Лек.11. Лек. Тема 11. Закономірності розвитку світового господарства Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок
 Скачать 449.15 Kb.
|
|
Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі: - перевищення темпів зростання світової торгівлі над темпами зростання ВВП; - зміна структури товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги продукції переробної промисловості; зниження частки сировинних товарів; - щорічне оновлення більш ніж на третину асортименту продукції обробних галузей, насамперед електроніки; - зростання частини взаємної торгівлі індустріально розвинених країн; - зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на базі поглиблення міжнародного виробничого кооперування; - розвиток ринку наукомісткої продукції, патентів, ліцензій, ноу-хау; - множинність цін; - зростання питомої ваги та значення світового ринку послуг. Платіжний баланс (2В) - статистичний звіт за певний проміжок часу (місяць, квартал, рік), який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кордону та платежами за кордон Торговельний баланс - статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу. Таблиця Структура платіжного балансу (за методикою МВФ)
 Рис. Особливості світового ринку послуг Торговельний, як і платіжний, баланс складається з кредитних і дебетових рахунків. Кредитні рахунки забезпечують надходження іноземної валюти в країну. Дебетові рахунки пов’язані з витратами іноземної валюти. Різниця між кредитом і дебетом утворює сальдо зовнішньоторговельного балансу. Якщо експорт товарів перевищує імпорт, то сальдо (чистий експорт) буде додатним (+). Якщо імпорт > експорту, то сальдо буде від’ємним (-). Баланс послуг Витрати українських туристів на оплату послуг за кордоном рівнозначні імпорту цих послуг в Україну (дебет). Надання Україною транспортних, страхових, медичних, банківських послуг іноземцям рівнозначне експорту (кредит). Сальдо балансу послуг дорівнює різниці між експортом і імпортом патентів, ліцензій, ноу-хау, послуг транспорту, зв'язку, комунікацій, страхування, охорони здоров'я тощо. Баланс руху капіталів Надання позики однією державою іншій, придбання однією країною цінних паперів іншої країни в платіжному балансі відбиваються як торгівля борговими зобов’язаннями. Надання позики іншій країні - імпорт боргового зобов’язання (дебет). Отримання позики з-за кордону – експорт боргового зобов’язання (кредит). Придбання Україною цінних паперів в інших країнах - імпорт боргових зобов’язань (дебет). Придбання іншими країнами цінних паперів України - експорт боргових зобов’язань (кредит). Оцінювання експортно-імпортних операцій у платіжному балансі здійснюється без урахування в ціні товарів затрат на страхування і транспортування. Платіжний баланс - фактично виконані надходження і платежі. Розрахунковий баланс - включає всі вимоги і зобов’язання країни до сектору закордон, у тому числі й непогашені. Платіжний баланс враховує і платежі, що мають однобічну основу, тобто не пов’язані з відшкодуванням: - однобічні перекази; - надання СПЗ з боку МВФ; - переведення частини золота країни в її золотий запас і навпаки; - переоцінка золотих і валютних резервів у зв’язку зі зміною світових цін на золото й валютних курсів. Статті платіжного балансу А, В, С - основні. Статті блоків, пов’язані з рухом валютних резервів, - балансуючі. Зміст і структура світової валютної системи. Валютні курси. Конвертованість валют. Валютні ринки. Валюта в широкому розумінні - це грошова одиниця країни (гривня, рубль, долар і т. ін.); у вузькому розумінні - це грошові одиниці іноземних держав. Національна валютна система – це норма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством.  Рис. Структура національної валютної системи Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС) І. Система «золотого стандарту»: - золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.); - золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Першої світової війни); - золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. до початку Другої світової війни). Переваги: - стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі та зменшує ризики; - жорстке саморегулювання. Недоліки: - відмова від самостійної грошової політики; - залежність від видобутку золота.  