Экономика предприятий тема 1. Конспект лекций ЕП_1. Тема Нематеріальні ресурси та активи підприємства
 Скачать 188.47 Kb.
|
|
Тема № 5. Нематеріальні ресурси та активи підприємства . 1. Поняття і види нематеріальних ресурсів та активів підприємства. 2. Реалізація і охорона права власності. 3. Оцінка і амортизація нематеріальних активів. 1.Поняття і види нематеріальних ресурсів та активів підприємства. I. Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна прино- сити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні: 1) відсутність матеріальної основи прибутку; 2) невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. До них відносяться: 1) об’єкти промислової та інтелектуальної власності; 2) інші ресурси нематеріального походження. Об’єкти промислової власності: o винаходи; o промислові зразки; o корисні моделі; o товарні знаки; o знаки обслуговування. Об’єкти інтелектуальної власності: § програми забезпечення електронно-обчислювальних машин банки та бази даних § банки та бази знань Інші ресурси: a) НОУ - ХАУ; b) раціоналізаторські пропозиції; c) найменування місця походження товару; d) гудвіл (імідж, репутація, досвід ділових зв’язків, престиж товарних знаків). Нематеріальні активи – вкладення грошових коштів підприємства на право викорис- тання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші майнові права. Таблиця № 5.1. Елементний склад нематеріальних активів. Промислова власність – поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Винаходом називається позначення істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-якій галузі народного господарства, яке дає позитивний ефект. Головною ознакою винаходу є його новизна, тобто: використання технічних засобів, спо- собів, методів, раніше невідомих в даній галузі техніки. Промисловий зразок– це нове, придатне до здійснення промисловим способом, художнє вирішення виробу. Він є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не відома в даній галузі країни. Оригі- нальним, вважається тоді, коли його суттєві ознаки є своєрідними. Корисні моделі– це нові за виглядом, формою або побудовою моделі; від інших об’єктів промислової власності відрізняються тим, що предметом технічного вирішення є тільки конс- трукція виробу, його форма. Товарним знаком називається оригінальні позначки, які мають правовий захист та приз- начення для виділення даного товару серед інших подібних товарів. Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він називається знаком обслуговуван- ня. Інтелектуальна власність– юридичне поняття, яке охоплює авторське право та інше право на інтелектуальну діяльність. Програмне забезпечення– це сукупність програм, які використовуються в роботі з ЕОМ. Банк даних характеризується певною сукупністю програмних, організаційних та техніч- них засобів, призначених для централізованого накопичення та багатоцільового колективного використання. Ядро банку даних становить база даних. Базою даних називається іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предме- тній сфері, які відображають стан об’єктів та їх функціональні бази даних забезпечені сукупні- стю мовних та програмних засобів. База знань– це сукупність систематизованих основоположних відомостей, які зберіга- ються в пам’яті ЕОМ. Банк знань– розглядається, як сховище знань, в якому крім інформації та відповідного опису знаходяться засоби, за допомогою яких здійснюється їх накопичення, збереження, онов- лення та використання. НОУ-ХАУ– (знати, як зробити з англійської), незахищені охоронними документами не- оприлюднені знання чи досвід науково-технічного, виробничого, комерційного, фінансового характеру; незапатентовані винаходи. Раціоналізаторська пропозиція – технічне вирішення, яке є новим і корисним для підп- риємства до якого воно подане, і включає пропозиції щодо вдосконалення використовуваної техніки (непатентоспроможні). Комерційна таємниця – відомості про виробничо-господарську. Фінансово-економічну, науково-технічну діяльність підприємства, розголошення яких може завдати шкоду підприємс- тву. Найменування місця походження товару – відображає назву країни. яка використовується при позначенні товару. Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як надлишок над балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю. Організаційні витрати на створення підприємства формуються на етапі його створення. Нематеріальні активи – права власності на використання об’єктів промислової та інте- лектуальної власності, а також інші майнові права. До складу нематеріальних активів входять: · права на об’єкти промислової власності – це патенти на винахід, промисловий зразок, кори- сну модель, а також свідоцтво про товарний знак · авторське право – система правових норм, які визначають положення авторів наукових пу- блікацій, літературних творів та програмного забезпечення ЕОМ. · Право на використання створених на підприємстві об’єктів інтелектуальної власності · Право на користування земельними ділянками та природними ресурсами, ліцензії на здійс- нення певних видів діяльності. · Організаційні витрати на створення підприємства · Права на ліцензійні угоди на використання об’єктів промислової власності 2.