Навчальні тести. Латентний період динаміки конфлікту передбачає

• Название: Латентний період динаміки конфлікту передбачає
• Дата: 19.07.2022
• Размер: 44.81 Kb.
• Имя файла: Навчальні тести.docx
• Тип: Документы; #633429

Навчальні тести з дисципліни

Медіація (посередництво) у правоохоронній діяльності

1. 
   Латентний період динаміки конфлікту передбачає: А) початок конфліктного протистояння сторін;
   

Б) усвідомлення конфліктної ситуації суб’єктами взаємодії; В) часткову нормалізацію відносин сторін; Г) ескалацію конфлікту.

2. 
   Конфліктні сигнали передбачають:
   

А) викривлене сприйняття ситуації іншою стороною;
Б) певні дії учасників, які спрямовані один проти одного;
В) різку інтенсифікацію боротьби опонентів;
Г) корекцію самооцінок та ставлення до опонента.

3. 
   До другого періоду динаміки конфлікту належить: А) початок конфліктного протистояння сторін; Б) часткова нормалізація відносин сторін;
   

В) усвідомлення конфліктної ситуації суб’єктами взаємодії; Г) поява конфліктних сигналів.

3. 
   Характерними ознаками ескалації конфлікту є:
   

А) сприйняття ситуації як конфліктної;
Б) виникнення предмета та об’єкта конфлікту;
В) поява негативних установок щодо іншої сторони; Г) перехід від аргументів до претензій.

5. 
   До етапів післяконфліктного періоду в динаміці конфлікту належить: А) усвідомлення конфліктної ситуації суб’єктами взаємодії; Б) початок конфліктного протистояння сторін; В) часткова нормалізація відносин; Г) розширення меж конфлікту.
   

5. 
   Повна нормалізація відносин передбачає:
   

А) корекція самооцінки та залишення негативних емоцій; Б) збільшення кількості учасників конфлікту; В) відчуття дискомфорту та пригніченості; Г) відмова сприймати опонента як ворога.

7. Суперництво як спосіб поведінки в конфлікті передбачає:
А) прагнення особи бути нейтральною, знаходитися поза межами конфлікту;
Б) прагнення особи задовольнити власні інтереси за рахунок інте­ ресів опонента;
В) вимушений або добровільний відступ від своїх позицій для задо-волення інтересів опонента;
Г) прийняття позиції іншої сторони та пошук можливостей задо-вольнити власні інтереси та інтереси іншої сторони.
8. Компроміс як стратегія поведінки в конфлікті передбачає:
А) прагнення особи задовольнити власні інтереси за рахунок інте­ ресів опонента;
Б) вимушений або добровільний відступ від своїх позицій для задо-волення інтересів опонента;
В) прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони;
Г) прагнення особи бути нейтральною, знаходитися поза межами конфлікту.
9. Співробітництво як спосіб поведінки в конфлікті передбачає:
А) визнання розбіжностей у поглядах та готовність зрозуміти і при-йняти позицію іншої сторони;
Б) вимушений або добровільний відступ від своїх позицій для задо-волення інтересів опонента;
В) прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони;
Г) відмову особи від початкових вимог, готовність частково визнати претензії опонента.
10. Пристосування як спосіб поведінки в конфлікті передбачає:
А) визнання розбіжностей у поглядах та готовність зрозуміти і при-йняти позицію іншої сторони;
Б) прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони;
В) уникнення щодо вирішення проблеми (конфлікту);
Г) придушення власних інтересів, відмова від своїх позицій для за-доволення інтересів іншої сторони.

11. 
    Стратегія поведінки особи в конфлікті залежить від: А) прагнення відстоювати власні інтереси;
    

Б) бажання особи зрозуміти причини конфлікту; В) фінансових та інших матеріальних ресурсів;




Г) соціального статусу особи, яка перебуває в конфлікті.
12.Ухиляння як спосіб поведінки в конфлікті передбачає:
А) прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони;
Б) бажання особи виграти час або небажання вирішувати проблему взагалі;
В) придушення власних інтересів, відмова від своїх позицій для за-доволення інтересів іншої сторони;
Г) визнання розбіжностей у поглядах та готовність зрозуміти і при-йняти позицію іншої сторони.

