Поняття, функції та система інвестиційного права
 Скачать 314.96 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет Кафедра заочного і дистанційного навчання Обов’язкове домашнє завдання з предмету "Правові основи інвестиційної діяльності" «Поняття, функції та система інвестиційного права» Виконав: студент 3 курсу Група: Юз-72С Мисенко Ю. В. Перевірив: науковий керівник Суми 2010 План Вступ
Висновок Список використаної літератури Вступ Тема мого обов’язкового домашнього завдання «Поняття, функції та система інвестиційного права.» Дана тема є актуальною, оскільки наявність ефективного, стабільного інвестиційного законодавства є одним із найважливіших факторів, який сприяє інвестиційній діяльності, а також стимулює надходження іноземних інвестицій. Важливу роль у забезпеченні соціально-економічного розвитку країни грає інвестиційна діяльність, постійне вкладення коштів в економіку, у створення і модернізацію основних фондів усіх галузей господарства, їх технічне переозброєння, створення нової техніки і нових технологій. Предметом дослідження моєї теми являється висвітлення таких питань: поняття, предмет і метод інвестиційного права; функції інвестиційного права; характеристика інвестиційного права та законодавства; система інвестиційного права, характеристика Загальної і Особливої частин; місце інвестиційного права в системі права України. Мета роботи: На підставі чинного інвестиційного законодавства і практики його застосування розглянути поняття, функції та систему інвестиційного права. Комплексний підхід до реалізації поставленої мети зумовив вирішення таких завдань:
Об’єктом дослідження є інвестиційне право його поняття, функції та система. При написанні роботи я використовувала різні дослідницькі методи, опрацювала і устатковувала різні правові підручники, шукала нормативно-правові акти, які стосуються моєї теми та інше. При написання даної роботи я використала праці таких вчених: Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Чернадчук Т.О., Вінник О. М., Омельченко А. В. та інших. 1. Поняття, предмет і метод інвестиційного права Інвестиційне право є новою підгалуззю господарського права, що вивчає специфіку правового регулювання інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності.[5, ст. 2] Формування в Україні інвестиційного права як підгалузі господарського права почалося з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., а пізніше – Закону «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р., дію якого було зупинено Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20 травня 1993 р.; певну роль відіграв Закон України «Про державну програму заохочення інвестицій в Україні», який втратив чинність разом з названим Декретом з прийняттям Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. Інвестиційне право – це підгалузь господарського права, що регулює інвестиційні господарські відносини за участю інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності із застосуванням методів правового регулювання, притаманних господарському праву, та базується на інвестиційному законодавстві як підгалузі господарського законодавства. [5, ст. 2] Інвестиції в перекладі з англійської означають капіталовкладення. У вітчизняному та зарубіжному законодавстві і літературі є декілька визначень інвестицій. Я зупинюся на двох — легальному за українським законодавством і одному з доктринальних. У ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. дається таке визначення інвестицій: «Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект».[3 , ст. 1] У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» дається дещо інше, вужче поняття інвестицій: інвестиція визначається як господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти або майно.[2, п. 1.28 ст. 1] Загальна теорія права предметом правового регулювання вважає однорідні суспільно-необхідні відносини, що виникають у різних сферах суспільного життя. Методом правового регулювання таких відносин є особливий спосіб впливу норм права на однорідні суспільні відносини. Інвестиційне право має свій предмет – інвестиційні відносини, тобто суспільні економічні відносини, що складаються між суб'єктами інвестування щодо вкладення та реалізації інвестицій. Метод інвестиційного права — це сукупність засобів впливу на суб'єктів інвестиційної діяльності (інвесторів та учасників інвестиційної діяльності), які характеризуються юридичними фактами, з якими пов'язуються виникнення інвестиційних правовідносин, правовим статусом їх суб'єктів та розподілом прав і обов'язків між ними, видами санкцій за порушення правових норм та порядком їх застосування. Зазначені юридичні ознаки властиві методам регулювання всіх галузей права.