Задачи по фармакологии с ответами. Модуль 1 Лікарська рецептура. Загальна Фармакологія. Фармакологія засобів, що впливають на нервову систему. Вітамінні гормональні, протизапальні, протиалергічні, імунотропні та ферментні лікарські засоби

• Название: Модуль 1 Лікарська рецептура. Загальна Фармакологія. Фармакологія засобів, що впливають на нервову систему. Вітамінні гормональні, протизапальні, протиалергічні, імунотропні та ферментні лікарські засоби
• Анкор: Задачи по фармакологии с ответами.doc
• Дата: 09.03.2017
• Размер: 132 Kb.
• Имя файла: Задачи по фармакологии с ответами.doc
• Тип: Документы; #3581

модуль 1

Лікарська рецептура. Загальна Фармакологія. Фармакологія засобів, що впливають на нервову систему. Вітамінні гормональні, протизапальні, протиалергічні, імунотропні та ферментні лікарські засоби.
ПЕРЕЛІК задач Для підсумкового контролю
1. Похідне параамінобензойної кислоти, не розчинне у воді, використовуються у присипках, мазях, пастах, капсулах, таблетках і супозиторіях. При місцевому використанні припиняє больові відчуття та відчуття зуду.

Визначити речовину, пояснити механізм місцево-анестезуючої дії.

Анестезин. Механізм місцево-анестезуючої дії: зниження проникності мембран нервових волокон для іонів натрію в результаті конкуренції з іонами кальцію і підвищення поверхневого натягу фосфоліпідів мембран. Понижується енергозабезпечення транспортних систем іонів через мембрани нервових волокон. Створення комплексу з АТФ,що також зменшує енергозабезпечення функціональних процесів в клітині. Це призводить до пригнічення
2. Складний ефір параамінобензойної кислоти, добре розчинний у воді, мало придатний для поверхневої анестезії. Використовують для інфільтраційної і провідникової анестезії. Препарат зменшує утворення ацетилхоліна, послаблює збудливість периферичних холінореактивних структур, має гангліоблокуючу та спазмолітичну дію.

Визначити препарат. Пояснити механізм місцево-анестезуючої та резорбтивної дії.

1. 
   Новокаїн. Механізм місцево-анестезуючої дії:внаслідок взаємодії з рецепторами мембран нервових клітин заряд мембрани стабілізується. На цю ділянку фіксованого спокою наштовхується хвиля збудження у нервовому волокні. Стійке місцеве збудження, що переходить у гальмування фізіологічна основа місцевої анестезії (нервові структури втрачають збудливість і провідність). Механізм резорбтивної дії:спазмолітичний ефект (вплив на гладкі м*язи внутрішніх органів),артеріальна гіпотензія(пряма дія на стінку судин, блокада судинозвужувального ефекту норадреналіну,ангіотензину, простагландинів) і анти аритмічна дія(зниження збудливості і сповільнення провідності у міокарді- зменшується ССС і ЧСС)
   

3. Речовина рослинного або тваринного похо­дження, чорного кольору, нерозчинна у воді, має велику поверхневу активність. Добре поглинає гази, алкалоїди, токсини тощо. Використовується при отруєннях і метеоризмі.

Визначити препарат. Визначити вид антагонізму.

Вугілля активоване. Фізичний антагонізм

4. Аморфний порошок рослинного походження, буро-жовтого кольору, розчинний у воді та спирті. Оса­джує білки з утворенням щільних альбумінатів. При нанесенні на слизові оболонки, рану або опікову поверхню викликає часткове згортання білків слизу або раньового ексудату. Ущільнює клітинні цитолеми, звужує судини, зменшує запалення і біль.

Визначити препарат, його групову належ­ність та перерахувати інші препарати, що відносяться до даної групи .

Танін. В*яжучий органічного походження. В*яжучі засоби:1)органічні:відвар кори дуба,настій листя шавлії, суцвіття ромашки лікарської 2)неорганічні: вісмуту нітрат основний,свинцю ацетат,міді сульфат, цинку сульфат,срібла нітрат.

5. Речовина рослинного походження (алкало­їд), розширює зіниці, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації, підвищення частоти серце­биття, зменшення секреції слинних, бронхіальних і травних залоз, зниження тонуса гладких м’язів внутрішніх органів. Використовується як спаз­молітик при кишковій, нирковій и печінковій кольках, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, при бронхіальній астмі та для дослідження очного дна.

Визначити препарат та його групову належ­ність. Пояснити механізм дії на око.

Атропіну сульфат. Антихолінергічний засіб, м-холіноблокатор, алкалоїд. Механізм дії на око: знешкодження холінергічних впливів на коловий м*яз райдужки ока, внаслідок чого виникає мідріаз. При цьому утруднюється відтік рідини із передньої камери ока і внутрішньо очний тиск підвищується. Війковий м*яз розслаблюється, що призводить до натягу зв*язки, що підтримує кришталик, і він сплощується. Зір встановлюється на дальню точку бачення (параліч акомодації)
6. Речовина медіаторного типу дії, звужує судини, підсилює роботу серця, підвищує артеріальний тиск, знижує тонус м’язів бронхів і кишечника, призводить до гіперглікемії та підсилення тканинного обміну. Використовується при алергічних реакціях, гіпоглікемічній комі, для підвищення артеріального тиску при шоці і колапсі. Місцево здійснює су­диннозвужуючу дію.

