РЕФЕРАТ «Значення інфекції, порушень моторики та дисхолії у розвитку хронічного холециститу, холангіту та жовчнокамяної хвороби». Реферат Т6-М1.. Реферат Значення інфекції, порушень моторики та дисхолії у розвитку хронічного холециститу, холангіту та жовчнокам'яної хвороби
 Скачать 33.46 Kb.
|
|
Запорізький державний медичний університет Кафедра внутрішніх хвороб 1 та симуляційної медицини Завідувач кафедри д.м.н., професор Кисельов С.М. Викладач к.м.н., ассистент Бондаренко О.П. РЕФЕРАТ «Значення інфекції, порушень моторики та дисхолії у розвитку хронічного холециститу, холангіту та жовчнокам'яної хвороби» Виконала: Студентка 4 курсу група 28 І медичного факультету Спеціальності «Медецина» Запоріжжя, 2021 План 1.Визначення 2. Значення інфекції, порушень моторики та дисхолії у розвитку хронічного холециститу, холангіту та жовчнокам'яної хвороби 1.Визначення Функціональні захворювання жовчних шляхів - це клінічний симптомокомплекс, що розвивається внаслідок моторно-тонічної дисфункції жовчного міхура (ЖМ), жовчних протоків та сфінктерів. [2] Жовчнокам’яна хвороба - це захворювання гепатобіліарної системи обмінного характеру, що проявляється утворенням конкрементів у жовчному міхурі (холецистолітіаз), у загальній жовчній протоці (холедохолітіаз) і рідше - в печінкових жовчних ходах (внутрішньопечінковий холелітіаз). Це захворюванням відзначають у близько 10% населення світу. [1] Хронічний безкам’яний (некалькульозний) холецистит - це хронічне запалення жовчного міхура (переважно в ділянці шийки), що перебігає з функціональними порушеннями його мускулатури, сфінктерного апарату, циркуляції жовчі з фізико-хімічними та біохімічними змінами її властивостей. [1] Холангіт - неспецифічне запалення жовчних проток внаслідок проникнення в них різноманітних збудників з жовчного міхура, кишечника, кровоносних та лімфатичних судин. [2] 2. Значення інфекції, порушень моторики та дисхолії у розвитку хронічного холециститу, холангіту та жовчнокам'яної хвороби В основі дисфункціональних розладів біліарного тракту лежать порушення синхронності роботи жовчного міхура та сфінктерного апарату, які виникають в результаті дисрегуляції симпатичної та парасимпатичної вегетативної нервової системи. [4] Сприяє виникненню ХБХ порушення моторнотонічної функції жовчного міхура, які призводять до застою жовчі та сповільнення її евакуації. Надходження мікробної флори на тлі гіпотонії сприяє розвитку і поступовому прогресуванню катарального запалення слизової оболонки ЖМ, його переходу на підслизовий та м'язовий шари, де можуть виникати інфільтрати та сполучнотканинні розростання, що призводять до його деформацій. Перихолецистит, який виникає, сприяє прогресуванню та потяжченню симптомів. Запальний процес в ЖМ призводить до зміни рН жовчі, порушення її колоїдної рівноваги, в тому числі підвищенню її літогенності. [6] ДЖВШ є одним із проявів синдрому психовегетативної нестійкості або можуть розвиватися вторинно, внаслідок порушення виділення гастроiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить нтестiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить нальних гормонів та патологічних вiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить сцеро- вiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить сцеральних рефлексів при інших захворюваннях травного тракту - виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, хронічному гастриті, дуоденiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить ті, дуоденостазі. Більш рідко причиною холециститу є уроджені вади розвитку ЖМ та ЖВШ - найбільш часто зустрічаються сифонопатiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить ї та вентильний жовчний пузир. Аліментарні схиблення (рідкий прийом їжі, зловживання жирними та смаженими стравами), психоемоційне перенапруження, гострі чи хронічні інфекції, алергія є факторами ризику у виникненні хронічного холециститу. [3] В якості важливої причини дисфункції сфінктера Одді багато авторів розглядають холецистектомію. Видалення жовчного міхура призводить до порушення депонування жовчі і регуляції моторики сфінктера Одді. Вільне, постійне виділення жовчі в дванадцятипалу кишку провокує розвиток дуоденіту, підвищення частоти дуоденогастрального рефлюксів, стимулює моторику шлунково-кишкового тракту. Дискінезії дванадцятипалої кишки, особливо за гіпертонічним типом, часто викликають спастичне скорочення сфінктера Одді, що перешкоджає нормальному відтоку жовчі. [5] Дисхолiя, або дискринiяiя, або дискринiяя, або дискринiяiя, або дискринiяя (порушення біохімічних чи фiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить зико-хімічних властивостей жовчі) успадковується генетично або розвиваєтья внаслідок тривалого застою (стазу) жовчі у ЖМ. При цьому зміщується рН жовчі у кислу сторону, підвищується концентрація холестерину та білков, знижується вміст жовчних кислот. Дисхолiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить я має безпосереднью ушкоджуючу дію на iнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить нтрамуральний нервовий апарат ЖМ та його слизову оболонку, що призводить до його асептичного (немікробного) запалення. Сприяють запальному процесу порушення нейрогуморальної регуляцiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить ї ЖМ та пов'язані з цим порушення