ОФТЕТ_Презентація_до_теми_8,_Коржавін_О_С,_4_ФТ. Обрунтування методів фізичної терапії та ерготерапії при захворюваннях системи кровообігу

• Название: Обрунтування методів фізичної терапії та ерготерапії при захворюваннях системи кровообігу
• Дата: 26.10.2022
• Размер: 1.99 Mb.
• Имя файла: ОФТЕТ_Презентація_до_теми_8,_Коржавін_О_С,_4_ФТ.pptx
• Тип: Обґрунтування; #755662

Фізична терапія та ерготерапія при захворюваннях серцево-судинної системи.

Виконав студент 4 курсу групи 4 ФТ Коржавін О.С

1. Клініко-фізіологічне обґрунтування методів фізичної терапії та ерготерапії при захворюваннях системи кровообігу

• Одним з найсуттєвіших етіологічних, патогенетичних і ризикових факторів серцево-судинних захворювань є недостатня рухова активність. Дефіцит пропріоцептивної стимуляції, внаслідок гіпокінезії, призводить до рефлекторного послаблення нейротонізуючого та нейротрофічного впливів ЦНС на внутрішні органи, насамперед, систему кровообігу.
•  Тому в комплексному лікуванні хворих з патологією серцево-судинної системи, поряд з медикаментозною терапією, дієтою та психологічною корекцією, необхідно обов’язково застосовувати засоби фізичної реабілітації, серед яких дозована рухова активність повинна займати провідне місце.

• Рання рухова активізація хворих сприяє розвитку колатерального кровообігу в серці, позитивно впливає на фізичний і психологічний стан хворих, скорочує період госпіталізації тазменшує ризик небезпечних ускладнень.
•  За допомогою засобів фізичної реабілітації можна досягти більш швидкого відновлення працездатності та повернути значну кількість хворих до активної продуктивної праці, а також зберегти їх для суспільства і сім’ї.

• Серед засобів фізичної реабілітації кардіологічних хворих найважливіше місце займає лікувальна фізична культура, оскільки саме вона забезпечує пристосування їх до нового способу життя та дає можливість відновлювати високий рівень функціональних можливостей і працездатності. Індивідуальний підбір фізичних вправ, систематичність та поступовість у їх дозуванні забезпечують врівноваження процесів збудження й гальмування в ЦНС, порушення яких спостерігаються у хворих кардіологічного профілю.

• М’язова діяльність, через неврогенний механізм регуляції, активізує гормонально- гуморальні механізми, що проявляється в розширенні коронарних судин, прискоренні кровообігу, збільшенні функціонуючих капілярів в міокарді, підвищенні активності системи енергозабезпечення.На фоні прискореного кровообігу поліпшуються трофічні процеси у серцевому м’язі, підвищується його скоротлива здатність, знижується потреба міокарда в кисні, знижується артеріальний тиск в стані спокою та зменшується його реакція на фізичне навантаження. 

• Скелетні м’язи виконують функцію так званих «периферичних сердець» і, разом з іншими екстракардіальними «насосами» (грудним, черевним, діафрагмальним та венозним), полегшують роботу серця, допомагають забезпечити нормальну циркуляцію крові.  Результатом занять  ЛФК є підвищення еластичності великих артеріальних судин та зменшення периферичного опору кровообігу.

• Під час виконання фізичних вправ посилюється утворення різних біологічно активних речовин. Із судинної стінки у кров виділяється простациклін, який забезпечує вазодилятаторний ефект, покращує реологічні властивості крові та стан мікроциркуляції.
•    Застосування ЛФК сприяє економізації роботи серця, забезпечує та стимулює вплив на процеси окисного фосфорилювання, знижує в крові кількість атерогенних ліпідів, нормалізує загальний обмін речовин. За допомогою спеціальних дихальних вправ можливо впливати на тонус холін- чи адренергічних систем, зберігати рівновагу між тонусом симпатичної та парасимпатичної частини вегетативної нервової системи, що, в свою чергу, забезпечує підтримку артеріального тиску на оптимальному рівні.