Визначити препарат, його групову належ­ність, механізм впливу на рівень артеріального тиску та шляхи введення в організм.

Адреналіну гідро хлорид. Адреноміметик прямого типу дії, ав-адреноміметик.Шляхи введення:підшк, в/м, в/в,в/серцево. Механізм впливу на рівень АТ: активуючи а-адренорецептори, звужує артеріоли і венули, підвищується системний артеріальний і центральний венозний тиск. Системний АТ збільшую внаслідок зростання ЗПО судин і ХОК крові, що зумовлено активуванням в1-адренорецепторів серця з наступним збільшенням ЧСС і СС,пришвидшенням серцевої провідності і підвищенням збудливості міокарда.

7. Речовина медіаторного типу дії, звужує судини, підвищує артеріальний тиск, здійснює слабку стимулюючу дію на серце; на тонус бронхіальних м’язів практично не впливає. Використовується при колапсі, шоці, гіпотензії.

Визначити препарат, його групову належ­ність, механізм впливу на рівень артеріального тиску та шляхи введення в організм.

Норадреналіну гідро хлорид. Адреноміметик прямого типу дії, а-адреноміметик. Шлях введеня: в\в крапельно. Механізм впливу на АТ: активуючи а-адренорецептори гладких м*язів стінки судин, викликає скорочення і звуження артеріол і вену переважно шкіри і внутрішніх органів черевної порожнини. Звуження артеріол супроводжується підвищенням ЗПО, кров з артеріол і вену переходить у великі магістральні судини, і САТ зростає. Збуджуючи а- і в1-адренорецептори міокардіоцитів шлуночків серця збільшує ССС.

8. Синтетичний препарат адреноблокуючого типу дії, розширює периферичні артеріальні судини, знижує артеріальний тиск, не впливає на вміст медіаторів у пресинаптичних нервових закінченнях. Використовують при гіпертонічній хворобі.

Визначити групу речовин, навести їх класифікацію та пояснити механізм гіпотензивної дії.

Празозин. А-адреноблокатор. Класифікація:1) природні – ерготамін,дигідроерготамін 2)синтетичні –фентоламін, празозин, доксазозин. Механізм гіпотензивної дії: не впливаючи на ф-ію адренергічних нейронів, але блокуючи постсинаптичні а-адренорецептори гладких м*язів судинної стінки, а-адреноблокатори зменшують або цілком припиняють симпатичний судинозвужувальний вплив. Внаслідок цього тонус гладких м*язів стінки артерій, артеріол, вен і вену знижується, внаслідок чого знижується ЗПО судин і САТ(переважно ДАТ) і центральний венозний тиск.
9. Речовини рослинного (алкалоїди) або синтети­чного походження, звужують зіниці, знижують внутрішньоочний тиск, посилюють секрецію залоз, викликають брадикардію, полегшують нервово-м’язову передачу та передачу збудження у вегетативних гангліях. Використовуються при глаукомі, міастенії, залишкових явищах поліомієліта, паралічах, в якості антагоністів антидеполяризучих міорелаксантів.

Визначити групу речовин, навести їх класифікацію та пояснити механізм лікувальної дії при глаукомі.

Антихолінестеразні засоби. Класифікація:1) оборотного типу дії:а) природні алкалоїди- фізостигмін, галантамін б) синтетичні – прозерин, оксазил 2)необоротного типу дії – ФОС, фосфакол, армін

10. Синтетичний препарат адреноблокуючого типу дії. Зменшує силу і частоту серцевих скорочень, потребу міокарда в кисні, блокує позитивний хроно- та інотропний ефект адреналіна та ізадрина, підвищує тонус мускулатури бронхів. Використовується при стенокардії, порушеннях серцевого ритму, гіпертонічній хворобі.

Визначити препарат, пояснити механізм гіпотензивної дії та протипоказання до призначення.

Анаприлін. Протипоказання:бронхіальна астма,порушення АВ провідності, серцева недостатність,спазми периферичних судин. Механізм гіпотензивної дії: внаслідок ослаблення симпатичних впливів на серце знижуюсь ССС і ЧСС, зменшують ХОК крові і в разі тривалого застосування знижують САТ. При цьому ЗПО судин зростає.

11. Речовини рослинного (алкалоїд) або синтети­чного походження, звужують зіниці, викликають спазм акомодації, понижують внутрішньоочний тиск, посилюють секрецію залоз, підвищують тонус гладкої мускулатури бронхів, кишечника, жовчного і сечового міхура. Не впливають на передачу збудження у гангліях і нервово-м’язових синапсах. Використовують при глауко­мі, атонії шлунка, кишечника, сечового міхура. При отруєнні цими речовинами використовують атропін.

Визначити групу речовин, пояснити механізм лікувальної дії при глаукомі та антидотної дії атропіну.

М-холіноміметики: рослинного походження – пілокарпіну гідрохлорид, синтетичного – карбахолін ( напівсинтетичний аналог ацетилхоліну), ацеклідин.

