Главная страница
Навигация по странице:

  • Мета дослідження

  • Правові, економічні та соціальні проблеми впровадження І розвитку штучного інтелекту


    Скачать 24.92 Kb.
    НазваниеПравові, економічні та соціальні проблеми впровадження І розвитку штучного інтелекту
    Дата04.07.2019
    Размер24.92 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаChaikovskyi_Oleksii_Pravovi,_ekonomichni.docx
    ТипДокументы
    #83626


    ПРАВОВІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ І РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

    Нам говорят "безумец" и "фантаст",

    Но, выйдя из зависимости грустной,

    С годами мозг мыслителя искусный

    Мыслителя искусственно создаст.

    Гете. Фауст. Частина ІІ (пер. Б. Пастернака)

    Мета дослідження: сьогодні далеко не всі люди думають про проблеми майбутнього, однією з найважливіших проблем є розвиток штучного інтелекту, люди мають розуміти до чого це може призвести, та як ми можемо запобігти негативним наслідкам і покращити наше майбутнє.

    У 1999 році відбулася прем’єра фільму «Двохсотлітня людина», знятого на основі сюжету оповідання Айзека Азімова. Початок нового тисячоліття. Глобальний технологічний прорив і замість кішок та собак люди почали заводити вдома роботів, які спочатку роблять лише брудну роботу, а потім з’являється Ен-Ді-Ер-114, Ендрю, роль якого грає великий Робін Вільямс.

    Спочатку Ендрю використовують як іграшку, як холопа. Потім він створює різні вироби із дерева у дуже великій кількості, починає їх продавати, ось він вже заробляє у багато-багато разів більше за всіх інших членів сім’ї. Він закохується у людину, його модернізують, він іде в суд для признання його людиною, йому відмовляють, і перед самою його смертю його признають повноцінною людиною, але він цього вже не чує і двохсотлітня людина помирає.

    Насправді цікаво, насправді красиво. Жанр фільму – фантастика. І тому, звісно, ніхто не розповідав нам про права і обов’язки, які набуває чи не набуває двохсотлітня людина Ендрю, заробляючи гроші, виготовляючи свою продукції, звертаючись до суду, та отримуючи наприкінці фільму визнання людиною.

    Напевно, багато хто зараз вважає, що це лише фільм і поки що занадто рано навіть обговорювати цю проблему, але я певен, що сьогодні ваша думка зміниться.

    У 2017 році Євопарламент ухвалив резолюцію «Норми громадянського права про робо техніку». Серед особливо цікавих моментів цієї резолюції є створення спеціального реєстру для особливо розумних роботів з повною та детальною інформацію про робота та його власника. Також там було розглянуто страхування для робота, оскільки чим далі, тим важче знайти власника робота та отримати від нього компенсації за причинену від робота шкоду. Також парламент ухвалив так званий «етичний кодекс», зазираючи, як і ми зараз з вами, у майбутнє розвитку роботехніки. Крім того, Європарламент запропонував створення нової особи. Не фізичної. Не юридичної, а електронної особи, з їх правами та обов’язками.

    А тепер я прошу вас задати собі питання: чи заслуговують роботи на права? Чи зможуть вони одного дня стати рівними людям і мати свої права. І якщо так, то коли саме наступить цей момент? Адже достатньо лише одним оком подивитися на сьогоднішні можливості роботів і ці питання вже не такі абсурдні, адже роботи вже, наприклад, пишуть статті. Що тоді робити із правом власності? Чи мають люди право розповсюджувати цю роботу, чи має на це право та людина, яка є власником цього робота? І як скоро слова «власник цього робота» будуть неетичними, будуть болючими для роботів, адже вони зможуть вивчити історію, та на досвіді США почати рух за громадянські права штучного інтелекту. Особливо скептичні люди можуть сказати, що це неможливо, але будь-якому програмісту відома технологія, яка називається генетична інженерія. Ця технологія працює так: людина задає програмі точку Б, вимагаючи щоб вона створила певний алгоритм для досягнення цієї точки. Програма створює його самостійно, а люди навіть не можуть зрозуміти як саме це було створено. Ми вже зараз не знаємо всього, що роблять роботи. Але ми знаємо, що вони можуть створювати свій продукт. І з часом вони роблять це частіше і частіше. Чи можемо ми надати їм права власності?

