Микроэкономические понятия. Практика 1. Мікроекономіка
 Скачать 0.49 Mb.
|
|
Мікроекономіка — це галузь економіки, яка вивчає поведінку окремих осіб та фірм у прийнятті рішень щодо розподілу обмежених ресурсів та взаємодії між цими особами та фірмами.   Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Час, гроші, природне багатство, праця, устаткування - обмежені. Проблема обмеженості ресурсів змушує людей робити вибір для задоволення своїх потреб. У суспільстві обмеженість ресурсів вимагає робити вибір для вирішення таких проблем: „Що і скільки виробляти?”, що пов’язано з альтернативою вибору, обумовленою рідкістю ресурсів і необхідністю пізнати потреби споживача (теорія споживацького вибору). „Як виробляти?”, тобто виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу (теорія виробництва). „Кому і які результати принесе виробництво?”, пов’язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне і перспективне споживання. Обмеженість ресурсів є причиною проблеми розподілу, яка є рівнозначною трьом основним питанням кожної економічної системи. Шлях вирішення основних економічних проблем можна вербально описати як „децентралізація економічних рішень за допомогою цінового механізму”. До основних суб’єктів мікроекономіки відносяться: домогосподарства, підприємства (фірми), держава. Об’єктами, з приводу яких складаються економічні відносини між господарствами, є ресурси виробництва (праця, капітал, природні ресурси та підприємницькі здібності) та його результати (матеріальний продукт або послуга). Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економічних суб’єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів: обмеженість, взаємозаміщуваність (субституційність-наприклад капіталу і праці), взаємодоповнюваність (компліментарність-здатність до взаємозамінюваності обмежена: повністю замінити працю капіталом чи навпаки практично неможливо). Якщо розглядати мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. Ринок – спосіб взаємодії ек суб’єктів, який грунтується на ціновій системі і конкуренції. Відмінні риси ринку: 1) рівноправне становище учасників (відсутність можливостей позаекономічного примусу контрагента до вступу у відносини обміну); 2) принцип ек зиску як основний критерій доцільності вступу у ринковий зв’язок; 3) повна ек відповідальність учасників за свої дії. Позитивна мікроекономіка встановлює економічні зв’язки,що реально склалися, не даючи їм оцінки – добрі вони чи погані.Вона приймає дійсність якою вона є. Наприклад, позитивна економіка досліджує, що таке попит і пропозиція і які фактори на них впливають.У даній галузі в економістів значно менше розходжень. Нормативна мікроекономіка-це оцінювальні судження відносно правильності чи неправильності дій, вони відповідають на питання: якими повинні бути економічні зв’язки, якою повинна бути економіка, які рішення потрібно прийняти? Відносно проблеми попиту і пропозиції нормативні судження будуть пов’язані з тим, які шляхи краще вибрати для підвищення попиту на певний товар чи його пропозиції. Мікроекономіка вивчає поведінку людей, окремих економічних суб’єктів, які використовують обмежені ресурси намагаються досягти своєї мети. Це механізм прийняття економічних рішень на рівні домашнього господарства, підприємства, організації у визначених умовах. Таким чином, предмет мікроекономіки – це обґрунтований вибір мікросистемою напрямку та засобів використання в альтернативних цілях обмежених ресурсів. Мікроекономіка вивчає також окремі ринки та механізм ціноутворення і вплив останнього на обсяг виробництва, розміщення ресурсів та формування доходів. Об'єктом досліджень у мікроекономіці виступає мікросистема, що являє собою систему економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Об'єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є фактори виробництва (ресурси) та його результати: 1. Праця — цілеспрямована діяльність людини, що видозмінює природну речовину, з метою надати їй необхідної для задоволення потреб людини форми. 2. Капітал — всі засоби виробництва, створені людиною в попередніх виробничих процесах. 3. Природні ресурси, до яких належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі. Часто їх називають узагальнюючим словом «земля». 4. Підприємницькі здібності — це особливі здібності деяких людей йти на мобілізацію ресурсів, свідомо йти на ризик, на організацію виробничого процесу з метою отримання прибутку. Для розуміння мотивів поведінки економічних суб'єктів необхідно розглянути деякі властивості ресурсів. 1. Обмеженість. У більшості випадків ресурси обмежені не абсолютно, а відносно: збільшення залучення цього ресурсу до виробництва обійдеться фірмі дорожче. 