Застосовуються у вигляді очних крапель для симптоматичної терапії при глаукомі - пілокарпіну г/хлорид: збуджує міоцити сфінктера райдужки, війчастого мяза ока завдяки підвищенню проникності кліт.мембран до Na, зниженню мембранного потенціалу, деполяризації зони м-холінорецептора – р-я відповідних ефекторних клітин. +мобілізується внутрішньоклітинний кальцій і зростає клк цГМФ ->міоз, короткозорість (міопія), зниження вн/очного тиску, спазм акомодації.

Атропіну сульфат (з беладонни звич) – для лікування міцетизму (отруєння блідою поганкою: біль у животі, арт гіпотензія, гостра недост кровообігу, ураж печінки, нирок) – у молекулах наявні комплементарні ділянки мускаринових холінорецепторів, що сприяє блок рец і блок взаємодії м-холіноміметиків з м-х-рец і утворенню агоніст-рецепторних комплексів.

12. Препарат рослинного походження, впливає на про­ведення збудження на рівні пресинаптичних закінчень адренергічних нервів. Має бронхолітичну та гіпертензивну дію, Використовують для лікування нежиті, бронхіальної астми, колаптоідних станах. Можливий розвиток психічної залежності та тахіфілаксії.

Визначити групову приналежність, пояснити механізм бронхолітичної дії,.

Ефедрину гідрохлорид (алкалоїд ефедри) – адреноміметик непрямої дії (симпатоміметик) – діє на пресинаптичному рівні: витискає норадреналін із позапухирцевих депо - > актив адренорец постсинаптичних мембран - > стимул симпатичних нервів - > розширення бронхів.

13.Хворому 20 років з нирковою колькою ввели підшкірно неогаленовий препарат опію, що містить до 50% морфіну. Ефективний при травматичних і спазматичних болях. Викликає звикання й лікарську залежність.

Визначити препарат, його склад та особливості фармакодинаміки.

Омнопон – наркотичний анальгетик природного походження, агоніст опіатних рецепторів – суміш гідрохлоридів алкалоїдів опію, очищена від баластних речовин: 48—50% морфіну и 32—35% інших алкалоїдів (кодеїн, папаверин). Ф/дин: Механізм дії зумовлений стимуляцією різних підвидів опіоїдних рецепторів центральної нервової системи (дельта-, мю- і капа-).

Пригнічує міжнейронну передачу больових імпульсів у центральній частині аферентного шляху, знижує емоційну оцінку болю, викликає ейфорію, яка сприяє формуванню залежності (фізичної і психічної). Знижуючи збудливість больових центрів, чинить протишокову дію. У високих дозах седативну активність, викликає снодійний ефект. Гальмує умовні рефлекси, знижує сумаційну здатність центральної нервової системи, пригнічує дихальний центр, збуджує центри блукаючого нерва - брадикардія, звужує зіницю (міоз), пригнічує блювальний центр.

Омнопон у ряді випадків краще переноситься, ніж морфін, рідше викликає спазм гладкої мускулатури (у зв’язку зі спазмолітичним впливом папаверину, тебаїну і наркотину).

14. Препарати синтетичного походження, зни­жують артеріальний тиск, покращують периферичний кровообіг, знижують моторику кишечника і шлунка, секрецію залоз, пригнічують рецептори хромафінної тканини наднирників і каротидних клубочків. Не здійснюють впливів на м-холинорецептори, пригнічують н-холинорецептори. Використовують для зниження артеріального тиску при гіпертонічному кризі, для створення контрольованої гіпотензії, при спазмах периферичних судин (ендартеріїт). При використанні можливі порушення акомо­дації, атонія мускулатури кишечника і сечового міхура, ортостатична гіпотензія.

Визначити групу речовин, пояснити механізм розвитку ускладнень.

Гангліоблокуючі засоби – блок проведення нервових імпульсів з передгангліонарних в постгангл волокна – імпульс досягаючи вегет ганглія не передається далі, знижують загальний тонус автономної нерв с-ми (бензогексоній, гігроній, пентамін).

- конкурентні антагоністи АХ, перешкоджають взаємодії н-холіноміметиків з нікотинчутливими рец - > зниження АТ внаслідок зменшення систолічного обєму крові і зниження периф опору судин - > ортостатичний колапс.

“Фармакологічне перерізання” парасимпатичних вузлів - > зниження перистальтики кишок (атонічний запор, обстипация), тонусу гладких мязів, розлади сечовипускання, мідріаз, параліч акомодації.

15. Препарати рослинного (алкалоїд) або синтетичного походження, блокують нервово-м’язову передачу впродовж 20—40 хв. Антагоністи – антихолінестеразні речовини. Використовують для розслаблення скелетної мускулатури під час хірургічних опе­рацій. Побічні явища: зниження артеріального тиску, бронхоспазм.

Визначити групу речовину, їх механізм дії та пояснити механізм антагоністичної дії до антихолінестеразних засобів.

