Корнілова Єлизавета,Природа та її роль в житті людини і суспільс. Корнілова Єлизавета,ОіО20
 Скачать 15.78 Kb.
|
|
Корнілова Єлизавета,ОіО-20 1. Природа та її роль в житті людини і суспільства. Сьогодні життя, наше життя, лише одна із ланок в ланцюгу незліченних живих істот, які змінюють один одного на землі протягом мільярдів років. Життя на Землі розвивалося протягом мільярдів років і було тісно пов'язано з динамікою екосистем, між компонентами яких існують досить складні зв'язки. З найдавніших часів наші предки поважали природу та навіть поклонялися їй. Вони обожнювали не тільки світила й стихії, але й вірили, що кожне дерево, камінь, квітка, не кажучи вже про звірів і птахів, здатні мислити й відчувати. І у порівнянні з людиною вони є давнішими й володіють особливими магічними силами. Наприклад, дерева можуть приносити удачу, красу, здоров’я. Дуб здатний дарувати чоловікові силу, а береза допомагає жінці знайти свого судженого й сімейне щастя. Горобина оберігає від нечистої сили, а ялина дарує спокій. І навіть сама Земля-матінка жива, вона піклується й оберігає всіх своїх дітей: і птахів, і тварин, і рослин, і людей. А хіба можна бути щасливим в сім’ї, де діти сваряться й знищують один одного? Розуміючи це, люди не вбивали без необхідності тварин і птахів, не нищили ліси, а зрубуючи дерево для господарських потреб, обов’язково просили у нього прощення. Але це було давно. Звичайно, ви можете сказати, що зараз ніхто в ці казки не вірить, і наївна віра неосвічених дикунів нічого не означає. Але так чи наївні були наші предки? Природа виступає в якості субстрату і середовища проживання людини. Будучи джерелом речовини і енергії, природа є першоджерелом всякого багатства. Відомо положення класичної політичної економії про те, що природа є «мати» багатства, в той час як праця - його «батько». Вона робить істотний вплив на ефективність, продуктивність праці, особливо на ранніх етапах розвитку суспільства. Природа визначає початкове розселення людей і поділ праці, зумовлюючи тим самим фундаментальні особливості етнічної культури як специфічного способу адаптації до середовища. Ці особливості знаходять прояв в особливостях мови, менталітету, міфології, релігії, мистецтва. Через расові, статеві, вікові особливості людини природа впливає на стан людини в соціальному просторі. Вона в своїх проявах «мудрості життя», порядку, ритмічності, гармонії і мощі її стихій, нескінченності і вічності виконує естетичну функцію, виступаючи стимулом і предметом натхнення письменників, поетів, філософів. Будучи природним джерелом життя, природа виконує істотну рекреаційну функцію. Лікар лікує, природа зцілює, - як говорить відома приказка. На ранніх етапах історії людина, подібна тваринам, пристосувалася до природи та знаходила найбільш сприятливі умови для свого існування. І не могла завдати природі серйозної шкоди. Але згодом людина почала впливати і змінювати, відповідно своїм потребам і цілям. Концентрація великої кількості людей у перших містах супроводжувалась активним винищенням лісів навколо них: деревина йшла на будівництво, випалювання цегли, паливо, виготовлення знарядь праці, транспортних засобів. Міста перетворилися на райони екологічних напружень, урбанізація стала негативним екологічним фактором. За якісь 50 років ми зуміли кардинально змінити вигляд природи Землі так, як не одне покоління до нас. Поведінка людини в довкіллі стала відрізнятися від поведінки інших видів істот особливою агресивністю і мала характер не рівноправного співмешканця середовище існування, а підкорювач, споживача, не здатного до самообмеження. Ніколи ще до цього жоден вид не змінював так безжально і немилосердно середовище свого існування, щоб досягти екологічного панування, ніколи ще не було такого великого протиріччя між тим що ми робимо і тим що ми повинні робити. Нова екологічна криза в історії людства є глибшою і трагічнішею, і подолати її буде надзвичайно важко. Вона призведе до значних міграцій народів і як вважають провідні вчені, може спровокувати війни, інші соціальні потрясіння локального, регіонального і навіть глобального масштабу. Ми отримали в спадок невимовно прекрасний і багатообразний сад, але біда наша в тому що ми погані садівники, що не засвоїли найпростіших правил садівництва. Зневагою ставлячись до цього саду ми робимо це з благодушним задоволенням неповнолітнього ідіота, який шматую ножицями картину Рембрандта. |