орт.бол.1. Протокол від Зав кафедрою проф. І. В. Ковач методичні рекомендації для студентів
 Скачать 119 Kb.
|
|
Державний заклад «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» Кафедра дитячої стоматології “Затверджено” на методичній нараді кафедри дитячої стоматології протокол № __ від ____________ Зав.кафедрою __________проф. І.В.Ковач МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для студентів
Виконавець : доц.Алексєєнко Н.В. ДНІПРОПЕТРОВСЬК – 2012 Тема заняття: «Етапи розвитку зубо-щелепного апарату: внутрішньоутробний, постнатальний. Анатомо-фізіологічні особливості порожнини рота та скронево-нижньощелепного суглобу новонародженого.». 1. Конкретні цілі 1.вивчити етапи розвитку зубо-щелепоного апарату у внутрішньоутробному періоді; 2.вивчити етапи розвитку зубо-щелепоного апарату у постнатальному періоді; 3.вивчити особливості розвитку жувальної мускулатури у дітей; 2. Базовий рівень підготовки
3. Організація змісту навчального модулю знати етапи розвитку зубо-щелепоного апарату у внутрішньоутробному періоді; знати етапи розвитку зубо-щелепоного апарату у постнатальному періоді; 4. Зміст навчального матеріалу. Розвиток зубощелепно-лицевого апарату в пренатальному періоді В ембріогенезі верхньої й нижньої щелеп, як відомо, є ряд загальних та відмінних рис. Обидві щелепи розвиваються з першої зябрової дуги, відносяться до покривних кісток і в процесі онтогенетичного розвитку проходять тільки дві стадії - перетинчасту й кісткову. Виняток становить суглобовий відросток нижньої щелепи, що розвивається із хряща й виконує приблизно таку ж функцію, як епіфізи трубчастих кісток у їх поздовжньому рості. Із 2-го тижня вагітності починає формуватися лицева частина голови Після закінчення диференціації тканин у головній ділянці ембріона утворюються структури мозкової, а потім лицевої частин. Остання розвивається з так званих 7 відростків: лобного, 2-х носових, 2-х верхньощелепних, 2-х нижньощелепних На 4-й тиждень проривається перетинка, що відокремлює ротову ямку від порожнини глотки. Надалі це відповідає розташуванню піднебінних дужок, глоткових мигдалин і кореня язика. Попереду від цього місця відбувається формування зубощелепного апарату. Збоку від ротової ямки відзначається посилене розмноження клітин мезенхіми і розвиваються верхньощелепні відростки Із 6-7-го тижня внутрішньоутробного розвитку починається відокремлення ротової порожнини за рахунок утворення твердого й м'якого піднебіння, при цьому язик опускається вниз, що стає можливим у результаті швидкого збільшення розмірів нижньої щелепи. Розташована до цього позаду нижня щелепа виявляється у передньому положенні відносно верхньої. Під тиском язика стимулюється ріст нижньої щелепи. На VII—VIII місяці їх ріст триває, однак темпи росту й мінералізації сповільнюються. З IX місяця підсилюється ріст альвеолярних відростків, зачатки тимчасових зубів оточуються з усіх боків кістковою тканиною й відбувається інтенсивна мінералізація коронок тимчасових зубів. Це надзвичайно важливий період життя для організму, оскільки він бурхливо росте, наприклад, альвеолярний відросток верхньої щелепи за період вагітності виростає до 55 % своєї майбутньої величини. Цей процес росту йде хвилеподібно, тобто інтенсивна побудова кісткової тканини змінюється періодами уповільнення. Формування зубощелепного апарату в постнатальному періоді Період новонародженості Дитина народжується з так званою дитячою ре-трогенією (мандибулярна ретрогнатія), яку можна пояснити фізіологічною необхідністю, оскільки при цьому полегшуються пологи й зменшується можливість травмування рухомої нижньої щелепи. Остання розташована в дистальному і язичному положенні щодо верхньої щелепи в середньому на 5-6 мм. Між альвеолярними відростками є вертикальна щілина 2,5-2,7 мм, її відсутність обумовлює розвиток глибокого прикусу. Функціональне навантаження нижньої щелепи під час акту смоктання сприяє її швидкому росту в довжину. До 6-8 міс. життя в період прорізування тимчасових різців співвідношення щелеп нормалізується , тому дистальне співвідношення щелеп у немовлят розглядають як фізіологічну закономірність. Велику роль у цей період грають характер і спосіб вигодовування. Кожне годування дитини (6 разів на добу по ЗО хв.) сприяє тренуванню нижньої щелепи, жувальних, мімічних м'язів і м'язів язика щодня протягом 3 годин. Зони росту кісток, обумовлені генетично, піддаються впливу навколишнього середовища. Тому