«Музична акустика та основи звукорежисури». Презентація з навчальної дисципліни. Музична акустика
 Скачать 1.23 Mb.
|
|
ПРЕЗЕНТАЦІЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «МУЗИЧНА АКУСТИКА ТА ОСНОВИ ЗВУКОРЕЖИСУРИ» НА ТЕМУ: «МУЗИЧНА АКУСТИКА АКУСТИКА (ВІД ГРЕЦ. ΑΚΟΥΣΤΙΚΌΣ — ЧУТНИЙ, ТАКИЙ, ЩО СПРИЙМАЄТЬСЯ НА СЛУХУ ВУЗЬКОМУ ЗНАЧЕННІ СЛОВА — ВЧЕННЯ ПРО ЗВУК, ТОБТО ПРО ПРУЖНІ КОЛИВАННЯ ТА ХВИЛІ У ГАЗАХ, РІДИНАХ І ТВЕРДИХ ТІЛАХ, ЧУТНИХ ЛЮДСЬКИМ ВУХОМ (ЧАСТОТИ ТАКИХ КОЛИВАНЬ ЗНАХОДЯТЬСЯ У МЕЖАХ ВІД 16 ГЦ ДО 20 КГЦ У ШИРОКОМУ СЕНСІ – ГАЛУЗЬ ФІЗИКИ, ЩО ДОСЛІДЖУЄ ВЛАСТИВОСТІ ПРУЖНИХ КОЛИВАНЬ ТА ХВИЛЬ ВІД НАЙНИЖЧИХ ЧАСТОТ (УМОВНО ВІД 0,1 ГЦ) ДО ГРАНИЧНО ВИСОКИХ ЧАСТОТ 10 12 – 10 ГЦ, ЇХНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ З РЕЧОВИНОЮ І ЗАСТОСУВАННЯ ОДЕРЖАНИХ ЗНАНЬ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ШИРОКОГО КОЛА ІНЖЕНЕРНИХ ПРОБЛЕМ Основні розділи акустики Фізіологічна та психологічна акустика Електроакустика Гідроакустика Медична акустика Архітектурна акустика Екологічна акустика Біоакустика Аероакустика Ультразвук Нелінійна акустика Геоакустика Музична акустика Музична акустика – розділ акустики, що вивчає фізичні властивості музичних звуків. Як і загальна акустика, музична акустика - міждисциплінарна наука. У своїх дослідженнях вона використовує дані і (частково) понятійний апарат інших наук, головним чином, математики, теорії музики та психології. Основний предмет музичної акустики – висота, динаміка, тембр музичних (тобто таких, які застосовуються в музиці, еммелічних) звуків, головним чином з точки зору їх сприйняття слухом і відтворення (так званого «інтонування») музикантами- виконавцями. Особлива і велика область музично-акустичних досліджень - музичні лади і темперації (в історичному та теоретичному аспектах. Одна з основних проблем музичної акустики – визначення того, як фізичні і психологічні закономірності музики відображаються у специфічних законах музичного мистецтва і впливають на їх розвиток. Якщо раніше музична акустика зводилася передусім до математичних пояснень систем організації, що виникають у музичній практиці – ладів, інтервалів, строїв, то в подальшому акцент зміщується на вивчення об’єктивними способами закономірностей виконавської творчості та музичного сприйняття. Одним з розділів сучасної музичної акустики є акустика співацького голосу. Виокремлюють дві основних теорії, що пояснюють механізм керування частотою голосових зв'язок – класична міоеластична теорія та нейрохронаксична теорія. Якщо розглядати музичну акустику як розділ музичної теорії, то вона не здатна надати повне пояснення таких музичних явищ, як лад, стрій, гармонія, консонанс, дисонанс тощо. Але методи акустики і дані, які отримують за їх допомогою, дозволяють музикознавцям більш об’єктивно вирішувати різні проблеми музичної теорії. Акустичні закономірності музики протягом багатовікового розвитку музичної культури постійно використовувалися для побудови суспільно значущої системи музичної мови, що має специфічні закономірності, які підкорені художньо – естетичним принципам Серед завдань, які покликана вирішити сучасна музична акустика – об’єктивне обґрунтування нових явищ ладу та інтонації у творчості сучасних композиторів, конкретизація ролі об’єктивних акустичних факторів у процесі формування музичної мови (звуковисотних, тембрових, динамічних, просторових та інших), подальша розробка теорії слуху, голосу, музичного сприйняття, а також удосконалення методів дослідження виконавської творчості і сприйняття музики, методів, що спираються на використання електроакустичної