[7 , ст. 21] Для інвестиційного права як підгалузі господарського права притаманні ті самі методи правового регулювання, що і для господарського права: - метод автономних рішень (що передбачає можливість прийняття суб’єктами інвестиційної діяльності самостійно, але в межах закону юридично значущих рішень і обов'язок усіх інших суб’єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень); - метод владних приписів (що передбачає право прийняття юридичне значущих рішень органом господарського керівництва, власником майна, юрисдикційним органом і обов'язок суб'єктів господарювання виконувати ці рішення); - метод координації або узгодження (що передбачає необхідність прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, шляхом компромісу, як це має місце при укладенні інвестиційних договорів); - метод рекомендацій (передбачає рекомендацію з боку держави в особі компетентних органів певного порядку дій в сфері інвестиційної діяльності, що адресуються суб'єктам цієї діяльності як бажаний для суспільства варіант їхньої поведінки без обов'язку виконання рекомендацій). Отже, має місце поєднання приватно - правових (автономних рішень, координації, рекомендацій) та публічно - правових (владних приписів) методів правового регулювання. Перші забезпечують захист приватних інтересів інвесторів (право на самостійність здійснення інвестиційної діяльності, вільне – але в межах закону – використання інвестицій та вільний вибір контрагентів, розпорядження результатами інвестування на власний розсуд тощо), а другі – захист суспільних інтересів в процесі здійснення такої діяльності (законодавче закріплена необхідність дотримання технічних, радіаційних, екологічних, санітарно-гігієнічних, містобудівних, архітектурних та інших вимог під час реалізації інвестицій). Виходячи з того, що предмет інвестиційного права має міжгалузевий характер і поєднує в собі як «горизонтальні» суспільні відносини, що регулюються диспозитивними методами, так і «вертикальні» суспільні відносини, що регулюються адміністративно-правовими методами, метод інвестиційного права має комплексний характер і поєднує в собі як елементи методу рівності сторін (диспозитивного методу), так і адміністративно-правових методів. Таким чином, згідно з канонами юридичної науки інвестиційне право як нова підгалузь господарського права відповідає усім умовам визнання його у цій якості: • наявність самостійного предмету правового регулювання – відокремленої групи господарських відносин, що іменуються інвестиційними; • усвідомлення суспільством і державою необхідності та значущості інвестиційних відносин у системі господарських відносин і прийняття законодавчого рішення про правове регулювання цих відносин; • наявність методів правового регулювання, аналогічних методам регулювання господарських відносин взагалі. Таким чином, інвестиційне право — це сукупність правових норм, що комплексно регулюють відносини, які виникають у процесі інвестиційної діяльності — практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій національних та іноземних інвесторів з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб суб'єктів інвестиційної діяльності. 2. Функції інвестиційного права Інвестиційне право має такі функції: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну і стимулюючу. Регулятивна функція полягає у врегулюванні нормами інвестиційного права інвестиційно-правовідносин. Охоронна функція забезпечує захист порушених прав суб'єктів інвестиційної діяльності. Попереджувально-виховна функція тісно пов'язана з охоронною і забезпечується нормами відповідальності за порушення інвестиційного законодавства. Стимулююча функція полягає у формуванні необхідної для держави і суспільства поведінки суб'єктів інвестиційної діяльності шляхом створення матеріальних та нематеріальних стимулів.[6, ст. 14] Таблиця №1.
