КР совр. Процес підготовки виробництва нових продуктів на підприємстві
 Скачать 41.73 Kb.
|
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЯКОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ІНОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Тема: «Процес підготовки виробництва нових продуктів на підприємстві» Виконав: студентка гр.17м03вз (603вз) Старовойтова З.Л. Перевірив: доцент Згадова Н.С. Одеса 2018 р ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………………..2 1 Характеристика системи підготовки виробництва та її складових………………3 2 Витрати на виробництво нового виду продукції………………………………..11 3 Ефективність освоєння нового виду продукції………………………………….12 Висновок……………………………………………………………………………….14 Література…………………………………………………………………..…………15 ВСТУП Підготовка виробництва нової продукції - це комплекс нормативно-технічних заходів, що регламентують конструкторську, технологічну підготовку виробництва і систему постановки продукції на виробництво. Рівень підготовки виробництва залежить від багатьох факторів. Технічні фактори - розробка і впровадження типових і стандартних технологічних процесів, використання стандартизованих і уніфікованих засобів технологічного оснащення; прогресивних режимів механічної і технічної обробки деталей; впровадження прогресивних заготовок з метою зниження трудомісткості на механічну обробку і матеріаломісткості продукції; застосування засобів активного і об'єктивного технічного контролю якості. Економічні чинники - поетапне випереджаючий фінансування робіт технічної підготовки виробництва; надання пільгових кредитів; створення фонду стимулювання освоєння нової техніки. Організаційні фактори - розвиток і поглиблення спеціалізації виробництва; сертифікація якості технологічних процесів і нестандартного обладнання, поліпшення організації допоміжного виробництва; вдосконалення відносин між допоміжним і основним виробництвом. Соціальні фактори підвищення кваліфікації виконавців; механізація і автоматизація виробничих і допоміжних операцій з метою поліпшення умов праці, розвиток соціальної сфери; поліпшення психологічної атмосфери в колективі. В даний час в світі відбуваються постійні зміни стратегій і методів, і проблематика даного дослідження несе актуальний характер. 1 ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА ТА ЇЇ СКЛАДОВИХ Підготовка виробництва являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів, що забезпечують створення нових і вдосконалення випущених видів продукції, впровадження передової технології, ефективних методів організації праці, виробництва і управління. Підготовка виробництва протікає поза рамками виробничого процесу. Головне завдання підготовки виробництва - створення та організація випуску нових конкурентоспроможних виробів. Для її вирішення необхідно чітко поєднувати все різноманітні процеси підготовки виробництва, раціонально поєднувати особисті і речові елементи процесу створення нової продукції, визначати економічні відносини між учасниками робіт з підготовки виробництва. Таким чином, прогнозування конкурентоспроможної продукції - це процес розробки нових товарів, планування та управління зростаючими і зрілими продуктами протягом усього їхнього життєвого циклу і припинення випуску небажаних товарів. Процес перспективного планування нової конкурентоспроможної продукції включає сім основних етапів: від генерації ідеї до її комерційної реалізації. В ході цього довгострокового процесу фірма здійснює: генерацію ідей, оцінку продукції, перевірку концепції, економічний аналіз, розробку продукції, пробний маркетинг і комерційну реалізацію товарів і послуг. На етапі прогнозування нових товарів необхідно провести фільтрацію продукції. Для первинної оцінки рівня конкурентоспроможності планованої до виробництва продукції може бути використаний стандартизований склад найважливіших параметрів продукції: 1 Загальні показники нової продукції 1.1 Потенційний прибуток 1.2 Існуюча конкуренція 1.3 Можлива конкуренція 1.4 Розмір ринку 1.5 Рівень інвестицій 1.6 Можливість патентування 1.7 Ступінь ризику 2 Маркетингові характеристики товару 2.1 Відповідність можливостям фірми 2.2 Вплив на існуючу продукцію 2.3 Привабливість для ринків 2.4 Тривалість життєвого циклу 2.5 Вплив на образ товару 2.6 Стійкість до сезонних факторів 3. Виробничі характеристики продукції 3.1 Відповідність виробничої потужності 3.2 Тривалість часу до реалізації 3.3 Простота виробництва 3.4 Доступність виробничих ресурсів 3.5 Можливість конкурентоспроможних цін Система підготовки виробництва - це об'єктивно існуючий комплекс матеріальних об'єктів, колективів людей і сукупність процесів наукового, технічного, виробничого та економічного характеру