Главная страница
Навигация по странице:

  • Завдання.

  • - Які цитологічні та фізіологічні характеристики р-клітин серця У центрі пазухо-передсердного вузла розміщені провідні кардіоміоцити першого типу

  • - Про що говорять міогенна і нейрогенна теорії автоматії серця

  • - Які йонні механізми генерації пейсмейкерного потенціалу

  • - Яка природа атріо-вентрикулярної затримки

  • лабораторная. Лабораторне_заняття_7_Лігатури_Станіуса. Мета роботи. Визначення ролі різних відділів серця жаби в забезпеченні автоматії. Завдання. Ознайомитися із явищем автоматії. Провести віртуальний експеримент Лігатури Станіуса


    Скачать 29.07 Kb.
    НазваниеМета роботи. Визначення ролі різних відділів серця жаби в забезпеченні автоматії. Завдання. Ознайомитися із явищем автоматії. Провести віртуальний експеримент Лігатури Станіуса
    Анкорлабораторная
    Дата10.11.2021
    Размер29.07 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаЛабораторне_заняття_7_Лігатури_Станіуса.docx
    ТипДокументы
    #268650

    Лабораторне заняття з ФЛТ № 7.

    Лігатури Станіуса.

    Мета роботи. Визначення ролі різних відділів серця жаби в забезпеченні автоматії.

    Завдання. Ознайомитися із явищем автоматії. Провести віртуальний експеримент «Лігатури Станіуса»

    Хід роботи.

    1. Повторити теоретичний матеріал за темою роботи. Відповісти на наступні питання:

    - Які цитологічні та фізіологічні характеристики р-клітин серця?

    У центрі пазухо-передсердного вузла розміщені провідні кардіоміоцити першого типу – пейсмейкерні клітини (Р-клітини), або водії ритму. Це невеликі клітини полігональної форми,у саркоплазмі дуже мало невпорядкованих міофібрил, які не мають упорядкованої орієнтації, Т-система відсутня, багато піноцитозних пухирців та кавеол – ці клітини генерують імпульси до скорочення. Пейсмейкерні клітини багатокутної форми з діаметром до 10 мкм, в них міститься невелика кількість міофібрил, Т-трубочки відсутні. Р-клітини здатні спонтанно генерувати (відбувається деполяризація їх клітинних мембран) приблизно 70 електричних імпульсів за хвилину і передавати ці імпульси збудження іншим типам провідних та скоротливих кардіоміоцитів, тому ці клітини називають водіями ритму. Джерелом цих імпульсів є так званий кальцієвий осцилятор. Принцип його дії полягає у періодичних змінах концентрації іонів Са2+ у системі цитозоль - цистерни гладкої саркоплазматичної сітки, завдяки наявності білка - каналу Са2+ -АТФ-ази. Особливістю саркоплазми кардіоміоцитів є велика кількість мітохондрій. Саркоплазматична сітка розвинена слабо і не утворює великих термінальних цистерн. Т-трубочки кардіоміоцитів заходять всередину на рівні Z-ліній. Вони вистелені базальною мембраною, що розміщені ззовні від сарколеми. Функція Т-трубочок кардіоміоцитів-одночасного скорочення всіх міофібрил.

    Джерелом цих імпульсів є так званий кальцієвий осцилятор. Принцип його дії полягає у періодичних змінах концентрації іонів Са2+ у системі цитозоль - цистерни гладкої саркоплазматичної сітки, завдяки наявності білка - каналу Са2+ -АТФ-ази.

    - Про що говорять міогенна і нейрогенна теорії автоматії серця?

    У минулому столітті існувало 3 основних теорії автоматії серця. Прохаска і Мюллер висунули нейрогенну теорію, вважаючи причиною його ритмічних скорочень нервові імпульси. Гаскелл і Енгельман запропонували міогенну теорію, згідно з якою імпульси збудження виникають у самому серцевому м'язі. Існувала теорія гормону серця, який виробляється в ньому і ініціює його скорочення. Автоматію серця можна спостерігати на ізольованому серці за Штраусом. У 1902 р. застосувавши таку методику, Томський професор А.А. Кулябко вперше оживив людське серце.

    Гістологічними дослідженнями в ділянках серця, на які вказували результати дослідів X. Станніуса, було виявлено скупчення двох родів клітин: нервових (вузли Ремака, Людвіга та Бідцера) і особливих нетипових, специфічних м’язових клітин, що мають вигляд ембріональних, недорозвинених кардіоміоцитів, так звані p-клітини. Вони разом з іншими такими ж клітинами, розташованими і в інших ділянках серця, утворюють провідну (специфічну) систему серця..