неправильне, особливо штучне, вигодовування, при якому дитина одержує швидко й у великій кількості молоко, не сприяє необхідному функціональному навантаженню, а в ряді випадків дитина змушена навіть зміщувати нижню щелепу назад, щоб проковтнути їжу при закинутій голові. Все це затримує нормальний ріст нижньої щелепи, і надалі фізіологічна ретрогенія може стати патологічною, в результаті чого формується дистальний прикус. На момент народження дитини обидві половини нижньої щелепи з'єднані волокнистим хрящем. На 1-му році життя ріст нижньої щелепи в ширину в області симфізу закінчується у зв'язку з його окостенінням. Ріст верхньої щелепи в ширину здійснюється на 1-му році життя за рахунок швів. Протягом періоду розвитку, тобто в перші 2 роки життя, ріст швів різко сповільнюється. Відзначається розбіжність половини піднебіння внаслідок сильного росту піднебінних пластинок по серединному шву, що сприяє збільшенню альвеолярної дуги. Щелепи немовляти складаються переважно з альвеолярних відростків. Перед прорізуванням зачатки зубів переміщаються в альвеолярних відростках щелеп, що продовжують свій ріст При цьому відбуваються резорбція кісткової тканини перед зачатком і аппозиція за ним. З язикової сторони альвеолярного відростка нашаровується нова кісткова тканина, а також значно збільшується кісткова стінка альвеоли з дистальної сторони кожного бічного зуба і язикової поверхні передніх зубів. Із щічної й оклюзій-ної сторін зачатків приросту нової кісткової тканини не відзначають. Це свідчить, що зуби переміщуються в напрямку до оклюзійної площини і висота оклюзії повільно піднімається. Крім цього, зуби рухаються вперед (Brash J., 1926, 1927). Посилення росту щелеп у передньому й задньому напрямках з одночасним дистальним ростом зубних пластинок відбувається перед закладкою постійних зубів Анатомо-фізіологічні особливості порожнини рота та скронево-нижньощелепного суглобу у новонародженого. Пропорції обличчя новонародженого і дорослої людини різні. Головним чином це визначається співвідношенням розмірів мозкового і лицевого відділів черепа. Голова новонародженого великих розмірів і складає 1/4 довжини його тіла. Череп новонародженого відрізняється невеликими розмірами лицевого відділу в порівнянні з мозковим, унаслідок цього лицевий відділ майже не виступає вперед. Іншою особливістю черепа новонародженого є наявність тім'ячок . Вони знаходяться на місцях перетину швів, де збереглися залишки сполучної тканини. У новонародженого існує диспропорція між середнім та нижнім відділами обличчя, зумовлена тим, що висота прикусу забезпечується тільки ясенними валиками. Ніс новонародженого відносно малий, носові ходи вузькі. Підшкірний жировий шар розташований досить рівномірно і надає обличчю дитини характерної округленості та повноти. У товщі щік розташовані жирові подушечки, так звані грудочки Біша. Жирове прошарування щік становить собою самостійне багаточасточкове тіло, яке міститься у власній капсулі. Обидва анатомічні утвори сприяють смоктанню. Верхня губа превалює над нижньою, утворюючи сходинку губ. Губи новонародженого м'які, припухлі, хоботоподібні, поперечно посмуговані (валики Пфаундлера-Люшке) зі смоктальною подушкою на верхній губі: завдяки цьому утворові дитина щільно охоплює сосок. Глибока губно-підборідна борозна, підборіддя скошене назад. Характерна фізіологічна малеча ретрогенія. При цьому відстань між вершинами альвеолярних відростків щелеп у сагітальній площині сягає 5-7 мм, а вертикальна щілина дорівнює 2,5-2,7 мм, її відсутність обумовлює розвиток глибокого прикусу. Переддвер'я і дно порожнини рота мілкі, перехідні складки погано виражені. Язик великий. Верхня щелепа складається з 2-х симетричних половин, які поєднуються поздовжнім швом. У період раннього ембріонального розвитку між обома частинами розташована міжщелепна кістка. Верхня щелепа новонародженого широка і коротка, складається головним чином із альвеолярного відростка, який розташований трохи нижче піднебіння. Пласке піднебіння з добре вираженими поперечними складками. Гайморова порожнина тільки намічається і на рентгенограмі має вигляд просвіту довгастої форми. Вона лежить медіально відносно альвеолярного відростка. Зачатки зубів розташовані майже під самою очною ямкою і відокремлені від неї тонкою кістковою пластинкою. Нижня щелепа складається з 2-х незрощених половин, які з'єднуються за допомогою сполучної тканини. Альвеолярний відросток розвинений