для розробки та організації випуску нової або удосконаленої продукції. Мета підготовки виробництва полягає у створенні технічних, організаційних та економічних умов, повністю гарантують переклад виробничого процесу на більш високий технічний і соціально-економічний рівень на основі досягнень науки і техніки, використання різних інновацій для забезпечення ефективної роботи підприємства. Система включає в себе вирішення наступних основних завдань: - організацію технологічної підготовки виробництва на базі типової, структурної схеми та типових положень; - забезпечення технологічності продукції, які потребують подальшого виготовлення; - розробку технологічних процесів з урахуванням організаційно-технологічного аналізу виробництва, розрахунку виробничих потужностей, складання необхідних планувань обладнання, визначення матеріальних і трудових нормативів тощо. Управління всім процесом підготовки виробництва, з урахуванням, що технологічна підготовка виробництва (ТПВ) є функціональною підсистемою усієї технічної підготовки виробництва і управління нею повинно забезпечувати взаємозв'язок з іншими функціональними підсистемами управління виробництвом. Підготовка виробництва включає наступні стадії:
Зміст і порядок робіт з підготовки виробництва регламентуються державними стандартами: Єдина система конструкторської документації (ЄСКД); Єдина система технологічної документації (ЕСТД). Державна система стандартизації, визначивши основні положення в цій галузі, передбачає такі категорії стандартів: державні стандарти (ДСТ), галузеві стандарти (ГСТ) і стандарти підприємств (СТП). ДСТ — одна з основних категорій стандартів, установлених державною системою стандартизації. ГСТ установлюються на продукцію, що не належить до об'єктів державної стандартизації, наприклад на технологічне оснащення, інструмент, специфічні для певної галузі технологічні процеси, а також на норми, правила, вимоги, строки і позначення, регламентація яких необхідна для забезпечення взаємозв'язку у виробничо-технічній діяльності підприємств і організацій галузі. ГСТ обов'язкові для всіх підприємств і організацій певної галузі. Стандарти підприємств установлюються на продукцію одного або декількох підприємств (заводів). Основним завданням заводської стандартизації є створення максимальної кількості геометрично подібних або аналогічних елементів у виробах не тільки одного, а й різних призначень. Заводська стандартизація значно спрощує, здешевлює і прискорює технологічну підготовку і є важливою передумовою стандартизації технологічного оснащення. Стандарт — це стійкий зразок, який закріплює досягнення у сфері технічного прогресу і нової техніки, що розроблені, перевірені і можуть бути застосовані в широкому масштабі у промисловості, на транспорті, у сільському господарстві. Він є строго обов'язковим. Розглянемо зміст основних стадій підготовки виробництва. Наукові дослідження є основою для розвитку підприємства, відкривають нові можливості і потенційні джерела для корінного перетворення виробництва. Науково-дослідні роботи (НДР) призначені для визначення найбільш досконалих методів створення нових виробів і технологічних процесів. В ході досліджень вивчається стан, визначаються шляхи і методи вдосконалення організації та управління виробництвом. На стадії проектування здійснюється конструкторська підготовка виробництва, в процесі якої визначається характер продукції, її конструкція, фізико-хімічні властивості, зовнішній вигляд, техніко-економічні та інші показники. Цілями конструкторської підготовки виробництва є: - підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; - зниження собівартості нової продукції за рахунок вдосконалення конструкції виробу, зменшення витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції, зниження експлуатаційних витрат, пов'язаних з використанням продукції; - забезпечення охорони праці та техніки безпеки, а також зручностей при використанні і ремонті виробів. Результати конструкторської підготовки оформляються у вигляді технічної документації - креслень, інструкцій, технічних умов, тощо. Конструкторська підготовка виробництва здійснюється відповідно до комплексу державних стандартів, що встановлюють єдині взаємопов'язані правила і положення її проведення, оформлення та обігу конструкторської документації, що розробляється і застосовується промисловими, науково-дослідними, проектно-конструкторськими організаціями та підприємствами. Цей комплекс стандартів носить назву Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД). Застосування ЄСКД дозволяє створювати сприятливі умови для забезпечення науково-технічної підготовки виробництва на високому рівні, здатному гарантувати конкурентоспроможність