Лекция 2. Лекція ризик як кількісна оцінка небезпек
 Скачать 0.62 Mb.
|
|
17 ЛЕКЦІЯ 2. Ризик як кількісна оцінка небезпек Мета: ознайомитись з ризиком, як інструментом забезпечення безпеки; вивчити методичні підходи до визначення ризику, його види, рівні; ознайомитись з концепцію прийнятного ризику, шляхами зниження ймовірності ризику до припустимого рівня, концепцію управління ризиком. Час: 2 години. Метод проведення: лекція. Місце проведення: аудиторія університету. Навчальні питання і розрахунок часу: Вступ ............................................................................................................................. 2.1. Ризик, як інструмент забезпечення безпеки складних систем ........................... 2.2. Методичні підходи до визначення ризику …………………………..………... 2.3. Індивідуальний та груповий ризик ………........................................................... 2.4. Рівні ризику ………………………………………………………….………….. 2.5. Концепція прийнятного ризику ………………….............................................. 2.6. Управління виявленим ризиком ........................................................................... Заключення ................................................................................................................... 5 хв. 15 хв. 10 хв. 15 хв. 15 хв. 10 хв. 15 хв. 5 хв. Вступ Наявність небезпек у всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства вимагають для забезпечення сталого розвитку людства вироблення захисних механізмів для прогнозування та регулювання ризиків, зниження їх негативного впливу до прийнятних рівнів в конкретних соціально-економічних умовах. 2.1. Ризик, як інструмент забезпечення безпеки складних систем Ризик – це кількісна оцінка ймовірності виникнення небезпечної події з певними небажаними наслідками. Комплексною оцінкою небезпеки є ризик (R), який визначається як добуток частоти виникнення небезпеки на шкоду, що вона завдає R = p . E. (2.1) Оцінка ризику – процес визначення ймовірності виникнення небезпечної події, аварій або надзвичайних ситуацій та відповідних їм збитків. Імовірність ризику – це частота прояву будь-якої небезпеки. Імовірність ризику (p) визначається як відношення кількості небезпек, що проявляються з негативними наслідками (n) до можливої їх кількості (N) за конкретний період часу 18 N n p (2.2) Нульового ризику (абсолютної безпеки) немає. Існує таке поняття як знехтуваний ризик – це ризик який має настільки малий рівень, що перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня (R ≤ 10 -7 ). Прийнятний ризик – це такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку (10 -7 < R ≤ 10 -4 ). Максимально прийнятний ризик – при якому може постраждати не більше 5% видів біогеоценозу. Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний (соціальний, техніко-економічний) результат (10 -4 < R ≤ 10 -2 ). Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків (R > 10 -2 ). Інтегральний ризик – сумарний ризик для населення, соціальних, техногенних і природних об’єктів від всіх можливих негативних подій природного і техногенного походження. Види ризиків та їх характеристики надані у таблиці 2.1. Таблиця 2.1. Види ризиків та їх характеристики Вид ризику Об’єкт ризику Джерело ризику Наслідки Індивідуальний Людина умови життєдіяльності людини Захворювання, травма, інвалідність, смерть Технічний Технічні системи та об’єкти Технічна недосконалість, порушення правил експлуатації технічних систем і об’єктів Аварія, вибух, катастрофа, пожежа, руйнування Екологічний Екологічні системи Антропогенне втручання в природне середовище, техногенні НС Антропогенні екологічні катастрофи, стихійні лиха Соціальний Соціальні групи Надзвичайна ситуація, зниження якості життя Групові травми, хвороби, загибель людей, зростання смертності Економічний Матеріальні ресурси Підвищена небезпека виробництва або природного середовища Збільшення витрат на безпеку, збиток від недостатньої захищеності 19 Аналіз ризику – це систематичне використання наявної інформації для ідентифікації небезпек і визначення ризику (для однієї людини, населення, майна, соціальних і техногенних об’єктів та навколишнього природного середовища), порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту. 