13. 
    Оберіть найповніше визначення. Альтернативні способи вирішення спорів – це:
    

А) система неформальних позасудових процедур, спрямованих на вирішення спорів поза судом;
Б) система неформальних позасудових процедур, спрямованих на вирішення або врегулювання спорів без залучення державних юрисдикційних органів, а також процедури, які інтегровані в су-дове провадження, однак уважаються альтернативою загальному порядку вирішення спорів у суді;
В) система процедур, які інтегровані в судове провадження, що роз-глядаються як альтернатива загальному порядку вирішення спорів у суді;
Г) система несудових форм захисту, що включає в себе всі несудо-ві форми захисту, зокрема, нотаріальну, адміністративну, захист третейським судом, медіацію.

14. 
    Які ознаки характеризують систему альтернативних способів ви-рішення спорів?
    

А) формальність, змагальність, універсальність;
Б) добровільність, економічність ресурсів, гласність;
В) конфіденційність, добровільність, диверсифікованість системи; Г) добросовісність, універсальність, обов’язковість рішення.

15. 
    Система альтернативних способів вирішення спорів виникла з метою: А) подолати негативні явища в судовій системі та розвантажити її; Б) дискредитувати суди та згодом замінити їх; В) довести неспроможність судів розглядати справи відповідно до
    

принципу змагальності;


Г) організувати приватні суди, які дозволяли б економити ресурси сторін.
16. Особливістю рішень за результатами альтернативних способів ви-рішення спорів є:
А) можливість їх оскарження до вищого органу;
Б) можливість їх оскарження до компетентного суду;
В) обмежений порядок оскарження та неможливість примусового виконання без звернення до компетентного органу;
Г) обмежений порядок оскарження і неможливість примусового виконання.

17. 
    До змагальних способів альтернативного вирішення спорів належить: А) арбітраж; Б) консиліація; В) медіація;
    

Г) незалежна оцінка фактів.

17. 
    До основних способів альтернативного вирішення спорів не на-
    

лежить:
А) медіація;
Б) переговори;
В) третейський суд;
Г) приватний суд.

19. 
    До дорадчо-консультативних способів вирішення спорів не належить: А) спрощений суд присяжних; Б) незалежна оцінка фактів; В) попередня нейтральна оцінка; Г) міні-розгляд.
    

19. 
    Спосіб альтернативного вирішення спорів, в основі якого лежать структуровані переговори сторін за обов’язковою участю їхніх ад-вокатів, що пройшли спеціальне навчання з переговорних технік, мають назву:
    

А) консиліація;
Б) партисипативні процедури;
В) колаборативні процедури;
Г) міні-розгляд.

21. 
    У Стародавній Греції функції позасудового вирішення спорів ви-конували
    

А) діетети;


Б) геліасти;
В) архонти;
Г) ареопагіти.

22. 
    Полюбовні судді згідно з литовсько-руським правом розглядали: А) тільки цивільні справи; Б) тільки кримінальні справи; В) будь-які справи; Г) усі відповіді неправильні.
    

22. 
    Суд у царській Росії, який був зобов’язаний схиляти сторони до примирення, мав назву:
    

А) повітовий суд;
Б) волосний суд;
В) совісний суд;
Г) мировий суд.

24. 
    Філософ права, який одним із перших наголосив на необхідності розроблення альтернативних способів вирішення спорів:
    

А) Альвізе Контаріні;
Б) Фабіо Кіджі;
В) Роско Паунд;
Г) Рональд Дворкін.
25. Поняття медіації включає:
А) переговори лише учасників конфлікту;
Б) переговори учасників конфлікту за участю судді;
В) переговори учасників конфлікту з обов’язковою участю посеред-ника;
Г) переговори учасників конфлікту з участю посередника або без неї.

