Есе 1 (Ордінян Д). Монолог поняття і форми
 Скачать 18.72 Kb.
|
|
Монолог поняття і форми Мова - здійснення і повідомлення думок на основі системи мови. Одиницею мови є висловлювання - виражене і організоване засобами мови цілеспрямоване повідомлення завершеною думки. Висловлювання може бути простим (мінімальним) і складним. Мовна форма мінімального висловлювання - пропозиція. Тому мінімальне висловлювання збігається з пропозицією. Складні висловлювання включають в себе прості, але не зводяться до них. Сложноевисказиваніе включає: мовні (фонетичні або графіків-пунктуаційні, лексичні, граматичні) відносини і зв'язку стройових одиниць мови, що становлять мовну основу висловлювання; вираз того конкретного змісту, яке конкретний говорить (або пише) прагне висловити - повідомити конкретному слухає (або читає); організацію об'єктивного змісту думки в жанрово-композиційному будові висловлювання. Мова підрозділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішнє мовлення є здійснення мислення у мовній формі. Зовнішня мова являє собою спілкування між різними людьми. За формою мова підрозділяється на діалогічну і монологічну. Монолог це розповідь з динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді – про факти з життя самого оповідача. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі. Усна монологічна мова є складною формою мовної комунікації. Усна монологічна мова є основою найдавнішої науки — риторики, яка зіграла величезну роль історії розвитку людства. У стародавніх творах розповідається про божественне походження риторики: Юпітер закликав себе Меркурія і наказав дати людям Риторику. Відповідно до цього міфу риторика є початком людської цивілізації. За 2500 років існування суть риторики трактувалася по-різному. Можна виділити три основні групи дефініцій. Стародавні греки трактували риторику як «мистецтво переконання». Монологічна мова, на думку Платона, Аристотеля та інших філософів та риторів, покликана звернути у свою віру слухачів. За часів римської цивілізації під риторикою стали розуміти, і це поняття найчіткіше сформульоване Квінтіліаном, «мистецтво говорити добре». Мистецтво тут означало оптимізацію мови як із боку результату комунікації, і з погляду її естетичної характеристики. В епоху середньовіччя та початковий період Відродження риторика сприймається як «мистецтво прикраси мови». Отже, пізнання (думка) хіба що відокремлюється від висловлювання (мови), хоча спочатку риторика покликана зміцнювати мыслеречовое єдність. З того часу риторика вже спирається як на усний, а й у письмовий текст. Монологічна мова є процес цілеспрямованого повідомлення, свідомого на людей за допомогою мови. Оратор звертається до слухачів зі своїми міркуваннями з певної тематики, одягненими у відповідні мовні формулювання, з певною метою, з певного приводу та за певних обставин. Метою монологічного висловлювання може бути або інформування слухачів, або пробудження в них тих чи інших почуттів та емоцій, або спонукання їх до певних дій. Відповідно до цього виділяють інформаційне мовлення (виступ), що переконує і спонукає. Інформаційна мова переважно має функцію передачі та збагачення знань. Здійснюючи цю функцію, промовець повинен враховувати інтелектуальні здібності сприйняття інформації, і навіть пізнавальні здібності слухачів. Видами інформаційної мови є повідомлення, звіт, виступ на зборах, мітингу та інших подібних заходах, доповідь тощо. При викладанні матеріалу рекомендується користуватися достовірною інформацією, логічно бездоганною аргументацією з огляду на причинно-наслідковий взаємозв'язок явищ. У промові на першому плані присутній емоційний аспект, тому необхідно враховувати сприйнятливість слухачів, їх емоційну культуру. До цього виду промови відносяться урочисте, вітальне, поминальне, напутнє мовлення та ін. Виступаючи з такою мовою, слід уникати зайвої сентиментальності під час вираження радості, скорботи, поваги. Необхідно виховати в собі вміння психологічно правильно «налаштуватися» на слухачів на основі знання їхніх запитів, емоційності, актуальної життєвої ситуації. Промова спрямована в основному на те, щоб спонукати слухачів до тих чи інших дій, впливаючи насамперед на їх волю. Найбільш уживані форми такої мови: заклик до дій, мова протесту, політична мова та ін. Основні види монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум. В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому описуються людина, пророда, погода, предмети тощо, вказується просторове розміщення предметів, перераховуються їхні ознаки. Монолог-міркування (роздум) спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідного судження робиться висновок. - синтаксичні особливості мнологу-опису: - переважна використання простих і складносурядних речень з перелікові-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком; - вживання граматичних структур із зворотом there is/ there are; - вживання переважно таких часово-видових форм - синтаксичні особливості монологу-розповіді: - видо-часові форми дієслова Past Indefinite, Past Perfect; - сполучники, сполучникові прислівники, адвербіалії; - прості й складнопідрядні речення з підрядними часу. - Синтаксичні особливості монологу-повідомлення: - прості розповідня речення; - дієслова, - Синтаксичні особливості монологу-роздуму: Складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку. Отже, монолог та різновиди монологічного мовлення допомогають нам в житті. За допомогою цього оратори можуть складно висловлювати свою думку та доносити її до слухача. Також без руднощей скласти промову та план до промови який допоможе при виступі. |