2.2. Методичні підходи до визначення ризику Вчені виділяють наступні основні методичні підходи до визначення ризику: Статистичний – базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Передбачається, що закономірність змін аналізованої величини поширюється на майбутнє. Для тривалих періодів часу це, як правило, виявляється справедливим, але для короткотермінової оцінки екстраполяції колишніх закономірностей дає значні помилки. Отже, проста екстраполяція стратегічних закономірностей не дає можливості реально оцінити ризик. Інженерний – спирається на статистику, розрахунок частоти виникнення НС, імовірнісний аналіз безпеки, побудову дерева небезпеки, спеціальні комп’ютерні програми. Експертний – полягає у використанні висновків спеціалістів-експертів та може бути віднесений до суб’єктивних методів визначення рівня безпеки. Модельний – заснований на побудові моделей передумов події в системі з урахуванням впливу шкідливих факторів на окрему людину, соціальні, професійні групи і т.п. Базується на побудові моделі впливу небезпек на окрему людину. Нормативний – є дуже зручним на практиці. До його позитивних рис належить легкість розрахунків. Систему нормативів можна розглядати як один із варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована і складається з мінімуму значень ранжування. Нормативний метод оцінки дає змогу визначити ступінь ризику з максимальною точністю. Але цей метод не дає можливості врахування всіх нюансів конкретної ситуації. Соціологічний – ґрунтується на системі методологічних, методичних та організаційно-технічних заходів, пов’язаних між собою єдиною метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються, для їх наступного використання щодо зменшення небезпеки життю людини. Аналоговий – базується на використанні та порівнянні небезпек і факторів ризику, які відбувалися в подібних умовах та ситуаціях. Комбінований – базується на використанні декількох методів. Кожний з методів оцінки рівня ризику має свої переваги і недоліки, що обумовлює умови і можливості його застосування у практиці. 20 2.3. Індивідуальний та груповий ризик Індивідуальний ризик це ймовірність ураження окремої особи протягом певного періоду часу в результаті впливу досліджуваних чинників небезпеки при реалізації несприятливої випадкової події з урахуванням ймовірності її перебування в зоні ураження. Індивідуальний ризик R і характеризує реалізацію небезпеки певного виду для конкретної особи, а також розподіл ризику в часі та просторі , L P L R i (2.3) де P – кількість потерпілих (загиблих) в одиницю часу t від певного фактору ризику f; L – кількість людей, схильних до відповідного фактору ризику в одиницю часу t. При визначенні індивідуального ризику необхідно враховувати частку часу перебування в «зоні ризику» та постійне місце проживання особи (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Джерела і фактори індивідуального ризику Джерело індивідуального ризику Найбільш поширений фактор ризику смерті внутрішнє середовище організму людини спадково-генетичні, психосоматичні захворювання, старіння віктимність сукупність особистісних якостей людини як жертви потенційних небезпек звички куріння, вживання алкоголю, наркотиків, ірраціональне харчування соціальна екологія неякісне повітря, вода, продукти харчування; вірусні інфекції, побутові травми, пожежі професійна діяльність небезпечні та шкідливі виробничі фактори транспорт аварії й катастрофи транспортних засобів, їх зіткнення з людиною непрофесійна діяльність небезпеки, обумовлені любительським спортом, туризмом, іншими захопленнями соціальна середа озброєний конфлікт, злочин, суїцид, вбивство навколишнє природне середовище природні небезпеки та природні НС 21 Індивідуальний ризик поділено на категорії: побутовий; професійний; добровільний, вимушений. Індивідуальний ризик може бути добровільним, якщо він обумовлений діяльністю людини на добровільній основі, і вимушеним, якщо людина піддається ризику у складі частини суспільства (наприклад, проживання в екологічно несприятливих регіонах, поблизу джерел підвищеної небезпеки). Оцінка допустимого ступеня ризику людини в розвинутих країнах вважається індивідуальним ризиком, який дорівнює 10 -6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10 -7 на рік. Індивідуальний ризик не дозволяє судити про масштаб катастрофи, тому вводиться поняття групового (соціального) ризику. Груповий, або соціальний ризик являє собою залежність між частотою негативних подій (аварій, катастроф, стихійних лих) та кількістю постраждалих в них людей, характеризує масштаби і тяжкість негативних наслідків надзвичайних ситуацій, а також різного роду явищ і перетворень, що знижують якість життя людей. Соціальний ризик, на відміну від індивідуального характеризує масштаб катастрофічності небезпек. Найбільш поширені фактори соціального ризику в залежності від джерела наведено в таблиці 2.3. Таблиця 2.3 Джерела й фактори соціального ризику Джерело соціального ризику Найбільш поширені фактори соціального ризику Урбанізація екологічно нестійких територій Поселення людей в зонах можливого затоплення, виникнення зсувів, селів, ландшафтних пожеж, виверження вулканів, підвищена сейсмічність регіону Промислові технології та об’єкти підвищеної небезпеки Аварії на АЕС, ТЕС, хімічних комбінатах; транспортні катастрофи; техногенне забруднення навколишнього середовища Соціальні та військові конфлікти Бойові дії; застосування зброї масового знищення Епідемії, пандемії Поширення інфекцій Зниження якості життя Голод, злидні; незадовільні житлово-побутові умови; недостатність та низька якість продуктів харчування; погіршення медичного обслуговування; 22 Сприйняття ризику небезпек людиною суб’єктивно. Щоденно на виробництві гине від 40 до 50 чоловік, а в цілому по країні від різних небезпек втрачають життя понад 1000 осіб. Але ці дані менше вражають, ніж загибель 5-10 людей в одній аварії або якому-небудь конфлікті. Вважається, що якщо держава не вживає ніяких заходів щодо зниження рівня ризику, який можна спостерігати, то такий ризик є соціально допустимим. Критерієм допустимості можуть служити асигнування, що виділяються на охорону здоров’я та забезпечення безпеки людей (охорона праці, аварійно-рятувальна служба і т.п.). Якщо чисельність населення країни зростає та асигнування на вказані цілі також підвищуються пропорційно чисельності населення, то рівень ризику смерті людей у цій країні вважається соціально допустимим. Оцінити груповий, або соціальний ризик можна, наприклад, по динаміці смертності, розрахованої на 1000 чоловік відповідної групи. 2.4. Рівні ризику Для того, щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії. Категорії серйозності небезпек встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорії серйозності небезпеки необхідно для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона застосовується для певних умов чи пошкоджень системи (табл. 2.4). Наприклад, ситуації, які належать до категорії ІV (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до категорії I (незначні небезпеки). Таблиця 2.4 Види і категорії серйозності небезпек Вид Категорія Опис нещасного випадку Катастрофічна ІV Смерть або руйнування системи Критична ІІI Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі Гранична ІІ Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі Незначна І Менш значні, ніж у категорії II травми, захворювання, пошкодження у системі 23 Рівні ймовірності небезпеки є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком не усунутої або непідконтрольної небезпеки (табл. 2.5). Таблиця 2.5 Рівні ймовірності небезпеки Вид Рівень Опис наслідків Часта А Велика ймовірність того, що подія відбудеться Ймовірна В Може трапитися декілька разів за життєвий цикл Можлива С Іноді може відбутися за життєвий цикл Рідка D Малоймовірна, але можлива подія протягом життєвого циклу Практично неймовірна Е Настільки малоймовірно, що можна припустити, що така небезпека ніколи не відбудеться Базуючись на вищій імовірності небезпеки будь-якої системи, можна дійти висновку щодо специфічних видів діяльності людей. Використовуючи водночас методики визначення серйозності і ймовірності небезпеки, можна визначити, вивчити небезпеки, віднести їх до певного класу і вирішити їх. Встановивши буквено-цифрову систему оцінки ризику для кожної категорії серйозності та кожного рівня ймовірності, можна глибше класифікувати та оцінювати ризик за ступенем припустимості. Використання такої