26. 
    До головних передумов медіації належить: А) добровільність участі учасників конфлікту;
    

Б) ініціатива медіатора розпочати процедуру медіації; В) призначення медіації судом; Г) матеріально-технічне забезпечення процедури медіації.

26. 
    Медіацію можна проводити:
    

А) виключно до звернення до суду;
Б) тільки після звернення до суду на підставі відповідної судової ухвали;
В) тільки після винесення судового рішення по справі;


Г) у будь-який момент, незалежно від звернення особи до суду.
28. Основними компонентами медіації є:
А) забезпечення розуміння та орієнтація на інтереси;
Б) орієнтація на інтереси та визначення причин конфлікту;
В) визначення причин конфлікту та структурування процедури ме-діації;
Г) структурування процедури медіації та чітке формулювання по-зицій сторін.
29. До характерних рис медіації належить:
А) надання порад медіатором усім учасникам конфлікту;
Б) прийняття медіатором остаточного рішення щодо врегулювання конфлікту;
В) обов’язкова участь медіатора в процедурі медіації;
Г) з’ясування того, хто є винним у виникненні конфлікту.

30. 
    Центральним елементом медіації є: А) позиції всіх учасників конфлікту; Б) інтереси і потреби сторін конфлікту;
    

В) вимоги і заперечення сторін конфлікту;
Г) позиція медіатора та представників сторін конфлікту.

30. 
    Під час проведення медіації медіатор є відповідальним за: А) справедливість прийнятого рішення; Б) укладення угоди за результатами медіації;
    

В) визначення причин виникнення конфлікту; Г) хід проведення переговорів.

30. 
    Оберіть найбільш повну відповідь на питання
    

Медіація – це:
А) добровільна процедура позасудового врегулювання спору (кон-флікту), в якій медіатор (посередник) допомагає сторонам у ви-рішенні спору (конфлікту);
Б) різновид посередництва, виходячи з того, що в перекладі з латин-ської mediare – означає бути посередником;
В) структурована добровільна та конфіденційна процедура по-засудового врегулювання спору (конфлікту), в якій медіатор (посередник) допомагає сторонам у розумінні їхніх інтересів та пошуку ефективних шляхів досягнення взаємоприйнятного рішення;


Г) структурований добровільний та конфіденційний спосіб позасу-дового врегулювання спору (конфлікту), в якій медіатор (посе-редник) допомагає сторонам у розумінні їхніх інтересів та пошуку ефективних шляхів досягнення взаємоприйнятного рішення.

33. 
    Принципи медіації за функціональним призначенням поділяються на: А) процедурні та правові; Б) правові та галузеві; В) галузеві та організаційні;
    

Г) процедурні та організаційні.

33. 
    Принцип власної відповідальності в медіації означає:
    

А) медіатор несе власну відповідальність за процедуру проведення медіації;
Б) медіатор несе власну відповідальність за ефективну комунікацію сторін конфлікту;
В) сторони несуть власну відповідальність за прийняте рішення для врегулювання конфлікту;
Г) сторони несуть власну відповідальність за обрання незалежного посередника для врегулювання спору.
35. Зовнішня добровільність у медіації означає:
А) сторони конфлікту добровільно погодилися взяти участь у медіації без справжнього бажання вирішити конфлікт;
Б) сторони конфлікту добровільно погодилися взяти участь у медіації із справжнім бажанням вирішити конфлікт;
В) медіатор добровільно погодився вести медіацію без мети вирішити конфлікт;
Г) медіатор добровільно погодився вести медіацію з метою вирішення конфлікту.

36. 
    Визначте, який із зазначених принципів не притаманний медіації: А) принцип добровільності; Б) принцип конфіденційності;
    

В) принцип власної відповідальності; Г) принцип змагальності.

