Перша допомога.Суркова.. Перша допомога при анафілактичному шоці Припинити подальше надходження алергену до організму
 Скачать 16.56 Kb.
|
|
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ АНАФІЛАКТИЧНОМУ ШОЦІ: Припинити подальше надходження алергену до організму. Хворого покласти, повернути голову набік, висунути нижню щелепу, зафіксувати язик. Забезпечити доступ свіжого повітря або інгаляцію 100% кисню. а) при інєкції алергену \ ужаленні: обколоти місце 0,1% розчином адреналіну 0,1 мл/рік життя в 5,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і прикласти до нього лід; накласти джгут (якщо дозволяє локалізація) проксимальніше введення алергену на 30 хв., не здавлюючи артерії; якщо алергічна реакція викликана введенням пеніціліну – ввести 1 млн. ОД пеніцілінази в 2,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду д/м; б) при краплинному введенні алергену до носа та очей – промити носові ходи та кон’юнктивальний мішок проточною водою; в) при пероральному введенні алергену – промити хворому шлунок, якщо дозволяє стан. Негайно ввести м’язово: 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,05 – 0,1 мл / рік життя (не більше 1 мл) і 3% розчин преднізолону в дозі 5 мг/кг у м’язи дна ротової порожнини; антигістамінні препарати: 1% розчин димедролу 0,05 мл/кг (не більше 0,5 мл – дітям до 1 року і 1,0 мл – старшим року) або 2 % розчин супрастину 0,1 – 0,15 мл/рік життя. Після завершення першочергових заходів – забезпечити доступ до вени і ввести внутрішньовенно струменево 0,1% розчин адреналіну в дозі 5 мкг/кг у 10,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Обов’язково контроль за станом пульсу, дихання і АТ Почати проведення внутрішньовенної інфузійної терапії 0,9% розчину натрію хлориду або розчину Рінгера з розрахунку 20 мл/кг протягом 20-30 хв. У подальшому при відсутності стабілізації показників гемодинаміки – колоїдний розчин (реополіглюкін) у дозі 20 мл/кг. Об’єм і швидкість інфузійної терапії визначаються величиною АТ ЦВТ і станом хворого. Димедрол 1-2 мг/кг внутрішньовенно. Ввести внутрішньовенно глюкокортикостероїди: 3% розчин преднізолону 2 – 4 мг/кг (в 1 мл – 30 мг) або гідрокортизон 4 – 8 мг/кг ( в 1 мл суспензії – 25 мг) або 0,4% розчин дексаметазону 0,3 – 0,6 мг/кг (в 1 мл – 4 мг). Якщо АТ залишається низьким – вводити альфа-адреноміметики довенно кожні 10-15 хв. до покращення стану: - 0,2% розчин норадреналіну – 1-5 мг/кг або при гіпотонії При відсутності ефекту – довенно титроване введення допаміну в дозі 8-10 мкг/кг на хв. під контролем АТ і ЧСС. Проводити оксигенотерапію; ввести 2,4% розчин еуфіліну 5 мг/кг внутрішньовенно струменево в 20,0 мл фізіологічного розчину; при проявах стридорозного дихання і відсутності ефекту від комплексної терапії – негайна інтубація, за життєвими показаннями – конікотомія. Проведення комплексу судино-легеневої реанімації за необхідності. ДОПОМОГА ПРИ НАПАДІ БА: Невідкладна допомога дітям у гострому періоді незалежно від ступеня важкості починається переважно з повторних інгаляцій бета 2-агоністів швидкої дії за допомогою небулайзера або дозованого аерозольного інгалятора зі спейсером. Початкова терапія: Інгаляційний бета 2-агоніст швидкої дії кожні 20 хвилин впродовж 1 години за допомогою дозованого аерозольного інгалятора зі спейсером або небулайзера. Повна відповідь Легке загострення Якщо ПОШВ > 80% від належного або найкращого індивідуального значення. Відповідь на бета 2-агоніст зберігається протягом 3-4 год: можна продовжувати використання бета 2-агоніста кожні 3-4 год протягом 24 год. Неповна відповідь Загострення середньої важкості Якщо ПОШВ складає 60-80% від належного або найкращого індивідуального значення: продовжувати використання бета 2-агоніста кожні 1-2 години; додати системний кортикостероїд преднізолон або еквівалентні дози інших ГКС протягом 24 годин; застосування ІГКС у високих дозах; додати інгаляційний холінолітик. Незадовільна відповідь Важке загострення Якщо ПОШВ складає < 60% від належного або найкращого значення: продовжити прийом бета 2-агоніста з інтервалом менше години; додати інгаляційний холінолітик; додати системний кортикостероїд; Можливе підшкірне, внутрішньомязове або внутрішньовенне введення бета 2-агоніста. Можливе внутрішньовенне введення метилксантинів. Можливе внутрішньовенне введення сульфата магнія. ДОПОМОГА ПРИ НАБРЯКУ КВІНКЕ: Припинення надходження алергену (лікарського, харчового). Введення парентеральних антигістамінних препаратів з переходом на пролонговані антигістамінні препарати (2 та 3 покоління – Лоратадин, Зодак, Л-Цет ітд.) Внутрішньовенне введення ГКС: преднізолон ( з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла). Симптоматичне лікування. При загрозі ядухи – інтубація трахеї , штучна вентиляція легень. |