вел. Постановка проблеми
 Скачать 198.06 Kb.
|
|
79 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Постановка проблеми. Одним з ключових чин- ників ефективності та дієвості соціально-економічної політики держави є раціонально побудована і збалан- сована бюджетна система. Вона забезпечує перероз- поділ значних фінансових ресурсів і від напрямів їх спрямування і способів використання у значній мірі залежить економічний розвиток держави та реальне благополуччя громадян. За відсутності ефективної бюджетної системи економічна політика держави не буде дієвою. Незважаючи на проведення бюджетної реформи, багато проблем функціонування бюджетної системи залишаються нерозв’язаними. Необхідність внесення змін до нормативно-правових актів в бюджетній сфері, насамперед зумовлена потребою розширення фінан- сової основи місцевого самоврядування. Необхідним є запровадження нових механізмів міжбюджетних від- носин, які повинні передбачати поступове вирівнюван- ня забезпеченості адміністративно-територіальних оди- ниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядуван- ня до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх доходної бази. Бюджетний механізм повинен бути ефективним інструментом мобілізації, розподілу та використання фондів фінансових ресурсів держави і регулювання бюджетної політики. З його допомогою державні і місцеві органи влади повинні вирішувати завдання, сформульовані в основних напрямках фінансової та бюджетної політики (бюджетної резолюції). Зі зміною і формуванням нових завдань, повинен змінюватися і сам бюджетний механізм. Аналіз останніх досліджень і публікацій. До- слідженню теоретичних і практичних аспектів бюджет- ного забезпечення і розвитку соціальної інфраструк- тури присвятили свої праці такі вчені, як: Лібано- ва Е. М., Козак В. Є., Новіков В. М., Прокопа І. В. та багато інших. Мета дослідження. Метою статті єдослідження економічної сутності бюджетного механізму а також розробка моделі бюджетного механізму забезпечення розвитку соціальної інфраструктури. Матеріали та результати дослідження. Бю- джетний механізм включає відповідні організаційні та бюджетно-правові елементи, такі як організаційну структуру управління державними фінансами, чинне бюджетне та податкове законодавство, планування, регулювання, стимулювання і контроль. За допомо- гою Державного бюджету здійснюється розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів держави. У той же час цей процес має раціональні межі, порушення яких може привести до деформації вартісних показників і нейтралізації дії бюджетного механізму. В енциклопедії фінансів дається таке визначення бюджетного механізму: „бюджетний механізм – скла- дова частина фінансового механізму, представлена сукупністю видів і форм організації бюджетних відно- син, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів, принципів планування та фінансу- вання, умов і методів здійснення фінансового контро- лю” [1]. У колективній праці під редакцією Родіоно- вої В. М., бюджетний механізм розглядається як інструмент державного регулювання економіки, сти- мулювання виробничих і соціальних процесів [2]. „Бюджетний механізм, на наш погляд, представ- ляє собою комплекс спеціально розроблених держа- вою форм організації бюджетних відносин, а також способів і методів, що забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів між різними сферами суспільної діяльності, галузями економіки і регіонами держави в інтересах задоволення загальнодержавних потреб” [3, с. 32]. Бюджетний механізм має бути орієнтованій на результативність використання бюджетних коштів. Основною метою регулювання та стимулювання соці- ально-економічних процесів є забезпечення темпів ті пропорцій розвитку економіки, а також соціальних гарантій населенню. Формування бюджетного механізму повинно ба- зуватися на наступних концептуальних положеннях: – бюджетний механізм є складовою частиною за- гальної системи управління економікою, займає в ній своє особливе місце; – бюджетний механізм, з одного боку, об’єктив- но зумовлений існуючими бюджетними відносинами, а з іншого, здійснює зворотний вплив на них; – у міру розвитку економіки, змінюється і вдо- сконалюється бюджетний механізм, так, що кожному но- вому періоду відповідають свої особливості механізму; - зміст бюджетного механізму, його внутрішня структура характеризується комплексом взаємозалеж- них і взаємодіючих