Главная страница
Навигация по странице:

  • Ключові слова

  • Key words

    		•

    О. П. Кумеда мовні погляди п. Куліша І мова його творів


    Скачать 21.8 Kb.
    НазваниеО. П. Кумеда мовні погляди п. Куліша І мова його творів
    Дата03.06.2018
    Размер21.8 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаKumeda.docx
    ТипДокументы
    #45800

    http://www.enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/15855/1/Kumeda.pdf

    http://www.enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/15855/1/Kumeda.pdf

    http://www.enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/15855/1/Kumeda.pdf

    О. П. Кумеда

    МОВНІ ПОГЛЯДИ П. КУЛІША І МОВА ЙОГО ТВОРІВ

    У статті висвітлено стан дослідження мови П. О. Куліша й підкреслено необхідність створення цілісної праці про ідіолект письменника; на матеріалі переважно прижиттєвих першодруків і в опорі на локальне діалектне оточення П. О. Куліша з‟ясовано зв‟язок рис мови його творів з його мовним довкіллям. Ключові слова: варіант, варіантність, діалект, ідіолект, текст, регіоналізм.

    В українському мовознавстві досі відсутнє цілісне дослідження ідіолекту П. О. Куліша, у якому було б вичерпно схарактеризовано мову творів письменника “як самодостатнього об‟єкту вивчення, так і в контексті становлення і розвитку літературної мови” [1, с. 16]. Стан вивчення мови П. О. Куліша сьогодні відбиває загальну ситуацію в галузі ідіолектології: відсутність у переважній більшості спеціальних лінгвістичних праць про мовний портрет письменника чи мову окремого твору двох основних інформаційних складових – дослідження текстів, у яких реалізована мовна діяльність носія ідіолекту, та мовного довкілля, яке могло впливати на досліджуване індивідуальне мовлення та формування рис тексту [1, с. 16, 20]. У численних студіях про мову українських письменників дослідники здебільшого опускають проблему імовірного впливу мовного середовища на ідіолект митця, зосереджуючи увагу на самих художніх текстах, – як правило, без опертя на рукописи автора чи їхні факсимільні видання, а також авторизовані прижиттєві першодруки. За спостереженнями П. Ю. Гриценка, сьогодні у переважній більшості спеціальних лінгвістичних праць відсутня текстологічна складова – текстологічний аналіз, історія створення та умови, обставини публікування текстів, а відтак і мотивація вибору дослідником тексту серед наявних рукописних і друкованих варіантів, зіставне вивчення варіантів тексту [1, с. 19-20]. Отже, у галузі сучасної ідіолектології здебільшого не реалізовано провідних принципів цілісного дослідження мовного портрету письменника.

    25

    П. О. Куліш народився в 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж колишнього Глухівського пов. на Чернігівщині (тепер Шосткинський р-н Сумської обл.). Географія місць проживання, численних подорожей П. О. Куліша строката – це вся Україна, а також Росія, Польща, ін. країни. І все-таки своєю рідною мовою письменник уважав українську, яку засвоїв від найближчого оточення в рідному містечку Вороніж на Сіверщині. Дитячі та юнацькі роки провів на східному Поліссі: спочатку на батьківському хуторі, далі, навчаючись у повітовому училищі, а потім у гімназії Новгорода-Сіверського; декілька років був домашнім учителем у селах та містах рідного краю, зокрема в НовгородіСіверському та Глухові, який і пізніше охоче відвідував; якийсь час працював у канцелярії Ніжинського ліцею. П. О. Куліш подовгу мешкав у батьків дружини – на хуторі Мотронівка, нині Борзнянського р-ну на Чернігівщині, а з 1883 р. оселився там остаточно і провів останні чотирнадцять років свого життя (майже безвиїзно по 1897 р.). Непересічне значення говірки, в ареалі якої народився й зростав, П. О. Куліш обґрунтовував так: “Переняте серед чужих людей забуває чоловік при лихій годинї, при старости, або в чужому товаристві; не забуває тільки того, чого набравсь у рідньому запічку або посеред ровесників за молодої памяти” [8, с. 434]. До того ж зв‟язок із Чернігівщиною упродовж усього життя П. О. Куліша не уривався. В отчому краї він розпочав літературну діяльність, у різні роки збирав фольклорний матеріал, часто згадував рідні місця у своїх творах, активно контактував із земляками. Навіть російськомовну творчість П. О. Куліша живили українська розмовна мова, мова українського фольклору.