Реалізація і охорона права власності. Власник об’єктів промислової власності отримують виключне право на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок. корисну модель, а також свідоцтво на товарний знак. Патент – виданий державним органом документ, який дає особі або організації виклю- чне право використовувати зазначене патентом технічне рішення. Патент має дві частини: SM · патентну грамоту (видається патентовласнику); · патентний опис. Правова охорона товарних знаків і знаків обслуговування здійснюється за допомогою свідоцтва, яке засвідчує його приорітет. На моделі на видається патентна грамота. Патент видається на п’ять років. ® - товарний знак. - знак обслуговування. НОУ-ХАУ – раціоналізаторські пропозиції. Гудвіл – є власністю підприємства, немає спеціального правового захисту. Реалізація прав власності на нематеріальні ресурси здійснюється у формі ліцензійної уго- ди. Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення протягом певного стро- ку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода – договір на використання патентів, НОУ-ХАУ, товарних знаків. Добровільна ліцензія характерна тим, що ліцензіар передає дозвіл використати об’єкти права ліцензіанту на підставі договору. Примусова ліцензія видається на підставі рішення державного органу проти волі патен- товласника. Звичайна ліцензія – залишає ліцензіару право особистої експлуатації технічного рішення і можливість укладати аналогічні угоди з іншими ліцензіантами. Виключна ліцензія передає ліцензіанту право виключного користування об’єктом ліцен- зії, але ліцензіар залишає за собою право користуватися ліцензією. Безпатентна ліцензія – регулює, щодо об’єктів. які не захищені патентом. За використання об’єкту ліцензійною угоди ліцензіант сплачує ліцензіару певну винаго- роду у формі періодичних відрахувань або поутальної виплати (одноразової). За обсягом прав на використання ліцензії бувають: · звичайна – залишає ліцензору право особистої експлуатації технічного рішення дає можли- вість укладати угоди з іншими ліцензіатами. · виключна – передає ліцензіату право виключного користування об’єктом ліцензії, але ліце- нзатор залишає за собою право користуватися ліцензією. · повна – означає перехід до ліцензіата всіх прав Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді ставок до обсягу чистих продаж або до собівартості виробництва,або у розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Пашуальна виплата-одноразова виплата-одноразова винагорода,за право користуван- няоб’єктом ліцензійної угоди і являє собою фактичну ціну ліцензійної продукції. 3.Оцінка і амортизація нематеріальних активів У міжнародній практиці існує декілька методів оцінки нематеріальних активів: 1. За собівартістю (власні нематеріальні активи, що створені самим підприємством); 2. За покупною вартістю (якщо нематеріальні активи, купують в процесі діяльності підприєм- ства); 3. За ринковою вартістю (підприємство приймає рішення про продаж будь-яких своїх немате- ріальних активів або вкладають в статутний фонд іншого підприємства) 4. За погодженням сторін (при зарахуванні до статутного фонду підприємства таких нематері- альних активів, як організаційні витрати). Первинна вартість нематеріальних активів зараховується до статутного фонду підприємс- тва, може індексуватись власником самостійно на початок поточного року, згідно з індексом інфляції. На нематеріальні активи нараховується знос у формі амортизаційних відрахувань (вико- ристовується лінійний метод; t Н а 100 = ,%), де t – строк корисного використання нематеріа- льних активів. Для нематеріальних активів, строк корисного використання яких встановити неможливо, норма зносу встановлюється з розрахунку на сто років, але не більше строку дії господарюючо- го суб’єкту (не більше 10%). Якщо по закінченню терміну використання нематеріальних активів сума нарахованих амортизаційних відрахувань менша за їх первісну вартість, то вони дораховуються з прибутку. Амортизаційні відрахування проводяться до досягнення остаточної вартості нематеріаль- ного активу нульового значення. Таблиця № 5.2. Принципи класифікації та вили ліцензій Тема№6: Фінансові ресурси підприємства. 1. Структура та джерела формування фінансових ресурсів. 