36. 
    Визначте, що належить до основних принципів медіації:
    

А) добровільність, публічність, нейтральність, принцип власної від-повідальності;
Б) публічність, нейтральність, змагальність, добровільність;


В) конфіденційність, добровільність, принцип власної відповідаль-ності, нейтральність;
Г) принцип власної відповідальності, гласність, неупередженість, добровільність.
38. Внутрішня добровільність у медіації означає:
А) сторони конфлікту добровільно погодилися взяти участь у меді-ації, однак відсутнє бажання вирішити конфлікт;
Б) сторони конфлікту не лише погодилися на участь у медіації, а й дійсно бажають вирішити проблемну ситуацію;
В) медіатор добровільно погодився вести медіацію без мети вирішити конфлікт;
Г) медіатор добровільно погодився вести медіацію з метою вирі-шення спору.

39. 
    До організаційних принципів медіації належать принципи: А) добровільності, рівності та нейтральності медіатора; Б) рівності, нейтральності медіатора та конфіденційності; В) нейтральності медіатора та добровільності; Г) рівності та конфіденційності.
    

39. 
    За моделлю внутрішньої присудової медіації медіація може про-
    

водитися:
А) суддею, який пройшов спеціальне навчання з медіації; Б) медіаторами, які підписали контракт із судом; В) адвокатом;
Г) адвокатом, який пройшов спеціальне навчання з медіації.

41. 
    За моделі «суддя-медіатор» медіатором у конкретній справі може бути: А) суддя, який розглядає цю справу; Б) будь-який інший суддя, крім того, у провадженні якого перебуває
    

справа; В) інший суддя, який пройшов спеціальне навчання з медіації;
Г) суддя, у провадженні якого перебуває справа, якщо він пройшов навчання з медіації, або інший суддя цього суду, який пройшов навчання з медіації, за вибором сторін.

41. 
    Медіація, яка будується переважно з використанням індивідуальних
    

зустрічей медіатора і сторін окремо, коли сторони знаходяться у різних приміщеннях, а медіатор спілкується із ними почергово, має назву:

А) комедіація;
Б) шатл-медіація;


В) інтегрована медіація;
Г) зовнішня медіація.
43. Медіація не може проводитися:
А) під час виконавчого провадження;
Б) до виникнення спору;
В) у суді апеляційної інстанції;
Г) усі варіанти неправильні.

44. 
    На підготовчій фазі медіації основним питанням є: А) «Про що сторони хочуть поговорити?»; Б) «Що потрібно з’ясувати?»; В) «Як сторони будуть працювати на медіації?»;
    

Г) «Що для сторін конфлікту є важливим у ситуації?».

44. 
    Визначте, які питання потрібно з’ясувати на підготовчій фазі ме-діації:
    

А) констатування наявного стану і збалансування інформації;
Б) пояснити згоду і розбіжності в інтересах і потребах;
В) ідентифікувати осіб, яких потрібно залучити до медіації;
Г) напрацювання можливих до реалізації рішень, які підходять всім учасникам.

46. 
    До основних завдань підготовчої стадії медіації належить: А) вивчення причин виникнення конфлікту;
    

Б) формування в сторін конфлікту розуміння процедури медіації; В) пошук шляхів вирішення конфліктної ситуації; Г) з’ясування реалістичності прийнятого рішення.

46. 
    До вартості послуг з організації і проведення медіації входять: А) судові витрати та витрати на професійну правову допомогу; Б) витрати на професійну правову допомогу та винагорода медіатора; В) винагорода медіатора та судові витрати; Г) надання приміщення для проведення медіації та винагорода ме-
    

діатора.

46. 
    Оберіть одну правильну відповідь.
    

А) договір про проведення медіації – угода сторін конфлікту і меді-атора щодо організації та проведення медіації;
Б) договір про проведення медіації – угода сторін конфлікту і меді-атора щодо спільно прийнятих рішень;


В) договір про проведення медіації – угода сторін конфлікту щодо обрання медіатора/організації медіаторів;




Г) договір про проведення медіації – угода сторін конфлікту та їхній представників щодо утримання від звернення до суду.

