Семінар 10. СОЦІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС
План
Значення та склад соціальної інфраструктури.
Сучасні глобальні та регіональні проблеми охорони здоров’я населення та шляхи їх вирішення.
Світовий освітянський комплекс і Україна.
Культурно-побутовий комплекс світу: глобалізаційні тенденції та національна самобутність.
Шляхи покращання регіональної структури комплексу невиробничої сфери в Україні.
Рекомендована література
Основна: 14, 18, 20.
Додаткова: 15, 17, 30.
М іні-лексикон:соціальний комплекс, соціальна інфраструктура, система охорони здоров’я, сфера послуг, культурно-побутовий комплекс, освіта, культура, невиробнича сфера.
1. Значення та склад соціальної інфраструктури
Соціальний комплекс має великий вплив на розвиток господарства в країні та на життя людей.
До складу соціального комплексу входять заклади, установи, підприємства виробничої та невиробничої сфер, що задовольняють матеріальні та духовні потреби людей із метою підвищення їх життєвого рівня
Подальший розвиток соціального комплексу України спрямований на:
забезпечення високого рівня розвитку життя населення;
комерціалізацію соціальної інфраструктури (її установ);
забезпечення державної підтримки розвитку галузей соціальної інфраструктури як гаранта нормальних умов життєдіяльності суспільства;
максимальне залучення недержавних коштів на утримання і розвиток установ;
всебічний розвиток людини;
зростання продуктивності праці.
 
2. Сучасні глобальні та регіональні проблеми охорони здоров’я населення та шляхи їх вирішення
Система охорони здоров’я – комплекс державних, соціальних, економічних і медичних заходів суспільства спрямованих на охорону і покращання здоров’я людей
Діяльність галузі спрямована на
Пропагування здорового способу життя.
Відновлення стану здоров’я людей.
Забезпечення активного відпочинку населення.
Профілактику захворювань.
О  хорона здоров’я включає
Система охорони здоров’я, найбільш розвинена в Україні: Київ, Севастополь, Автономна Республіка Крим, найменше – Сумська, Житомирська та Чернігівська області. Найвищий рівень забезпеченості населення лікарями: Київ, АР Крим, Одеса, Львів, Харків.
підвищення рівня смертності та інвалідності серед осіб працездатного віку;
зростання загального рівня смертності серед населення від хвороб серцево-судинної системи;
дитяча смертність;
зростання захворюваності на туберкульоз, ВІЛ-СНІД, цукровий діабет, онкологічну патологію.
забезпечення належного рівня надання медичної допомоги населенню;
постійне проведення профілактичних заходів для населення;
забезпечення стабільного функціонування закладів охорони здоров’я, відпочинку, фізкультури і спорту.
3. Світовий освітянський комплекс і Україна
Рівень освіти відображає якість населення та входить до показника індексу людського розвитку (ІЛР).
За даними ООН, рівень безграмотності населення світу становить 26,9%. З них:
96% – у країнах, що розвиваються ( КЩР).
4% – у розвинених країнах (РК).
Країни-лідери серед неписемного дорослого населення: Бутан, Афганістан, Сомалі, країни Тропічної Африки (Буркіна-Фасо, Сенегал, Мавританія, Гамбія, Нігерія, Чад, Малі, Сомалі – до 90% населення), за абсолютним показником безграмотності (кількістю населення) – Індія, Китай, Пакистан, Бангладеш, Нігерія, Індонезія.
Освіта – система виховно-освітніх закладів у державі чи регіоні
Освіта забезпечує підвищення загального рівня знань і культури населення та всі галузі народного господарства кваліфікованими кадрами, а тому є важливим елементом відтворення робочої сили.
Усвідомлення вирішальної ролі освіти в розвитку суспільства призвело до радикальних реформ в освітній системі.
Освітній комплекс розвинений у всіх адміністративних центрах України, але найбільш представлений у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Чернівцях, Дніпропетровську.
На сьогодні в Україні нараховується:
Дошкільних закладів – 23 тис.
Загальноосвітніх шкіл – понад 21 тис.
Професійно-технічних училищ – 1200.
Навчальних закладів I–II рівнів (училища, технікуми, коледжі) – 754.