частин, елементів. Залежно від економічного змісту різних груп УДК 336.144 О. В. Величко, кандидат економічних наук, м. Донецьк БЮДЖЕТНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКОМ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ Фінанси О. В. Величко 80 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 бюджетних відносин в структурі бюджетного меха- нізму можна виділити чотири блоки [3, с. 33]: · бюджетний процес на всіх стадіях обговорен- ня та затвердження державного та місцевих бюджетів; · формування законодавчої бази, необхідної для мобілізації фондів грошових ресурсів держави та органів місцевого самоврядування; · механізм бюджетного забезпечення держав- них соціальних гарантій юридичних і фізичних осіб через бюджетні норми і нормативи; · механізм міжбюджетного розподілу і перероз- поділу фінансових ресурсів держави з метою збалан- сування всієї бюджетної системи України за допомо- гою бюджетних стимулів. Кожен блок включає такі елементи: – блок, де формується бюджетний процес, вклю- чає бюджетне планування, розробку показників зве- деного бюджету, складання, розгляд і затвердження державного та місцевих бюджетів, організацію вико- нання і затвердження звіту про виконання державного бюджету; – блок формування законодавчої бази, включає бюджетне і податкове законодавство, норми і норма- тиви мобілізації грошових коштів, за допомогою яких здійснюються конкретні види податкових платежів і неподаткових надходжень; – блоку бюджетного забезпечення грошовими ресурсами, тобто конкретні види бюджетних витрат на утримання апарату управління, дошкільних установ, освіти, охорони здоров’я і т. д.; – блоку міжбюджетного розподілу і перерозпо- ділу фінансових ресурсів держави у вигляді субсидій, субвенцій, трансфертів, і дотацій. Всі блоки бюджет- ного механізму функціонують з допомогою різних методів, тобто прийомів, способів і умов, що визна- чають обсяг і рух бюджетних ресурсів. Таким чином, сутність бюджетного механізму управління як економічної категорії проявляється че- рез такі функції: організаційну, планування, розподіль- чу, регулюючу, стимулюючу, обліково-контрольну. Способи обчислення бюджетних доходів, поря- док внесення платежів, принципи та умови бюджет- ного фінансування, різного роду санкції представля- ють собою складові частини бюджетного механізму. Залежно від того, скільки і де вилучається фінансо- вих ресурсів у розпорядження держави, куди і в яких обсягах спрямовуються кошти, формуються можли- вості розширення суспільного виробництва, підвищен- ня його технічної оснащеності, росту кваліфікації кадрів, поліпшення соціально-економічних умов жит- тя населення. Конституція України встановлює права громадян на отримання безплатної медичної допомоги, безплат- ної освіти, участь у культурному житті, які мають бути забезпечені надійними фінансовими джерелами. Звідси виходить, що зобов’язання держави щодо бюджетно- го забезпечення галузей соціальної інфраструктури повинні бути інституціоналізовані, тобто втілені у спеці- альних фінансово-економічних механізмах. Тут мож- ливі такі варіанти: – встановити мінімальні частки витрат держав- ного бюджету і місцевих бюджетів, що виділяються на охорону здоров’я, освіту та культуру; – ввести цільові податки на фінансування охоро- ни здоров’я, освіти, культури чи виділити в рамках існуючих податків певні частки податкових надхо- джень, які цільовим чином направляються на фінан- сування охорони здоров’я, освіти, культури. Світовий досвід у сфері цільового фінансування державою соціальної сфери свідчить про існування декількох видів субсидування. До них можна віднести: – створення Державних (Національних) фондів у галузі науки, освіти та культури як координаційних центрів розвитку цих галузей, а також буферних не- урядових організацій – рад з освіти, науки, культури та мистецтва; – встановити мінімальні нормативи витрат дер- жави на соціально-культурну сферу, обчислені чи у грошовому вираженні на душу населення, чи як част- ки ВВП у цілому на відповідні сфери; – поширити перелік тих видів соціальної інфра- структури, які включаються в поняття „захищені статті бюджету” – витратні статті, що фінансуються в першу чергу. Перший та останній варіанти є менш реалістич- ними. Щодо державних нормативів, які характеризу- ють гарантований мінімум витрат на соціально-куль- турну сферу, то їх можна визначати в такий спосіб: 1) витрати