49. 
    До функцій договору про проведення медіації належить: А) стимулююча та прогностична функції; Б) прогностична та гарантуюча функції; В) гарантуюча та конструктивна функції; Г) стимулююча та гарантуюча функції.
    

49. 
    Завданням медіатора на стадії пошуку варіантів рішення є:
    

А) створити умови для пошуку та напрацювання сторонами варіантів рішень, а також організувати їх обговорення;
Б) запропонувати сторонам варіанти вирішення спору з урахуванням їхній інтересів;
В) стимулювати сторін до напрацювання пошуку варіантів рішен-ня самостійно, а у випадку, коли сторони не заперечують проти активної участі медіатора, – запропонувати власні варіанти ви-рішення спору;
Г) проаналізувати спір із точки зору інтересів сторін, розробити сис-тему взаємовигідних рішень та презентувати її перед сторонами.
51. Визначте, що є метою другої фази медіації:
А) затвердження спільного списку тем для обговорення;
Б) підтримання учасників у тому, щоб вони розпізнали, що і на-скільки їм важливо;
В) визначення рамкових умов і відповідних інтересів на процесу-альному рівні;
Г) напрацювання якомога більше креативних ідей/варіантів рішень.

52. 
    Основними критеріями для формулювання тем для обговорення в медіації є:
    

А) чітке визначення позиції та інтересів сторін у темі для обгово-рення;
Б) нейтральність щодо оцінки та відкритість до рішень;
В) нейтральність щодо оцінки та визначеність позиції сторін; Г) відкритість до рішень та визначеність у просторі й часі.

53. 
    Визначте, яке з поданих запитань не варто ставити під час медіації: А) «Ви не бажаєте з ним обговорювати цю ситуацію?»; Б) «Із ким Ви бажаєте обговорювати цю ситуацію?»;
    

В) «Яку ситуацію Ви бажаєте з ним обговорити?»; Г) «Як би Ви хотіли обговорити цю ситуацію?».
54. Визначте, яке з поданих тверджень є правильним:
А) кокус – індивідуальні зустрічі медіатора з кожною зі сторін кон-флікту;
Б) кокус – спільні зустрічі медіатора зі сторонами конфлікту;
В) кокус – індивідуальні зустрічі сторін конфлікту без медіатора; Г) кокус – спільні зустрічі сторін конфлікту зі своїми представни-
ками (адвокатами).
55. Визначте, яке з поданих тверджень є правильним:
А) медіатор допомагає налагодити комунікацію між сторонами; Б) медіатор може висловлювати оцінку щодо ескалації конфлікту; В) медіатор надає поради сторонам щодо можливості вирішення
конфлікту;
Г) медіатор спільно зі сторонами приймає рішення щодо конфлікту.
56. Визначте, яке з поданих тверджень є правильним:
А) комедіація передбачає проведення процедури врегулювання спо-ру суддею;
Б) комедіація передбачає проведення процедури врегулювання спору за участю експертів;
В) комедіація передбачає проведення процедури врегулювання спору за участю кількох медіаторів;
Г) комедіація передбачає проведення процедури врегулювання спору за участю представників (адвокатів) сторін.
57. Визначення тем для обговорення передбачає:
А) збір інформації щодо звернення сторін до суду;
Б) визначення можливих варіантів урегулювання конфлікту;
В) визначення пріоритетності та послідовності тем для обговорення; Г) визначення можливості залучення експертних оцінок конфліктної
ситуації.

