Латинська мова
 Скачать 4.37 Mb.
|
Вимова голоснихЗвуки поділяються на голосні (vocāles) і приголосні (consonantes). У латинській мові є 12 голосних звуків: шість довгих [ā, ē, ī, ō, ū, yˉ ] та шість коротких [ă, ĕ, ĭ, ŏ, ŭ, ў], які відповідають шістьом буквам a, e, i, o, u, y. Для позначення довготи і короткості прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвоє більше часу, ніж для короткого. а – вимовляється вiдкрито, як український [a]: arma [арма] – зброя acĭdum [ацiдум] – кислота е – вимовляється твердо, як український [е]: ego [еґ о] – я erudītus [ерудiтус] – освічений i – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]: для позначення голосного вимовляється, як український [i]: ignis [iґнiс] – вогонь, для позначення приголосного вимовляється, як український [й] у двох випадках: а) на початку слова або складу перед голосним: ianua [йануа] – дверi iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть coniunctio [кон’юнкцiо] – сполучник б) у серединi слова мiж двома голосними: maior [майор] – бiльший maiālis [маялiс] – травневий о – вимовляється, як український [о]: orīgo [орiґо] – походження ortus [ортус] – схiд u – вимовляється, як український [у]: urbs [урбс] – мiсто unus [унус] – один у – вимовляється, як український [i] i вживається у словах грецького походження: pyrămis [пiрамiс] – пiрамiда synthĕsis [синтезіс] – набiр, комплекс, синтез. Дифтонги i диграфиСполучення двох голосних, якi вимовляються одним звуком, називається диграфом, а одним складом – дифтонгом. У латинськiй мовi є три дифтонги: au, eu, ei. Дифтонг au вимовляється, як [aв]: aurum [аврум] – золото Aurōra [Аврора] – Аврора, ранкова зоря Дифтонг eu вимовляються, як [eв]: Eurōpa [Европа] – Европа (Європа) pleura [плеура] – плевра Дифтонг ei вимовляється, як [ей]: hei [гей] – гей! ДиграфиДиграф ae означає звук [e]: aes [ec] – мiдь aether [етер] – етер (ефiр) Диграф oe вимовляється, як український [е]: oeconomia [економiя] – правильне ведення господарства oenomēlum [еномелюм] – вино з медом.
Вимова приголоснихУ латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi. с – вимовляється, як українськi [ц] i [к]. c перед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]: centenarium [центенарiум] – центнер cera [цера] – вiск circŭlus [цiркулюс] – коло cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище citrus [цiтрус] – цитрусове дерево cyclus [цiклюc] – цикл cyaneus [цiанеус] – темно-синiй cycnus [цiкнус] – лебiдь cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок caelum [целюм] – небо caеremonia [церемонiя] – пошана, культ coenobīta [ценобiта] – монах coeptum [цептум] – початок coetus [цетус] – зв’язок, збори ceu [цев] – нiби У рештi випадкiв c вимовляється, як український [к]: color [кольор] – колiр calor [кальор] – тепло culmen [кульмен] – верхiвка, точка cautio [кавцiо] – обережнiсть calcium [кальціум] – кальцій credo [кредо] – вiрю. Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи c в усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц] почався у ранньому середньовiччi. g – вимовляється, як український [ґ] у словах ґрунт, ґудзик gravĭtas [ґравiтас] – важкiсть, тягар granum [ґранум] – зерно gloria [ґльорiа] – слава h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок: hortus [гортус] – сад habilĭtas [габiлiтас] – придатнiсть k – вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов: kalium [калiум] – калiй Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця kefir [кефiр] – кефiр kinesis [кiнезіс] – рух l – вимовляється м’яко, як український [ль]: lapis [ляпiс] – камiнь lac [ляк] – молоко littĕra [лiттера] – буква, літера s – вимовляється здебiльшого, як український [с]: subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія sequester [секвестер] – посередник sal [саль] – сiль
x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]: radix [радiкс] – корiнь lex [лекс] – закон
z – вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження: zona [зона] – зона, пояс, zodiācus [зодiакус] – зодiак zoon [зоон] – тварина zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер У словах негрецького походження z читається як [ц]: zincum [цiнкум] – цинк influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу). |