краще, ніж базальна частина. Це пояснюється наявністю зачатків тимчасових і постійних зубів. Нижньощелепний канал має майже прямолінійну форму і розташований близько до краю нижньої щелепи. Гілка нижньої щелепи майже не розвинена, а суглобний відросток піднімається над рівнем альвеолярного відростка. Кут нижньої щелепи дорівнює в середньому 135°-140°. Кожна щелепа налічує 18 фолікулів, зокрема 10 тимчасових і 8 постійних зубів (6321/1236). Зачатки тимчасових зубів на обох щелепах розташовані з губного боку, зачатки постійних лежать глибше тимчасових із язикового боку на нижній щелепі і з піднебінного - на верхній. Ясенна мембрана становить собою подвійну складку слизової оболонки гребенеподібної форми у фронтальній ділянці верхньої і нижньої щелеп (складка Робена - Мажито). Вона багата на маленькі сосочкоподібні горбки, судини, внаслідок чого здатна ущільнюватися. Ясенна мембрана також має велику кількість еластичних волокон. Цей анатомічний утвір добре простежується одразу ж після того, як дитина перестає смоктати грудь під час годування. У новонароджених добре розвинена функція смоктання. Кожне годування дитини (по ЗО хвилин від 6 до 4 разів за добу) сприяє тренуванню нижньої щелепи, жувальних та мімічних м'язів, м'язів язика щоденно протягом 3 годин. Тому неправильне годування може призвести до розвитку аномалій прикусу. Особливості будови скронево-нижньощелепного суглоба: голівка суглобного відростка майже округлої форми, має майже однакові розміри (поперечний та передньо-задній); ямка, яка є вмістилищем для голівки нижньої щелепи, пласка. Вона не має суглобного горбка спереду, а ззаду - добре виражений суглобний конус, який обмежує рухи нижньої щелепи в бік середнього вуха; нижньощелепна ямка функціонує повністю; глибина нижньощелепної ямки - трохи більше 2 мм; внутрішньосуглобний диск у новонародженої дитини становить собою м'який прошарок, який складається із колагенових волокон; відсутні ворсини синовіальної оболонки суглобної капсули. Відсутність суглобного горбка, окципітальний нахил недорозвиненої гілки нижньої щелепи, фізіологічна ретрогенія, широка пласка суглобна ямка, несформований внутрішньосуглобний диск і суглобний конус створюють сприятливі умови для рухів нижньої щелепи в сагітальній площині. Дитина ковтає і під час ковтання дихає, і це обумовлене особливостями топографії гортані. Високе розташування входу в гортань (над рівнем нижньо-заднього краю м'якого піднебіння) та сполучення її тільки з порожниною рота дозволяє дитині дихати, смоктати та ковтати одночасно. Тип ковтання - "інфантильний". Під час ковтання язик дитини відштовхується від зімкнутих губ. Це напружує мімічні м'язи навколо порожнини рота. Морфо-функціональна характеристика тимчасового прикусу. Тимчасовий прикус поділяють на три періоди: 1 - період формування (від 6 місяців до 2-2,5 років); 2 - період стабільного тимчасового прикусу (від 2,5 до 4 років); З - період старіння, або іволютивного розвитку, пізній тимчасовий прикус (від 4 до 6 років). У першому періоді тимчасового прикусу від 6 місяців до 2,5 років відбуваеться прорізування тимчасових зубів. Прорізування тимчасових зубів характеризують такі закономірності: строки; порядок прорізування; парність прорізування; послідовність прорізування. Завдяки росту і розвитку дитини відбуваються зміни в зубощелепній системі, з'являються нові функції або відбувається перебудова наявних II період тимчасового прикусу називається "стабільним тимчасовим прикусом" У цей період формується соматичний тип ковтання, з ростом суглобного горбка диск скронево-нижньощелепного суглоба набуває двовгнутої форми; збільшується кривизна поверхні суглобної голівки; глибшає суглобна ямка; атрофується суглобний конус. II період тимчасового прикусу триває до 4 років і має такі характеристики: Тимчасовий прикус має 20 зубів. Відсутні група премолярів та третій моляр. Зубні дуги становлять собою півколо з радіусом, більшим на верхній щелепі. Середня лінія обличчя збігається із середньою лінією, яка проходить між центральними різцями. Вони є продовженням одна одної і лежать в одній сагітальній площині. Щічні горбики верхніх молярів розташовані назовні від однойменних горбиків нижніх, а щічні горбики нижніх - усередину від однойменних горбиків верхніх. Кожний зуб має по два антагоністи, за винятком нижніх центральних різців і верхніх других молярів. Рвучий горбик верхніх іклів проектується між іклом та першим тимчасовим моляром