матриці полегшує оцінку ризику (табл. 2.6). Таблиця 2.6 Класифікація та оцінювання ризику за ступенем припустимості Частота, з якою відбувається подія Категорія небезпеки ІV Катастрофічна IIІ Критична II Гранична I Незначна (А) Часто 4А 3А 2А 1А (В) Імовірно 4В 3В 2В 1В (С) Можливо 4С 3С 2С 1С (D) Рідко 4D 3D 2D 1D (Е) Практично неможливо 4Е 3Е 2Е 1Е 24 Продовження таблиці 2.6 Індекс ризику небезпеки Класифікація ризику Критерії ризику 4А,4В,4С,3А,3В,2А 4D,3С,3D,2В,2С 4Е,3Е,2D,2Е,1А,1В 1С,1D,1Е Неприпустимий (надмірний) Небажаний (гранично допустимий) Припустимий з перевіркою (прийнятний) Припустимий без перевірки (знехтуваний) Серйозна небезпека може бути припустимою, якщо може бути доведено, що її ймовірність надто низька, так само може бути припустимою вірогідна подія, якщо може бути доведено, що результат її незначний. Ці міркування дають підстави для припущення, що ймовірність припустимого ризику небезпеки обернено пропорційна її серйозності. 2.5. Концепція прийнятного ризику Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки. На сьогодні розроблена і застосовується концепція прийнятого (допустимого) ризику, сутність якої полягає у прагненні забезпечити такий ступінь безпеки, який сприймається суспільством у цей час. Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і представляє деякий компроміс між рівнем безпеки і можливостями її досягнення. Потрібно мати на увазі, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем не безмежні. Витрачаючи кошти на підвищення безпеки, можна завдати шкоди соціальній сфері, наприклад, зменшити витрати на медицину, культуру та ін., що збільшує соціально-економічний ризик. При збільшенні витрат технічний ризик знижується, але росте соціальний. Сумарний ризик має мінімум при певному співвідношенні між інвестиціями в технічну та соціальну сферу. Ці обставини потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки змушено миритися. Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від способу життя. При зменшенні ризику нижче рівня 10 -6 в рік громадськість не висловлює надмірної заклопотаності, і тому рідко вживаються спеціальні заходи для зниження ступеня ризику. Досить малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10 -8 на рік. 25 Вважається, що сучасні технічні системи підвищеної енергетичної потужності повинні мати вплив небезпечних факторів на людину на рівні 10 -6 - 10 -8 на рік і менш при всіх видах впливу на систему (відмова техніки, помилки виконавця, тощо). Така концепція прийнятного ризику. Деякі фахівці піддають її критиці, вбачаючи в ній антигуманний підхід до проблеми. Насправді, прийнятні ризики на 2-3 порядки «суворіше» фактичних. Отже, введення прийнятних ризиків є акцією, спрямованою на захист людини. 2.6. Аналіз небезпек і управління ризиком Вище було показано, що жодна система чи операція не гарантує абсолютної безпеки. Та все ж доки ми не маємо 100% безпеки, ми намагаємося, наскільки це можливо, наблизитися до цієї мети. З плином часу різні заходи та методи, які використовуються для вирішення відповідних задач, удосконалюються, збільшуючи наші можливості у дослідженні систем, визначенні небезпек, виключенні або контролі за цими небезпеками, зниженні ризику до прийнятого рівня при роботі з цими системами. Аналіз небезпек починають з грубого дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Потім, при необхідності, дослідження можуть бути поглиблені і може бути виконаний детальний якісний аналіз. Методи цих аналізів та прийоми, які використовуються при їх виконанні, відомі під різними назвами. Нижче наведені основні з цих загальних інструментів. Типи аналізу: Попередній аналіз небезпек (ПАН) Системний аналіз небезпек (САН) Підсистемний аналіз небезпек (ПСАН) Аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО) Методи та прийоми, що використовуються при аналізах: Аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ) Аналіз дерева помилок (АДП) Аналіз ризику помилок (АРП) Прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР) Аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ) Аналіз поетапного наближення (АПН) Програмний аналіз небезпек (ПрАН) Аналіз загальних причин поломки (АЗПП) Причинно-наслідковий аналіз (ПНА) Аналіз дерева подій (АДПд) 26 Метою даного навчального посібника не є вивчення перелічених вище методів та прийомів аналізу небезпек. Існує велика кількість наукових та технічних праць на цю тему, які рекомендується вивчити тим, хто хоче отримати більш повні та деталізовані поради з приводу застосування методів аналізу небезпек. Крім того, окремі методики вивчаються при вивченні загально інженерних та спеціальних дисциплін. Та оскільки даний навчальний посібник розрахований на широке коло студентів різних спеціальностей, автори вважають за доцільне ознайомити їх з основами принаймні двох з наведених вище методик, а саме з попереднім аналізом небезпек (ПАН) та аналізом дерева помилок (АДП). Попередній аналіз небезпек – це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек. ПАН звичайно виконується у такому порядку: Вивчають технічні характеристики об’єкту, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості; Визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджується на даний об’єкт, систему чи процес; Перевіряють технічну документацію на її відповідність законам, правилам, принципам і нормам безпеки; Складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки. При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухонебезпечних та токсичних речовин, виявленню компонентів об’єкта, в яких можлива їх присутність, потенційна небезпечна ситуація від неконтрольованих реакцій чи при перевищенні тиску. Після того, коли виявленні крупні системи об’єкта, які є джерелами небезпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш детально за допомогою інших методів аналізу, перелік яких наведено вище. Існують базові запитання, на які обов’язково необхідно відповісти, коли проводять ПАН, незважаючи на те, що деякі з них можуть здаватися занадто простими. Якщо ці питання не розглянути, то існує ризик неповного аналізу безпеки системи. Вся простота чи очевидність має схильність приховувати деякий рівень прихованої небезпеки. Базові запитання, які мають бути вирішені, включають наступні: 27 Який процес/система аналізуються? Чи залучені до цієї системи люди? Що система повинна звичайно робити? Чого система не повинна робити ніколи? Чи існують стандарти, правила, норми, які мають відношення до системи? Чи використовувалась система раніше? Що система виробляє? Які елементи включено в систему? Які елементи вилучено з системи? Що може спричинити появу небезпеки? Як оцінується ця поява? Що і де є джерелами та перешкодами енергії? Чи існує критичний час для безпечності операцій? Які загальні небезпеки притаманні системі? Як може бути покращений контроль? Чи сприйме керівництво цей контроль? Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки використанню матриці попередньої небезпеки, спеціальних анкет, списків та таблиць. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. 1. Кількісний аналіз небезпек завжди починають із попереднього дослідження, основною метою якого є ідентифікація джерела небезпеки. 2. Виявлення джерел небезпеки, дослідження розвитку небезпеки та її аналіз є обов'язковими складовими методики, що називається попереднім аналізом небезпек (ПАН). 3. Проведення ПАН у практичних умовах спрощується і формалізується за рахунок використання заздалегідь підготовлених опитувальних листів, спеціальних анкет, таблиць, матриць попереднього аналізу тощо. 4. До найефективніших і загальноприйнятих методів кількісного аналізу небезпек відносять побудову моделей у вигляді дерева подій (ДП) та дерева відмов (ДВ). 2. При побудові ДП і ДВ прийнято застосовувати спеціальні символи, які полегшують сприйняття аналітиком виконаних графічних побудов. 3. Дерево подій (ДП) являє собою подані у логічній послідовності найсуттєвіші реакції фізичної системи (технічного пристрою) на ініціюючі (вихідні) події. 