15) Міорелаксанти (курареподібні засоби), антидеполяризуючої дії. – спричиняють тимчасове оборотне розслаблення або параліч скелетних мязів: природно пох – тубокурарин, меліктин; синт – дитилін, ардуан. Поділ на міорелаксанти

- антидеполяризуючої (конкурують з АХ та йонами К за звязок з н-х-рец, стабілізують нерв-мяз закінчення): тубокурарин, ардуан, меліктин

Мех антагоністичної дії до антихолінестеразних засобів ^

16) - деполяризуючої дії (імітують ефекти АХ в нер-мяз закінченнях) – дитилін.

При передозуванні – подвійна блокада, коли міорелаксація деполяризуючого типу змінюється розслабленням мязів конкурентного типу. Декураризація – прозерин, ефедрин, тіамін – прискорюють реполяризацію постсинапт мембран, відновлюють їхню чутл до тонізуючих нерв імпульсів.
16. Синтетичний препарат, який порушує нервово-м’язову передачу тривалістю 5—10 хв, антихолінестеразні речовини посилюють його дію. Використовується для розслаблення скелетної мускулатури. По­бічні явища: біль у м’язах у післянаркозному пе­ріоді, порушення ритму скорочень серца.

Визначити речовину, її групову приналеж­ність, механізм дії та визначити заходи допомоги при її передозуванні.

- деполяризуючої дії (імітують ефекти АХ в нер-мяз закінченнях) – дитилін.

При передозуванні – подвійна блокада, коли міорелаксація деполяризуючого типу змінюється розслабленням мязів конкурентного типу. Декураризація – прозерин, ефедрин, тіамін – прискорюють реполяризацію постсинапт мембран, відновлюють їхню чутл до тонізуючих нерв імпульсів.

17. Хворому при вправлянні вивихів увели внутрішньовенно препарат, що є похідним барбітурової кислоти. Білий порошок з жовтуватим відтінком. Випускається в стерильних флаконах. При внутрішньовенному введенні через декілька хвилин настає наркоз без стадії збудження. Підвищує тонус блукаючого нерва, викликає ларингоспазм, посилення секреції. Застосовують для внутрішньовенного й ректального наркозу.

Визначити препарат, пояснити його механізм дії.

Тіопентал натрія – похідне тіобарбітурової к-ти.

Ф/кін: швидке настання наркозу, зумовлене високою ліпідотропністю барбітуратів, їх здатністю легко проникати через г/енц барєр. Дія – 20-40хв – швидке руйнування в печінці. Після виходу з наркозу – тривала сонливість через повільне звільнення з ліпідовмісних тк-н депонованих барбітуратів.

Ф/дин: наркоз – через 1-2хв, барб гальмують ретикулярну формацію і викликають вторинну деаферентацію структур мозку, що розташ вище, пригніч центр дихання – стає менш чутливим до СО2, у ділянці синапсів посилюють ГАМКергічну передачу нерв імпульсів, поруш адренергічну і дофамінергічну.

18. Синтетичний препарат, похідне піперидину. Призводить до сильної, швидкої, але короткої анальгезуючої дії. При внутрішньом'язовому введенні ефект розвивається через 1-3 хв триває 15-30 хв. Застосовується для нейролептанальгезії в сполученні з нейролептиками.

Визначити препарат. Дати визначення нейролептанальгезії та показання для її проведення.

Фентаніл – наркот анальгетик синтет походж, агоніст опіатних рецепторів. З дроперидолом застос для нейролептанальгезії – комбінований метод в/венної загальної анестезії, при якому пацієнт знах в свідомості, але не испытывает? Емоції (нейролепсія) і болі (анальгезія). Завдяки цьому відключ захисні рефлекси симпат с-ми і зменш потреба тк-н в кисні. Переваги нейролептан: широта терапевтичної дії, мала токсичність і пригнічення рвотного рефлексу.

19. Після введення препарату хворому 30 років, що страждає на безсоння, розвивається глибокий сон. У токсичних дозах препарат викликає коматозний стан, частішання дихання, прогресуюче падіння артеріального тиску, слабкість серцево-судинної діяльності, зниження температури тіла, зникнення або послаблення колінного рефлексу.

Визначити препарат, його групову належність та механізм дії. Вказати заходи допомоги при передозуванні.

Фенобарбітал (люмінал) – барбітурат, викликає скорочення ФСШ і дельта-сну, поруш ритмічність циклів сну, після одноразового прийому – постгіпнотичний ефект. Вплив на кору ГМ, ретикул форм, гіпоталамус, лімб с-му, таламус – відбув недиференційоване гальмування (мікронаркоз). Стимул барбітуратні рец - > підвищ чутл ГАМК-рец.

Токс дози – пригніч ЦНС, параліч дих і суд-рух центрів. При передоз: промивання шлунка, форсований діурез, гемодіаліз, відновлення життєво важливих ф-й, легкі форми отруєння – аналептики (бемегрид, кордіамін).

20. Хворому 30 років, що страждає на гіпотензію, призначений препарат рослинного походження. Алкалоїд, але мало токсичний, тому що близький до метаболітів організму. Належить до психотонічних засобів. Діє переважно на кору головного мозку, але разом з тим, має виражений стимулюючий вплив на життєво важливі центри довгастого мозку. На серцево-судинну систему вплив центрально і периферично.

Визначити препарат, його механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

В. Кофеїн.

