хатина Вільяма Леграна. По проходив в Моултри службу в армії в кінці 1820-х, і всі барвисті декорації в оповіданні були зібрані задовго до його написання. В одному зі своїх листів Е. По писав про сучасне йому покоління так: «У нас немає кровної аристократії, отже, ми створили для себе аристократію доларів... Людина з тугим гаманцем, як правило, має дуже обмежену душу». [1, с.94] Хоча в оповіданні «Золотий жук» ідеться про пошуки скарбів, та все ж таки у творі утверджується не сила золота, а сила людської думки, багатство творчої уяви й розуму, завдяки яким герой розгадав таємницю та знайшов сховок. Від появи оповідання в суспільстві посилився інтерес до криптографії (шифрування задля збереження таємниці інформації). Утім, зміст твору значно ширший за таємницю давнього пергаменту. Герой оповідання Е. По наділений великими інтелектуальними здібностями, що дає йому можливість подолати важкі обставини й бідність. В образі Леграна втілено утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей. По продав свою розповідь журналу «Graham's Magazine» за 52 $, але відкликав її після того, як почув про письменницький конкурс газети «Dollar Newspaper». В результаті, автор так і не повернув отриманий гонорар, а замість цього пообіцяв відпрацювати суму написанням статей. На конкурсі По зайняв перше місце і виграв 100 $, а крім того, «Золотий жук» був опублікований в двох номерах газети «Dollar Newspaper». Отримані письменником 100 доларів стали найбільшим гонораром, заробленим По за один твір. Передбачаючи позитивну реакцію читачів, «Dollar Newspaper» придбала авторські права ще до публікації. Розповідь була повторно видана в трьох частинах в «Saturday Courier» в Філадельфії 24 червня, 1 і 8 липня. Дві останні частини були анонсовані на обкладинках і включали ілюстрації художника Фелікса Дарл. Наступні перевидання в газетах Америки зробили розповідь «Золотий жук» найбільш широко читаною серед невеликих творів за все життя письменника. До травня 1844 року, за словами По, загальний тираж розповіді становив 300000 копій, хоча, ймовірно, сам письменник перевидання не оплачував. Також результатом стало збільшення популярності Едагара По як лектора. Після видання розповіді, одна з лекцій зібрала настільки багато народу, що не одній сотні осіб не вдалося потрапити в лекційний зал. За словами самого По, «Золотий жук» наробив багато шуму. Пізніше він порівнював успіх «Золотого жука» і «Ворона», хоча і визнав, що «птах обійшов жука». [7] 1.3 . Існуючі ліцензовані переклади Історія перекладів Едгара По налічує вже понад півтора століття. Вивчення багатої мистецької спадщини По і його відтворення російською мовою дає підстави вважати, що він один з американських письменників, що найбільш часто перекладаються в Росії. Інтерес до Е. По виник ще за його життя, в кінці 1840-х років. У 1860-х він практично зник з перекладацької карти Росії. Наступна хвиля інтересу була пов'язана з тим, що творчість Е. По відкрили для себе російські символісти, які побачили в ньому "споріднену душу". В кінці XIX - початку XX ст. завдяки перекладацькій праці поетів і письменників Срібного століття сформувався образ По, що зберігся в значній мірі незмінним до наших днів. У монографії «Е.А. По в Росії. Легенда і літературний вплив» американська дослідниця Дж. Гроссман вказує на найперший знайдений нею переклад новели «Золотий жук», що був надрукований в 1847 р в журналі «Нова бібліотека для виховання» і призначений для дитячого читання. Цей текст був створений через посередництво французького перекладу, опублікованого в 1845 р. за підписом Альфонса Боргер. Гроссман виділяє ряд відповідностей російського і французького текстів, які доводять їх взаємозв'язок. У 1848 році цей переклад був передрукований в «Журналі для читання вихованцям воєнноучбових закладів». Виховний характер видань, які опублікували перші досліди детективного жанру Е. По, багато в чому пояснює зміни в оригінальному тексті. Ця ж новела в перекладі Н. Шелгунова, критика, педагога і активного громадського діяча 1860-1870-х рр., з'явилася в журналі «Дело» (1874), вже під час поширення в Росії реалістичних принципів перекладу. Вони полягають в «зіставленні стилістичних систем двох мов, що спирається на порівняння історико-культурних традицій двох націй, з метою знайти функціональні відповідності». Перекладний цикл новел, що виник у Шелгунова, завершується його статтею «Едгар По як психолог», в якій він розглядає проблему глибокого психологічного впливу новел американського автора на свідомість читачів. [2, с. 7] У 1896 році з’явився переклад М. А. Енгельгардта. Інтерес до По помітно ослаб в роки воїн і