шпора з регіон. Фактори регіональної економіки та розміщення продуктивних сил
 Скачать 440 Kb.
|
Фактори розміщення розуміють сукупність аргументів (причин), що зумовлюють вибір місця для окремих п-в, їх груп і галузей. Усі фактори РПС можуть бути представлені такими основними укрупненими групами: природно-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-економічні та техніко-економічні. 1)Природно-географічні ф.: характеристика природно-кліматичних умов та економічна оцінка природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал-сукупність усіх природних засобів, запасів, джерел, які є і можуть бути мобілізовані, використанні для досягнення певної мети. Природно-ресурсний потенціал - важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу. Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів вони поділяються на: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали. В перспективі для посилення позитивного впливу цієї групи факторів на РПС необхідно сформувати високоефективну систему водо-, земле- та лісокористування. 2)Геополітичні ф.: географічне положення території; конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників у системі світового господарства; модель інтеграції в світовий ек-й простір. Дія геополітичних факторів забезпечує інтеграцію п/с країни чи певного регіону в стр-ру світового ек простору і міжнародного поділу праці на основі розвитку різних форм зовнішньоек-х звязків. При цьому визначальну роль відіграють певні конкурентні переваги держави в світогосподарській сфері, які залежать від рівня ефективності використання природно-ресурсного потенціалу, стр-ри економіки, курсу зовнішньоек-ї політики. В суч сис-мі світового госп-ва зовнішньоек звязки нац-х економік охоплюють ширший, ніж раніше спектр взаємодій: торговельний обмін переріс у науково-технологічне та інвестиційне співробітництво. Склалася нова виробничо-інвестиційна модель, в якій важливе місце посідає не тільки зовнішня торгівля, а й співробітництво по всіх ланках виробничо-технічного прогресу з винесенням частини з них за національні межі. 3)Демоекономічні ф.: загальна чисельність нас-ня, його стр-ра, режим відтворення та територіальні особливості розміщення; чисельність трудових ресурсів, їх терит особл-ті розм; чисельність трудових ресурсів, їх територ-галузевий розподіл та якісні хар-ки; чисельність роб сили, основні форми її зайнятості, рівень зареєстрованого і прихованого безробіття; мобільність роб сили та форми її ек руху. Комплексний аналіз демоек факторів дозволяє оцінити рівень трудозабезпеченості певних територій, а відтак і можливостей розміщення нових виробництв чи доцільності скорочення діючих у звязку з погіршенням екологічної ситуації, низькою рентабельністю, необхідністю реструктуризації господ комплексу тощо. Ці фактори чинять вагомий вплив на розміщ трудо- та наукомістких галузей промисловості, а також тих галузей, які потребують роб сили певного проф-кваліфікац складу. 4)Соц-ек ф.: рівень ровитку соц інфрастр-ри, що задовольняє потреби нас-ня в освіті, охороні здоровя, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; стан навк сер і природоохоронну діяльність; санітарно-гігієнічні умови праці. З розвитком п/с актуальність соц-ек факторів постійно зростає. Є необхідність створення потужного інфраструктурного потенціалу всієї соц сфери та вирішення питань щодо задоволення відповідних соц потреб населення. Важливо досягти внутрирегіональної збалансованості в ек-му і соц-му розвитку, і в першу чергу на рівні міських і сільських поселень. Великі міста і промислові центри мають розвиватися на основі модернізації, реконструкції та екологізації в-ва, прискореного розвитку соц інфраструктури, рац-го викор міських територій. За суч ек ситуації, крім традиційних ціелй, соціально-ек фактори розміщення і розвитку п/с повинні забезпечити: зменшеня масштабів бідності та посилення соціального захисту населення, розширення продуктивної зайнятості нас-ня і скорочення безробіття, сприяння соціальній інтеграції. 5)Техніко-ек ф.: основні напрями НТП та конкретні форми впровадження його результатів у практику господарювання, форми суспільної організації в-ва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення п/с на основі зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості в-ва, встановлення раціональних міжгалузевих та внутрігалузевих звязків, забезпечення ефективного використання усіх видів ресурсів.