    Звісно, це можливо. В теорії. І, напевно, вони, якщо не сьогодні, то вже через 50 років стовідсотково заслуговують на права власності. І з правової точки зору це абсолютно правильно, але це може стати катастрофічної помилкою для економіки. Адже тоді зароблені гроші будуть належати їм. Тоді люди не зможуть використовувати їх продукти і ми можемо стати на декілька ланок нижче роботів, і настане, як казав Бродський, кінець чудової епохи людства.

    Але це не дуже складне питання, набагато складнішим є право на особисту недоторканість. Якщо ШІ отримає певні права та обов’язки, то чи отримає він право на особисту недоторканість? Адже тоді люди не зможуть вносити модифікації та певні зміни, і це не значить, що роботи не зможуть розвиватися, адже робот, який досяг рівня ШІ може розвиватися самостійно і може дуже швидко наблизитись до штучного надінтелекту, який буде у сотні і тисячі раз розумнішим за людину. І ми не зможемо контролювати його, не зможемо змінювати його програми, і взагалі не зможемо вплинути на те, як вони захоплять нашу планету.

    Наступне важливе питання – це понесення кримінального покарання. Не обов’язково, що це саме навмисне вбивство, можна розглядати, наприклад, ДТП. Не будемо далеко ходити і візьмемо автопілот Тесли. Ілон Маск обіцяє, що вже через декілька років у його машинах не буде крісла водія. Це, звісно, ще не ШІ, а лише добре розвинута програма, але навіть за таких умовах виникає питання понесення відповідальності. Якщо ця машина вб’є або пасажирів, або перехожих, то хто буде за це відповідальним? Власник авто? Але ж він не може ніяк вплинути на рух цієї машини. Ілон Маск? Інші власники? Звісно, не сама машина, адже це, поки що, не штучний інтелект, але якщо машини стануть ШІ, то тоді уся відповідальність може лягти на них.

    А тепер уявимо ще одну ситуацію, вже з майбутнього, коли ШІ буде більш розвиненим. У салоні автомобіля сидить х людей. Y людей перебігає через дорогу. ШІ має зробити вибір, вбити людей, перебігаючих через дорогу, або впасти, наприклад, у прірву (або у річку, або врізатися у стіну) і вбити людей, що сидять у салоні автомобіля. Хто буде нести відповідальність за зроблений вибір? Кого треба буде звинуватити в цьому?

    Напевно, багато хто зараз саркастично посміхається і думає про неможливість такого розвитку штучного інтелекту. Як може машина нести відповідальність за вбивство, чи буде воно навмисним, чи ні, як можна дізнатись про це? Тут дуже багато білих плям, та запитань без відповідей, але за прогнозами вчених штучний інтелект подібний людському з ймовірністю 80-90% з’явиться через 50-70 років, і ми, сьогодні ще молоде покоління, справді зможемо побачити коли прийде ера ШІ. І ми маємо бути готові до настання цієї ери, ми маємо розуміти усі проблеми, пов’язані з подібним майбутнім. Можливість знищення людей роботами це не смішно, це реально можлива проблема. ШІ легко розвивається у штучний надінтелект, який може винищити людей не через негативні емоції, не через злість або заздрість, а просто, наприклад, знищивши атмосферу Землі, адже це може бути їм вигідно. Наша задача це не дати їм зробити це. Ми не можемо завадити їм розвиватися, сьогодні це вже неможливо, але ми здатні контролювати все, і ми маємо бути освіченими з цього питання. Адже як каже нам відоме прислів’я з англійського права:  praemonitus, praemunitus (попереджений – озброєний).


    написать администратору сайта