образотворче. Орієнтовні питання з курсу Основи образотворчого мистецтва і методика організації образотворчої діяльності дітей дошкільного віку

• Название: Орієнтовні питання з курсу Основи образотворчого мистецтва і методика організації образотворчої діяльності дітей дошкільного віку
• Анкор: образотворче.doc
• Дата: 04.03.2018
• Размер: 316 Kb.
• Имя файла: образотворче.doc
• Тип: Програма; #16192
• страница: 6 из 6

Розвиток і виховання дітей третього року життя

23.03.2011 - 21:48 - анонім


Цей вік є як би перехідним від раннього до до­шкільному дитинству, і вихователь, вирішуючи нові завдання з уче­том збільшених можливостей дітей, в той же час зберігає спадкоємність з роботою в групах раннього віку. На третьому році життя у дітей продовжує збільшуватися тривалість пильнування. діти можуть без стомлення безперервно бадьорий­ствовать 6-6,5 ч, що знаходить віддзеркалення в режимі дня. Вдень діти сплять один раз, приблизно 2-2,5 ч. Значно збільшується тривалість прогулянки, тому що діти стають самостійнішими. Перша прогулянка про­должается близько 2 ч, друга, — 1,5 ч. На відміну від передую­щих груп з дітьми третього року життя проводять уранішню гімнастику. У цілодобових групах — відразу після нічного сну, в групах з денним перебуванням — перед сніданком. Про­должительность — 4-5 хв. Комплекси уранішньої гімнастики складаються з 3-4 вправ ігрового характеру. При проведенні режимних процесів, як і раніше, обяза­тільний дотримується принцип поступовості. Це означає, що каж­дый дитина на годування, одягання, умивання витрачає стільки часу, скільки потрібно йому одному, але не усій групі. Діти не повинні чекати. Наприклад, няня принесла в групу з кухні сніданок. Вихователь, звертаючись до кожної дитини по імені, пропонує трьом-чотирьом менш зайнятим грою дітям піти мити руки. Няня спостерігає за ними. Вимивши руки, малюки сідають за стіл і отримують сніданок. В цей час в умывальню пригла­шается ще декілька дітей і т. д. Той, хто поснідав, благо­дарує, засовує стілець і йде грати. При порушенні принципу поступовості ці режимні моменти виглядали б інакше: якщо усі діти знаходяться в умивальній, то частина з них вимушена чекати, і нерідко вони пустують; якщо на умивання одній дитині потрібно 2-3 мін, то при такій організації він витратить 15 мін і т. д. Режимні процеси займають досить багато часу, по­цьому їх слід максимально використовувати для розвитку дітей : формування мови, рухів, навчання навичкам посильної самостійності, правилам поведінки. Діти знають назви багатьох предметів, з якими зустріч­ются в побуті, за допомогою вихователя встановлюють прості взаємозалежності: "Руки миють милом, щоб вони були чисті­мі", "Чобітки надівають тому, що пройшов дощ" і т. д. У роботі з дітьми третього року життя потрібно старатися хаті­гать вживання стереотипних фраз. Іноді вихователі, же­гавкоту, щоб дитина подякувала, звертаються до нього з неиз­менной фразою: "А що слід сказати"?-вместо того щоб запропонувати йому: "Поблагодари" або просто: "Скажи "дякує". Часто під час годування вихователі багаторазово повторюють: "Їжте акуратно", — замість того щоб сенс цієї фрази передати різними словами. Мова вихователя повинна служити зразком для наслідування дітей. У режимних процесах удосконалюються навички і уміння, придбані дітьми раніше. Дитина повинна є самостоя­тільний, акуратно, тримати ложку в правій руці, користуватися серветкою, дякувати. До трьох років він з невеликою допомогою дорослого одягається і роздягається: розв'язує шнурки, рассте­гивает спереду гудзики, знає порядок в одяганні і раздева­нді. Одяг має бути зручним, такий, щоб дитина могла легко діяти сама. Прояву самостійності спосіб­ствуют: підбір меблів, розташування устаткування групової кімнати, умывальни, роздягальні: низькі вішалки для полоте­нец, низько розташовані раковини, зручні шафки для верхнього одягу і т. п. В цілях успішного розвитку самостійності дітей воспи­татель знайомить малюків з певними невеликими зобов'язаний­ностями: наприклад, не розкидати іграшки, на прохання виріс­логотип збирати їх, розставляти? по місцях, берегти одяг, не шуміти, коли займається частина дітей, і т. п. Він збагачує малюків знаннями і уміннями, необхідними в самообслужива­нді при користуванні іграшками, поводженні з однолітками і дорослими. Слід спеціально створювати умови, щоб діти могли застосовувати свої знання, виявити самостійність, на­приклад одягнути ляльку для прогулянки, загорнути собі рукави перед миттям рук. Навчати дітей самостійності можна, показуючи їм ре­альные дії (миття рук, користування рушником), а також інсценування з іграшками (одягання і годування ляльки і т. п.). При цьому важлива оцінка, заохочення дитини, залучення вни­манія інших дітей до проявів самостійності. У міру накопичення дітьми конкретних відомостей дорослі менше показують, а частіше прибігають до словесної вказівки. Спочатку пояснення носить детальніший характер, але посту­пінно стає можливим обмежитися короткими напомина­ниями. В процесі організації самостійної діяльності дітей вихователь від прямого підказу, чим зайнятися ("погодуй кук­лу, покатай її в машині"), переходить до використання наводячи­щих питань: "Хіба твоя дочка ще не виспалася? Можливо, пора вставати, щоб не запізнитися в дитячий сад"? Формування самостійності — складний процес. Недос­таточно домагатися, щоб діти засвоїли деякі необхідні відомості і уміння, навчилися спільно грати, робити по­потужність один одному. Необхідно ще сформувати у них стрем­ление активно діяти відповідно до накопичених сведе­ниями і уміннями. Розуміння мови Упродовж третього року життя відбувається подальше збагачення смислового змісту мови. Діти добре розуміють виріс­логотип, коли він говорить про те, що безпосередньо їх оточує, пов'язаний з їх переживаннями. Узагальнене значення для дітей починають придбавати не лише слова, що означають предмети і дії, пов'язані з безпосереднім чуттєвим досвідом, але і якості, що означають, властивості предметів. Так, на питання "Хто літає"? дитина відповідає: "Метелик літає, муха літає, літак літає" (2 роки 9 міс.). Чи вихователь говорить: "У тебе червона сукенка, а де ще ти бачиш червоний колір"? Дитина відповідає: "Червоний прапорець, бантик у Люды, червоні кубики, а ще кавун буває червоний". Діти починають встановлювати причинний зв'язок окремих, часто таких, що повторюються явищ, роблять порівняння, умозаключе­ния: "На вулиці холодно, потрібно надіти пальто", "Сніг, як цукор" і т. п. Про незнайому дорослу людину, яка перевіряє пульс у дитини, діти запитують: "Він що, доктор"? Проте розуміння мови навколишніх дорослих недостатньо абсолютно. Необхідно продовжувати вправляти дітей в разли­чении предметів на вигляд, знайомити з окремими їх ознаками, словесним позначенням. Дітей вже потрібне побуж­дати до угрупування однорідних предметів, які можна на­звати одним словом (меблі, посуд, іграшки). Малюків учать розуміти різноманітні питання: "Хто це"?, "Що це"?, "У що одягнений"?, "Що везе"?, "Чому?."., "Коли?."., "Навіщо?.". Дитина третього року життя вже розуміє розповідь, не сопро­вождаемый демонстрацією предметів, ілюстрацій, з цікавістю слухає знайому казку без показу ілюстрацій. Він з удо­вольствием згадує про недавні події з його життя, поэто­му в повсякденному спілкуванні з малюком треба спонукати його розповідати про свято, прогулянці і ін. Активна мова Словник дітей росте так швидко, що важко піддається точному обліку. До трьох років в нім насчитыва­ется 1200-1500 слів. Дитина вживає майже усі частини мови, хоча ще не завжди правильно. У мові дітей багато дієслів, іменників, користуючись якими вони будують прості предло­жения: "Я намалюю літак", "Машину побудую". Окрім глаго­лов і іменників, діти досить широко використовують місце­маєтки, особливо особисті. Вони починають користуватися приводу­мі, прикметники, хоча їх ще недостатньо в словнику. Часто це буває через те, що вихователь, захоплюючись показом дій, забуває називати якості істотних ознак предме­тов (зелена травичка, пухнаста шерсть у котеняти і т. п.). У мові дітей третього року життя з'являються відмінкові закінчення, діти використовують дієслова не лише в сьогоденні, але і в майбутньому і минулому часі, хоча ще припускаються помилки: “Ми завтра ходили в зоопарк". Малюки легко запам'ятовують не­великі вірші, пісеньки. Період третього року життя характеризується великою рече­виття активністю. Діти багато говорять під час ігор і занять, супроводжуючи мовою свої дії і часто ні до кого не обра­щаясь. Вони ставлять багато питань: "А як називається"?, "А навіщо він прийшов"? Після 2 років 6 міс. мова дитини стає як би регулятором його поведінки. Малюк говорить: "Вогник чіпати не можна, дуже буде". Так розвиток мови і мислення починає робити великий вплив на поведінку дитини. Спостерігаючи за тим, що оточує і самостійно діючи, полу­чаю при цьому правильні словесні пояснення дорослих, ребе­нок все більше пізнає те, що оточує, орієнтується в нім, ос­мысливает доступні його розумінню явища і події. Під впливом розвитку мови і в процесі діяльності у дітей відбувається подальше вдосконалення психічних процес­сов: сприйняття, уваги, пам'яті, починають розвиватися вообра­жение, яке найбільше проявляється в ігровій діяльності.