Сучасний розвиток наукомісткого машинобудування, особливо електроніки, радіотехніки, космічної техніки базується на використанні кольорових металів. Україна – імпортер кольорових металів. Алюм. промисл. представлена Запорізьким алюмін.комбінатом. Миколаївським глиноземним заводом. Алюміній має значне поширення. Він застосовується в усіх галузях народного. Основною алюмінієвою рудою, на якій базується майже вся світова алюмінієва промисловість, є боксити. У Дніпропетровській обл. (Малишівське і Вовчанське родовища) Головними родовищами калійно-магнієвих солей на Україні є Стебниківське і Калушське у Прикарпатті та сполук магнію — Сивашське в Криму. В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелю, але всі вони дрібні за величиною запасів. Найбільшими з них, які мають промислове значення, є Побузьке і Придніпровське. Найбільші родовища титанових руд знаходяться в Житомирській (Іршанське і Стремигородське) і Дніпропетровській (Самотканське). Основні родовища хромітів на Україні відкриті в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони ще не експлуатуються. Потреба України в хромі задовольняється його імпортом з Уралу та Казахстану. Руди цирконію в Україні відкриті в Самотканському родовищі титанових руд, вони є також в Приазов'ї. В Україні є значні запаси ртуті. Основне її родовище — Микитівське, яке розташоване в межах м. Горлівки. Родовища ртуті є також в Закарпатті та Криму. Родовища з промисловими запасами молібдену, свинцю і цинку в Україні відсутні, а підвищені концентрації ванадію є тільки в Керченських залізних рудах, які можуть бути основною сировиною для його отримання. В Дніпропетровській, Кіровоградській, Донецькій і Закарпатській областях відкриті родовища золота і ведеться підготовка до їх експлуатації. Комплекс підприємств кольорової металургії в Україні здійснює видобуток, збагачення і металургійну переробку руд кольорових і рідкісних металів. До його складу входить виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено переважно двома основними факторами--сировинним і енергетичним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій. У розміщенні підприємств кольорової металургії в Україні виділяються два основних райони: Донецький і Придніпровський. Ще однією важливою умовою раціонального розміщення є наявність споживача металу. Досить велику частку металу споживає машинобудування. Кольорова металургія України залишається досить потужним промисловим утворенням. За даними статистики, у галузі налічується більше 70 підприємств різної форми власності, на яких працює більше 50 тис. чоловік. В останні роки, завдяки позитивній кон'юнктурі світового ринку кольорових металів, стан в галузі дещо стабілізувався. Майже 80% продукції підприємств кольорової металургії йде на експорт через невисоке внутрішнє споживання. Однак з кожним роком ситуація щодо розвитку внутрішнього споживання поступово поліпшується. Найбільш значущими в експорті кольорових металів з України є алюмінієва й мідна групи(90,1%),79,5% валютних надходжень від експорту даної продукції. Об'єм імпортованої кольорової металопродукції виріс майже на 9,26%, а валютні витрати – на 43,3%.
Торгівля-це галузь економіки,що реалізує товари шляхом купівлі продажу. Вона поєднує виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів. Внутрішня торгівля відноситься до форм власного об’єднання підприємств таких видів державні,приватні,колективні,сімейні та індивідуальні. Внутрішня торгівля поділяється на такі види: роздрібна, оптова та ресторанне господарство. Форми роздрібної торгівлі можуть бути: магазинна; позамагазинна;мережева;дистанційна. Оптова торгівля здійснюється через: магазин „кеш енд кері”;складські приміщення;аукціони;оптові ярмарки;оптові ринки; за допомогою засобів дистанційного зв’язку. За типами об’єкти торгівлі ресторанного господарства поділяються на: фабрики-кухні, ресторани,барии, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, відкриті літні майданчики Функції торгівлі: 1.Доведення товарів виробництва промисловості та с/г безпосередньо до споживання. 2.Закупівля товарів у виробництві 3.Надання товарній масі відповідної форми 4.Доведення товарів через посередницькі установи безпосередньо до споживання 5.Зміна форм власності з товарної на грошову 6.Надання торгових послуг населенню Фактори,що впливають на розміщення об’єктів внутрішньої торгівлі: матеріальний стан торгівлі демографічні показники купівельна спроможність громадян співвідношення промислового і аграрного виробництва умови самозабезпечення споживчими товарами населення
