физика реферат Баштенко Б116. Низькі температури в медицині

• Название: Низькі температури в медицині
• Дата: 03.06.2021
• Размер: 205.04 Kb.
• Имя файла: физика реферат Баштенко Б116.docx
• Тип: Реферат; #213603

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

РЕФЕРАТ

На тему: «Низькі температури в медицині»

Виконала студентка 1-го курсу

денного відділення

біологічного факультету

Баштенко Даріна Олександрівна

Харків – 2021

Зміст

Вступ 2

Кріотерапія 3

Кріохірургія 4

Список використаної літератури 8

Вступ

Ще в стародавності холод застосовувався для лікування. Наприклад, при крововиливах у мозок на голову накладали лід, холодними компресами лікували синці, міхуром з льодом зупиняли легеневі й шлункові кровотечі. Полоскання горла холодною водою, різні обтирання, купання в прохолодній воді виконують загартовуючу дію. При глибокому вдиханні холодне повітря сильніше теплого подразнює терморецептори легенів, у кров надходить більше кисню, поліпшується газообмін, підвищується працездатність, нормалізується стан нервової системи.

Сьогодні зародився новий розділ науки – кріомедицина.

Кріомедицина - розділ медицини, що вивчає вплив низьких температур на організм, органи і тканини людини з метою використання холоду як лікувального чинника. Залежно від ступеня охолодження біологічного об’єкта кріомедицина поділяють на два напрями: кріохірургію і кріотерапію.

Кріотерапія

Кріотерапія — сукупність методів, що базуються на застосуванні низьких температур для охолодження тканин, органів або всього організму.

Виділяють кріотерапію — використання низьких температур і гіпотермію — використання температур, близьких до 0°С.

У фізіотерапії застосовують процедури місцевого та загального впливу. Розрізняють: помірно низькі (близько 0 °С), низькі (до −15 … −20 °С) та наднизькі (до −110 … −160 °С) температури лікувальних впливів. У вітчизняній практиці для загального впливу наднизькими температурами використовують установки загальної аерокріотерапії, в яких загальне охолодження до −160… −170 °С здійснюється за допомогою азотоповітряної суміші. За даними багатьох дослідників найефективнішою є температура −130 °С. Тривалість процедури: 1—2,3 хвилини.

Виділяють: 1) рефлекторну кріотерапію — використання низьких температур на точку акупунктури;

2) рефлекторну гіпотермію — подразнення холодом (температура близька до 0 °С), наприклад льодом :

а) загальна гіпотермія використовується для зниження температури тіла. Вона досягається зануренням тіла на тривалий час у холодну (+5…+15°С) або крижану (близько 0 °С) воду, обгортанням тіла тканиною із шаром роздробленого льоду або інших кріоносіїв (сухий лід, кріогелі).

б) селективна гіпотермія — переважне охолодження окремих частин тіла або органів. Вона досягається застосуванням аплікації льоду, кріогелю, масажу з льодом, тканини, змоченої в розчині кухонної солі та охолодженої до низьких температур, накладання пакета з шаром роздробленого льоду, покриттям ділянки шкіри злегка паркою рідиною (хлоретилом, фторотаном), обдуванням холодним повітрям, охолодженням за допомогою рідкого азоту з температурою від –100 до –180 °С під тиском ураженої ділянки тіла тривалістю 1–3 хвилини, а також з використанням кріоаерозолів.

Новим перспективним методом є екстремальна кріотерапія — використання кріокамери (кріосауни) (мал. 1), що застосовується для активації всіх адаптаційних ресурсів, імунонейроендокринної системи, що викликає знеболювання, відновлення та загоєння, що сприяє низькотемпературному впливу та зводить до мінімуму дискомфорт від контакту з холодним середовищем.

Мал. 1а. Кріокапсула закритого типа.

Мал. 1б. Кріокапсула відкритого типа.

Механізми дії холодом:

1) викликає звуження капілярів і артеріол;

2) викликає уповільнення крово- і лімфовідтоків;

3) інгібує обмін речовин;

4) зменшує венозний тиск;

5) збільшує поріг больового сприйняття, що вкрай важливо в нейрореабілітації;

6) викликає зниження м’язового тонусу та зменшення спастичності;

7) зменшує потребу тканини в кисні та метаболітах (протигіпоксичний ефект);

8) сповільнює розпад білків у зоні вогнища ураження та всмоктування продуктів розпаду тканин.

