фарма практичні. Омепразолу Демонстрація на щурах синдрому відміни після тривалого введення омепразолу (дослідження шлункової секреції у контрольних щурів та у щурів після введення омепразолу упродовж 14ти днів). Матеріали і обладнання
 Скачать 1.18 Mb.
|
|
ПР 1 Демонстрація на щурах синдрому відміни після тривалого введення омепразолу Демонстрація на щурах синдрому відміни після тривалого введення омепразолу (дослідження шлункової секреції у контрольних щурів та у щурів після введення омепразолу упродовж 14-ти днів). Матеріали і обладнання: щури, хірургічні інструменти, лігатури, дощечки для фіксації тварин. Реактиви: дистильована вода, уретан, омепразол, фіз.розчин Хід роботи: дослідження шлункової секреції у щурів проводять у гострих дослідах методом перев’язування пілоричного сфінктеру за Шеєм (1954). Перед початком експерименту тварин відсаджують на голод з вільним доступом до води. Тварину наркотизують уретаном в дозі 1,1 мг/кг ваги внутрішньоочеревинно і фіксують на дощечці. Виконують лапаротомію по серединній лінії очеревини. Із черевної порожнини дістають шлунок, знаходять 12-палу кишку та перев’язують лігатурою пілоричний сфінктер. Черевну порожнину та шкіру зашивають. Через 2-6 год. проводять забій тварин шляхом декапітації. Із черевної порожнини дістають шлунок і зливають його вміст у стаканчик. Визначають об’єм соку. Досліджувані щури: 1 – одноразове введення Омепразолу (40 мг/кг) 2 – 14-денне введення Омепразолу(40 мг/кг) Через 4 години експерименту Одноразове введення Омепразолу 14-денне введення Омепразолу Демонстрація на щурах побічної дії нестероїдних протизапальних засобів на слизову оболонку шлунка (дослідження слизової оболонки шлунка на гастроскопі на наявність ерозій, виразок та крововиливів у щурів контрольної групи та у щурів через 2 години після введення ацетилсаліцилової кислоти). Виразково-ерозивні ураження слизової оболонки шлунка щурів викликали за допомогою інтрагастрального введення аспірину (ацетилсаліцилова кислота) у дозі 100 мг/кг. Аспірин розчиняли в 0,2 н HCl (20 мг/0,5 мл); тварині вагою 200 г вводили 0,5 мл розчину аспірину в HCl (доза 100 мг/кг). Через 2 год тварин умертвляли і оцінювали ушкодження в слизовій оболонці шлунка щурів. Аналіз стану слизової оболонки шлунка. Діставали шлунок, розрізали його по малій кривизні, вивертали слизовою назовні і ретельно промивали фізіологічним розчином. За допомогою експериментального гастроскопа при транслюмінаційному освітленні досліджували стан слизової оболонки шлунка при чотирьохразовому збільшенні (лупа). У кожному шлунку розраховували площу виразок і довжину ерозій.  Демонстрація на щурах знеболюючої дії місцевих анестетиків. Робота з алгезиметром. Тензоалгометричний метод визначення порогу больової чутливості після дії аналгезуючих препаратів Показником порогу больової чутливості (ПБЧ) є тиск, зафіксований в момент вираженої больової реакції тварини (писк або відсмикування лапи, на яку натискалось).  Пристрій і принцип роботи апаратно - програмного комплексу для визначення больового порогу. Апаратно - програмний комплекс складався з тензометричного чутливого перетворювача (1), вимірювального блоку (2) і комп'ютера (3) зі спеціальним програмним забезпеченням, що дозволяє фіксувати, обробляти і відтворювати отримані дані Щуру вводиться лідокаїн внутрішньом’язево в дозі 0,7 мг/кг. Визначення порогу больової чутливості здійснювали шляхом натискання на досліджувану область. Так, при визначенні порогу больової чутливості задньої лапки у щурів 3-х місячного віку використовували металеву циліндричну насадку площею 0,5 см2, для щурів інших вікових груп використовували нормовані насадки, що відповідають розміру лапки. Визначення порогу больової чутливості проводився наступним чином. Після включення і проведення калібрування, насадкою чутливого елемента плавно натискали по 3 рази на кожну задню лапку щура до отримання больовий реакції. Болюче відчуття виникало в той момент, коли сила тиску досягала значень, достатніх для порушення Аb-механорецепторов і С-полімодальних ноцицепторів. У момент відсмикування лапки спостережуваний на моніторі графік зростаючої сили натискання переривався і таким чином ми фіксували ПБЧ (порогу больової чутливості ).  Демонстрація на щурах дії М-, Н-холіноміметика карбахоліну та гангліоблокатора пентаміну на моторну активність шлунка та товстої кишки. Пентамін -гангліоблокатор, діє і на симп, і на парасимп, діє на ганглії в прегангліонарному волокні, також зв‘язується з Н-холінорецепторами в прегангліонарному волокні і блокує парасимпатичну дію (блокатор ацетилхолінових Н-холінорецепторів) Моторика погіршується Карбахолін препарат, який діє на парасимпатичну систему, неселективний агоніст ацетилхолінових рецепторів (діє і на М, і на Н-холінорецепторів) Їх стимуляція призводить до збільшення моторики ШКТ Уретан збільшує продукцію слизу, тому роблять трахеотомію, шоб щурик не здох Дослідження моторної активності шлунка та товстої кишки у щурів проводили за допомогою балонографічного методу під уретановим знечуленням (1,1 г/кг, в/о). Робили трахеостомію, після чого в фундальний відділ шлунка та товсту кишку, через ротовий та анальний отвір відповідно, вводили катетери з латексним балончиком, який заповнювали водою, температурою 37С. Вводили в шлунковий балон 1 мл води, в балон товстої кишки – 0,5 мл. Після 20-хвилинної адаптації до балончика упродовж 60 хв реєстрували спонтанну моторну активність. Після запису спонтанної моторної активності тваринам вводили стандартний стимулятор моторики неселективний агоніст ацетилхолінових рецепторів карбахолін (0,01 мг/кг, в/о) та проводили подальший запис упродовж 1,5 год, виходячи з тривалості дії карбахоліну, яка складає 1,5-2 години.Після цього вводили гангліоблокатор пентамін (0,2 мл 5% р-ну) та продовжили запис. Рухову активність шлунка характеризували за амплітудою, індексом моторної активності (ІМА), тонічним та фазним індексами, всі параметри разраховували за 1 хвилину. ІМА - це інтегрована величина, в розрахунок якої входить значення амплітуди, частоти скорочень та значення вихідного тонусу стінки. Одиниці ІМА прийняті в см вод. ст./хв Ампілуда скорочень характеризує різницю між мінімумом та максимум скорочення. Тонічний індекс – площа під кривою утворена мінімумом та максимум амплітуд за певний проміжок часу в см вод. ст./хв. Фазний індекс - різниця між індексом моторної активності і тонічним індексом, характеризує роботу органу (кінетична енергія). 
|