Рис. Форми золотого стандарту II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.) Основні принципи: - встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара; - курс долара фіксований відносно золота; - центральні банки підтримують стабільний курс національної валюти відносно долара; - організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР. Ямайська валютна система (створена в 1976 р.) Основні особливості: - заснована на кількох валютах; - відмінено монетний паритет золота; - основний засіб розрахунків - вільно конвертована валюта, а також міжнародні кредитні гроші - СПЗ і резервні позиції МВФ; - вільний плаваючий курс валют визначається попитом і пропозицією; - центральні банки країн не зобов’язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримання фінансового паритету національних валют; - країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий або змішаний). Курс валюти - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Котирування - визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти. Фактори, які зумовлюють коливання курсів валют: - співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках; - співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках. Штучні валюти, запроваджені для міжнародних розрахунків СПЗ – «спеціальні права запозичення» - створена у 1969 р. МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВФ, альтернативний золоту і долару. СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют. Свого головного призначення їй виконати не вдається. Європейська валютна система (1979 р.) запровадила свою валютну одиницю - ЕКЮ, яка виконувала функції: міри вартості (засобу для встановлення курсів валют шляхом прирівнювання до неї курсів національних європейських валют) і засобу платежу в міжнародних розрахунках. З посиленням інтеграційних процесів ЕКЮ поступилася місцем ЄВРО (1999 р. - початок запровадження). Ця валюта покликана виконувати всі функції повноцінних грошей. Конвертованість валюти - здатність національної грошової одиниці обмінюватись на інші валюти. Режими конвертованості Повна конвертованість - можливість вільно здійснювати (без будь-яких обмежень) усі валютні операції фізичним та юридичним особам. Часткова конвертованість - передбачає певні обмеження на обмінні валютні операції, які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції. Зовнішня конвертованість - надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій. Внутрішня конвертованість - надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни. Міграція населення і світовий ринок праці. Сутність і причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили. Міжнародна міграція робочої сили - переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.  Рис.. Причини міжнародної міграції робочої сили Тенденції розвитку ММРС: - поширення міграційних процесів робочої сили практично на всі країни світу;  Рис. Форми міжнародної міграції робочої сили - головний напрям міграції робочої сили: з країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками у найрозвиненіші країни; - активізація міграційних процесів із однієї розвиненої країни в іншу; - посилення міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються; - пожвавлення маятникової міграції між країнами з перехідними економічними системами; - виникнення нової форми міграції робочої сили - міграції науково-технічних кадрів; - посилення тенденції «втеча умів» із країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни; - утворення нових привабливих міграційних центрів на Близькому Сході (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Ізраїль), у Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела), у Південно-Східній Азії (Японія, Гонконг, Тайвань, Сінгапур); - зростання частки «молодої міграції»; - розширення обсягів нелегальної міграції, зумовлене жорсткішою міграційною політикою СІЛА і країн Західної Європи, які прагнуть обмежити приплив іноземної робочої сили. Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство. Сутнісною ознакою сучасного світогосподарського розвитку є глобалізація. Глобалізація (від фр. global - планетарний, всеосяжний) - всеохопний процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв’язків і взаємозалежностей. Поняття «глобалізація» увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дії загальноцивілізаційних законів та закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію. Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності техніко-технологічних, соціально-економічних, політичних, морально-етичних і культурних факторів. Революція в галузі інформаційних технологій, формування трансконтинентальних оптико-волоконних ліній, інтерактивних інформаційних мереж, використання новітніх комунікаційних засобів (супутникового телебачення, комп’ютерів, факс-зв’язків. Інтернету, реактивної авіації, контейнерних перевезень), дигіталізація (використання цифрових методів обробки, зберігання й відтворення інформації) уможливили: - формування глобальної інформаційної інфраструктури та інтеграцію інформаційних ресурсів усіх рівнів, обсягів, масштабів; - безпрецедентне зростання мобільності фінансових, матеріальних, людських та інформаційних ресурсів і об'єднання географічно роздрібненого світу в систему, яка функціонує в режимі реального часу; - уніфікацію та упорядкування міжнародних потоків інформації, створення програмних засобів підтримки глобальних баз даних і забезпечення легкого доступу до них; - формування мережевої логіки взаємовідносин і розвиток «мережевої культури», заснованої на пріоритетності горизонтальних зв'язків як базової структури глобального господарства;  |