2. Кредитування підприємств. 3. Фінансово-кредитна система України. 1.Структура та джерела формування фінансових ресурсів. I. Фінансові ресурси підприємства – сукупність грошових коштів, якими володіє підп- риємство і які спрямовані на здійснення витрат необхідних для виробничого і соціального роз- витку інвестицій, авансування в поточні витрати. відрахування на соц потреби, бюджетні та по- забюджетні фонди. До державних коштів відносяться фінансові кошти необхідні для розвитку відносин пі- дприємства, як по вертикалі (бюджет), так і по горизонталі (при оплаті поставок сировини; при одержанні фінансових кредитів); при розподілі прибутку засновниками, оплати дивідендів та акцій, оплаті праці з державними органами управління, при оплаті податків, отримання бю- джетних асигнувань. Фінансові ресурси поділяються на : - власні; - запозичені; - залучені; - державні. До власних коштів: 1. Стартовим джерелом є статутний фонд. 2. Амортизаційні відрахування (стале джерело). 3. Доходи від господарчої діяльності підприємства (найбільше за величиною джерело): 4. Резервний фонд До запозичених фінансових ресурсів належать: Короткострокові та довгострокові кредити банків та інших фінансово-кредитних установ. До залучених: - кредиторська заборгованість; - кошти від емісії цінних паперів; До державних: Асигнування з бюджету і позабюджетних фондів а) Капітальний прибутоквід реалізації основних активів (землі, майна) і фінансових активів, після певного періоду їх використання; б) Дивіденди – якщо підприємство купує акції іншої фірми, одержує дивіденди по акціям; в) Звичайний прибуток– формується за рахунок грошових надходжень від основної або ста- тутної діяльності підприємства. Централізовані бюджетні асигнування (виділяються державою тільки на особливо важли- ві завдання). Державна грошова допомога здійснюється у формі субсидій, які поділяються на: - прямі; - непрямі. Прямі – капітальні вкладення в галузі, розвиток яких необхідний для збалансування на- родного господарства в цілому для України. Непрямі – переважно засобами податкової та грошово-кредитної політики (пільги і кре- дит). Притягнення коштів. Кредиторські заборгованості. 2.Кредитування підприємств. Окрім державного фінансування , самофінансування та фінансування за рахунок притяг- нення коштів застосовується банківська форма фінансування на зворотній основі – кредитуван- ня Основні принципи кредитування: - цільовий характер кредиту; - строковість і повернення кредитів; - забезпеченість матеріальними цінностями; - платність кредиту (кредитна ставка); - диференційний підхід до кредитування. Рис.6.1 Джерела формування фінансових коштів підприємства. Кредити бувають двох видів: · короткострокові ( для кредитування матеріально-товарних цінностей 70 %., або поповнення зверх нормативних потреб в оборотних коштах; на зарплату працівників); · довгострокові (на недостатньої частки капітальних вкладень; для будівництва нових об’єктів або на реконструкцію та розширення вже діючих об’єктів, на впровадження нової техніки та технології (видається строком на 6 років)); · на житлове і побутове будівництво (строк погашення 2 роки); · на випуск товарів народного споживання. Довгостроковий кредит погашається за рахунок прибутку, який залишається в розпо- рядженні підприємства, фондів виробництва та соціального розвитку. · Для капітальних вкладень; · Будівництва нових об’єктів та розширення діючих; · На впровадження нової техніки та технології (строком до 6 років); · На житлове та побутове виробництво (строк до 5 років); · На випуск товарів народного споживання (на строк до 2 років). Плата за кредит у формі позичкових відсотків стягується по ставкам, які складаються на грошовому ринку по коротко строковим і на ринку капіталів по довгостроковим кредитам. У відповідності з чинним законодавством по оплаті відсотків фінансових кредитів, одержаних на поповнення оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів та немате- ріальних активів для поточної виробничої діяльності незалежно від строків кредитування від- несених на собівартість продукції. Відсотки по іншим видам кредитів покриваються за рахунок чистого прибутку підприєм- ства. 3.Фінансово-кредитна система України. Головний емісійний банк (єдиний) Національний Банк України. Крім того обслуговує державний борг і проводить операції на ринку цінних паперів та іноземної валюти. Проводить єдину кредитну політику та координує діяльність комерційних банків. Державні банки строго спеціалізовані. Комерційні банки, як і підприємства є самостійними госпрозрахунковими організаціями (близько 200 комерційних банків на Україні, різної форми власності). Головним джерелом доходів комерційних банків є прибуток. |