3. Характеристика інвестиційного права та законодавства України Інвестиційна діяльність як різновид господарської діяльності має свою нормативну основу — інвестиційне законодавство. Інвестиційне законодавство — це сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини — щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю.[7, ст. 41] Норми права, що регулюють суспільні відносини в сфері інвестування, знаходять своє формальне закріплення у відповідних нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відповідних державних органів, покликана регулювати сукупність складних суспільних відносин, що виникають в процесі інвестування. Законодавство про інвестиційну діяльність включає в себе видані відповідними державними органами нормативні акти: закони та підзаконні акти (постанови, укази, розпорядження, накази та ін.). Як законодавчий інститут інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства. Йому притаманні риси, характерні як для законодавства взагалі, так і для господарського законодавства зокрема: • розгалуженість і велика кількість нормативних актів. Об'єктивні причини цого — складність відносин у сфері інвестиційної діяльності, динамізм самої діяльності та її правового регулювання; суб'єктивні причини — недостатня увага до оптимізації інвестиційного законодавства з боку держави та численні експеременти в сфері інвестиційної діяльності, кожний з яких має своє правове забезпечення; • наявність в системі інвестиційного законодавства значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії: відомчих (зокрема, виданих функціональним відомством — Державним комітетом у справах містобудування, архітектури та житлової політики України (Держбудом України) і локальних (установчих та внутрішніх документів суб'єктів інвестиційної діяльності, укладених між ними інвестиційних договорів, в т. ч. договорів підряду на виконання проектно-вишукувальних, будівельних ї пов'язаних з ними робіт, договорів на постачання будівельних матеріалів і устаткування, договорів лізингу тощо) . • відсутність Інвестиційного кодексу — роль кодифікаційного нормативного акту відіграє Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., що є стрижнем інвестиційного законодавства; • присутність нормативних актів СРСР, які застосовуються відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р. (наприклад, Правила про договори підряду на капітальне будівництво, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1987 р. № 15502) та ін.; • присутність дореформених нормативних актів, що значною частиною суперечать основним засадам правового регулювання в умовах запровадження ринкових відносин в економіку України (наприклад, гл. 29 Цивільного кодексу, Правила про договори підряду на капітальне будівництво та ін.).[5, ст. 9] Інвестиційна діяльність як вид господарської діяльності має свою нормативну основу — інвестиційне законодавство, яке з'явилося після прийняття 24.08.1991 р. Акту проголошення незалежності України. В інвестиційному законодавстві домінує принцип рівності в регламентації прав вітчизняних та іноземних інвесторів, і відповідно до цього принципу має формуватися система нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері інвестування [6, c.21]. За завданням та обсягом правового регулювання у сфері інвестиційної діяльності серед цієї системи актів можна виділити дві основні групи: 1) комплексні законодавчі і підзаконні акти, які мають універсальний характер і встановлюють основні принципи та загальні положення правового регулювання діяльності на території України вітчизняних та іноземних інвесторів; 2) предметні або рамкові законодавчі та підзаконні акти, які спеціально орієнтовані на регламентацію правового режиму інвестиційної діяльності чи її конкретних організаційних та правових форм, легалізованих в Україні. Норми права, що регулюють суспільні відносини у сфері інвестування, знаходять своє формальне закріплення у відповідних нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відповідних державних органів, покликана регулювати сукупність складних суспільних відносин, що виникають у процесі інвестування. Але існує думка про те, що інвестиційне законодавство включає також і видані відповідними державними органами нормативні акти. Інвестиційні законодавство як форма реалізації інвестиційного права містить широке коло нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність. Основу нормативно-правових актів, що регулюють цей вид діяльності, складають, безумовно, закони. Разом з тим особливістю правового регулювання інвестиційної діяльності є те, що відносини регламентуються широкою системою підзаконних нормативних актів [5, c.20]. Термін «законодавство» досить широко використовується в правовій системі переважно на позначення сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певних галузей права. Цей термін охоплює закони України; діючі міжнародні договори, згоду щ обов'язковість яких надано Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента; декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень і відповідно до Конституції України і законів України. Оскільки інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства, то йому притаманні риси, характерні як для законодавства взагалі, так і для господарського законодавства зокрема:
4. Система інвестиційного права. Характеристика Загальної і Особливої частин Інвестиційне право як спецкурс господарського права вивчає специфіку господарських правовідносин у сфері інвестування, правове регулювання інвестиційної діяльності та практику застосування інвестиційно-правових норм у повсякденній правозастосовчій практиці. [5, ст. 8] Системою інвестиційного права є структура, що складається із норм інвестиційного права, розміщених у певній послідовності. Норми інвестиційного права можна поділити на :
Загальна частина містить теми, що стосуються усіх видів інвестицій, інвестиційної діяльності та її суб'єктів:
У спеціальній частині вивчаються особливості окремих форм здійснення інвестиційної діяльності та специфіка інвестування в окремих сферах господарювання. До особливої (спеціальної) частини інвестиційного права можна віднести положення про :
5. Місце інвестиційного права в системі права України інвестиційний законодавство економіка В системі норм права України, що регулюють інвестиційну діяльність, є норми різних галузей права: державного, адміністративного, цивільного, фінансового, земельного, трудового, кримінального та інших галузей. Це пояснюється тим, що процес інвестування складний за своїм правовим характером, його суб'єкти вступають у різного роду суспільні відносини. Такий предмет правового регулювання як інвестиційна діяльність має міжгалузевий характер. Так, норми конституційного права визначають загальний правовий статус і загальні засади діяльності іноземних громадян та осіб без громадянства на території України. У Конституції України (ст. 35) зазначено, що іноземним громадянам та особам без громадянства в Україні гарантуються передбачені законом права та свободи.[1, ст. 35]. Аналіз змісту Закону України «Про правовий статус іноземців» визначає основні права іноземців, серед яких і право на інвестиційну та підприємницьку діяльність. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України.[4, ст. 7] При цьому, що надзвичайно важливо, вони мають такі ж права і обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України. Однією з галузей права та законодавства, які також використовуються як засіб державного управління іноземними інвестиціями є адміністративне право та законодавство. Це пояснюється широтою такої форми державної діяльності, як державне управління. В адміністративному законодавстві виділяються нормативні акти, які містять загальні норми, що регулюють процес управління, та нормативні акти, дія яких обмежується більш вузькими рамками, зокрема нормативні акти, що регулюють державне управління інвестиційною діяльністю. До групи нормативних актів, що містять спеціальні норми, якими регламентуються суспільні відносини в сфері державного управління інвестиційною діяльністю входять, наприклад, Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995р. № 384), положення про міністерства та відомства, (в тій частині, де вони безпосередньо визначають функції конкретних міністерств та відомств по державному управлінню інвестиційною діяльністю) та інші. Значну роль у регулюванні інвестиційної діяльності відіграє цивільне право. Його норми, що стосуються регламентації інвестиційної діяльності в Україні містяться у Цивільному кодексі України та у ряді цивільно-правових законів України: «Про підприємництво», «Про господарські товариства» та ін. Ряд аспектів інвестиційної діяльності регулюється нормами фінансового права. Це такі, як державне інвестування, бухгалтерський облік, звітність, митне, податкове та валютне регулювання інвестиційних відносин. Суспільні відносини, що виникають у результаті здійснення інвестиційної діяльності регулюються також нормами земельного права. Зокрема, придбання інвесторами майнових прав на землю та інші природні ресурси має свої особливості і регулюється Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра та іншими законодавчими актами. Певне місце у регулюванні інвестиційної діяльності на території України займають також норми трудового права, які знаходять відображення у Кодексі законів про працю України та інших законодавчих та підзаконних нормативних актах. Важливого значення в регулюванні інвестиційної діяльності набувають норми кримінального права, оскільки останнім часом значно зросла кількість злочинів в економічній та фінансово-кредитній сфері. Так, згідно з Кримінальним кодексом України до злочинів проти держави відносяться виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів, порушення правил валютних операцій, приховування валютної виручки. Також кримінальне законодавство встановлює відповідальність за вчинення злочинів проти державної, колективної власності та власності громадян, господарських злочинів. Відомо, що будь-яке законодавство — це сукупність законів та підзаконних актів, які є формою вираження правових норм. Саме в них, як в юридичних джерелах, закріплюються норми права, що за предметом та методом правового регулювання об'єднуються в рамках відповідних галузей права. Відмінність