28 Аналіз ДП забезпечує іденшфікацію послідовності подій, що ведуть до успіху, і водночас виявляє альтернативну послідовність подій, які призводять до відмови технічного пристрою та збоїв у технічних системах. Недоліки моделі ДП проявляються тоді, коли є наявними паралельні послідовності подій—аналіз ДП виявляється недостатньо ефективним при детальному вивченні складних багатоелементних систем. Дерево відмов (ДВ) — це подані у логічній послідовності можливі відмови, збої фізичної системи (технічного пристрою), які є причинами небажаної головної події. Головну небажану подію прийнято виносити на вершину дерева відмов. Тоді, рухаючись від кореня до вершини ДВ, можна виявити логічну комбінацію подій, котра спричиняє головну небажану подію, розташовану на верхівці дерева. Недоліком моделі ДВ є занадто великі й громіздкі побудови, аналіз яких потребує значних ресурсів і багато часу. У випадку складних або багатоелементних систем якісний аналіз небезпек вимагає одночасної побудови як моделі ДВ, так і моделі ДП. Під час виконання аналізу небезпек аналітик здійснює численні переходи від ДВ до ДП і назад — доти, поки обидві моделі не будуть адекватно відображати досліджувану фізичну систему (технічний пристрій). Моделі ДП та ДВ широко використовуються у спеціально розроблених комп'ютерних програмах аналізу небезпек. Складність аналізу небезпек часто пов'язана з тим, що головна небажана подія спричиняється сукупністю первинних подій. Якщо небажана подія у досліджуваній системі виникає в результаті сполучення сукупності первинних подій і сполучення будь-якої комбінації меншої кількості первинних подій не спричиняє цієї небажаної події, має місце явище мінімальних перетинів подій. Це явище властиве складним багаторівневим системам. Приклад достатньо простого та ефективного алгоритму виявлення, оцінки та зменшення ризиків виникнення небезпечних ситуацій на виробництві наведено у «Рекомендаціях щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці», затверджені Наказом Держгірпромнагляду № 35 від 22.02.2008 року. Згідно цих Рекомендацій насамперед визначається базовий ризик, тобто ризик, при якому ігнорується існуюче управління ризиками. Ступінь базового ризику виникнення небезпечної ситуації, Р, визначається за формулою: Р = В р х Т х П , де: В р - умовна імовірність виникнення небезпечної події; Т - важкість та можливі наслідки небезпечної події; 29 П - можливість нараження на небезпеку. Умовна імовірність виникнення небезпечної події, В р , в числовому відтворенні від 1 до 5 балів, визначається групою призначених фахівців шляхом експертної оцінки за таблицею 2.7. Таблиця 2.7 Умовна імовірність виникнення небезпечної події Імовірність Коментарі 5 – майже напевно Подія, що спостерігається регулярно. Подія, що трапляється в більшості випадків 4 – досить імовірно Подія, що спостерігається періодично 3 – імовірно Подія, що трапляється інколи 2 – малоймовірно Подія, що спостерігається рідко 1 – майже неймовірно Подія, що трапляється лише при винятковому збігу обставин Важкість та можливі наслідки небезпечної події, Т, визначаються за таблицею 2.8 Таблиця 2.8 Важкість та можливі наслідки небезпечної події Важкість небезпечної події Можливі наслідки 5 − катастрофічна Груповий нещасний випадок (постраждало 2 і більше працівників); нещасний випадок зі смертельними наслідками; аварія; пожежа Розслідування державними органами влади. Кримінальна відповідальність. Штрафні санкції України. Зупинка робіт. Анулювання ліцензії на вид діяльності 4 − суттєва Важкий нещасний випадок (тимчасова непрацездатність більше 60 днів). Профзахворювання. Інцидент, загоряння Розслідування державними органами влади. Кримінальна відповідальність. Штрафні санкції згідно КпАП. Можлива призупинка робіт 3 − незначна Серйозне поранення, хвороба з тимчасовою втратою працездатності протягом до 60 днів. Інцидент, загорання Розслідування державними органами влади. Штрафні санкції згідно КпАП. Можлива призупинка робіт 2 − мінімальна Травма без втрати працездатності, потреба у стаціонарній медичній допомозі, надання легшої роботи. Інцидент, загоряння Внутрішнє розслідування. Адміністративна відповідальність Штрафні санкції згідно КпАП 1 − несуттєва Несуттєва травма (поріз, забиття, надана первинна медична допомога) Дисциплінарна відповідальність 30 Можливість нараження на небезпеку, П, оцінюється від 1 до 3 балів і визначається за таблицею 2.9. Таблиця 2.9 Можливість нараження на небезпеку Числове значення Характеристика 3 Постійна можливість нараження на небезпеку (щоденна, щозмінна) 2 Рідка можливість нараження на небезпеку (один раз на місяць) 1 Мінімальна (один чи декілька разів на рік) За результатами визначення ступеня