Навчальних закладів III–IV рівнів (університети, академії, консерваторії) – 161.
Альтернативних навчальних закладів (Києво-Могилянська академія).
Збереження та зміцнення матеріально-технічної бази і кадрового потенціалу.
Загострення потреб споживання послуг суспільного дошкільного виховання.
Невідповідність комплексної житлової забудови окремих населених пунктів області (району) нормативно передбаченій кількості дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів.
Необхідність введення в дію нових навчальних закладів у місцях, де є потреба.
Оптимізація політики бюджетного фінансування галузі з урахуванням її реальних потреб та програмно-цільових видатків на розвиток інфраструктури, навчально-лабораторної бази, кадрового потенціалу, інформатизація.
Реформування системи закладів освіти для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
Розширення мережі освітніх послуг для набуття професій випускниками загальноосвітніх навчальних закладів, незайнятим населенням.
Оновлення переліку підготовки професій, які користуються підвищеним попитом на ринку праці.
Пропаганда здорового способу життя серед дітей та учнівської молоді.
Забезпечення дотримання вищими педагогічними навчальними закладами квот прийому на навчання сільської молоді.
Посилення інтеграційних зв’язків навчального процесу з наукою і виробництвом; соціальне партнерство вищих навчальних закладів із промисловцями й підприємцями за пріоритетними напрямами інноваційного розвитку економіки.
4. Культурно-побутовий комплекс світу: глобалізаційні тенденції та національна самобутність
Культура
Галузь культури забезпечує реалізацію державної політики у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної і бібліотечної справи
Виробництво товарів та надання послуг культурно-рекреаційного призначення.
Тиражування витворів мистецтва (видання художньої літератури, друкування репродукцій і копій витворів живопису, трансляція вистав чи концертів в електронних засобах масової інформації.
Створення духовних і естетичних цінностей.
Найважливіша сучасна тенденція у розвитку закладів культури – УНІВЕРСАЛІЗАЦІЯ (багатофункціональність)
Наприклад, музеї = експозиційні зали + лекторії + відеозали + кіоски + магазини + ресторани.
Бібліотеки = книжковий фонд + лекторії + конференц-зали.
Нестача бюджетного фінансування галузі.
Недостатнє виділення коштів на проведення капітальних ремонтів і реставрацію приміщень.
Погіршення соціального захисту працівників культури.
Необхідність впорядкування мережі закладів культури відповідно до затверджених нормативів.
Необхідність матеріально-технічного переоснащення галузі.
5. Шляхи покращання регіональної структури комплексу невиробничої сфери в Україні
Нині вирішення проблеми розбудови соціальної інфраструктури значною мірою визначається розвитком ринкових відносин у державі. Невиробнича сфера не є винятком.
Максимальне скорочення витрат часу споживачів на одержання послуг (у т. ч. побутових тощо).
Зменшення вартості послуг.
Досягнення вищого рівня збалансованості структурних підрозділів та оптимальних пропорцій між галузями невиробничої сфери.
Врахування потреб та пропозицій населення у послугах і попиту на них.
Всебічне обґрунтування управлінських рішень щодо формування ринкових відносин у сфері реалізації послуг.
Дотримання відповідності принципів соціальної справедливості (з урахуванням результатів суспільної праці).
Узгодження обсягів використання послуг із фінансовими можливостями населення (враховуючи рівень економічного розвитку регіонів).
? Контрольні запитання
Дайте визначення соціальної інфраструктури. Які галузі вона включає?
Дайте визначення соціального комплексу.
Охарактеризуйте освітянський комплекс України і світу.
Охарактеризуйте систему невиробничої сфери в Україні.
Дайте характеристику культурно-побутовому комплексу світу.
Проблеми розвитку освітянського комплексу України.
Сформулюйте та охарактеризуйте проблеми та шляхи їх вирішення в системі охорони здоров’я України і світу.
Які основні напрями освіти Ви знаєте?
Сформулюйте функції соціальної інфраструктури.
Проблеми, шляхи вирішення та перспективи розвитку комплексу невиробничої сфери України.
Назвіть основні функції соціального комплексу.  
|
Скачать 237 Kb.