між галузями законодавства та галузями права полягає в тому, що перші являють собою сукупність законів та підзаконних актів, які є формою зовнішнього вираження правових норм, а другі — це сукупність правових норм, що регулюють певне коло суспільних відносин. Структура права є структурою змісту, а структура законодавства — структурою форм права. Це, в свою чергу, дозволяє зробити висновок щодо того, що система законодавства є похідною від системи права. Проте, завдяки спільному елементу — правовим нормам — існує тісний зв'язок між системою права та системою законодавства. Іноді цей зв'язок настільки тісний, що ці дві системи співпадають. Такий зв'язок спостерігається, наприклад, між такими галузями права та законодавства, як цивільна, кримінальна,трудова. Поряд з цим, слід зазначити, що система законодавства, її окремі галузі не завжди співпадають із системою права та її галузями. Окремі галузі законодавства можуть виражати лише окрему підгалузь або декілька правових інститутів галузі права, а в ряді випадків можуть становити лише групу суміжних правових інститутів кількох галузей права. Не завжди структура галузей права кореспондує галузям законодавства. Існують комплексні нормативні масиви та галузі законодавства, що охоплюють норми декількох галузей права. До такої галузі законодавства можна віднести господарське право. Норми інвестиційного права закріплені в законодавстві різної галузевої належності (конституційному, адміністративному, фінансовому, цивільному, кримінальному та ін.). Таким чином, можна зробити висновок щодо того, що інвестиційне право має комплексний, міжгалузевий характер. На нашу думку, при визначенні місця в системі права України, інвестиційне право не може претендувати на виділення в окрему галузь або підгалузь права, хоч в юридичній літературі робляться спроби обґрунтування інвестиційного права як самостійної галузі права. Така думка є спірною, оскільки предмет регулювання в даному випадку має міжгалузевий характер, як у відношенні до галузей права, так і у відношенні до галузей законодавства. Отож суспільні відносини, що виникають в процесі інвестування, регулюються правовими нормами різних галузей права. Виділення інвестиційного права в окрему галузь приведе до штучного відриву елементів предметів інших галузей права і об'єднання цих елементів в рамках предмету інвестиційного права. На нашу думку, інвестиційне право та його норми є міжгалузевим інститутом права та законодавства України (під інститутом права розуміють систему взаємопов'язаних, взаємодоповнюючих правових норм, що регулюють сукупність відокремлених однорідних суспільних відносин). Як вже зазначалося, інвестиційне право включає в себе норми різних галузей права. З урахуванням того, що окремі галузеві правові норми знаходять своє юридичне закріплення у відповідних нормативних актах, що складають певну галузь законодавства, можна зробити висновок, що норми інвестиційного права закріплюються в нормативних актах, об'єднаних рамками відповідних галузей законодавства. Тут відсутня єдність у структурі права та єдність у структурі законодавства, що стверджує висновок щодо неможливості виділення правових норм, які регулюють іноземні інвестиції, в окрему галузь права та законодавства. Якщо розглядати в такому випадку норми права, що юридичне закріплені та оформлені в нормативних актах різних галузей законодавства, з точки зору єдності предмету, то єдиним предметом, що дозволяє їх об'єднати, є суспільні відносини, які виникають у процесі інвестиційної діяльності. Висновок Отже, можна зробити висновок, що одним із найважливіших факторів, який сприяє інвестиційній діяльності, а також стимулює надходження іноземних інвестицій є інвестиційне законодавство. Інвестиційне законодавство як форма реалізації інвестиційного права містить широке коло нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність. Основу нормативно-правових актів, що регулюють цей вид діяльності, складають, безумовно, закони. Від інвестиційного законодавства залежить створення сприятливих умов, що забезпечують зацікавленість потенційних інвесторів у вкладенні коштів у розвиток економіки, особливо у капітальних вкладеннях із тривалими термінами їх окупності. Оскільки інвестиційна діяльність для суб'єкта підприємництва може бути привабливою тільки у тому випадку, якщо він буде впевнений у можливості захисту своїх законних прав і інтересів у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Проаналізувавши систему інвестиційного законодавства я з’ясувала, що у сфері інвестиційної діяльності діють: деякі положення Конституції України; положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу щодо вирішення господарських спорів; Кодексу законів про адміністративні правопорушення України, Земельного кодексу України та ін.; положення окремих Законів України та положення підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють окремі питання здійснення інвестиційної діяльності. Слід зазначити, що має місце думка про створення Інвестиційного кодексу, одним із завдань якого є забезпечення стабільності відповідного законодавства. Список використаної літератури
|