революцій. Так, між 1917 і 1946 рр. З'явилося всього три переклади його оповідань. Один з них - «Золотий жук», який був адресований червоноармійцям і надрукований без імені перекладача. Редактором був А. Старцев, а пізніше стало відомо, що він і був автором перекладу. [4, с. 142] Та навіть у такі тяжкі роки, тяга людей до літератури не зникала. Твори Е. По все одно перекладалися, але можна зрозуміти, що в ті часи, мабуть, важко було серйозно працювати над творами та розуміти все, що заклав у них автор. Люди, певно, хотіли відволіктись від повсякденних проблем та тяжкого життя, а світ загадок та таємниць, що створив По був гарним помічником у цьому. Природно, що переклади цього часу відповідали своєму призначенню: вони були далекі від точності, в них підкреслювалася чисто зовнішня, розважальна сторона, зникала психологічна глибина, що вирізняла найкращі твори Едгара По. І, ймовірно, на якийсь час йому загрожувала доля стати в очах російських читачів автором забавного "Золотого жука" і десятка хитромудрих оповідань, якби його творами не зацікавилися великі російські письменники, в першу чергу Ф.М. Достоєвський. Особливе захоплення у Достоєвського викликала "проникливість" і "вражаюча вірність, з якою розповідає він про стан душі людини". Але перекладачеві його оповідань необхідно вміти правильно передати цей стан душі і проникливість, яке Едгар По вклав в свої твори. В оповіданні "Золотий жук" одне з головних місць займає так звана "ламана мова". Ламана мова іноземця (в даному випадку негра-слуги Юпітера) повинна прозвучати природно, з цього передавати її слід функціонально. Мабуть, для цього перекладачеві необхідно деяке знайомство з ладом і звучанням мови іноземця, так як така мова зазвичай є перекладом з його рідної мови. Якщо в оригінальному тексті ми маємо спотворену африканцем англійську мову, нам необхідно зберегти типовість цих помилок і знайти особливий прийом, замінюючи морфологічні помилки фонетичними, фонетичні синтаксичними, або навпаки, але завжди такими, які характерні африканцеві на відповідній перекладеній мові. Серед тих, хто переклав твір Едгара По на українську мову були Майк Йогансен, Ростислав Доценко та Андрій Пехник. Розділ 2 Переклад будь-якого тексту – це дуже складний процес. І він особливо складний, коли йдеться про переклад художнього тексту. При перекладі художнього твору перекладач повинен передати його національну й історичну специфіку, індивідуальну авторську манеру, а також прагнути до найточнішої передачі образів у творі. Спираючись на висновок В. Бєлінського: «Близькість до оригіналу полягає у відтворенні не літери, а духу твору. Кожна мова має свої притаманні тільки їй засоби, особливості і якості, так, що іноді для більш правильної передачі певного образу чи фрази в перекладі їх треба докорінно змінити. Відповідний образ, так само як відповідна фраза не завжди полягає у видимій відповідності слів: треба щоб внутрішнє життя виразу перекладу відповідало внутрішньому життю оригіналу». 2.1 Лексико-граматичні трансформації Розгляд специфічних конструкцій в новелі Е. По дозволить нам простежити як за допомогою трансформацій ми зможемо знайти точні функціональні заміни, що забезпечують адекватність перекладу. Приклад № 1. He was of ancient Huguenot family. – Він походив зі старовинної Гугенотської сім’ї. Тут ми бачимо застосування конкретизації. Англійське слово «to be (was)» має абстрактне значення і на українську мову перекладається шляхом конкретизації. У даному випадку «походив». Приклад № 2. This island consists of little else than the sea send, and is about three miles long. – Цей острів тягнеться в довжину милі на три і складається майже з одного морського піску. У цьому прикладі ми виявляємо відразу три трансформації. Перша трансформація – конкретизація. Англійське слово «is», що має більш широке значення, замінюється українським словом «тягнеться», що має більш вузьке значення. Друга трансформація – перестановка членів речення. «Is about three miles long» - «тягнеться в довжину милі на три». А також відбувається перестановка головних членів речення: «consists…and…is» - «тягнеться…і…складається». Третя трансформація – заміна частини мови. У англійському реченні іменник «sea» замінюється в перекладі прикметником «морський». У цьому прикладі для досягнення адекватності перекладач використовував такі перекладацькі трансформації, як конкретизація, перестановка частин речення. Приклад № 3. In the inmost recesses of this coppice, not far from the eastern or more remote end of this island, Legrand has built himself a small hut. – У потаємних глибинах миртових хащ, близько від східного віддаленого від