нижньої щелепи. Дистальні поверхні других тимчасових молярів розташовані в одній вертикальній площині У фронтальній ділянці тобтоверхні різці перекривають нижні на 2/3 довжини коронки зуба. Різальні краї та жувальні поверхні зубів лежать в одній площині, тому оклюзійна площина горизонтальна Зуби розташовані в зубній дузі щільно, без проміжків, утворюючи апроксимальні контакти. Зуби розташовані в зубній дузі без нахилу - вертикально. Різальні краї та жувальні горбки добре виражені, не мають ознак стирання. Для III періоду тимчасового прикусу, який у літературі називають періодом "старіння", "ознак стирання, зношеності" характерні ті ж ознаки, які властиві II періоду. Різниця така: У фронтальній ділянці установлюється прямий контакт різців. З'являються проміжки між зубами, так звані фізіологічні діастеми та треми як наслідок росту зубних дуг. Зростає стертість різальних країв різців та жувальних горбків бічних зубів. Рвучий горбик верхніх іклів проектується між нижнім іклом та першим моляром (як і у II періоді). Унаслідок медіального зміщення нижньої щелепи дистальні поверхні других тимчасових молярів утворюють ретромолярну площадку, або уступ, так звану сагітальну сходинку. Цей уступ (симптом Цилінського) надалі сприяє правильному встановленню перших постійних молярів. За співвідношенням дистальних поверхонь других тимчасових молярів прогнозують розвиток прикусу в сагітальній площині. Стирання зубів призводить до зменшення висоти коронок. У III періоді тимчасового прикусу завершується диференціювання елементів скронево-нижньощелепних суглобів. Морфо-функціональна характеристика змінного прикусу. Змінний прикус характеризується наявністю в щелепних кістках одночасно як тимчасових, так і постійних зубів. Тривалість періоду зміни зубів коливається від 6 до 12-14 років. Змінний прикус підрозділяють на 2 періоди: І (ранній) - із 6 до 9 років, характеризується прорізуванням перших постійних молярів та зміною різців II (пізній) - від 10 до 12-14 років, харктеризуеться прорізуванням премолярів та других молярів, зміною іклів. 5. Додатки. Засоби для контролю. Матеріали для контролю початкових знань студентів. Тести α = 2 Контрольні питання. α = 2 1.Морфологічна будова верхньої і нижньої щелепи у різні вікові періоди. 2.Морфологічна і функціональна характеристика тимчасового прикусу. 3.Основні етапи становлення жувального апарату, їх значення у прогнозі ортодонтичного лікування. 4.Особливості жувальних і мімічних м'язів у дітей. 5.Періоди розвитку тимчасового прикусу. Характер змикання зубних рядів, варіанти співвідношень дистальних поверхонь других тимчасових молярів між собою у нормі. 6.Анатомо-фізіологічні особливості ортогнатичного прикусу в тимчасовому і постійному його періодах, 7.Морфо-функціональна характеристика молочного прикусу. Матеріали методичного забезпечення заключного етапу заняття. Тести α = 3 Орієнтована карта для організації самостійної роботи студента з учбовою літературою
7. Рекомендована література Основна література: 1. Фліс П.С. Ортодонтія. - Вінниця: «Нова книга», 2006. - 308 с. Шмут Г.П.Ф., Холтгрейв Э.А., Дрешер Д. Практическая ортодонтия. Под ред. проф. П.С. Флиса. Пер. с нем. - Львов: ГалДент, 1999. Стефан Вільямс. Короткий посібник з телентгенографії. Під ред. проф. П.С. Фліса. - Львів, 2006. Шарова Г.В., Рогожников Г.И. Ортопедическая стоматология детского возраста. - М.: «Медицина», 1991. - С. 289. Григорьева Л.П. Прикус v детей. - Киев: Здоровье, 1995. -231с. Руководство по ортодонтии / Под общей редакцией проф. Ф.Я. Хорошилкиной. -М.: «Медицина», 1982. Дорошенко СЛ.. Кульгінський Є. А. Основи телерентгенографії. - К.: Здоров'я, 2007. - 70 с. 8. Фліс П.С, Омельчук М.А.. Рашенко Н.В. та ін. Ортодонтия. - К: Медицина», 2008. - 360 с. 9. Флис П.С, Омельчук Н.А., Рашенко Н.В. и др. Orthodontics. - К.: Медицина», 2008. - 336 с. Додаткова: І.Бетельман А.И., Познякова А.И., Мухина А.Д.. Александрова Ю.М. Ортопедическая стоматология детского возраста. - Киев: «Здоров'я», 1965. - С. 405 2. Бетельман А.И. Ортопедическая стоматология. - М.: «Медицина». 1965. З.Бенетт Дж., Р. Маклоулин / Под ред проф. Флиса П.С. «Мехашка ортодонтического лечения техникой прямой дуги». - Львов: «ГалДент», 2001. Василевская З.Ф., Мухина А. Д. Деформация зубо-челюстной системы у детей. - Киев: «Здоров'я», 1964. - С. 329. Василевская З.Ф.. Мухина А. Д. Деформация зубо-челюстной системы у детей. - Киев: «Здоров'я», 1975. - С. 182. |