2. Мета та завдання застосування засобів фізичної терапії при ішемічній хворобі серця

Ішемічна хвороба серця (ІХС) – захворювання серцевого м’яза, зумовлене порушенням рівноваги між коронарним кровообігом та метаболічними потребами міокарда. Цілями фізичної терапії хворих на ІХС є :

• 1. Збільшення фізичної активності.
• 2. Модифікація факторів ризику.
• 3. Покращання якості життя.
• 4. Покращання соціального функціонування.
• 5. Зменшення частоти госпіталізацій.
• 6. Зниження частоти повторних серцево-судинних подій.
• 7.Покращання виживання.

Мета та завдання застосування засобів фізичної терапії при ішемічній хворобі серця

• Основні завдання фізичної терапії:
• 1. Поліпшити коронарний та периферичний кровообіг, обмінні процеси в міокарді,
• посилити скоротливу здатність серцевого м’яза.
• 2. Економізувати діяльність міокарда з метою зниження потреби у кисні.
• 3. Стимулювати екстракардіальні фактори кровообігу.
• 4.Запобігти прогресуванню атеросклерозу та розвитку таких ускладнень, як інфаркт міокарда, порушення ритму і провідності, серцева недостатність.
• 5.Підвищити толерантність до фізичних навантажень, зменшити прийом препаратів антиішемічної дії.

3. Варіанти дозування фізичних навантажень при ІХС

• Основні форми ЛФК , які диференційовано призначаються хворим зі стабільною стенокардією напруження з урахуванням ФК: ранкова гігієнічна гімнастика; лікувальна гімнастика; лікувальний масаж; дозована ходьба рівномірним та інтервальним методом; теренкур; заняття на кардіотренажерах (велотренажер, тредміл та ін); оздоровчий біг у повільному темпі (підтюпцем); лікувальне плавання; ближній туризм.
•    Хворим І ФК призначається тренуючий руховий режим, їм дозволяються всі види домашньої роботи (прибирання, приготування їжі, ремонт меблів, квартири тощо). Хворі допускаються до занять в групах здоров’я (сильна група), дозволяється участь в спортивних іграх (однак забороняється участь у змаганнях), плавання, теренкур, ходьба на лижах. Призначається дозована ходьба в темпі 110 кр./хв. (помірно прискорений темп), допускається короткочасна швидка ходьба 120 кр./хв. по 3-5 хвилин. 

• Ходьбу починають з дистанції 5 км і, поступово збільшуючи, доводять до 10 км. Після адаптації до місцевості призначають біг підтюпцем. Застосовують також теренкур з величиною підйому 10-15°. Можливе проведення занять на велотренажері з частотою педалювання 60 об./хв. Лікувальна гімнастика проводиться в тренуючому режимі до 30-40 хв. Робоча ЧСС під час занять (тренувальна) в середньому складає 110 уд./хв., пікова ЧСС (тобто на висоті навантаження) – 145 уд./хв.

• Хворим ІІ ФК призначається щадно-тренуючий руховий режим, показані всі роботи по дому, дозована ходьба в темпі 100 кроків за хв., короткочасна швидка ходьба (2-3 хв. в темпі 120-130 кроків за хв.). Починають ходьбу з дистанції 3 км і поступово збільшують до 6 км. Можливо застосовувати теренкур з підйомом 5-10°. Лікувальна гімнастика (ЛГ) в щадно-тренуючому режимі до 30 хв., ЧСС на висоті навантаження до 135 уд./хв. Допускаються короткочасні пробіжки (1-2 хв.) в помірному темпі, участь в группах здоров’я, спортивні ігри (участь в змаганнях забороняється), плавання, дозована ходьба на лижах. Робоча ЧСС в середньому складає 105 уд./хв., пікова ЧСС – 135 уд./хв.

• Хворим ІІІ ФК показані лише легкі роботи по дому. Дозволяється дозована ходьба в середньому темпі (90 кроків за хв.). Ходьбу починають з 500 м, щоденно збільшуючи дистанцію на 200-300 м, поступово вона доводиться до 3 км. Лікувальна гімнастика проводиться в щадному або щадно-тренуючому режимі до 20 хв. Робоча ЧСС складає 100-105 уд./хв., ЧСС на висоті навантаження не повинна перевищувати 125 уд./хв. Дозволяється участь в групах здоров’я (слабка група). Протипоказані спортивні ігри, біг, плавання, ходьба на лижах.

