Билет 4. Під час вивчення цієї теми учні мають одержати знання про те, що в укр мові шість голосних звуків
 Скачать 29.1 Kb.
|
|
Билет 4
Так, позаурочна робота, зокрема в 1-му класі, проводиться у взаємозв'язку із заняттями в класі й повинна мати суто практичну спрямованість, стимулювати розвиток творчих здібностей, бути цікавою за формою. Тільки за цих умов вона стане тим дієвим засобом, який сприяє виробленню комунікативних умінь. Зважаючи на те, що поза уроками діти мало розмовляють по-українськи, ця робота може певною мірою бути засобом організації мовленнєвого середовища, стимулювати спілкування в позаурочний час. Які ж форми позаурочної роботи з української мови є доцільними в початкових класах? Оскільки мовленнєва діяльність охоплює слухання-ро-зуміння й говоріння (усні форми), читання і письмо (писемні), то відповідно слід організовувати й роботу, спрямовану на їх розвиток. її доцільно проводити у другій половині дня, організовуючи спеціальні ігрові заняття. Наприклад, заняття «В гостях у казки» передбачає слухання українських казок, а також інсценізацію їх. Певним чином обладнується класна кімната, виготов- ляються «запрошення» для глядачів, учителів, добираються костюми чи їх елементи. Важливе значення для розвитку мовлення школярів, особливо першокласників, мають рольові ігри. їх можна побудувати на матеріалі не лише казок, а й уявних ситуацій або екскурсій. Скажімо, «В овочевому магазині» або (після відвідання бібліотеки) «У бібліотеці», звичайно, якщо відповідна лексика вивчалася на уроці. Цікавими можуть бути екскурсії «Наш клас», «Наша школа». При цьому кілька учнів призначаються екскурсоводами (вони працюють по черзі), а решта — екскурсантами, які приїхали з іншої країни (міста, школи). Дієвим засобом для досягнення українських мовленнєвих умінь є ляльковий або пальчиковий театр. Для нього вчитель може розробити сценарій на матеріалі будь-яких казок. А щоб залучити якомога більше дітей, треба для кожного артиста призначити дублера (якщо основний актор не зможе грати). Вони ж виступатимуть і як суфлери — на випадок, якщо актор забуде свої слова. Спонукають до активного користування українським мовленням і Дні української мови. Такий день має бути єдиним для всієї школи або, принаймні, для початкової. Про такий день повинні знати й батьки. На перервах має лунати українська музика, а діти й вчителі спілкуватися українською мовою. У другій половині дня варто проводити конкурси «Хто більше знає загадок» або «Хто більше знає скоромовок» та ін., а також влаштовувати українські хороводні ігри. Однією з форм позаурочної роботи є екскурсії у природу. Під час екскурсій учитель веде розповідь українською мовою, ознайомлює дітей з новими словами — назвами рослин, комах, пташок, явищ природи, зачитує уривки з віршів українських поетів про красу природи тощо. Перед екскурсією (за кілька днів) доцільно дати завдання кільком дітям вивчити певні уривки з віршів, прислів'я, загадки. Серед природи вірші звучать особливо хвилююче, а загадування загадок про рослини і тварин, явища природи дає змогу відчути їх характерні ознаки. У початкових класах на групі подовженого дня практикується відвідування читальних залів дитячих бібліотек. Кілька таких відвідувань на чверть слід присвячувати ознайомленню з українською дитячою літературою, читанню творів українських дитячих письменників. Цікавою формою позаурочної роботи у 3-4-х класах може стати листування з однолітками будь-якої школи з українською мовою навчання. На спеціальних заняттях можна обговорювати події з життя класу, школи, новини, плани, про які діти писатимуть у листах. Обов'язковою умовою є написання друзям листа українською мовою. Прилученню до мови і самобутньої культури українського народу сприяють також заняття, на яких діти готуються до свят (народних чи релігійних). Це може бути і свято врожаю, і свято Андрія та свято Миколая, свято зустрічі весни тощо. Підготовка до таких подій потребує щоденних позаурочних занять українською мовою — чи то буде розучування пісень, чи то добір загадок, гумористичних творів з подальшим заучуванням та розповіддю на репетиціях. Усі ці заняття викликають цікавість у дітей до українського слова, забезпечують належне мовленнєве середовище, розвивають уміння, що є важливою передумовою успіхів в оволодінні українською мовою. 