виробів, скорочувати час проектування, забезпечувати необхідну однаковість цього процесу на різних підприємствах в різних галузях економіки. Продовженням робіт з проектування виробів є технологічна підготовка виробництва (ТПВ), яка являє собою сукупність взаємопов'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску продукції необхідної якості при встановлених термінах, обсязі виробництва і витратах. Зміст і обсяг ТПВ залежать від типу виробництва, конструкції і призначення виробу. Під технологічною готовністю розуміється наявність повного комплекту технологічної документації і засобів технологічного оснащення, необхідних для виробництва нових виробів. Основне завдання ТПВ - забезпечити високу якість виготовлення виробів і створити необхідні умови для зростання продуктивності праці, поліпшення використання обладнання, зниження витрат сировини, матеріалів, палива, енергії. У процесі технологічної підготовки виробництва вирішується широке коло питань. Основні з них:
Послідовність робіт по ТПВ можна представити у вигляді типового мережевого графіка. На ньому має бути представлені наступні етапи:
Один з основних показників ТПВ - тривалість його циклу. Необхідно для початку встановити структуру ТПВ. Структура ТПВ - це відношення витрат на окремі види робіт в складі ТПВ до загального підсумку витрат на ТПВ, виражене у відсотках. Загальна тривалість циклу ТПВ - це календарний час від початку до закінчення ТПВ нового виробу або цілого виробництва. Єдина системи технологічної підготовки виробництва - це встановлена державними стандартами система організації та управління технічною підготовкою виробництва, яка безперервно удосконалюється на основі досягнень науки і техніки, що управляє розвитком технічної підготовки виробництвом на рівнях: державному, галузевому, організації, підприємстві. Основу системи складають:
Основна мета системи - забезпечення необхідних умов для досягнення повної готовності будь-якого типу виробництва до випуску виробів заданої якості, в оптимальні терміни при найменших трудових, матеріальних і фінансових витратах. Встановлює три стадії роботи над документацією з організації та вдосконалення технічної підготовки виробництва:
Система покликана забезпечити єдиний для кожного підприємства системний підхід до вибору, застосування методів і засобів технологічної підготовки виробництва, відповідних передовим досягненням науки, техніки і виробництва; високу пристосовність виробництва до безперервного його вдосконалення, швидкого переналагодження до випуску більш досконалої продукції; основу для впровадження автоматизованих систем ТПВ. Час підготовки виробництва - це тривалість перебування засобів виробництва в підготовчій стадії виробничого процесу. Він складається з робочого періоду і часу перерв. Робочим періодом називається час створення нових видів продукції, протягом якого виконуються трудові процеси. В ході цих процесів здійснюються наукові дослідження, інженерні розробки, освоєння нової продукції у виробництві та експлуатації. Час перерв характеризує календарний період часу, протягом якого той чи інший об'єкт не відчуває на собі трудових зусиль. Час перерв підрозділяється на перерви, обумовлені режимом праці працюючих; що виникають між фазами, стадіями, роботами; обумовлені конструктивно-технологічними особливостями виробів і недоліками в організації та плануванні виробництва. Час підготовки виробництва обчислюється в календарних днях або годинах. Скорочення часу підготовки виробництва є головним завданням організаційної діяльності при створенні нових видів продукції. Реалізація цього завдання покликана забезпечити прискорення науково-технічного прогресу у всіх галузях народного господарства. Основними напрямками цієї роботи можуть бути: скорочення часу робочого періоду за рахунок проведення заходів щодо скорочення трудових витрат: скорочення часу перерв в процесі підготовки виробництва, впровадження паралельно-суміщеного методу організації робіт. 2 ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО НОВОГО ВИДУ ПРОДУКЦІЇ Витрати на виробництво являють собою витрати підприємства, виражені в грошовій формі і пов'язані з використанням в процесі виробництва сировини і матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії, праці, основних фондів, нематеріальних активів та інших витрат некапітального характеру. Вони включаються в собівартість продукції, що випускається, рівень якої визначає обсяг прибутку, рентабельність продукції і капіталу, а також інше. Процес підготовки виробництва регулюється відповідними нормами, правилами, вимогами і стандартами. Витрати на підготовку і освоєння нових видів продукції і виробництв відносяться до витрат майбутніх періодів. Витратами