2. Взаємозаміщуваність (субституційність). Це означає, що одні ресурси можуть заміщувати інші, але тільки до певної міри. Наприклад, людську працю завжди можна замінити капіталом (машинами), але витіснити людину як продуктивну силу взагалі з процесу виробництва неможливо. 3. Взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання кожного ресурсу можливе лише за певного співвідношення з іншими. Наприклад, кількість працівників і відповідна кількість верстатів, які вони можуть ефективно обслуговувати; кількість водіїв і автомашин і т. д. До основних суб’єктів мікросистеми належать: Індивідууми – окрема людина яка займається індивідуальною трудовою діяльністю. Домогосподарства – роль домогосподарства виконують група людей, які об’єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Крім того цю роль може виконувати сім’я. Підприємства – будь-які господарюючі суб’єкти що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари та послуги. Держава – це сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя. Крім того держава є власником значної кількості підприємств, організовує виробництво матеріальних благ для суспільства. Якщо мікроекономічну систему розглядати з погляду змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. Ринок - це спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що ґрунтується на конкуренції. Це особливий механізм координації економічних дій. Класичними факторами виробництва є праця (цілеспрямована діяльність людей), земля (природні ресурси), капітал (засоби виробництва). Економічний портал · Сучасні автори досить часто четвертим фактором вважають підприємливість. Також факторами виробництва називають науку, інформацію, людський капітал, тощо. Моделі кругових потоків товарів і грошей, пояснюють сутність економічних відносин. До таких моделей належать так звані економічні таблиці Ф. Кене, таблиці «витрати-випуск» В.В. Леонтьєва. Сучасні кругові моделі представлені графом вартісних потоків А. Вугальтера. Ці моделі, зокрема, пояснюють походження поняття ВВП (наскільки воно відповідає або відрізняється від ідеї). Всі вони носять замкнутий характер в сенсі теоретичної самодостатності, а не в сенсі економіки ізольованої держави. 8)Економічна діяльність- процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. Суб'єктами національної економіки є інституційні одиниці (підприємства, організації, установи, домашні господарства), які здійснюють певний вид економічної діяльності. Вони вступають між собою в економічні відносини, які можуть набувати форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. 10) Економі́чна моде́ль — формалізований опис за допомогою математики й економетрики і кількісне вираження економічних процесів і явищ, що абстрактно відображає реальну картину економічного життя. Економічна модель передбачає спрощене представлення економічних процесів та зв'язків між ними за допомогою відносно невеликої кількості факторів та/або змінних. Економічна модель може передбачати як стохастичні так і детерміновані зв'язки. 11) Обмеженість ресурсів — економічне поняття, яке характеризує рідкість, обмеженість, дефіцит, скінченність ресурсів, доступних людству в кожний конкретний момент, а також їх достатньо малу кількість в порівнянні з людськими потребами, на задоволення благ. В більш широкому розумінні — це всі види природних і людських можливостей, які використовуються для виробництва з метою задоволення потреб та благ. Обмеженість ресурсів є фундаментальною проблемою яка постає перед людством, і в свою чергу, була основою для започаткування економіки як науки. Використовуючи економічні закони, людство намагається максимально задовольнити свої потреби при цьому витрачаючи мінімум ресурсів. Базові економічні закономірності роблять можливим планування та прогнозування результатів виробництва в різних умовах. Сучасне виробництво створює величезну кількість різних товарів — послуг і продуктів, тому кількість використовуваних ресурсів повинна бути такою же величезною, як і обсяги виробництва. Економічні ресурси, які ще називають факторами виробництва, являють собою різні блага, які використовують для виробництва інших благ. Всі вони об'єднані в кілька великих груп. 13) Кожна економічна діяльність зводиться до прийняття рішень щодо того, що,як, скільки і для кого виробляти продукт, що задовольняє різноманітні людські потреби.Ці рішення являють собою вибір між альтернативними можливостями, які необхідно робити кожен раз для досягнення поставленої мети. З подібними проблемами доводиться постійно мати справу як окремим індивідам, так і підприємствам, і урядам. |