3. Кожна наука, в тому числі й методика мови, керується філософським, інакше кажучи, найбільш загальним, підходом до пізнання предмета дослідження. Такий підхід становить методологію науки, тобто філо софську базу вивчення предмета науки. Методологічною основою процесу оволодіння мовою є; діалектико-матеріалістичне розуміння суб'єктно-об'єктних відношень, учен ня про пізнаваність світу. Спираючись на діалектичне тлумачення суб'єктно-об' єктних відношень, методика мови рекомендує будувати весь навчальний процес на усвідомленій взаємодії об'єкта навчання — учня і суб'єкта навчання — вчителя. Вона націлює діяльність педагога на практичне здійснення тако го взаємозв'язку — на сумісну дію вчителя й учня. Будуючи свій науково-методичний апарат, методика мови враховує діалектико-матеріалістичне вчення про дві сторони пізнання — чуттєву і логічну. Це знаходить від ображення в різноманітних способах спостережень над мовними одиницями, застосуванні аналізу і синтезу, ін дукції й дедукції в освоєнні предмета науки. Наукові засади процесу оволодіння мовою базуються на діалектичній теорії пізнання. Вона сформульована В. І. Леніним словами «Від живого споглядання до аб страктного мислення і від нього до практики — такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності». Увесь процес навчання мови йде саме таким шляхом. Від спостережень над мовними одиницями — словами і реченнями, їх будовою і значенням до узагальнень. Вони створюються на основі аналітико-синтетичних опера цій у вигляді формулювання орфографічних, граматичних та інших правил. Здобуті знання у вигляді формулювань і правил учні застосовують у практиці безпосереднього спілкування, яке кожного разу здійснюється на більш високому рівні, ніж до того, як вони почали освоювати пра вила. І це зрозуміло, адже, вивчаючи відповідні правила, школярі починають контролювати своє мовлення, прагну чи узгоджувати його з вимогами нормативної вимови, а також творення форм слів і синтаксичних конструкцій. Усвідомлення учнями правил будови мовних одиниць уможливлює користування мовою у різних сферах людсь кої діяльності. Мова служить засобом повідомлення (діти розповіда ють про похід у поле, ліс, до лісопарку, музею), засобом навчання (вчитель пояснює правила написання слів, схе му будови слова тощо). Читаючи художні твори, учні пе реконуються в тому, що мова застосовується для худож нього відтворення (словесного змалювання) дійсності. Учень, таким чином, іде від елементарної ситуативної практики використання мови до цілеспрямованого засто сування її у різних умовах спілкування. Він починає сві домо сприймати мову як засіб порозуміння, форму вира ження думок, знаряддя впливу на інших, як елемент від творення людських почуттів. У досягненні цього — одне із суттєвих завдань школи, зокрема уроків рідної мови. 4. Навчання грамоти - особливий етап у початковому навчанні рідної мови. Мета навчання грамоти - побудова процесу навчання грамоти за визначеними основними змістовими лініями Державного освітнього стандарту загальної початкової освіти: мовленнєвою, мовною, соціокультурною. Принципи побудови підручників з навчання грамоти. Навчально-методичний комплект з навчання грамоти (буквар, навчальні посібники до нього, методичні рекомендації"). Принципи побудови діючого Букваря (автори М.С.Вашуленко, Н.Ф.Скрипченко) та альтернативних (варіативних). Лінгвістичні і психолого-педагогічні засади методики навчання грамоти. Аудіювання і говоріння - види усного мовлення Сенсорний і перцептивний рівні процесу сприймання усного мовлення. Психолого-педагогічні особливості аудіювання, говоріння. Рівні роботи з розвитку мовлення: вимовний, лексичний, граматичний, текстовий. Читання і письмо - види мовленнєвої діяльності. Звукова система української мови у взаємозв'язку з графічною. Психофізіологічна характеристика процесів читання і письма. Педагогічні вимоги до організації навчання грамоти: загальнодидактичні і спеціальні (методичні). |