58. 
    Процедура, під час якої дві або більше осіб генерують якомога більше ідей, варіантів вирішення певної проблеми, не аналізуючи попередньо
    

їх реалістичність та здійсненність, а також не оцінюючи такі варіанти з точки зору вірогідності, що інша сторона погодиться з ними має назву:

А) мозковий штурм;
Б) кокус;


В) BATNA/WATNA;
Г) шатл-медіація.
59. Елементами оцінки варіантів рішення є перевірка варіантів на:
А) відповідність інтересам сторін, справедливість та реальність ви-конання угоди;
Б) відповідність вимогам закону та можливість примусового ви-конання;
В) реалістичність та відповідність вимогам рівного поділу ресурсів між сторонами;
Г) відповідність первісним очікуванням сторін.
60. Які питання вирішуються на стадії постмедіації?
А) укладення та підписання угоди за результатами медіації;
Б) вирішення питання про санкції за неналежну поведінку під час медіаційної процедури;
В) моніторинг за виконанням угоди за результатами медіації;
Г) вирішення питання про притягнення медіатора до дисциплінарної відповідальності.

61. 
    Угода за результатами медіації може: А) затверджуватися судом; Б) затверджуватися арбітражем;
    

В) мати значення цивільно-правового договору; Г) усі варіанти правильні.

61. 
    Одним із завдань медіатора на стадії постмедіації не є:
    

А) допомогти сторонам узгодити порядок виконання угоди за ре-зультатами медіації та погодити процедуру інформування щодо такого виконання;
Б) вирішення питання щодо моніторингу виконання угоди за ре-зультатами медіації;
В) обговорення зі сторонами перебігу та результатів процедури ме-діації, її аналіз з точки зору відповідності очікуванням сторін;
Г) консультування сторін щодо можливих варіантів вирішення їхньої справи в суді у випадку, якщо сторони не досягли угоди.

63. 
    Ключовою міжнародною організацією, під егідою якої здійснюється розроблення стандартів медіації на універсальному рівні, є:
    

А) Організація Північноатлантичного договору; Б) Організація Об’єднаних Націй; В) Міжнародна Організація Праці;


Г) Всесвітній Поштовий Союз.
64.Органом ООН, у рамках якого прийнято низку резолюцій, які стосу-ються питань посередництва і відновного правосуддя у різних сферах, є:
А) ЕКОСОР;
Б) Рада ООН з прав людини;
В) Комітет ООН з прав людини;
Г) Комісія з міжнародного права ООН.
65.Головним міжнародно-правовим документом, який регламентує за-стосування медіаційних процедур у сфері міжнародного комерційного арбітражу, є:
А) Пекінські правила 1985 р.;
Б) Каракаська декларація 1980 р.;
В) Типовий закон ЮНСІТРАЛ 2018 р.; Г) Бангкокська декларація 2005 р.

66. 
    Що з нижчевказаного належить до етичних засад медіації? А) віковий ценз для здобуття професії медіатора;
    

Б) здатність медіатора до компромісу з власними переконаннями; В) правила ввічливості та ділового етикету; Г) стандарти навчання медіатора.

66. 
    Оберіть правильне твердження:
    

А) медіатор ніколи не має права оцінювати позиції та погляди сторін,
а також ухвалені ними рішення;

• 
  ) медіатор у разі наявності в нього відповідних компетентностей може запропонувати сторонам варіант рішення в справі;
  

В) медіатор у разі наявності в нього відповідних компетентностей може проводити оціночну медіацію за запитом обох сторін;
Г) медіатор навіть у разі наявності в нього відповідних компетент-ностей та наявного запиту сторін не може проводити оціночну медіацію.
68. Оберіть правильне твердження:
А) медіатор не має права приймати бонус як додаткову винагороду за успішно проведену медіацію;
Б) медіатор не має права вимагати додаткову винагороду за результат медіації;


В) медіатор має право поставити перед сторонами умову, що в разі неуспішності медіації сторони мають відшкодувати йому ви-трачає час;




Г) сторони зобов’язані фінансово винагородити медіатора в разі укладення ними угоди.

69. 
    Оберіть найповніше визначення. Бізнес-медіація – це: а) спосіб урегулювання комерційних спорів; б) інструмент позасудового вирішення бізнес-конфліктів;
    

в) процес вирішення суперечок між суб’єктами господарювання; г) технологія вирішення та запобігання конфліктам у сфері госпо-
дарювання.