МД:психостимулюючої дії полягає у блокаді фосфодіестерази тк.мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу. Певне значення має антагонізм з аденозином, який пригнічує функцію НС

ПД.: нудота, блювання, неспокій, збудження, інсомнія, тахікардія серцева аритмія,, розвивається звикання.
21. Препарат рослинного походження. Алкалоїд похідне піперидинфенантрену. Володіє анальгезуючою дією. Викликає сон, що характеризується чуйністю і ясністю сновидінь. При збільшенні дози пригнічує дихальний центр. Викликає лікарську залежність. Застосовують при травматичних болях, больовому синдромі, при інфаркті, злоякісних пухлинах.

Визначити препарат, його групову належність та механізм дії. Вказати заходи допомоги при передозуванні.
В Фентаніл. Наркотичний анальгетик. Пригнічує дихальний цетр, викл. Ригідність скелетних м’язів.

З дропередолом використ. Для отримання ефекти нейролептанальгезії, аз діазепамом – атаральгезії

При передоз ввести налоксон гідро хлорид.
22. Препарат для неінгаляційного вступного наркозу й проведення короткочасних операцій. Відрізняється швидким розвитком наркозу (30-40 с), надкороткою тривалістю дії (3-5 хв). Одним з побічних ефектів є гіпервентиляція з коротким апное.

Визначити препарат, дати характеристику сучасним методам загального знеболення.

В Пропанідид. Пропілів (ефір феніл оцтові к-ти)

Використовують комбінований наркоз є поєднаня 2 і більше препаратів. Комбінують препарати для інг. і неінг. наркозу.

23. Хворому на шизофренію 26 років призначене похідне фенотіазіну в драже. Препарат має антипсихотичну дію. Зменшує рухову активність, має протиблювотну, протигістамінну, протисудоромну, гіпотермічну, антигіпертензивну дії. Потенціює ефекти снодійних, наркотичних, анальгезуючих, місцевоанестезуючих засобів.

Визначити препарат, його групову належність, механізм дії та можливі ускладнення при фармакотерапії.

В. Аміназин. Нейролептики (антипсихотичні засоби).

МД: психотропна дія виражається психоседативним (блокада альфа-адренорецепторів ретикул.формац. стовбура головного мозку) і помірним антипсихотичним (блок. Д2-дофаміновихрецепторів мезолімбічно-мезокортикальної с-ми) ефектами. Седативний ефект – пригнічення умовнорефлекторної діяльності, розслаблення скелетної мускулатури.

Ускладнення:розв. нейролептичного синдрому, різке зниж. тиску аж до колапсу, флебіти, диспепсичні прояви.

24. Похідне вітаміну нікотинової кислоти, на центри довгастого мозку впливає прямо й рефлекторно. Стимулює дихання, підвищує артеріальний тиск. Має слабкий антипелагрічним ефектом. Випускають в ампулах і флаконах.

Визначити препарат, групову належність та навести класифікацію даної групи препаратів.

В Кордіамін. Анелептики.

Класиф.

І за впливом на певне ділянку ЦНС

1 Кору великого мозку(кофеїн)

2 довгастий мозок(Кордіамін, камфора)

3 спинний мозок

ІІ за типом дії

1 аналептики прямої дії(кофеїн)

2 рефлекторної дії(цититон, розч.аміаку)

3 змішаного типу дії(кордіамін, камфора)
25. Хворому 19 років з неврозом призначили похідне бензодіазепину, що випускається в ампулах і таблетках. Знімає почуття страху, тривоги, напруженості. Має протисудомний ефект. Не усуває марення, галюцинації.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

В Сибазон(діазепам). Транквілізатор.

МД: посилення ГАМК-циклічного гальмування нервових клітин. В ГАМК-А рецепторах відкрив хлорові канали, що призводить до гіперполяризації мембрани., підсилюється ГАМК передача і розв. процес гальмування нейтральної активності певних ділянок ЦНС.

Ускладнення:Звикання, лікарська залежність, погіршення пам’яті,сповільнення нервово-м’язових реакцій.
26. Похідне барбітурової кислоти, погано розчинне у воді, випускають у таблетках. Викликає тривалий сон (6-8 годин). Кумулює. Має протиепілептичну, антигіпертензивну та заспокійливу дію.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

В.Фенобарбітал. Снодійний засіб.

МД::вплив на барбітурат-бензодіазепін-гамк-рецепторний комплекс, в результаті чого збільшується спорідненість ГАМК до відповідного рецептора.

Ускладнення: кома, пригнічення центрів довгастого мозку
27. Похідне піразолону, добре розчиняється у воді. Випускається в ампулах і таблетках. Призначають усередину й парентерально. При головному й зубному болі, невралгіях, міалгіях розвивається швидкий, але нетривалий ефект. Побічні ефекти: лейкопенія й агранулоцитоз, алергійні реакції, можливий анафилактичний шок.

Визначити препарат, його групову приналежність та механізм дії.