материка краю острова, Легран збудував собі хатину. Негативна конструкція в англійському реченні «not far from» трансформується у стверджувальну конструкцію в українському реченні «близько». У цьому прикладі ми також бачимо трансформацію-додавання. Перекладач уточнює, що острів покритий заростями запашного мирта, звідси «this coppice» - «миртових хащ». І третя трансформація – опущення. Перекладач опускає при перекладі прикметник «small» як непотрібний, бо українському читачеві зрозуміло, що хатина не буває великих розмірів. Приклад № 4. He grasped my hand with a nervous empressement which alarmed me and strengthened the suspicions already entertained. His countenance was pale even to ghastliness, and his deep-set eyes glared with unnatural luster. - Вітаючись, він міцно стиснув мені руку, і ця нервова гарячність знову пробудила і посилила мої недавні побоювання. В особі Леграна відчувалася мертвотна блідість, запалі очі виблискували гарячковим блиском. Перекладач додає слово «вітаючись», щоб уточнити, що Легран міцно стиснув руку, коли вітався. Дієслово «graspy» переведений дієсловом «зціпив». Це дієслово означає – «здавлювати, стискати руку». Перекладач показав, наскільки сильно Легран стиснув руку, коли вітався. Також відбувається заміна англійського словосполучення «already entertained» прикметником «нещодавні» внаслідок смислового розвитку. Підмет в англійському реченні трансформовано в обставину місця в українському реченні: «his countenance» - «в особі Леграна». Присвійний займенник «his» замінено власним ім'ям «Легран». «Was pale» - «відчувалася мертвотна блідість» - заміна дієсловом з більш вузьким значенням. Зробивши короткий порівняльно-перекладацький аналіз декількох речень оповідання, можна зробити висновки: адекватність перекладу передбачає не тільки рівноцінність передачі функції оригіналу, але й еквівалентність у виборі засобів, тобто рівноцінність мови і стилю твору. Ми вважаємо даний переклад оповідання достатньо адекватним: зміст речень передано правильно, хоча іноді засоби в перекладах не є еквівалентними оригіналу. 2.2 Дзеркальний переклад Вступ У роботі перекладача дуже важливими є практика та порівняння свого перекладу з перекладами інших лінгвістів. Саме таким способом можна покращувати свої навички та вчитися новому. Для власного перекладу ми вибрали фрагмент оповідання «Золотий жук». У даному фрагменті розповідь ведеться від лиця Оповідача. Цього ж дня він отримав листа від свого приятеля Леграна, з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Тому Оповідач одразу ж вирушив у дорогу. У першій половині фрагменту він розповідає про клімат острова, який дуже рідко буває холодним. Далі він дістається будинку свого друга, так як вдома нікого не було, Оповідач відкрив двері ключем з відомої йому схованки. Коли він увійшов, то побачив вогнище, таке рідке явище у теплому кліматі. Саме завдяки каміну Легран знайшов першу підказку до розв’язання загадки. Оригінальний текст The winters in the latitude of Sullivan's Island are seldom very severe, and in the fall of the year it is a rare event indeed when a fire is considered necessary. About the middle of October, 18--, there occurred, however, a day of remarkable chilliness. Just before sunset I scrambled my way through the evergreens to the hut of my friend, whom I had not visited for several weeks --my residence being, at that time, in Charleston, a distance of nine miles from the Island, while the facilities of passage and re-passage were very far behind those of the present day. Upon reaching the hut I rapped, as was my custom, and getting no reply, sought for the key where I knew it was secreted, unlocked the door and went in. A fine fire was blazing upon the hearth. It was a novelty, and by no means an ungrateful one. I threw off an overcoat, took an arm-chair by the crackling logs, and awaited patiently the arrival of my hosts. Український переклад. Р. І. Доценко Сувора зима на широті Салівенового острова — рідкісне явище, і восени майже ніколи не доводиться обігрівати приміщення. Проте в середині жовтня 18++року випав досить таки холодний день. Саме перед заходом сонця я нарешті пробився крізь хащі до хатини приятеля, що його не бачив уже кілька тижнів. Мешкав я тоді у Чарльстоні, за дев'ять миль від острова, перебратися на який у ті часи було куди тяжче, ніж тепер. Добувшись до хатини, я постукав, як звичайно, а не почувши відповіді, дістав ключа з відомого мені сховку, відімкнув двері й увійшов. У каміні палахкотів яскравий вогонь. Це була несподіванка, і аж ніяк не неприємна. Я скинув пальто, вмостився у кріслі перед тріскучими поліняками і