    Вивчення історії та досвід етнографа, підсилені походженням та вихованням, надихнули П. О. Куліша на розбудову української мови на ґрунті народної мови, того усного слова, “яким козак виспівував свою славу, а селянин своє життє ратайське або чумакуваннє” [7, с. 425]. За свідченням Є. К. Нахліка, П. Куліш до кінця життя “черпав із фольклорної скарбниці, намагаючись запровадити до свого активного мовного вжитку окремі свіжі слова, усталені народні вислови, народнопоетичні тропи” [11, с. 388]. Виходячи з того, що “на просторікуватій мові” повиростали Гомери, Шекспіри, Ґети, Шиллери та самі Пушкіни, митець повсякчас переглядав народнопісенні збірники (витяги з них збереглися у “Виписках з пісень про мою й Ганнину потребину” 1894 р.) [11, с. 388]. Отже, слушним є висновок В. К. Чапленка: “/…/ Куліш характеристичні засоби фольклорної мови переносив навіть у свою наукову мову” [20, с. 102]; так само



    .

    26

    зауважував В. М. Русанівський: “Основне джерело Кулішевої мови – фольклор. Звідси він черпав лексику і фразеологію високого звучання” [12, с. 237].

    Спостереження над морфологічними рисами мови текстів П. О. Куліша уповажнюють на висновок про виразну зорієнтованість письменника на східнополіський говірковий ареал. Серед локальних маркерів ідіостилю П. О. Куліша виявлено константні та перемінні риси. Динаміку ідіолекту П. О. Куліша засвідчують ті риси, які виявлено в ранніх першодруках, однак які не відбито в пізніших текстах і почасти виправлено в авторизованих виданнях. Це, зокрема, еволюція від флексії -е до -а в іменниках II відміни середнього роду однини (життє – життя; Запорожжє – Запорожжя; отаманнє, отаманнєм – отамання, отаманням); від дієслівних форм 1-ї особи множини на -м до мо (випъемъ – випъемо; возвеселимо; ходімо); від форм інфінітива на -ть до -ти (побачить, приступить – побачити, приступити); порівняно з текстом 1857 р. пізніші першодруки відбивають рух від дієслівного суф. -ова- до -ува- (здивовавсь, пораховав –

    27

    здивувавсь, порахував). Імовірно, спеціальній мовній настанові П. О. Куліша відповідає майже не відома східнополіським говорам флексія -ові, -еві в дав. відм. однини іменників II відміни.

    У доборі лексики П. О. Куліш спирався на широке коло східноукраїнських говірок, подекуди залучаючи й південно-західні регіоналізми, відтак свідомо вийшов далеко за межі питомого східнополіського оточення. Виходячи із сучасної П. О. Кулішеві мовної ситуації, кількість лексичних регіоналізмів, включаючи їх семантичні, словотвірні та фонетичні різновиди, налічує близько п‟яти десятків, серед них східнополіськими локалізмами, імовірно, були бахмат „бойовий верховий кінь‟, заточувати „закочувати‟, лубка „табакерка‟, непогідь „негода‟, опасистий „товстий, огрядний‟ та ушула „стовп, до якого прикріпляються ворота; стовп у паркані, у паз якого вставляються дошки‟. Цілеспрямовану орієнтацію П. О. Куліша на весь україномовний та історичний обшир підтверджує один з провідних принципів його концепції розбудови нової української літературної мови – народність, чи етнографічний підхід, неодноразово озвучений у редакторських порадах, зокрема й письменникам-чернігівцям, в оцінці мови художніх творів Т. Г. Шевченка, Г. Ф. Квітки-Основ‟яненка, Марка Вовчка, І. С. Нечуя-Левицького.

    Таким чином, мова першодруків творів П. О. Куліша засвідчує двоспрямованість його мовних орієнтирів – зорієнтованість на варіативне народне мовлення найближчого мовного довкілля та свідомий вибір “орієнтирів-норм” з-поза східнополіського діалектного оточення. Загалом це підтверджує висновки Ю. В. Шевельова [21] та І. Г. Матвіяса [10] про те, що П. О. Куліш – як впливовий культурний діяч, письменник, редактор і видавець – відіграв значну роль у витворенні й розбудові загальноукраїнської літературної мови зі східноукраїнською діалектною основою й підсиленні її елементами східнополіського говору північного наріччя.

    Література



    1. Гриценко П. Ю. Ідіолект і текст / П. Ю. Гриценко // Лінгвостилістика : об‟єкт – стиль, мета – оцінка : збірник наукових праць. – К. : Наук. думка, 2007. – С. 16-43.

    2. Должикова Т. І. Мовна особистість Пантелеймона Куліша : дис. …канд. філол. наук : 10.02.01

    “Українська мова” / Т. І. Должикова. – К., 2003. – 186 с.

    1. Жовтобрюх М. А. Деякі особливості вокалізму поетичної мови Т. Г.Шевченка / М. А. Жовтобрюх // Праці Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. – 1962. – Т. 152, вип. 15. – С. 44-60.

    2. Жовтобрюх М. А. Деякі особливості консонантизму поетичної мови Т. Г. Шевченка / М. А.