69. 
    Медіабельність спорів – це:
    

А) можливість врегулювати спір у перспективі;
Б) ознака правового спору, яка дозволяє застосувати процедуру ме-діації в разі згоди сторін;
В) критерій ефективності врегулювання конфлікту за допомогою медіації;
Г) відсутність законодавчих перешкод у вирішенні спору за допо-могою медіації.

71. 
    Найвагомішими перевагами бізнес-медіації є: А) заощадження на судових витратах; Б) прогнозованість витрат на вирішення спору; В) збереження партнерських стосунків; Г) конфіденційність процесу.
    

71. 
    Право на застосування медіаційних процедур випливає із:
    

А) статті 5 Європейської конвенції з прав людини «Право на свободу та особисту недоторканність»;»
Б) статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «Право на справедливий суд»;»
В) статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту»;»
Г) статті 17 Конвенції про захистправ людини та основоположних свобод «Заборона зловживання правами».

73. 
    Оберіть сфери, стандарти медіації в яких зафіксовані в Рекоменда-ціях Комітету міністрів Ради Європи (кілька відповідей):
    

А) сімейні правовідносини;


Б) трудові правовідносини;
В) правовідносин з питань прав інтелектуальної власності;
Г) кримінальний процес;
Д) цивільні правовідносини;
Ж) правовідносини з питань захисту конкуренції.

74. 
    У правотворчості Європейського Союзу право на застосування ме-діаційних процедур виводять із:
    

А) права на доступ до правосуддя;
Б) права на свободу та особисту недоторканність; В) права на ефективний засіб юридичного захисту; Г) права на справедливий суд.

75. 
    Основним документом ЄС, який визначає та закріплює стандарти медіації, є:
    

А) Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2009/22/ від 23 квітня 2009 року про судові заборони захисту інтересів спо-живачів;
Б) Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2006/2004 від 27 жовтня 2004 року про співробітництво між національними органами, відповідальними за виконання законодавства про за-хист прав споживачів;
В) Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про пев-ні аспекти медіації у цивільних та комерційних справах» від 21 травня 2008 р.;
Г) Рекомендація Європейської Комісії № 2001/310 / ЄС від 4 квітня 2001 року про принципи, обов’язкові для органів позасудового розгляду спорів споживачів.

76. 
    Галуззю міжнародного публічного права, яка об’єднує міжнародні норми стосовно посередництва та інших медіаційних процедур, є:
    

А) міжнародне гуманітарне право;
Б) право мирних засобів вирішення міжнародних спорів; В) міжнародне кримінальне право; Г) право міжнародної безпеки.

77. 
    У яких випадках держава може виступати в ролі третьої сторони при наданні добрих послуг та посередництва:
    

А) на запрошення однієї зі сторін, із власної ініціативи та за згодою сторін;


Б) за рішенням Ради Безпеки ООН; В) за жеребкуванням;
Г) у порядку черговості, передбаченому Заключним актом НБСЄ.

78. 
    Принцип, що притаманний нотаріальній діяльності та відсутній у медіації, – це:
    

А) неупередженість;
Б) конфіденційність;
В) повага до особистості;
Г) несумісність професійної діяльності з іншими видами діяльності.

79. 
    Принцип, що притаманний медіації та відсутній у нотаріальній ді-яльності, – це:
    

А) незалежність у професійній діяльності;
Б) неформальність процесу здійснення професійної діяльності;
В) професійна автономність;
Г) нейтральність у професійній діяльності.

80. 
    Якщо для сторін нотаріус одночасно виконує функції медіатора та нотаріуса, то він не може:
    

А) посвідчувати угоду за результатами медіації;
Б) посвідчувати договір про проведення медіації, де такий нотаріус є стороною такого договору;
В) посвідчувати правочини, що передбачені угодою за результатами медіації;
Г) посвідчувати угоду за результатами медіації; посвідчувати договір про проведення медіації, де такий нотаріус є стороною такого договору; посвідчувати правочини, що передбачені угодою за результатами медіації .