став терпляче дожидати господарів. Власний переклад Суворі зими на широті Салліванського острова – велика рідкість, і восени майже ніколи не виникає потреба погрітися у вогнища. Проте, приблизно в середині жовтня, 18— року, випав незвичайно прохолодний день. Як раз перед заходом сонця я нарешті пробрався через хащі до хатини мого друга, до якого я не навідувався декілька тижнів. Моє помешкання тоді знаходилось у Чарльстоні, що дев’ять миль від острова, пройти до якого було набагато важче, ніж зараз. Діставшись хатини, я, як звичайно, постукав, не отримавши відповіді, я дістав ключ з відомої мені схованки, відкрив двері та ввійшов. Яскравий вогонь палав у каміні. Це була несподіванка, і, звісно, доволі приємна. Я скинув пальто, поставив крісло біля потріскуючих деревин та став терпляче дожидати повернення господарів. Аналіз власного перекладу У першому реченні були використані перестановки, вилучення та контекстуальна заміна, смисловий розвиток та заміну однієї частини мови на іншу. А саме: «it is a rare event indeed when a fire is considered necessary» - «майже ніколи не виникає потреба погрітися у вогнища». Слово «fire» ми поширили до «погрітися у вогнища» для більшого розуміння сенсу сказаного – це смисловий розвиток. Словосполучення «rare event» ми переклали як «майже ніколи», що є контекстуальною заміною. Прикметник «necessary» ми замінили дієслівним словосполученням «виникає потреба». Та вилучили слова «indeed», «of the year» та «considered» за відсутністю потреби у них. У другому реченні також використана перестановка. Слово «however» із середини речення було переставлено у початок для кращого звучання та легкості сприйняття. У третьому реченні ми двічі використали генералізацію: словосполучення «scrambled my way» ми переклали як «пробрався», що є більш звичним до українського читача; «facilities of passage and re-passage» ми переклали словом «пройти», що є стилістично ближчим та зрозумілим для читача. Також було використано вилучення: «a distance of nine miles from the Island» ми переклали як «що дев’ять миль від острова», слово «distance» було опущено при перекладі для більш легкого сприйняття. Була використана контекстуальна заміна: «very far behind those of the present day» - «було набагато важче, ніж зараз», ми використали заміну щоб правильно передати фразу та зробити її зрозумілою читачеві. Також були використані перестановки. У четвертому реченні була використана контекстуальна заміна: «as was my custom» ми переклали як «як звичайно», що є більш звичним для українського читача. Ще одна контекстуальна заміна: слово «sought» ми переклали як «дістав», що більш точно передає сенс. «I knew it was secreted» ми переклали «відомої мені схованки», дієслово «knew» ми замінили прикметником, а дієслово «secreted» іменником, що є заміною однієї частини мови на іншу. У п’ятому реченні ми використали антонімічний переклад: «by no means an ungrateful one» ми переклали як «звісно, доволі приємна» для надання позитивного настрою. У шостому реченні ми використали контекстуальну заміну: «took an arm-chair» - «поставив крісло», з метою смислового узгодження. Зробивши аналіз власного перекладу ми можемо підсумувати кількість перекладацьких прийомів: перестановки – 3; вилучення – 4; генералізація – 2; контекстуальна заміна – 5; антонімічний переклад – 1; заміна слова однієї частини мови на слово іншої частини мови – 2; смисловий розвиток - 1. Висновки Едгар Аллан По був геніальним містифікатором. Він любив створювати атмосферу загадкового і навколо свого імені, і навколо своїх героїв. І серед усіх його оповідань розповідь «Золотий жук» відрізняється від інших. Стихія надзвичайного захоплює читача з самого початку і тримає його увагу в постійній напрузі. В експозиції та зав'язці твору дуже багато дивного, що відразу привертає увагу читачів. Атмосфера надзвичайного створюється за рахунок опису місця подій, часу, поведінки головного героя. І головною задачею перекладача є передати цю атмосферу, відобразити те, що заклав у свій твір автор. У даній роботі ми зробили аналіз оповідання Едгара Алана По «Золотий жук», його історії, жанру, а також перекладів на українську мову, виявили стратегії та прийоми при перекладі, а також створили власний переклад, його аналіз та порівняли з ліцензованим перекладом. Результати порівняльного аналізу тексту оригіналу та кінцевого варіанту тексту перекладу дозволяють зробити висновок, що для досягнення змістової близькості перекладу до тексту оригіналу, потрібно знаходити відповідності безеквівалентним лексичним одиницям англійської мови за допомогою перекладацьких трансформацій. Список використаних джерел
|