В.Анальгін. Ненаркотичні анальгетики(не стероїдні протизапальні засоби)

МД:інгібує нейрональний … норадреналіну і серотоніну\
28. Хворому 20 років з ендогенною депресією призначали препарат, що має трициклічну структуру. Не впливає на активність моноаміноксидази. Має виражену тимолептичну дію (поліпшує настрій), яка супроводжується вираженим седативним ефектом. Має м-холіноблокуючу, антигістамінну дії. Не викликає загострення марення, галюцинацій. Не порушує сон. Застосовують при тривожно-депресивних станах.

Визначити препарат, його групову належність та механізм дії.

В Леводопа. Прот паркінсонічний засіб

МД:збільшується вміст катехоламінів в ЦНС, посилення адренергічної медіації.

Ускладн: розв толерантності, нудота, блювання, безсоння.

29. Хворому на хворобу Паркінсона 56 років призначене протипаркінсонічий засіб, що добре проникає через гемато-енцефалічний бар'єр, а потім й у нейрони екстрапірамідної системи, де перетворюється на дофамін.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

Леводопа – протипаркінсонічні лікарські засоби, засоби, що активізують функцію дофамінергічної системи, засоби-попередники дофаміну.

Механізм дії: оскільки леводопа – метаболічний попередник дофаміну і норадреналіну, то при введенні препарату в організм зростає вміст катехоламінів в ЦНС, що посилює адренергічну медіацію. Препарат збільшує об’єм рухів, ослаблює тремор.

Ускладнення: розвиток толерантності, може спостерігатися нудота, блювота, втрата апетиту, безсоння, почервоніння лиця, ортостатична гіпотонія, аритмії, мідріаз, посилення тремору.
30. Похідне ГАМК, добре проникає через гемато-енцефалічний бар'єр. Після введення препарату розвиваються наркотичний, анальгезуючий, седативний, протисудомний, снодійний та антигіпоксичний ефекти. Тривалість дії 1,5-3 години.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.
Натрій оксибутират – засоби, що діють на ЦНС, засоби, що пригнучують функцію ЦНС, засоби для неінгаляційного наркозу, синтетичний аналог ГАМК.

Механізм дії: завдяки особливостям структури добре проникає через гематоенцефалічний бар’єр, здійснюючи пригнічуючий вплив на функцію ЦНС.

Ускладнення: можливий розвиток гіпокаліємії, блювоти.
31. Дитині 2 років з підвищеною температурою призначили похідне аніліну. Має анальгетичну і жарознижуючу активністість. Протизапальні властивості майже не виражені. Застосовують при головному болі, міалгіях, невралгіях, лихоманці. З побічних ефектів характерні: ціаноз, метгемоглобінемія, анемія, лейкопенія, алергійні реакції, жовтяниця, колапс, ураження нирок.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та механізм розвитку ускладнень фармакотерапії.
Парацетамол (панадол, ацетамінофен) належить до ненаркотичних анальгетиків центральної дії, за хімічною структурою – похідне аніліну.

Механізм анальгезуючої дії: пригнічує активність циклооксигенази, внаслідок зменшується синтез простагландинів, які підвищують чутливість нервових закінчень до стимуляторів больових рецепторів; зменшують набряк у вогнищі запалення, тим самим зменшуючи механічний вплив на ноцирецептори.

Механізм жарознижуючої дії: зменшує вміст простагландинів у спинномозковій рідині та гіпоталамусі і знижує активізуючий вплив пірогенів на клітини гіпоталамуса. Відбувається збільшення тепловіддачі та посилення потовиділення, внаслідок чого і зменшується температура тіла.

Механізм розвитку ускладнень: спричиняє алергічні реакції, гепато- і нефротоксична дія. Може спричиняти гостре отруєння внаслідок утворення N-ацетил-n-бензохіноліну. Внаслідок гемолізу може спричиняти анемії.
32. Каталізує окисно-відновні процеси, сприяє росту і розвитку молодого організму, бере участь в нормальній діяльності органу зору, слізних і потових залоз. Необхідний для розвитку і нормальної функції шкіри і слизових оболонок, підвищує резистентність організму до інфекції. Препарат призначають при гіпо - і авітамінозі, ксерофтальмії, гемеролопіі, каратомаляціі і кератитах.

Визначити засіб, його групову приналежність, ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом, клінічні ознаки передозування та заходи допомоги при цьому.
Ретинолу ацетат (препарат вітаміну А) – препарат жиророзчинних вітамінів.

Ускладнення терапії: розвиток гіпервітамінозу (підвищення температури, підвищення внутрішньочерепного тиску, що призводить до появи головного болю, сонливості, блювоти, судом). Уражаються печінка і нирки. Знижується синтез колагену, розвивається остеомаляція, що супроводжується сильним болем по ходу кісток, особливо при їх стисканні. Допомога: відміна препарату, введення маніту, глюкокортикостероїдів, препаратів вітаміну Е.

Надлишок ретинолу може чинити тератогенну дію.
33. Речовина в порошку темно-червоного кольору, містить в структурі кобальт. Випускається в ампулах і застосовується при гіперхромній анемії. Вводять внутрішньом'язово і інтралюмбально.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та умови раціонального застосування.
Ціанокобаламін (вітамін В₁₂) – препарат водорозчинних вітамінів.