базового ризику, який може сягати від 1 до 75 балів, розробляється план заходів, спрямованих на зменшення ризику. План заходів потребує урахування коментарів, наведених у таблиці 2.10. Таблиця 2.10 Коментарі до розробки плана заходів Ступінь ризику Коментарі Екстремальний (55 − 75) Потребує невідкладних дій вищого керівництва із обов’язковим складанням плану заходів та призначенням відповідальних осіб. За необхідності − призупинка ведення робіт Високий (25 − 54) Потребує уваги вищого керівництва. Терміново проінформувати працівників та їх безпосередніх керівників, керівника відповідного підрозділу та начальника служби охорони праці. Вжити заходів щодо забезпечення безпеки працівників Середній (10 − 24) Проінформувати працівників та безпосередніх керівників, керівника відповідного підрозділу та начальника служби охорони праці. Вжити заходів щодо зменшення ризику Низький (1 − 9) Здійснюється управління шляхом виконання існуючих процедур. Звичайно не потребує додаткових ресурсів. Проінформувати керівника підрозділу та начальника служби охорони праці по закінченні робіт щодо визначення ступеня ризику Після впровадження запланованих заходів оцінюють залишковий ризик, під яким розуміють ступінь ризику ситуації, що знаходиться під контролем, та визначають, чи став він припустимим, тобто чи досягли впроваджені заходи очікуваного ефекту. Управління виявленим ризиком Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. 31 Управління ризиком – це завчасне виявлення пов’язаних з ризиком небезпек та впровадження ефективних заходів для зниження ризику шляхом цілеспрямованої зміни негативних факторів з урахуванням ефективності вжитих заходів (рис. 2.2). Управління ризиком Комунікація ризику Аналіз ризику Прийняття рішень в умовах ризику Умови життєдіяльності (фактори ризику) Реалізація заходів по зниженню ризику Рис. 2.2. Управління ризиком Для того щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління виявленим ризиком. Концепцією управління ризиками виникнення НС техногенного та природного характеру встановлено, що: – мінімальний ризик – менший або який дорівнює 1 · 10 -8 ; – гранично допустимий ризик – який дорівнює 1 · 10 -5 Концепція управління ризиками може бути ефективно застосована для будь- якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ. Заключення Детально і ґрунтовно проблеми ризику розробляються в галузях з високою ціною помилки в разі надзвичайної ситуації. В наш час існують як математичні методи, так і методи обчислень для створення імовірнісних схем моделювання. Необхідне тільки наукове обґрунтування їхнього вибору і надійні експериментальні дані для того, щоб уводити відповідні параметри в ці моделі. Забезпечення безпеки шляхом використання ризик орієнтованого підходу передбачає превентивне втручання з врахуванням рівня розвитку науки і технологій. Це основа організації безпеки складних систем, контролю за їх діяльністю та 32 запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Такий підхід може дати десятикратну економію коштів на збереження безпеки та ліквідацію негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Завдання для СРС: Вивчити матеріал лекції, розділи рекомендованої літератури Ознайомитись з паспортизацією ПНО. Підготуватися до практичної роботи. Рекомендована література: 1. Охорона праці та цивільний захист: Підручник для студ., які навчаються за спеціальностями галузей знань «Автоматизація та приладобудування» / О. Г. Левченко, О. І. Полукаров, В. В. Зацарний, Ю. О. Полукаров, О. В. Землянська за ред. О. Г. Левченка. – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. – 417 с. 2. Зацарний В. В., Праховнік Н. А., Землянська О. В., Зацарна О. В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – К.: НТУУ «КПІ» ІЕЕ, 2016. – електронне видання. URL: http://ela.kpi.ua/kandle/123456789/18263. 3. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля: Постанова КМУ від 30.03.1998 р. №391 (поточна редакція – 25.10.2017 р.) – http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP980391.html. 4. Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій: Постанова КМУ від 27.12.2017 р. № 1043 http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP071376.html https://www.kmu.gov.ua/. |