держави на надання певного набору медичних, освітніх, культурно-дозвільних послуг у розрахунку на душу населення; при цьому має бути встановлений перелік, кількісні та якісні характерис- тики послуг населенню, тобто мінімальний соціаль- ний стандарт споживання послуг соціальної сфери; 2) витрати на утримання мережі соціально-куль- турних установ; при цьому необхідно нормувати ви- трати щодо окремих статей витрат установ соціальної інфраструктури різних видів (заробітна плата, прид- бання медикаментів, оплата комунальних послуг тощо). Якщо виходити з того, що державні нормативи, які визначають гарантований мінімум витрат на соці- ально-культурну сферу в розрахунку на душу насе- лення, повинні забезпечувати для всіх громадян рівні права в отриманні певного набору медичних, освітніх і культурних послуг, то значення таких нормативів мають бути однаковими для мешканців різних регі- онів. Але тоді постає проблема покриття різниці між фактичними та нормативними витратами у багатьох регіонах. Тим з них, де фактичні витрати виявляються нижчими від нормативних, доведеться збільшувати бюджетні витрати і, отже, субвенції з державного бю- О. В. Величко 81 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 джету. Там же, де фактичні затрати виявляються ви- щими від нормативних, введення таких нормативів мало чим допоможе. Як засвідчують дані табл. 1, до 2008 року інвес- тиції у соціальну інфраструктуру мали стійку тенден- цію до збільшення (з 3679,9 млн грн – у 2004 р. до 9906,5 млн грн – у 2008 р.). У разі, коли за основу для визначення норма- тивів береться нормування витрат на утримання ме- режі соціально-культурних установ, доведеться зіткну- тися з проблемою „ножиць” між фактичними розмі- рами бюджетного фінансування соціальної інфраструк- тури та тими величинами, які будуть потрібні, якщо встановлювати певні обґрунтовані нормативи. Розраховувати на серйозне зростання бюджетних асигнувань до соціальної інфраструктури можна лише за умови зростання бюджетних доходів. Тому нор- мування витрат на утримання соціально-культурних установ має реальну перспективу тільки після виходу України з економічної кризи. Якщо рішення уряду про розробку нормативів витрат на медичне обслуговування, освіту, культуру виконуватиметься, то найімовірніше чекати встанов- лення нормативів. Навіть таке рішення слугуватиме стабілізації фінансування соціальної інфраструктури, якщо встановлення нормативів означатиме, що дер- жавна влада бере на себе зобов’язання виділяти регі- онам субвенції, достатні для покриття нормативних витрат. Суть дії бюджетного забезпечення як одного з основних методів бюджетного механізму полягає у плануванні, прогнозуванні та розрахунку бюджетних показників фінансування соціальної інфраструктури на основі бюджетних норм і нормативів з урахуванням інтересів держави, регіонів, територій та ефективного розподілу фінансових ресурсів. Державному казначейству надано можливість за погодженням з Міністерством фінансів України залу- чати на поворотній основі кошти єдиного казначейсь- кого рахунку для покриття тимчасових касових роз- ривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам. Модель бюджетного механізму забезпечення роз- витку соціальної інфраструктури можна представити у вигляді схеми (рис. 1). Впродовж останніх років фінансування соціаль- ної інфраструктури залишалось основним пріоритетом спрямування державних видатків. У 1994 – 2008 рр. питома вага видатків на соціально-культурні заходи зростала прискореними темпами з 29,9 % до 60 % су- купних видатків зведеного бюджету (табл. 2). Виходячи з результатів порівняльного аналізу обсягів і структури видатків зведеного бюджету України, показаних у таблиці 2, можна зробити ви- сновок, що розглядаючи проблему бюджетного забез- печення соціальної інфраструктури, важливо встано- вити співвідношення між витратами на соціальні цілі та на народне господарство (економічну діяльність). Спрямування коштів на народне господарство створює передумови для зростання ВВП і тим самим, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінан- суванні соціальних установ, а з іншого – зменшує на- пругу на бюджет, оскільки зменшує потребу в самій соціального захисту. Таким чином, бюджет починає грати роль не тільки простого перерозподільного фак- тору, але і засобом для макроекономічних зрушень у суспільстві. Тобто, розв’язання проблем в соціальній Див.: Інвестиції в основний капітал за видами діяльності: статистична інформація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua. Таблиця 1 Динаміка і структура інвестицій в соціальну інфраструктуру О. В. Величко Освіта Охорона здоров’я Діяльність у сфери культури та спорту Разом Роки млн грн % млн грн % млн грн % млн грн % 2004 953,1 1,26 1472,2 1,94 1254,6 1,66 3679,9 4,9 2005 870,2 0,93 1296,5 1,39 1195,0 1,29 3361,7 3,6 2006 1163,4 0,93 1835,2 1,47 2014,0 1,61 5012,6 4,0 2007 1651,4 0,88 2518,1 1,34 2893,3 1,54 7063,2 3,8 2008 2321,7 1,00 3530,6 1,51 4054,2 1,74 9906,5 4,3 2009 1484,3 0,98 1931,6 1,27 3642,4 2,40 7058,3 4,7 2010 1872,5 1,09 2573,9 1,5 3319,7 1,94 7766,1 4,5 82 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 сфері передбачається здійснювати насамперед шляхом створення умов для інвестицій та підприємницької активності, можливостей для самореалізації особис- того потенціалу кожного громадянина. Важливою проблемою реалізації соціальних про- грам у бюджетному процесі України є неефективність використання коштів. На думку А. Кривоноса, значна частина відповідних коштів спрямовується на забез- печення функціонування системи відповідних фондів та установ (адміністрування) і не доходить до безпо- середніх адресатів соціальної допомоги – українських громадян. З ним згодний і С. Панцир, який зазначає, що фактична частка витрат на адміністрування соці- альних програм становить до 90%, тобто соціальна політика продовжує працювати на адміністративний апарат, а не на тих, хто потребує захисту [5]. Важливим напрямом удосконалення бюджетного механізму фінансування соціальної інфраструктури є забезпечення в межах розвитку програмно-цільового методу ефективного управління видатками, що мають перспективний характер, зокрема, в частині плануван- ня, моніторингу, контролю і звітності. Ключовими за- Рис. 1. Модель бюджетного механізму забезпечення розвитку соціальної інфраструктури [4, с. 85] О. В. Величко Закони Верховної Раді України Укази Президента України Постанови КМУ Механізм бюджетного забезпечення: бюджетні ресурси; кредиті; інвестиції Механізм бюджетного регулювання, стимулювання, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів Соціальні пільги Фонд Кабінету міністрів України Внески у цільові фонди Бюджетний процес Бюджетні нормі, нормативи і стандарти Бюджетне планування і прогнозування Нормативі доходу: ставки заробітної плати у бюджетних організаціях Розрахунок показників бюджетних доходів Нормативи забезпечення: соціальні нормативи Бюджетні санкції та штрафи Нормативи споживання: розміри споживання за певний період часу Розрахунок показників бюджетних видатків Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет Державні соціальні гарантії: мінімальний розмір заробітної плати, пенсії за віком БЮДЖЕТНИЙ МЕХАНІЗМ Бюджетні стимули та резерви Бюджетні кредити та позики Бюджетні дотації, субвенції Списання заборгова ності по податкам Організація виконання Державного бюджету Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про його виконання 83 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 вданнями, які стоять перед урядовцями і науковцями у цій сфері, є визначення пріоритетів витрачання бюджет- них коштів, подолання циклічності та неритмічності у використанні бюджетних коштів, запровадження оцін- ки впливу фінансової політики на економічне зростан- ня та реалізацію соціальних пріоритетів. Зберігаючи роль держави в підтримці соціально- культурної сфери, необхідно переглянути принципи та пріоритети бюджетного фінансування цих галузей. Існуючі пільгові програми не виконують функцій ра- ціоналізації та підвищення ефективності державних ви- трат. Головний недолік в існуючих програмах – немає критеріїв, за якими належить приймати рішення у разі їх недофінансування. Необхідним є перехід до функ- ціонально-цільового принципу побудови соціальних програм на державному і регіональному рівнях. В Україні останнім часом на макрофінансовому рівні почало розвиватися бюджетування – управлінсь- ка фінансова технологія, яка передбачає формування бюджетних видатків відповідно до чітко визначених довгострокових та середньострокових пріоритетів роз- витку країни. Сьогодні найбільш прогресивною й ефек- тивною його формою є програмно-цільове бюджету- вання. Однак донедавна в країні у процесі формування бюджетів застосовувався постатейний (або традицій- ний) метод, при якому