Механізм дії: стимулює перехід мегалобластного типу кровотворення в нормобластний, знижує процеси гемолізу. Еритропоетичний ефект зумовлений впливом на процеси обміну. Спільно з фолієвою кислотою бере участь у синтезі пуринових і піримідинових основ, внаслідок чого посилюється синтез нуклеїнових кислот. Активізує синтез білка метіоніну – донатора метальних груп, необхідних для гемопоезу. Бере участь в обміні жирів, зокрема, в синтезі мієліну та інших ліпопротеїнів, а також у вуглеводневому обміні.

Призначають під шкіру, внутрішньом’язово і внутрішньовенно по 0,1-0,5 мг. Майже завжди призначається разом із фолієвою кислотою усередину.
34. Препарат, який регулює обмін фосфору і кальцію в організмі, сприяє їх всмоктуванню і своєчасному депонуванню у кістковій тканини. Призначають при гіпо - і авітамінозі, остеомаляції, тетанії, туберкульозі шкіри та кісток, псоріазі, переламах кісток.

Визначити засіб, його групову приналежність, ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом, клінічні ознаки передозування та заходи допомоги при цьому.
Ергокальциферол (вітамін D₂), холекальциферол (препарати вітаміну D) – препарати жиророзчинних вітамінів.

Можливий розвиток гіпервітамінозу D. Прояви: загальна слабкість м’язів, постійна нудота, зниження апетиту, біль у животі, пронос, печія; тахікардія, артеріальна гіпертензія, ослаблення тонів серця, систолічний шум. У сечі підвищується вміст кальцію, визначаються білок, лейкоцити, еритроцити. В сироватці значно підвищується концентрація кальцію і фосфору, що призводить до відкладання кальцію в м’яких тканинах (судинах, серці, легенях, кишках, нирках). В основі більшості із цих порушень лежить здатність кальциферолу до швидкого окислення з утворенням вільних радикалів, а також продуктів пер оксидної природи. Вони пошкоджують структури ліпопротеїнового комплексу мембран і активні центри білків.

Лікування: припинити введення препарату, призначити глюкокортикоїди і фенобарбітал. А також призначити препарати антиоксидантної дії – токоферолу ацетат, кислота аскорбінова, ретинолу ацетат. Для пришвидшення виведення призначають сечогінні засоби. Для зменшення надходження кальцію в тканини призначають антагоністи цих іонів (верапаміл, фенігідин).
35. Препарати тваринного походження, дозуються одиницями дії, впливають на вуглеводний обмін, сприяють утилізації глюкози тканинами та знижують рівень цукру крові.

Визначити групу засобів, класифікацію, показання до їх призначення та можливі ускланення. Вказати заходи допомоги при передозуванні.
Гормональні препарати підшлункової залози. Препарати інсуліну.

Вони різняться за тривалістю дії.

1. 
   Короткої дії, або прості інсуліни (актрапід МК, хумулін), дія починається через 15-30 хв., триває 6-8 год.
   

Аналоги: лізпроінсулін, початок дії через 5-15 хв., триває 3-4 год.; аспарт (новорапід); глюлізин (епайдра).

2. 
   Препарати інсуліну подовженої дії
   
   1. 
      Середньої тривалості: Б-інсулін, Монодар-Б, фармасулін HNP.
      
   2. 
      Тривалої дії (ultralente): суспензія-інсулін-ультраленте, фармасулін HL
      
3. 
   Комбіновані препарати: Монодар К30, фармасулін 30/70.
   

Показання: хворим на ЦД типу 1. Простий інсулін при діабетичній комі, при діабеті будь-якого типу, якщо він супроводжується ускладненнями: кетоацидозом, приєднанням інфекції, гангреною хворобах серця, печінки, хірургічних операціях, післяопераційному періоді; для покращення харчування хворих, виснажених тривалою хворобою, у складі поляризуючої суміші при серцевих захворюваннях.

Ускладнення: місцеві запальні реакції, алергічні реакції, виникнення резистентності до препарату, розвиток ліподистрофії.

Допомога при передозуванні: прийом кількох шматочків цукру. Якщо симптоми гіпоглікемії (занепокоєння, загальна слабкість, холодний піт, тремтіння кінцівок) не зникають, терміново струминно внутрішньовенно вводять 20-40 мл 40% р-ну глюкози, підшкірно 0,5 мл 0,1 р-ну адреналіну.
36. Препарат синтетичного походження, похідне сульфонілсечовини тривалої дії. Знижує рівень цукру в крові та застосовується для лікуваня хворих на цукровій діабет.

Визначити засіб, його механізм дії, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.
Глібенкламід (манініл) – синтетичні протидіабетичні препарати, стимулятори інсулінової секреції, похідні сульфоніл сечовини, тривалої дії.

Механізм дії: блокада АТФ-залежних К-каналів – деполяризація мембран В-клітин – відкриття Са-каналів, збільшення внутрішньоклітинного вмісту Са, що активує збільшення вивільнення з В-клітин інсуліну. + похідні сульфонілсечовини сприяють збільшенню кількості інсулінчутливих рецепторів на клітинах-мішенях, пригнічують розпад жиру.

Показання: ЦД типу 2.

