Лек.11. Лек. Тема 11. Закономірності розвитку світового господарства Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок
 Скачать 449.15 Kb.
|
|
Тема 11. Закономірності розвитку світового господарства Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок
Сутність, етапи становлення та основні риси світовою господарства. Сучасна структура світового господарства. Світове господарство - внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками. Етапи розвитку світового господарства: I - кінець XIX - початок 20-х років XX ст.; II - друга третина 20-х років - кінець 80-х років XX ст.; III - кінець 80-х - початок 90-х років XX ст. і продовжується нині. Світове господарство характеризується: - зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці; - створенням багатогранної системиміжнародних економічних відносин; - формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.  Міжнародний поділ праці (МПП) - спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.  Рис.. Форми міжнародного поділу праці  Сучасний етап розвитку МПП характеризується: - розвитком спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їхніх структурах виробництва базових галузей); - поглибленням спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації; - інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним переплетінням продажу послуг із виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією; - загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг. Інтернаціоналізація економіки - формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв'язків між країнами завдяки відкритості національних економік  Рис.. Форми інтернаціоналізації економік Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) - процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму. МЕІ має переважно регіональний характер. Форми МЕІ: - торговельна інтеграція (створення зон вільної торгівлі) країн-учасниць; - валютно-фінансова інтеграція (зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угруповання, єдина валютна політика тощо); - створення єдиного економічного простору (усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі).  Рис. Суб’єкти світового господарства Провідну роль у сучасному світовому господарстві відіграють інтернаціональні промислові та банківські корпорації. Міжнародні корпорації (МНК) - концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства. Транснаціональні корпорації (ТНК) - основні суб'єкти світогосподарських зв’язків на сучасному етапі. THK - фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вони зареєстровані, - найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні відділення, філії, підприємства. Транснаціональні банки (ТНЕ) - крупні банки, які виконують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу (спираючись на мережу закордонних підприємств) і контролюють (за державної підтримки) валютні й кредитні операції на світовому ринку. Класифікація країн світового господарства За специфікою господарських систем: - країни з розвиненою ринковою економікою; - країни з ринковою економікою, що розвивається; - країни з перехідними до ринку економіками; - країни з неринковою економікою. За ступенем економічного розвитку: - високорозвинені; - середньо розвинені; - З низьким рівнем розвитку. Крім того, нині виділяють: - нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки; - високодохідні нафтоекспортуючі країни; - найменш розвинені країни. Структура міжнародних організацій та інститутів Спеціалізовані: - АСС - Адміністративний комітет з координації роботи спеціалізованих закладів ООН та Міжнародного агентства з атомної енергії; - UNPC - Комісія ООН з питань народонаселення; - СТС - Комісія ООН з питань діяльності ТНК; - ILO - Міжнародна організація праці та ін. Галузеві економічні об’єднання: - IAEA - Міжнародне агентство з атомної енергії; - ІСАО - Міжнародна організація цивільної авіації; - UNCTAD - Конференція ООН з торгівлі і розвитку; - IMF - Міжнародний валютний фонд; IBRD-Міжнародний банк реконструкції і розвитку та ін. Міжнародні галузеві організації: - OPEC - Організація країн-експортерів нафти; - GATT - Генеральна угода з тарифів і торгівлі; - EBRD - Європейський банк реконструкції і розвитку; -EUROATOM-Європейське товариство з атомної енергії та ін. Міжнародні об’єднання підприємців: - IRU - Міжнародний союз автомобільного транспорту; - IUMI - Міжнародний союз морського страхування; - SITA - Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку і т. ін. Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - економічні відносини в системі світового господарства.  Рис. Форми міжнародних економічних відносин Проблемам світової торгівлі, міжнародних валютно-фінансових відносин та міграції робочої сили присвячені наступні параграфи. Зараз же ми ретельніше розглянемо дві форми МЕВ: міжнародний рух капіталів і науково-технічне співробітництво. Міжнародний рух капіталів (МРЕ) - переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку. Форми міжнародного руху капіталів
 Рис. Форми вивозу капіталів Прямі інвестиції надають право управлінського контролю за об’єктом, у який інвестовано капітал. Портфельні інвестиції здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право власності або контролю над ними. Сек’юритизація - зростання ролі цінних паперів у залученні та розміщенні засобів комерційними банками, кінцевими кредиторами та позичальниками, як інструменту регулювання руху позичкового капіталу. Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується трансформаційними зрушеннями в системі міжнародних економічних відносин.  