    На підставі наведених даних було висунуто дві теорії автоматії серця; одна з яких — нейрогенна теорія — пов’язувала ритмічні скорочення серця з діяльністю внутрішньосерцевих нервових клітин, а друга — міогенна теорія— вбачала причину автомати в активності нетипових м’язових клітин серця.

    - Які йонні механізми генерації пейсмейкерного потенціалу?

    В клітинах провідної системи відсутній справжній потенціал спокою, а є повільна спонтанна діастолічна деполяризація, яка обумовлена самовільним збільшенням у діастолу проникності мембрани для іонів Са2+. Внаслідок цього в клітині нагромаджуються позитивні іони, негативний заряд внутрішньої поверхні клітинної мембрани зменшується і як тільки мембранний потенціал досягає приблизно рівня -60 мВ, спонтанно виникає потенціал дії, що поширюється провідною системою, а звідти на скоротливий міокард.

    Потенціал дії клітин провідної системи поділяється на такі ж фази, як і у скоротливих кардіоміоцитів і в основі їх розвитку лежать приблизно такі ж іонні механізми. Проте існують деякі відмінності: фаза швидкої деполяризації – більш повільна, реверсії потенціалу не відбувається, фаза плато – коротша, що зумовлено швидшою інактивацією Са2+– каналів.

    Стимуляція парасимпатического нерва, Що іннервує тканини синусно-предсердного вузла, гіперполяризує мембрану і тим самим зменшує швидкість виникнення препотенціалу дії. Ацетилхолін відкриває ацетилхолин-залежні K+-канали в пейсмейкерних клітинах, підвищуючи проникність мембрани для іонів K. Крім того, ацетилхолін активує мускаринові M2-рецептори, що приводить до пониження рівня цАМФ в клітинах і уповільнення відкриття повільних Ca2+-каналів в період діастоли. У результаті сповільнюється швидкість діастолічної деполяризація. Стимуляція симпатичних нервів прискорює деполяризацію і збільшує частоту генерування ПД. Норадреналін+b1-адренорецепторами=підвищує внутрішньоклітинний зміст цАМФ, відкриває Ca2+канали, збільшує струм іонів Ca2+в і прискорює діастолічну деполяризацію.

    - Яка природа атріо-вентрикулярної затримки?

    Атріовентрикулярний вузол являє собою єдине електричне з'єднання між передсердями та шлуночками і має найнижчу швидкість провідності серця. Збудження передається до порожнин шлуночків з великою затримкою. Ця затримка, яка відповідає часу PQ на ЕКГ. В ділянці передсердно-шлуночкового вузла має місце затримка проведення збудження, котра виникає внаслідок значного зменшення швидкості проведення (2-5 м/с). Наявність атріовентрикулярної затримки забезпечує послідовне скорочення передсердь та шлуночків (спочатку передсердя, а через 0,1 с – шлуночки).

    Причини малої швидкості проведення збудження по волокнам передсердно-шлуночкового вузла є: малий діаметр волокон; відсутність нексусів; невелика амплітуда ПД (60-70 мВ). Мала швидкість розвитку ПД (в цих клітинах розвиток ПД має не натрієву, а кальцієву природу, тому розвивається повільно).

    2. Занести результати до таблиці.
    Таблиця 2. Результати експерименту "Лігатури Станіуса"

    Етапи досліду

    Місце накладання лігатури

    Частота скорочень венозного синуса, скор./хв

    Частота скорочень передсердь,

    скор./хв

    Частота скорочень шлуночків,

    скор./хв


    Контроль















    Перша лігатура


    між венозним синусом і передсердям, де розташований сино-атріальної вузол

    Скорочується в звичайному ритмі, частотою 60-80 скорочень на хвилину

    Не скорочується

    Не скорочується


    Друга лігатура


    на атрио-вентрикулярну борозну(межі передсердь і шлуночків)

    Скорочується 70 уд/хв

    Не скорочується

    скорочень шлуночків з частотою приблизно у 2 рази меншою, ніж частота ритму синусового вузла, тобто 30-40 в хвилину


    Третя лігатура


    середину шлуночків

    Скорочується 70 уд/хв

    Не скорочується

    Їх верхня частина скорочується в ритмі атріо-вентрикулярного вузла, а нижня з частотою в 4 рази менше синусового ритму, тобто 15-20 в хвилину


    3. Зробити висновок.

    Висновок.




    написать администратору сайта