видатки плануються на корот- кострокову перспективу – один рік, а основна увага зосереджується на поточних видатках і адміністратив- них потребах, які, як правило визначаються з викори- станням норм та нормативів. На відміну від нього про- грамно-цільове бюджетування ґрунтується на страте- гічно раціональному управлінні коштами, спрямова- ному на вирішення соціально-економічних проблем, які стоять перед суспільством на певному етапі його розвитку, та дозволяє встановлювати безпосередній взаємозв’язок між витраченими фінансовими ресур- сами і отриманими результатами. Запровадження програмно-цільового бюджету- вання не вимагає цілковитої відмови від кошторисної основи бюджетного планування, оскільки остання за своїм змістом не суперечить концепції його застосу- вання, а є лише певною процедурою здійснення ви- датків. Таблиця 2 Питома вага видатків зведеного бюджету України на соціальну сферу, економічну діяльність та державне управління Джерело: за даними Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minfin.qov.ua. О. В. Величко Роки Освіта Наука Охорона здоров’я Соціальний захист Економічна діяльність Державне управління 1994 10,2 1,1 7,7 10,9 26,9 1,3 1999 13,6 0,8 10,9 11,9 17,5 4,3 2000 14,9 1,5 10,7 13,0 14,2 8,9 2001 17,2 1,4 11,2 15,0 13,1 6,7 2002 20,3 0,9 12,5 21,0 11,9 14,2 2003 19,8 0,8 12,8 17,1 16,1 13,2 2004 17,9 1,5 11,9 18,8 19,1 8,1 2005 18,9 1,4 10,9 28,2 13,6 7,8 2006 19,3 1,4 11,3 23,6 15,6 8,6 2007 19,6 1,4 11,8 21,4 17,9 10,7 2008 19,7 1,4 10,8 23,9 16,6 9,9 2009 21,7 1,5 11,8 25,6 12,9 10,7 2010 21,1 1,5 11,8 27,6 11,6 11,8 84 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 У цьому аспекті доцільно протиставляти програм- но-цільове бюджетування і постатейний метод здійснен- ня бюджетних видатків (останній ще називають функ- ціональним). Якщо бюджетування є спеціально роз- робленим механізмом управління фінансовими ресур- сами для досягнення соціально значущих цілей або вирішення пріоритетних проблем за обмежений пе- ріод часу, то вказаний метод являє собою стандарти- зовані процедури здійснення видатків [6, с. 15]. Фінансовим забезпеченням видаткової частини є доходи бюджету. На даному етапі залишається про- блема мобілізації коштів до бюджету для виконання державою своїх зобов’язань та функцій. Характерни- ми для останніх п’яти років були втрата одних джерел фінансування, і у зв’язку з цим, – пошук інших, які б відповідали новій системі господарювання. Протягом 2009 року в Україні зберігалася нестабільна макро- економічна ситуація, спричинена наслідками фінансо- во-економічної кризи, яка вплинула на виконання до- хідної частини зведеного бюджету на рівні 88,8% річного плану (порівняно з 97,3% у 2008 році). За даними Державної податкової адміністрації станом на 1 лютого 2010 року заборгованість з відшко- дування ПДВ становила 20 млрд. грн. На думку А. Кінаха, подібна ситуація блокує інвестиційну діяльність підприємств. Дана ситуація відбувається з податком, який є по суті бюджетоутворюючим. Можна побачи- ти, що спостерігається стійка тенденція до зростання питомої ваги ПДВ у доходній частині бюджету. Прак- тично 60% бюджету формується за рахунок даного податку. Якщо держава дозволяє собі настільки вільно виконувати власні зобов’язання з даного податку, то зрозуміло, що це загрожує стабільності бюджетної системи. Тому, в прогнозних показниках на 2013 і 2014 роки, уряд знижує питому вагу даного податку (див. табл. 3). 5 квітня 2012 року КМУ було схвалено Прогноз Державного бюджету на 2013 і 2014 роки. Метою Прогнозу є запровадження дієвого механізму управ- ління бюджетним процесом як складової частини си- стеми управління державними фінансами, встановлен- ня взаємозв’язку між стратегічними цілями розвитку держави та можливостями бюджету у середньостро- ковій перспективі, забезпечення прозорості, передба- чуваності та послідовності бюджетної політики. Основними завданнями Прогнозу є: – підвищення результативності та ефективності здійснення бюджетних видатків; – посилення бюджетної дисципліни та контролю за витратами бюджету; – забезпечення фінансування інвестиційних про- ектів (програм) строком реалізації більше одного року; – зниження впливу політичного фактора на фор- мування бюджетних пріоритетів. На середньострокову перспективу основними завданнями державного бюджету є: – забезпечення справедливої, стабільної, спря- мованої на забезпечення фіскальної достатності сис- теми оподаткування як фактора активізації підприєм- ницького потенціалу та зниження частки тіньової еко- номіки; – покращення добробуту та якості життя населен- ня шляхом економічно обґрунтованого підвищення державних соціальних стандартів та гарантій, удоско- налення системи надання пільг і допомоги; – зниження рівня дефіциту державного бюджету та частки державного боргу у валовому внутрішньо- му продукті; – підтримка структурних реформ у реальному Таблиця 3 Роль ПДВ у формуванні дохідної частини Державного бюджету України (млрд. гривень) Джерело: прогноз Державного бюджету України на 2013 і 2014 роки. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. О. В. Величко 2013 2014 Найменування показника 2003 2005 2007 2008 2009 2010 прогноз Податкові надходження 34,4 73,2 115,4 170,9 178,7 203,0 331,5 341,8 Податок на додану вартість 13,7 33,7 65,1 98,6 94,8 119,0 175,0 174,2 Частка ПДВ у податкових надходженнях, % 39,8 46,0 56,4 57,7 53,0 58,6 52,7 50,9 85 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 секторі економіки і соціальній сфері та залучення інве- стицій в економіку; – зниження адміністративного та регуляторного тиску на бізнес; – підтримка економічного зростання регіонів, зміцнення фінансово-економічної самостійності місце- вих бюджетів; – поліпшення фінансових показників діяльності державних підприємств; – підвищення ефективності управління бюджет- ними коштами шляхом удосконалення та розширення сфери застосування програмно-цільового методу та подальшої оптимізації бюджетних програм. Прогноз включає індикативні прогнозні показни- ки зведеного та державного бюджетів за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитуван- ня, державного боргу та гарантованого державою боргу, взаємовідносин державного та місцевих бю- джетів, а також за бюджетними програмами, які за- безпечують протягом кількох років виконання інвес- тиційних програм (проектів). Прогнозом визначається частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні 29,3 відсотка у 2013 році і 28,2 відсотка у 2014 році. Посилення ролі державного фінансового контро- лю за повнотою надходження і цільовим характером витрат бюджетних коштів передбачає введення порядку обов’язкової публікації звітів про виконання бюджетів усіх рівнів і забезпечення відкритості процедур розмі- щення державних замовлень. Для реалізації поставленої задачі продовжиться розвиток органів Державного казначейства і контрольно-ревізійної служби України. Казначейська система виконання бюджету, на- приклад, у Франції знаходиться в процесі глибоких інституційних перетворень. Новий Органічний закон „Про державний бюджет” від 01.08.2001 р. був вве- дений в дію 1 січня 2006 р. Такий довгій період часу від ухвалення до введення закону в дію поясняється необхідністю ретельної підготовки до проведення най- глибшої реформи бюджетного процесу за весь після- воєнний період. Новим законом передбачається здійснити рішен- ня триєдиної мети: – переорієнтовувати бюджетний процес на досяг- нення конкретних результатів за допомогою реалізації загальнонаціональних цільових програм; – кардинально поліпшити ступінь транспарент- ності бюджету і підсилити ступінь парламентського контролю за процесом його виконання; Таблиця 4 Індикативні прогнозні показники видатків зведеного бюджету за функціональним призначенням на 2013 і 2014 роки (млрд грн) Джерело: прогноз Державного бюджету України на 2013 і 2014 роки. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. № 318 О. В. Величко Найменування показника 2013 рік 2014 рік Загальний обсяг видатків та надання кредитів 512,9 545,9 Загальнодержавні функції 28,9 32,4 у тому числі р езер вний фонд 1,5 1,5 Оборона 19,1 19,9 Громад ський порядок, безпека та судова влада 39,6 42,3 Еко номічна діяльність 63,1 70,2 Охорона навколишнього прир од ного середовища 5,6 6,9 Охорона здоров'я 60,8 65,8 Духовний т а фізичний р озвиток 16,6 18,2 Освіта 106,2 113,2 Со ціальний захист та соціальне забезпечення 125 125 у тому числі Пенсійний фонд України 58 57,2 Обслуговування боргу 35,1 38,3 Державний фонд регіонально го розвитку 3,4 3,5 86 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 – підвищити роль і місце бюджету в економічно- му житті країни [7, с. 148]. Бюджетний механізм управління видатковою частиною бюджету є дієвим механізмом, засобом впливу на економічне зростання і підвищення інвес- тиційної