У цілому холод справляє такі дії:

1) аналгезуючу: місцевоанестезуючу, тобто протиноцицептивну;

2) гемостатичну (припиняє розвиток гематоми);

3) протинабрякову;

4) протизапальну;

5) протиалергенну;

6) стимулюючу щодо катаболічних реакцій.

Кріомасаж — фізіопроцедура з використанням рідкого азоту або іншого кріоагенту, базується на перепадах температур, які викликають поперемінно звуження й розширення судин, що призводить до поліпшення кровообігу й трофічних функцій. Кріомасаж знаходить застосування в лікуванні больових синдромів. Масаж із льодом проводиться у вигляді розтирання хворого місця або зони по колу целофановим мішечком, наповненим льодом.

Резонансна гіпотермія являє собою процедуру, коли здійснюється ритмічне охолодження в режимі 60–120 хвилин із частотою 0,05–5,00Гц. Дана процедура нормалізує збудливість центральної нервової системи. Резонансна гіпотермія знайшла широке застосування в стоматології при лікуванні пародонтозів як метод впливу, спрямований на підвищення стійкості організму до емоційного стресу. Варто визнати даний метод перспективним при лікуванні захворювань нервової системи.

Основні показання для лікування кріотерапією:

1. Лікувальна фізкультура: полегшення, розслаблення, знеболювання.

2. Ортопедія, екстрена хірургія, спортивна медицина: вивихи, розтягання, забиті місця, передопераційна підготовка хворих і їхнє післяопераційне ведення, артрити, стани після трансплантації суглобів, ушкодження м'язів (розтягання, забиті місця, розриви волокон). При спортивній травмі можливо самий ранній початок проведення гіпотермії.

Локальна гіпотермія забезпечує зменшення болі, набряку, сповільнення розвитку запалення, зниження м'язового тонусу, збільшення рухливості в травмованих суглобах. Найпростіші засоби оперативної кріотерапії - відразу після одержання спортивної травми - лід, кріопакети, рідини,що легко випаровуються, охолоджені гази, а також спеціалізоване устаткування.

3. Ревматологія , внутрішні хвороби: міалгія, активовані артрози, тендиніти, тендовагініти, періоартропатії.

4. Неврологія: неврити (невралгії), спастичні м'язові реакції (апоплексія), синдром компресії нервових корінців (ішиалгія).

5. Косметологія: актинокератоз, бородавки (звичайні, юнацькі, підошовні, себорейні), кавернозна ангіома, келоїд, кератома стареча, контагіозні молюски, червоний лишай, пігментна пляма, старечі пігментні плями, вузликовий свербіж, вузли на місці акне, хронічна червона вовчанка.

Кріохірургія

Кріохірургія - вид хірургічного лікування за допомогою низько температурного впливу на біологічні тканини з метою руйнування, зменшення, видалення тієї або іншої ділянки тканини або органа.

Механізм дії холоду на клітину, а саме, кріодеструкція:

1. Значна дегідратація клітин;

2. Механічне пошкодження клітинних мембран кристалами льоду і здавлення клітинних тіл цими кристалами;

3. Денатурація фосфоліпідів в клітинних мембранах;

4. Припинення рухливості протоплазми (термальний шок);

5. Припинення кровообігу в замороженій тканині, що призводить до утворення осередку ішемічного некрозу.

Вперше використання низьких температур для руйнування тканини запропонував англієць, коли він створив кріоаплікатор, що досягає температури -20 ° С, що містить суміш льоду і солі, для лікування раку молочної залози та шийки матки і отримав позитивні результати: призупинення розвитку пухлини, зменшення болю, кровотечі. Аналогічного лікування були піддані пацієнти з головним болем, міжреберної невралгією, бешиховим запаленням.

Проблему холодового впливу на клітину слід розглядати в двох різних діапазонах температур: вище точки замерзання тканинної рідини і нижче цієї точки. У першому випадку мова йде про фізіологічну відповідь клітини на зниження температури навколишнього середовища, а в другому про пошкодження клітинних структур за рахунок утворення кристалів льоду. Нижче точки замерзання головну небезпеку для клітини являє утворення кристалів льоду як зовні, так і особливо всередині клітини. Небезпека для клітини представляє не тільки саме по собі утворення кристалів, але має значення їх форма і розміри. Важливий також режим відтавання, так як при проходженні інтервалу температури -50 ... -150 ° С може відбуватися рекристалізація з укрупненням вже існуючих кристалів.