• Хворим ІV ФК 
• протипоказана більшість видів домашньої роботи. Лікувальна гімнастика проводиться переважно у кардіологічному стаціонарі в щадному режимі до 15-20 хв. Застосовуються фізичні навантаження малої інтенсивності. ЧСС на висоті навантаження не повинна перевищувати 90-100 уд./хв. Можлива дозована ходьба у вигляді прогулянок в темпі 70-80 кроків за хв. із зупинками після кожних 100-200 м. Інші форми ЛФК протипоказані.

• Фізіотерапевтичні методи та засоби  в комплексній реабілітації хворих на інфаркт міокарда: 
• •  Застосування фізичних факторів у вигляді легкої лікувальної гімнастики з рухом пальців і кистей рук проводять вже в періоді гострого інфаркту міокарда (з 3-4-го дня) і продовжують на всіх наступних етапах реабілітації. Більш широке використання фізичних чинників починають у періоді мобілізації хворого (з 30-45-го дня від початку гострого інфаркту міокарда) у відділеннях реабілітації, санаторіях чи поліклініці.
• •  З 7-10-го дня від початку ходьби підключають підйоми і спуски по міжповерхових сходах з щоденним додаванням 3-5 сходинок (індивідуально з урахуванням самопочуття, показників пульсу, артеріального тиску та ЕКГ). Тренувальна ходьба застосовується 2-3 рази на день. Крім тренувальної ходьби, поступово розширюють руховий режим протягом дня, починаючи від 500-1000 м на день до 3-6 км.

• До кінця першого місяця відновлювальної терапії, тобто до 60-75-го дня від початку інфаркту міокарда, застосовують фізичні методи лікування, що сприяють відновленню функціонального стану нервової системи і порушеною реактивності судин.
• Починаючи з 7-10-го тижня від початку інфаркту міокарда, в якості додаткового тренуючого фактора призначають двокамерні (ножні або ручні) сульфідні, вуглекислі, радонові, йодобромні ванни.
• •  Лікувальна фізкультура, гідро-і бальнеотерапія призначаються з урахуванням групи хронічної коронардії спокою, важкими порушеннями серцевого ритму і провідності, при важкій пароксизмальної тахікардії, атріовентрикулярної блокади.

5. Основи фізичної терапії при гіпертонічній хворобі

Артеріальна гіпертензія (АГ) – стійке підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт.ст. і вище та / або діастолічного артеріального тиску – до 90 мм рт.ст. і вище. Ессенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба) – це підвищений артеріальний тиск за відсутності очевидної причини його підвищення.

• Основні завдання фізичної терапії :
• Нормалізувати процеси збудження та гальмування в корі головного мозку, поліпшити його кровозабезпечення.
• Нормалізувати тонус кровоносних судин та знизити артеріальний тиск.
• Полегшити діяльність серця шляхом мобілізації екстракардіальних факторів кровообігу; активізувати обмін речовин та колатеральний кровообіг у міокарді.

• Запобігти розвитку ускладнень гіпертонічної хвороби.
• Зменшити дозу гіпотензивних та інших фармакологічних препаратів.
• Підтримувати нормальну вагу тіла та нормалізувати ліпідний обмін.
• Підвищити працездатність хворих, поліпшити якість їх життя та удосконалити процеси адаптації до стресових чинників.

• Основним засобом фізичної реабілітації при гіпертонічній хворобі є лікувальна фізкультура.
• При загостренні хвороби призначають ліжковий або палатний руховий режим.
• Лікувальну гімнастику починають застосовувати після зникнення скарг, пов’язаних із кризом, та після зниження АТ. Комплекси ЛГ проводять спочатку у вихідному положенні лежачі, потім, при покращенні самопочуття – сидячи і стоячи. В перші дні заняття проводять індивідуальним методом, у подальшому – малогруповим або груповим. З 5-6-го для після загострення хвороби заняття можна проводити в залі ЛФК.
• На різних етапах реабілітації хворим призначають: ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, самостійні заняття за завданням лікаря, дозовану ходьбу, лікувальне плавання та гідрокінезотерапію; вправи на кардіотренажерах; лікувальний масаж (шийно-комірцевої зони); аутогенне тренування; прогулянки, теренкур, дозований біг; трудотерапію; ближній туризм.