активності. Аналогічним засобом, який може стимулювати або гальмувати інвестиційну діяльність, є посилення або послаблення фіскальної політики. По- глиблення економічної кризи в Україні, яке спостері- галось протягом останніх років, прагнення урядів, які постійно змінюються, подолати її шляхом дерегуляції і лібералізації економічних відносин, посилення подат- кового тиску свідчить про відсутність у державі дієвих ринкових механізмів, спрямованих на вихід з кризи і пожвавлення економічного розвитку. Висновки і рекомендації. Розвиток соціально- економічних процесів, реформування бюджетної сис- теми вимагає удосконалення бюджетного механізму управління економікою. Таке удосконалення можли- ве за наступних умов: – перегляду напрямів бюджетної і податкової політики (бюджетної резолюції), приведення її у відпо- відність до економічних можливостей і стратегічних цілей суспільства. Якщо Україна формально проголо- сила соціально-орієнтовану ринкову економіку і євро- пейську модель, то урівень перерозподілу ВНП через бюджет в Європейських країнах становить 40 – 45%; – необхідно питому вагу витрат на державне управління понизити в два рази по відношенню до ви- трат на економічну діяльність, так як в 2010 році ці витрати зрівнялися. При збереженні такої ситуації очікувати економічного зростання в найближчі роки просто неможливо; – формування державних соціальних стандартів та гарантій на підставі базового державного соціаль- ного стандарту з урахуванням індексу споживчих цін та стану розвитку економіки. Базовий державний соці- альний стандарт визначатиметься на основі нових на- туральних наборів, схвалених науково-громадською експертизою за участю соціальних партнерів. Такий підхід дасть можливість забезпечити обґрунтоване підвищення усіх державних соціальних стандартів та гарантій. Література 1. Энциклопедия финансов / Под ред. М. Г. На- зарова. – М.: Финстатинформ, 1995. – 785 с. 2. Фи- нансы / В. М. Родионова, Ю. Я. Вавилов, Л. И. Гон- чаренко и др.; Под ред. В. М. Родионовой. – М.: Фи- нансы и статистика, 1993. – 400 с. 3. Величко А. В. Бюджетный механизм инвестирования социальной ин- фраструктуры: [Текст]: монография / А. В. Величко. – К.: Институт экономики НАН Украины, 1998. – 252 с. 4. Актуальні аспекти розвитку освіти в Україні: еко- номіка, професійна підготовка, дистанційне навчання [Текст]: монографія / Л. Л. Ляхоцька, О. В. Величко, О. М. Гедиш [та ін.] / за заг. ред. В. В. Олійника, - К.: Університет менеджменту освіти НАПН України; До- нецьк: Світ книги, 2012. – 185 с. 5. Бюджетний про- цес 2003: проблема політичного консенсусу для со- ціально-економічного розвитку. Виступи учасників круглого столу [Текст] // Часопис Парламенту. – 2002. – №3. – С. 22 – 25. 6. Фролов С. М. Бюджетний ме- неджмент і проблеми розвитку прикордонних територій: [монографія] / С. М. Фролов. – Суми: Вид-во Сум- ДУ, 2010. – 317 с. 7. Рудешко В. В. Зарубіжний досвід ведення бухгалтерського обліку виконання бюджету / В. В. Рудешко // Часопис Київського університету пра- ва. – 2010. – № 4. – С. 146 – 150. Величко О. В. Бюджетний механізм забезпе- чення розвитку соціальної інфраструктури У статті розглянуто модель бюджетного меха- нізму забезпечення розвитку соціальної інфраструк- тури та визначено пріоритетні завдання у напрямі бю- джетного фінансування соціальної сфери. Ключові слова: бюджетний механізм, бюджетний процес, соціальна інфраструктура, бюджетні норми і нормативи, бюджетні ресурси, бюджетні видатки. Величко А. В. Бюджетный механизм обеспе- чения развития социальной инфраструктуры В статье рассмотрена модель бюджетного меха- низма обеспечения развития социальной инфраструк- туры и определены приоритетные задачи и направле- ния бюджетного финансирования социальной сферы. Ключевые слова: бюджетный механизм, бюджет- ный процесс, социальная инфраструктура, бюджетные нормы и нормативы, бюджетные ресурсы, бюджетные расходы. Velichko A. V. Budgetary Mechanism for the Development of Social Infrastructure In the paper the model of budgetary mechanism for the development of social infrastructure and set priorities and direction of the budget financing of the social sphere. Key words: budgetary framework, the budget process, social infrastructure, budgetary rules and regulations, budgetary resources, budgetary expenditures. Стаття надійшла до редакції 15.01.2013 Прийнято до друку 20.02.2013 О. В. Величко |