ФГК самостійна 5сем. Обрунтувати сутність, обєктивну необхідність створення і роль державних цільових фондів на сучасному етапі
 Скачать 19.67 Kb.
|
|
Завдання 1. Обґрунтувати сутність, об’єктивну необхідність створення і роль державних цільових фондів на сучасному етапі. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Державні цільові фонди – форма перерозподілу й використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб та комплексного їх використання на основі самостійності. Державні фонди цільового призначення створюються на основі відповідних законодавчих актів вищих органів влади, якими регламентується їх діяльність, вказуються джерела формування, визначаються порядок та напрямки використання коштів, що ними залучені. Формування коштів державних фондів цільового призначення відбувається за рахунок обов’язкових платежів юридичних чи фізичних осіб. Залежні від цільового призначення державні цільові фонди поділяються на екологічні й соціальні. За допомогою цільових державних фондів можна:
Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління - на державні і регіональні. Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур. Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Управлінські структури мають відповідні права й обов'язки щодо використання фондів, визначені законом. Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так: • відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави; • відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово; • витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, передбачені законом. У західних країнах число таких фондів становить від 30 до 80. В Україні створюються такі основні державні цільові фонди: - Пенсійний фонд; - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; - Фонд соціального страхування на випадок безробіття; - Фонд соціального страхування від нещасних випадків; - Фонд захисту інвалідів. Функції між цільовими фондами державного соціального страхування чітко розмежовані. Завдання 2.Систематизувати фактори ,що визначають структуру державних видатків. До факторів, які визначають рівень державних видатків належать: історичні тенденції в проведенні бюджетної політики; рівень багатства країни; ставлення країни до перерозподілу доходів та гострота проблеми бідності; трансфертна політика; процедури прийняття бюджетних рішень; уявлення про те, що є суспільним благом, і відповідно, про те, які витрати необхідно фінансувати з бюджету. З розвитком економіки і поглибленням поділу праці економічне життя стає складнішим, що потребує додаткових витрат. Державі для підтримання ефективної і дійової економіки, а також правопорядку потрібно виділяти більше засобів на утримання правоохоронних органів, міліції, надання юридичних послуг тощо. Нові технології потребують більших капіталовкладень, необхідних для виробництва. Задовольнити ці потреби можуть тільки акціонерні компанії або державні корпорації. Зростання державної активності в таких сферах, як охорона здоров'я й освіта. Широкий поділ праці та зростання частки населення, що проживає у містах, мали привести до ускладнення транспортних і правових відносин, а перехід від репресивного принципу виправлення порушення права до принципу попередження — до зростання витрат на управління, поліцію, армію, флот, дипломатичні служби. Логічним буде почати розглядати чинники, що формують виробничі витрати з тих, які мають безпосередній зв'язок з виробництвом. До таких в першу чергу слід віднести масштаби виробництва, тобто розмір підприємства. Йдеться про сукупну виробничу потужність, диференційовану за видами, кількістю та максимальною віддачею наявних потенційних чинників. Підприємствами різної величини вважаються підприємства з різними типами, кількістю та терміном служби своїх засобів виробництва, кваліфікаційним і віковим складом працівників, а також їх чисельністю. У короткостроковому періоді величину підприємства змінити не можливо, оскільки потрібний час на набір чи звільнення персоналу, придбання чи ліквідацію виробничого устаткування, що пов’язано із необхідністю прийняття інвестиційних рішень і їх ретельного обґрунтування. В такому випадку величина підприємства обумовлюються його виробничими можливостями. У довгостроковому періоді ж величину підприємства можна, звичайно, змінити. Змінений виробничий потенціал певним чином впливає на величину витрат підприємства. Причому, величина підприємства, в першу чергу, відбивається саме на величині змінних витрат, формуючи тим самим загальну величину сукупних витрат на виробництво продукції. Не менш безпосереднім чинником, що впливає на величину витрат є структура виробничої програми підприємства – асортимент типів продукції, яка вироблятиметься в певному виробничому періоді із зазначенням їх кількості. Вона включає специфічний для певного періоду випуск продукції в межах номенклатури, яка є властивою для профілю підприємства. Номенклатура продукції змінюється тільки через тривалі періоди. Що ж до виробничої програми, то її можна змінювати у відносно короткий проміжок часу. Тобто виробнича програма підприємства регулюється самим підприємством. Її вплив на витрати безпосередньо обумовлені кількістю ресурсів, потрібних для виготовлення продукції. Якщо випуск продукції зменшується або збільшується, відповідно змінюються і витрати засобів виробництва, робочої сили і матеріалів. На величину витрат може мати вплив так звана глибина виробництва, яка характеризується кількістю стадій виробництва продукції у багатостадійному виробництві, і тим, наскільки потреба у первинних проміжних продуктах і матеріалах забезпечується власним виробництвом та якою мірою – за рахунок закупівель на стороні. Зрозуміло, що питання глибини виробництва та, відповідно, рішення про власне виробництво чи закупівлю на стороні тісно пов’язані з формуванням виробничої програми, оскільки вся продукція, що не купується на ринку і використовується для виробничого процесу в господарстві є компонентом виробничої програми цього господарства. Тому залежність витрат від глибини виробництва можна вважати одним із аспектів впливу на них виробничої програми. Суттєвим чинником впливу на формування витрат є організація виробництва, тобто форма його здійснення, яка досить тісно пов’язана з технологією виробничого процесу. Ще одним вагомим чинником формування витрат виробництва є якість виробництва, яка характеризується властивостями чинників виробництва, які визначають їх придатність для використання у виробничому процесі. Підприємство у якого в розпорядженні є краще технологічне обладнання, персонал з високим рівнем продуктивності праці та відповідні матеріали, має найсприятливіші, щодо витрат, умови виконання виробничої програми, тому важливим завданням є добір чинників виробництва такої якості, за якої витрати на одиницю продукції були б мінімальними. На рівень витрат впливає також зайнятість підприємства – кількість продукції, що виробляється цим підприємством. Відношення цієї кількості продукції до виробничої потужності підприємства показує ступінь зайнятості. Чинник зайнятості впливає на витрати у двох напрямах. Зайнятість потенційних чинників, виражена в одиницях продукції, обчислюється множенням інтенсивної їх роботи на час виробництва. На більш тривалий час виробництва припадає більше амортизаційних відрахувань і заробітної плати. Підвищення інтенсивності роботи спричиняє прискореному зношенню агрегатів та доплати робітникам. Цінові чинники виробництва безпосередньо впливають на витрати, якщо за незмінної в часі величини їх з витратами у натуральній формі, то ціни на певні чинники змінюються. Підвищення тарифу на електроенергію призводить до зростання витрат на експлуатацію устаткування. Водночас цінові чинники можуть опосередковано впливати на витрати через зміну співвідношення витрат різних чинників. Якщо, наприклад, умови виробництва дозволяють змінювати ресурси, то при підвищенні цін на певні чинники виробництва, вони можуть бути замінені певною мірою іншими чинниками з прийнятнішими цінами. Між наведеними чинниками існує тісний взаємозв’язок і навіть взаємозалежність. Так, зміна величини підприємства, виробничої програми та організації виробництва завжди зумовлюють зміни якості виробничих чинників та їх пропорцій. При цьому слід мати на увазі, що кожна зміна рівня витрат спричиняє зворотний вплив на якість чинників виробництва. Завдання 4. Вивчіть джерела погашення державного боргу. До джерел погашення та обслуговування державного боргу належать: – кошти державного бюджету; – фінансові ресурси державних цільових фондів; – кошти центрального банку країни. |