апаратури та техніки звукозапису. Умовно у музичній акустиці виділяють два підрозділи: акустика приміщень; акустика музичних інструментів. Всі музичні інструменти підрозділяються передусім натри групи залежно від того, що є джерелом звуку: струнні (коливання струни від механічного впливу); духові (коливання, викликані тиском потоку повітря); ударні (коливання твердої поверхні. Ці групи усвою чергу діляться на декілька залежно від способу звуковидобування, серед яких є дерев’яні і мідні духові, язичкові. Клавішні інструменти можуть належати до всіх трьох, оскільки у них різні джерела звукових коливань. Фізична основа музичного інструмента, що створює музичні звуки (за виключенням електричних пристроїв) це резонатор. Це може бути струна, стовп повітря у деякому об’ємі, коливальний контур або інший об’єкт, який здатен накопичувати отриману енергію у вигляді коливань. Резонансна частота резонатора визначає основний тон (перший обертон) звуку, що створюється. Інструмент може створювати стільки звуків одночасно, скільки резонаторів в ньому змонтовано. Звучання починається в момент введення енергії в резонатор. Резонансні частоти резонаторів деяких інструментів часто можна плавно або дискретно змінювати у процесі гри на інструменті. Для примусового припинення звучання можна використовувати демпфування. У музичних інструментах, за допомогою яких створюються немузичні звуки, наприклад ударно-шумових, наявність резонатора не є принциповою. ПОДИВІТЬСЯ ЦІКАВЕ ВІДЕО НА ТЕМУ МУЗИЧНОЇ АКУСТИКИ. В НЬОМУ СПІВАК ВИКОНУЄ ОДНУ Й ТУ САМУ ПІСНЮ В 15 РІЗНИХ МІСЦЯХ. ПРИ МОНТАЖІ ВІДЕО НЕДОДАНО НІЯКОЇ ШТУЧНОЇ РЕВЕРБЕРАЦІЇ. ОДНА ЗІ СЦЕН ЗАПИСАНА В БЕЗЛУННІЙ КАМЕРІ БЕЗ ЗВУКОВИХ ВІДБИВАЧІВ. https://www.youtube.com/watch?v=dWNV_JFolLg Список літератури: 1. Гринченко ВТ, Вовк І.В., Маципура ВТ. Основи акустики. Київ: «Видавництво НВП «Наукова думка НАН України», 2009. с. Рязанцев Л.В. Звукорежисура: навчальний посібник. Київ: ДАКККіМ, 2009. 144 с. Стретт Дж. В. (лорд Релєй), Теорія звука, пер. з англ, 2 вид, М, 1955; Рекомендована література: 1. Алдошина И.А., Притс Р. Музыкальная акустика. Санкт-Петербург: Композитор, 2006. 720 с. Ананьев А.Б. Акустика для звукорежисерів: учеб. пособие. Київ: Феникс, 2012. 250 с. Беляев СВ. Акустика помещений. Изд. 3, Москва, 2008. 136 с. Вахитов Ш. Я. Фадеев А. А, Щевьев Ю. П. Акустика учебник для вузов. под. ред. пр. Ю.А. Ковалгина. Москва Горячая линия Телеком, 2009. 660 с. Войтович О. Об’єктивні параметрита їх суб’єктивні кореляти в оцінці акустики концертних зал. Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Музикознавчі студії – 2015: збірка статей. Львів, 2015. Вип. 36. С. 213–226. 6. Гарбузов НА. Музыкальная акустика. Москва Музгиз, 1954. 237 с. Ефимов А. П, Никонов А. В, Сапожников МА, Акустика. Справочник. Москва Радио и связь, 1989. 336 с. Кнудсен Верн О, Архитектурная акустика, перс англ. Моква, 2010. 520 с. 9. Меерзон Б. Я. Акустические основы звукорежиссуры. Mосква, 2004. 205 c. 10. Arias A. Y. Acoustical parameters comparison of two halls: “Teatro Argentino de La Plata” and “Teatro Margarita Xirgu”. Acoustics Instruments and Measurements. June 2013. Р. 1–27. 11. Barron M. Auditorium Acoustics and Architectural Design. Second Edition. Spon Press, London and New York, 2010. 481 p. 12. Beranek L. Concert and opera halls: how they sound. N. Y.: Acoustical Society of America, 1996. 643 p. 13. Lokki T. Concert hall acoustics assessment with individually elicited attributes. / T. Lokki, J. Patynen, A. Kuusinen, H. Vertanen, S. J. Tervo. Acoust. Soc. Am. 2011. Vol. 130. no. 2. Р. 834–849. |