організації визнаються зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна). Основними видами витрат майбутніх періодів на підготовку і освоєння нових видів продукції і виробництв є витрати, вироблені в даному звітному періоді, але відносяться до майбутніх періодів, зокрема: 1 Витрати на освоєння нових підприємств, виробництв, цехів і агрегатів (пускові і пуско-налагоджувальні роботи), витрати на підготовку і освоєння виробництва продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва (за винятком індивідуального випробування окремих видів обладнання, що проводиться для перевірки якості монтажу); 2 Витрати по перевірці придатності нових підприємств, виробництв, цехів і агрегатів до введення в експлуатацію шляхом комплексного випробування (під навантаженням) з пробним випуском передбаченої проектом продукції і наладкою обладнання. З метою рівномірного включення майбутніх витрат у собівартість продукції (робіт, послуг) звітного періоду організація може створювати за рахунок відрахувань, що включаються рівномірно в собівартість, резерви на:
3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСВОЄННЯ НОВОГО ВИДУ ПРОДУКЦІЇ Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами або використовуваними ресурсами. Рентабельність (від нім. Rentabel - прибутковий, прибутковий), показник економічної ефективності виробництва на підприємствах. Комплексно відображає використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток. Розділяють рентабельність як загальну - процентне відношення балансового (загальною) прибутку до середньорічної сумарної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів; і рентабельність розрахункову - відношення розрахункового прибутку до середньорічної вартості тих виробничих фондів, з яких стягується плата за фонди. Застосовується також показник рівня рентабельності до поточних витрат - відношення прибутку до собівартості товарної або реалізованої продукції. Кожне підприємство самостійно здійснює свою виробничу і господарську діяльність на принципах самоокупності та прибутковості. Підприємство має певні витрати з виготовлення продукції і її реалізації Ці витрати представляють витрати виробництва даного підприємства (собівартість), або індивідуальні витрати. Однак витрати окремого продукту по підприємствах можуть відхилятися від середніх витрат по галузі, які приймаються за суспільно необхідні витрати або вартість, грошове вираження яких становить ціну продукту. Наявність індивідуальних витрат, породжує відокремлення іншій частині вартості продукції - прибуток, а отже, і відносного її вимірювання - рентабельності. Однак абсолютна величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності виробництва або торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні або навіть знизитися. Це відбувається в тому випадку, якщо приріст прибутку отриманий за рахунок екстенсивних (кількісних) факторів виробництва - збільшення чисельності працівників, зростання парку устаткування тощо. Якщо ж при зростанні чисельності працівників їх продуктивність залишилася колишньою або знизилася, то ефективність виробництва відповідно не змінюється або навіть знижується. Основними відмітними ознаками рентабельності в системі торговельних і виробничих відносин є наступні: а) відношення прибутку до витрат виробництва, що характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію коштів праці, витрати з управління та обслуговування виробництва і заробітної плати працівників); б) відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризують відносний розмір зростання авансованих витрат і дає оцінку економічної ефективності виробничих фондів. Реальний зміст мають ознаки рентабельності, які характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманої після реалізації. Розподільна функція рентабельності конкретно проявляється в тому, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини додаткового продукту - прибутку. ВИСНОВОК Підготовка виробництва нового виду продукції являє собою систему організації робіт, яка охоплює всі етапи розробки, освоєння виробництва та впровадження нових видів продукції і забезпечує протікання всіх процесів підготовчої стадії у взаємному зв'язку, обумовленості і послідовності. Таким чином, побудована організація підготовки виробництва реалізує принцип комплексності і називається комплексною підготовкою виробництва. В цілому, у підприємства не існує значних проблем з підготовкою виробництва та освоєнням нових видів продукції. Це супроводжує сучасна технологічна база, наявність висококваліфікованих фахівців, наявність позабюджетних фондів, величина яких дозволяє витрачати на підготовку і освоєння виробництва значні кошти. Література
|