кровопостачання та місцевої iнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить мунної реактивностiнезiї ЖМ та ЖВШ. В основі дискiнезій лежить , дистрофічні та дисрегенераторні явища. [3] Порушення моторики жовчного міхура і тонусу сфінктерного апарату частіше виникають в результаті емоційних перевантажень, стресів, невротичних реакцій, в період вагітності, під час прийому гормональних контрацептивів, а також за наявності супутніх захворювань (хронічний гастрит, дуоденіт, панкреатит, виразкова хвороба, цироз печінки, цукровий діабет та інші). [4] Найважливішим фактором хронiзацiї запального процесу у ЖМ є зниження iмунної реактивностi організму - зменшення вмісту Ig А у жовчі, зниження фагоцитарної активності нейтрофiлів та макрофагів. Iмунній перебудові сприяють дисбактерiоз кишечника, тривала нераціональна антибiотикотерапiя, лікування глюкокортикоїдними препаратами. [4] Роль інфекційного чинника в етіології ХХ незначна. Мікрофлора виявляється в тканинах ЖМ у 20-30% хворих на ХХ, міхурова жовч стерильна у 50-70% пациєнтів. Попадання мікроорганiзмів у незмінений ЖМ не викликає запального процесу внаслідок вираженої бактерiостатичної дії жовчі. [4] Холангіти можуть бути бактеріальними та паразитарними. Найбільш часто збудниками являються кишкова мікрофлора (кишкова паличка, протей, ентерокок та інші). При гнійному холангіті у 90% пацієнтів може виявлятися одночасно декілька збудників. Паразитарні холангіти можуть викликати опісторхії, стронгілоїди, лямблії. Бактеріальна флора проникає в жовчні шляхи гематогенним або лімфогенним шляхом при порушенні функції фатерова соска (після папілосфінктеротомії) або при хронічних запальних захворюваннях жовчного міхура. У патогенезі холангіту суттєву роль відіграють сенсибілізація організму до автомікрофлори і порушення антимікробних властивостей жовчі . [6] Етіологія та патогенез хронічного холециститу і холангіту практично однакові. Етіологічним фактором найчастіше є інфекція (кишкова паличка, стрептокок, стафілокок, ентерокок), у тому числі змішана, значно рідше - дріжджові гриби, протей, вірус. Етіологічна роль лямблій сумнівна. Проникнення мікроорганізмів у жовчні шляхи відбувається трьома шляхами: ентерогенним, гематогенним і лімфогенним. Розвитку захворювання сприяють застій жовчі й пошкодження стінки жовчного міхура. Застій жовчі виникає внаслідок порушення режиму харчування, гіподинамії, дії психоемоційних факторів, порушення кровопостачання та іннервації жовчного міхура, порушення обміну (цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння), органічних змін шляхів відтоку жовчі. Пошкодження стінок жовчного міхура відбувається через травматизацію конкрементами, подразнення слизової панкреатичними ферментами і зміненою жовчю. У патогенезі холециститу і холангіту суттєву роль відіграють сенсибілізація організму до автомікрофлори і порушення антимікробних властивостей жовчі. [6] Спосіб інфікування жовчних проток Висхідна інфекція за нормальних умов є малоймовірною. Фізіологічна різниця тисків у ЗЖП та ДПК, а також адекватний тонус сфінктера Одді перешкоджають інфікуванню жовчних шляхів. Рефлюкс дуоденального вмісту в холедох вірогідний при дисфункції сфінктера Одді, а також після ендоскопічної папілосфінктеротомії, біліодигестивних анастомозів та після ендоскопічного стентування жовчних проток. Інший спосіб інфікування - лімфогенна та гематогенна бактеріальна транслокація. В здорової людини поодинокі бактерії можуть проникати до lamina propria слизової оболонки, а також у мезентеріальні лімфовузли, що необхідно для забезпечення антигенних стимулів імунної системи. При цьому збудник швидко деактивується лімфоїдною тканиною.При хронічному запаленні в слизовій оболонці шлунка чи тонкої кишки порушується її бар’єрна функція, збільшується проникність судин і масштаб бактеріальної міграції. Запалення слизової оболонки шлунка та ДПК часто пов’язане з наявністю ЖКХ. За різними даними, серед пацієнтів, котрим виконували езофагогастродуоденоскопію (ЕГДС) перед плановою холецистектомією, патологічні знахідки запальної природи в шлунку та ДПК виявляють у 43-74 % випадків. Причому у пацієнтів з ЖКХ у більшості випадків запальні зміни слизової оболонки верхніх відділів травного тракту пов’язані з інфекцією H. pylori в шлунку . [7] Література 1. Внутрішня медицина (В.І. Денесюк, О.В. Денесюк, за ред. В.М. Коваленка, 2019) Розділ 4. Захворювання органів травлення. 2. Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб органів травлення: навч.-метод. посіб. до практ. занять та самост. роботи студ. з дисципліни "Внутрішня медицина" / Сиволап В. Д. [та ін.]. - Запоріжжя: ЗДМУ, 2011. 3. Звягінцева Т.Д. та ін. Функціональні захворювання жовчного міхура та жовчовивідних шляхів: навчальний посібник. Харків, 2014. 4. Гастроентерологія: підручник у 2-х томах/ За ред. Харченко Н.В., Бабака О.Я. – 2-е вид., переробл., доповн. – Кіровоград: Поліум, 2016. 5. Захворювання жовчновивідних шляхів / под ред. проф. О.Я.Бабака, Н.М. Железнякової // Практикум лікаря. – Київ: «Доктор – Медіа – Груп», 2019. 6. Навчальне видання В.М.Ждан, М.Ю.Бабаніна, О.Є.Кітура. ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ В ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ.2010 7. Полушкина Н.Н. Диагностический справочник гастроэнтеролога / - М. : АСТ, 2013. |