Побічні ефекти: болі в ділянці епігастрію, метеоризм, діарея, при прийомі великих доз можливе підвищення активності печінкових трансаміназ.
37. У хворого з недостатнім рівнем харчування розвинулося захворювання характеризується ураженням шкіри (дерматит), шлунково-кишкового тракту (анорексія, нудота, гастрит, діарея), порушенням вищої нервової діяльності (деменція). Пацієнту призначили вітамінний препарат.

Визначити засіб, його групову приналежність, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.
38. Препарат стероїдної структури, дегідрованний аналог гідрокортизону, призначається всередину, ін’єкційно, а також зовнішньо у вигляді мазей і очних крапель. Застосовується найчастіше в реаніматології, при лікуванні системних захворювань сполучної тканини, гострих і хронічних алергічних захворювань, а також у дерматології.

Визначити препарат, його групову приналежність та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.
Преднізолон – гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди), аналоги глюкокортикоїдів, отриманих синтетичним шляхом.

Ускладнення: синдром відміни при різкому припиненні введення препарату; набряки, ульцерогенна дія, кровотечі, остеопороз, стероїднрй діабет, адинамія, швидка втомлюваність, збудження ЦНС, судоми, ожиріння, вірилізм, гірсутизм, порушення менструального циклу у жінок.
39. Препарат вітаміну, коферментні форми якого беруть участь у вуглеводному обміні, забезпечуючи функції нервової системи, травного тракту, серцевої діяльності та ендокринних залоз. Застосовується при невритах, поліневритах, радикулітах, невралгії, периферичних паралічах, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, ІХС, а також при захворюваннях шкіри.

Визначити засіб, механізм його кардіотропної, гіпоглікемічної та нейротропної дії, показання до їх призначення та можливі ускланення
40. Синтетичний препарат, похідне азатидину, перетворюється в печінці на активний метаболіт, що забезпечує тривалість його дії 12–48 год та дозволяє призначати засіб 1–2 рази на день. Протиалергічна дія обумовлена селективною блокадою Н1-гістамінових рецепторів та мембраностабілізуючою дією. Частіше, ніж інші препарати цієї групи, призначається при гострих і хронічних алергічних захворюваннях в педіатричній практиці, оскільки не має седативної дії

Визначити засіб і його групову приналежність. Поясніть відсутність седативної дії препарату та механізм розвитку можливої кардіотоксичної дії.
Лоратидин (кларитин, ринорал) – протиалергічні засоби, блокатор Н₁-рецепторів 2-го покоління.

Відсутність седативної дії препарату пояснюється: внаслідок особливостей структури препарат практично не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, що мінімалізує центральні ефекти.

Кардіотоксичний ефект виявляється подовженням інтервалу QT, появою шлуночкової екстрасистолії, атріовентрикулярної блокади, блокади ніжкок пучка Гіса. Вірогідність появи кардіотоксичного ефекту збільшується в осіб з електролітними порушеннями, із захворюваннями серця (ІХС, міокардит, кардіоміопатії), при зростанні рівня препаратів у крові.
41. Препарати підсилюють синтез білка, що проявляється збільшенням маси скелетних м'язів, кісток, паренхіматозних органів. При цьому відбувається затримка виведення з організму азоту, фосфору і кальцію.

Визначити фармакологічну групу та вказати препарати, що до неї відносяться. Перерахувати показання для їх призначення та сожливі ускладнення фармакотерапії.
Анаболічні стероїди (синтетичні стероїдні сполуки з вибірковою анаболічною активністю та слабкою андрогенною дією): феноболін, нандролон (ретаболіл), метандростенолон, оксандролон, станозол.

Показання: кахексія різного походження, астенія, тажкі травми й операції, опіки, трофічні розлади у тканинах, хронічна коронарна недостатність, інфаркт міокарда, ревматичне ураження серця, екзема, псоріаз, затримка росту у дітей, хронічна недостатність надниркових залоз, дифузний токсичний зоб, гіпофізарн карликовість.

Ускладнення: порушення менструального циклу, симптоми маскулінізації, диспепсичні явища, збільшення печінки, жовтяниця, набряки.
42. Синтетичний лівообертальний ізомер гормону. Терапевтичний ефект розвивається через 7–12 днів. Впливає на всі види обміну, посилює і прискорює окисні процеси в клітинах, основ­ний обмін речовин, розпад глікогену в печінці й жиру в підшкірній клітковині, стимулює процеси росту та розвитку, потенціює дію адреналіну на серцево-судинну систему та обмін речовин. В результаті зменшується маса тіла, збільшується поглинання кисню та виділення вуглекислого газу, виведення азоту з сечею, підвищується температура тіла, знижується рівень холестерину в крові.

Визначити засіб, його групову приналежність, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.
L-тироксин-натрій – гормональні препарати щитоподібної залози.

Показання: гіпофункція щитоподібної залози (кретинізм, мікседема), при тиреоїдному та рецидивному зобі, при дофамінзалежному шоці, гострій недостатності нирок.

Ускладнення: підвищення збудливості нервової системи, інсомнія, пітливість, тахікардія, аритмія серця, тремор, надмірне схуднення, екзофтальм, ускладнення з боку коронарних судин у хворих на ІХС.