Рис. Функції міжнародного ринку капіталу Фактори, що зумовлюють трансформації системі МЕВ: - поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінансовій сферах; - швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інформаційного суспільства; - зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав; - економічні, науково-технічні й технологічні зрушення, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації; - зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у системі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства. Концепції трансформації міжнародних економічних відносин: - концепція нового міжнародного економічного порядку (НМЕП, 1974 р.), висунута країнами, що розвиваються, і спрямована на протидію пануванню ТНК у системі МЕВ; - концепція міжнародної економічної безпеки (МЕБ, середина 80-х років XX ст.). Світова торгівля: сутність та структура. Всесвітній ринок товарів і послуг. Торговельна політика, її види та інструменти. Теорія порівняльних витрат. Торговельний і платіжний баланс. Міжнародні кредитні відносини і механізм їх регулювання. Світова торгівля - форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації певних країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами. Світовий ринок - розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП. Теорії зовнішньої торгівлі Теорії зовнішньої торгівлі покликані відповісти на запитання: що лежить в основі МПП? що визначає ефективність міжнародної спеціалізації для окремих країн? Чим керуються фірми у своїй поведінці стосовно включення їх у міжнародний обмін? Історично першою є теорія зовнішньої торгівлі - меркантилізм (XVI-XVII ст.). Ця теорія виходила з того, що багатство нації визначається обсягом золота. Тому завдання національних держав - продавати більше, купувати менше, сприяючи таким чином переміщенню золота, яке виконувало функцію світових грошей, з одних держав у інші. Таблиця Порівняльна характеристика національного та світового ринків
Меркантилісти розглядали міжнародну торгівлю як гру з нульовою сумою, в якій виграш країни неминуче означає програш її торговельного партнера. Вони підкреслювали необхідність реалізації такої зовнішньоекономічної політики, яка б сприяла досягненню позитивного сальдо торговельного балансу. Теорії зовнішньої торгівлі Теорія абсолютних переваг Л.Сміта: добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в тому числі й міжнародного. Кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має абсолютні переваги, тобто виробництво товарів, які певній країні обходяться дешевше, повинне орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх (експорт) за кордон. Теорія відносних переваг Д. Рікардо: кожна країна використовує свій капітал і працю у тих галузях, які забезпечують їй найбільші вигоди. Суть концепції Рікардо: наявність абсолютної переваги у національному виробництві того чи іншого товару не є необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі; міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Порівняльні переваги виникають там, де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці. Неокласичні теорії світової торгівлі. Теорія Хекшера - Оліна - Самуельсона є сучасною модифікацією теорії відносних переваг і відома як теорія співвідношення факторів виробництва. Шведські економісти Білі Хекшер та Берклі Олів теоретично обґрунтували необхідність та спрямованість зовнішньоторговельних відносин, а америк. вчений Пол Самуельсон визначив математичні умови, за яких реалізується теорія Хекшера - Оліна. Пов’язують теорію порівняльних переваг із теорією цін на фактори виробництва. Країни продають (експортують) товари інтенсивного використання відносно надлишкових факторів та ввозять (імпортують) продукти інтенсивного використання відносно дефіцитних для них факторів. У результаті відбувається вирівнювання цін на фактори виробництва, втрачаються відносні переваги, вирівнюються умови розвитку. Парадокс Леонтьєва. Американський економіст Василь Леонтьєв, досліджуючи структуру експорту та імпорту США у 1947 р., виявив закономірність, яка відома під назвою парадокс Леонтьєва. Парадокс полягає у тому, що США експортували переважно трудомісткі товари, а імпортували – капіталомісткі, при цьому одна людино-година американської праці еквівалентна трьом людино-годинам іноземної праці. Отже, США мають надлишок праці високої кваліфікації, що й зумовлює таку структуру експорту. Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлера ґрунтується на дослідженні технологічних змінних, що визначають поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів. Він стверджує, що країни експортують продукцію найпередовішого технологічного виробництва, сприяючи тим самим поширенню у світі новітніх технологій. Відтак розрив між технологічними рівнями зникає, експорт скорочується, структура зовнішньої торгівлі змінюється. Теорія життєвого циклу товару (ЖЦТ) Раймонда Варнона виходить з того, що всі товари проходять свій життєвий цикл. Ця теорія розглядає взаємозв’язок між життєвим циклом типового нового товару та міжнародною торгівлею за такою схемою: I етап - поява нового продукту на ринку; II етап - зрілість продукту; III етап - випуск стандартизованого продукту. У міжнародному плані виробництво цих товарів переміщується залежно від етапу циклу. Концепції незалежності, взаємозалежності і залежності. У випадку незалежності країна втрачає можливість споживати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не прагнуть до повної економічної незалежності, головне для них - уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицією. Взаємозалежність - це розвиток торговельних зв’язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва. Залежність проявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зумовленої залежністю від однієї країни як споживача чи постачальника. Шляхи обмеження залежності: - вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок; - диверсифікація експорту шляхом розвитку нетрадиційних виробництв. Дві протилежні доктрини у галузі міжнародного обміну: - свободи торгівлі (фрітредерства); - протекціонізму (захисту інтересів національного виробника). Аргументи на користь фрітредерства: - забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окремим країнам, так і країнам - учасницям зовнішньоторговельних відносин; - активізація розвитку конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях; - розширення ринку; - зменшення ризику дефіциту; - формування високих стандартів життя; - демократизація господарського життя. Аргументи на користь протекціонізму: - забезпечення певних гарантій щодо належної економічної державної безпеки; - опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення; - забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів умежах національної економіки. Доцільність використання різних доктрин зовнішньої торгівлі Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необхідності. Це політика короткострокового періоду. Фрітредерство – довгострокова політика. Обмежена зовнішньоторговельна політика більш бажана, ніж відсутність будь-якої зовнішньої торгівлі. Головні елементи зовнішньої торгівлі - експорт і імпорт. Експорт (Е) - продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту. Імпорт (2) - купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг. Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот, Реекспорт - придбання в іншій країні товарів не для власного використання, а для перепродажу третій країні. Реімпорт - придбання реекспортного товару країною-споживачем. |