Найчастіше для кріохірургії застосовується рідкий азот (-196°С) і вуглекислий газ (-80°С). Часто застосовується для лікування ряду шкірних ушкоджень і інфекцій.

Кріогенний метод лікування застосовують при доброякісних і злоякісних новоутвореннях; він ефективний при ангіомах (судинних пухлинах), бородавках, атеромах, поліпах, папіломах, ангіофібромах, а також при кровотечах. Останнім часом холод стали використовувати при захворюваннях стравоходу.

Для проведення кріооперації використовують кріозонди. Зонди занурюють у рідкий азот, прохолоджують до оптимальної температури й потім прикладають до тієї або іншої ділянки тканини, заморожуючи її. Важливою перевагою застосування холоду є те, що він діє локалізовано, виключає поширення пухлинних клітин на сусідні, здорові ділянки. Якщо при звичайних операціях роботі хірурга заважає кровотеча, то у випадках застосування холоду кровотеча майже виключається, що зменшує число різних післяопераційних ускладнень.

Апарати для кріохірургії являють собою технічні пристрої, що містять охолоджувані різними холодоагентами наконечники або елементи спрямованого й обмеженого по площі дії на органи й тканини для здійснення методів деструкції й видалення утворень (мал. 2).



Мал. 2. Приклад апаратів для кріохірургії.

Для кріохірургичних апаратів застосовуються наступні холодоагенти: фреон-12 і фреон-22, двуокис вуглецю CO2 (вуглекислота) у вигляді сухого льоду або снігу , газів і рідини, закис азоту, рідкий азот.

Для лікування мигдалин даним методом необхідний спеціальний прилад , у який заливається рідкий азот, охолоджений до - 196°С. Завдяки кріодеструкції мигдалина не видаляється повністю, руйнується тільки шар патологічної тканини, а здорова тканина при цьому зберігається.

Кріодеструкція дає можливість зберегти здорові ділянки мигдалини, які ще можуть працювати, виконувати свою захисну функцію. Та й інші переваги цього методу в наявності, наприклад його безболісність і безкровність.

Для локальної кріодії на відкриті й легкодоступні об'єкти звичайно застосовують безпосередньо холодоагенти (рідкий азот, сніг або сухий лід) або апарати з канюлями без термоізоляції, із частковою й повною термоізоляцією. Для обробки об'єктів, розташованих усередині органів або у важкодоступних порожнинах, звичайно застосовують апарати з канюлями, що мають повну термоізоляцію, що виключає холодний вплив на навколишні тканини.

Одним з істотних недоліків апаратів, що працюють за принципом приморожування тканини, полягає в тім, що в тканині з'являються тріщини, з яких після відтавання можлива кровотеча.

Переваги кріохірургії (кріодеструкції): 1) контрольований вплив: час обробки й кількість кріопроцедур можуть змінюватися залежно від розмірів новоутворень, товщини, типу шкіри, віку пацієнта й інших факторів;

2) єдиний спосіб видалення уражених ділянок шкіри тканин, що дає один позитивний побічний ефект: підвищує місцевий імунітет;

3) прекрасно переноситься пацієнтами (вона безкровна й безболісна) і не вимагає тривалої реабілітації при відповідному догляді за шкірою, проводиться амбулаторно, без анестезії, процес займає небагато часу.

Список використаної літератури

1. 
   Альохін А. І., Денисов Л. Н,, Ісаєв Л. Р. та ін. Аерокріотерапія в сучасній медицині. -, 2002.
   
2. 
   Баранов А. Ю., Кідалов В. Н. Лікування холодом. Кріомедицина. - СПб .: Атон, 1999. - 272 с.
   
3. 
   Баранов А. Ю., Кідалов В. Н. Лікування холодом. - М: 2000. - 160 с.
   
4. 
   Грищенко В. І., Сандомірській Б. П., Бабійчук Г. О. Застосування холоду в медицині. «Здоров'я» - 1989 р. Київ. ст. 17-28.
   
5. 
   Ремізов А. Н. Медична та біологічна фізика. - М: Вища школа, 1987 р.