    Жовтобрюх // Мовознавство. – 1962. – Т. 17. – С. 53-67.

    1. Куліш П. О. Листи до М. Д. Білозерського / П. О. Куліш; [ред. М. Жулинський]; НАН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, Львівське відділення. – Львів; Нью-Йорк : Вид-во М. П. Коць, 1997. – 219 с.

    2. Куліш П. : Матеріали і дослідження / [ред. М. Жулинський]; НАН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, Львівське відділення. – Львів.; Нью-Йорк : Вид-во М. П. Коць, 2000. – 413 с.

    3. Куліш П. Нарис істориї словесности русько-української. Погляд на занедбаннє народньої мови / Твори Пантелеймона Куліша : у 6 т. / П. Куліш; [вступ. ст. Юл. Романчука]. – Львів : Просвіта, 1908-1911. – (Руска письменність).

    Т. 6. – 1911. – С. 414-428.

    1. Куліш П. Погляд на усню словесність українську / Твори Пантелеймона Куліша : у 6 т. / П. Куліш; [вступ. ст. Юл. Романчука]. – Львів : Просвіта, 1908-1911. – (Руска письменність). Т. 6. – 1911. – С. 429-435.

    2. Куліш П. О. Твори : в 2 т. / П. Куліш; [вступ. ст. Є. К. Нахліка]. – К. : Наук. думка, 1994. – (Бібліотека української літератури).

    Т. 1 : Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади / Упор. і приміт. Є. К. Нахліка; [ред. тому М. Д. Бернштейн]. – С. 584-737.

    1. Матвіяс І. Г. Діалектна основа мови в творах Пантелеймона Куліша / І. Г. Матвіяс // Українська мова. – 2008. – № 1. – С. 95-99. 11. Нахлік Є. К. Пантелемон Куліш : Особистість, письменник, мислитель : наукова монографія : у 2 т. / Є. К. Нахлік; НАН України. Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Вип. 11 / 12; Міжнародний фонд Пантелеймона Куліша. – К. : Український письменник, 2007. – (Серія “Літературознавчі студії”). Т. 2 : Світогляд і творчість Пантелеймона Куліша. – Вип. 12. – 462 с.

    1. Русанівський В. М. Історія української літературної мови : підруч. / В. М. Русанівський. – [2-ге вид.,

    доп. і перероблене]. – К. : АртЕк, 2002. – 424 с.

    1. Русанівський В. М. У слові – вічність : (Мова творів Т. Г. Шевченка) / В. М. Русанівський. – К. : Наук.

    думка, 2002. – 240 с.

    1. Тимошенко П. Д. Морфологічні риси мови творів Шевченка (Іменник) / П. Д. Тимошенко // Збірник

    праць ХV наукової шевченківської конференції. – К. : Наук. думка, 1968. – С. 133-162.

    28

    1. Тимошенко П. Д. Морфологічні риси мови творів Шевченка (Займенник) / П. Д. Тимошенко // Збірник праць ХVI наукової шевченківської конференції. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 104-114.

    2. Тимошенко П. Д. Морфологічні риси мови творів Шевченка (Прикметникові та споріднені з ними займенникові, дієприкметникові та числівникові форми) / П. Д. Тимошенко // Збірник праць ХVIII наукової шевченківської конференції. – К. : Наук. думка, 1971. – С. 195-206.

    3. Тимошенко П. Д. Морфологічні риси мови творів Шевченка (Інфінітив) / П. Д. Тимошенко // Збірник праць ХХ наукової шевченківської конференції. – К. : Наук. думка, 1973. – С. 162-174.

    4. Тимошенко П. Д. Морфологічні риси мови творів Шевченка (Особові форми дієслів) / П. Д. Тимошенко // Збірник праць ХХIII наукової шевченківської конференції. – К. : Наук. думка, 1979. – С. 115-130.

    5. Тимошенко П. Д. Рідкісні та діалектні слова у творчості Шевченка / П. Д. Тимошенко // Збірник праць ХХIV наукової шевченківської конференції. – К. : Наук. думка, 1982. – С. 229-241.

    6. Чапленко В. Історія нової української літературної мови (ХVII ст. – 1933 р.) / В. Чапленко. – НьюЙорк, 1970. – С. 100-105.

    7. Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови / Ю. Шевельов. – Львів - Нью-Йорк : Наук. т-во ім. Шевченка, Українознавча бібліотека НТШ, 1996. – 192 с.



    In article the condition of research of language of P. Kulish is shined and necessity of creation of complete work about idiodialect the writer is underlined; on a material mainly primary sources and in a support on P. Kulish's local dialect environment communication of features of language of his novels with his language environment is found out.

    Key words: variant, alternativeness, dialect, idiodialect, text, regional lexicon.

    30

    написать администратору сайта