Завдання та засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку

OFF

Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, зміцнення здоров’я, всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності. Їх вирішенню сприяє створення відповідних умов (раціонального режиму, харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення рухової активності дітей протягом дня та ін.

Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та навичок; ігрових дій; здобування доступних уявлень та знань про користь занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та правила. Протягом дошкільного віку у дитини необхідно створити так звану «школу рухів», до якої належать формування та удосконалення життєво важливих умінь та навичок з ходьби, бігу, стрибків, метань предметів, лазіння, ходьби на лижах, плавання, їзди на велосипеді та ін.

Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури. Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, вправи спортивного характеру сприяють вихованню у дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині.

Успішне вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку залежить від поєднання різноманітних засобів, які розподіляються на такі види: фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці, спорті, грі та туризмі, оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода) та гігієнічні фактори.

В основу з найбільш загальних класифікацій покладено систему засобів фізичного виховання та методи їх застосування: гімнастика, ігри, спорт та туризм. Кожна з цих груп має свої специфічні ознаки і розподіляється на класифікаційні підгрупи.

Гімнастика — один з найбільш поширених засобів фізичного виховання. Специфічною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на різні частини тіла, окремі м’язові групи та суглоби; чітко дозувати фізіологічне навантаження; застосовувати різноманітні вправи з використанням посібників та гімнастичного інвентарю; виконувати вправи під музику.

Ігри – один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Розрізняють рухливі та спортивні ігри.

Туризм – це різноманітні за формою, змістом та тривалістю походи і подорожі, спрямовані на активний відпочинок, пізнання рідного краю, всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

Починаючи з другої молодшої групи, дітей поступово ознайомлюють з доступними для них видами спортивних вправ, зокрема ходьбою на лижах, плаванням, катанням на велосипеді та ін.