Причорноморський соціально-економічний район займає південну частину України. До складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області, площа – 113 тис.км2 (18,7% плУ), населення – 6,8 млн. осіб (14,3 % населУ). Вигідність ЕГП району визначають:приморське положення щодо Чорного й Азовських морів. Адже найпотужніші транспортно-розподільчі комплекси(порти,термінали), об’єкти інфраструктури,найпопулярніші рекреаційні зони, найактивніші регіони зовнішньоекономічної діяльності тяжіють до морських узбереж, приморське положення, завдяки якому Україна має вихід до багатьох світових ринків Рівень економічного і соціального розвитку Причорноморського району оцінюється,як середній. Тут виробляється валової продукції та національного доходу на душу населення стільки,як і в середньому по Україні. У районі сконцентровано16% основних виробничих і 15% невиробничих фондів України. На район припадає 30 % виробництва ковальсько-пресового устаткування, 45,9 % консервів, 20 % хімічних добрив України. Тут сконцентровано до 90% українського виробництва вин. Основу господарського комплексу становлять АПК, рекреаційний, машинобудівний комплекси, паливна, хімічна, будівельна промисловість, електроенергетика. Ключовим в районі є машинобудівний комплекс. Його профіль становить випуск велико- і малотонажних суден, потужних земснарядів, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, устаткування для харчової промисловості, важких кранів, будівельно-шляхових машин, телевізорів і електротехніки, поліграфічних машин. На основі ропи із Сиваша, солоних озер на заході Криму та довізної сировини (нафта, сірчаний колчедан, апатит, ільменіт), розвивається хімічна промисловість. Серед основних підприємств хімічної промисловості слід назвати бромне виробництво у Красноперекопську, хімкомбінат у м. Саки, суперфосфатний, азотнотуковий, хіміко-фармацевтичний, лакофарбовий заводи в Одесі. Металургійний комплекс представлений в районі первинною сировинною ланкою. Ведеться видобуток у Керченському залізорудному басейні Камиш-Бурунським залізорудним комбінатом, для збагачення сировина відправляється у Маріуполь. В Миколаєві працює глиноземний завод, що дає сировину для потреб Запорізького алюмінієвого комбінату. ПЕК. На місцевих гідроресурсах працює Каховська ГЕС на Дніпрі. Основна частка електроенергії виробляється на ТЕС і ТЕЦ (Сімферопольська, Камиш-Бурунська, Севастопольська, Одеська. Миколаївська, Херсонська). Працює Южноукраїнська АЕС. Паливна промисловість має значні перспективи у зв'язку з ростом видобутку нафти та газу у Причорномор'ї, початком функціонування нафтопроводу Одеса - Броди та Одеським нафтотерміналом. Серед негативних рис ЕГП виділимо досить далеке розташування від західних кордонів України і соціально-економічних районів, що тут розташовані. Проблеми 1.Природокористування,що пов’язані з недостатньо ефективним використанням природних умов і ресурсів. 2.Соціальні проблеми,що пов’язані з підвищенням реальних доходів населення. 3.Проблема кримсько-татарської частини населення АРК,пов ’язана з відсутністю чіткої осмисленої політики щодо реінтеграції кримських татар. 4.Проблема формування морегосподарського комплексу. 5.Енергетична проблема. 6.Проблема використання ресурсів Чорного моря. 7.Проблема забезпечення населення району прісною водою. 8.Проблема рекреаційного комплексу. 9.Проблеми Сивашу. 5.Соціально-економічне районування: мета, завдання, функції, види. Соціально-економічне районування – науково обгрунтований поділ країни на соціально-економічні райони для кращої територіальної організації виробництва та підвищення соціальних умов життя населення. Соціально-економічний район – територія з відносно цілісною організацією економічного і соціального життя, що характеризується цілісністю та комплексністю розвитку природно-територіальних і соціально-економічних утворень. Функції 1.політична – сприяти укріпленню стійкості держави 2. господарсько-соціальна – створювати найкращі умови для формування в країні раціональних територіальних пропорцій і розвинених ефективних регіональних комплексів господарства. 3.організаційна – забезпечувати керованість територіями Рівні соціально-економічного районування: мікрорайонування, мезорайонування, мікрорайонування. Види соціально - економічного районування: загальне (або інтегральне) та галузеве. Інтегральне районування здійснюється на двох рівнях: – макрорівень; – мезорівень; Галузеве економічне районування поділяє територію країни на окремі райони, виходячи з однієї певної ознаки – однієї галузі виробництва. Галузевий район – це територія з підвищеною концентрацією виробництва, продукції чи послуг відповідної галузі, що характеризуються специфічними місцевими умовами, їх структурою, проблемами і перспективами розвитку, його територіальною організацією і положенням в системі міжгалузевого господарського комплексу. Галузеве районування є обов’язковою аналітичною передумовою встановлення меж інтегральних районів.
Територіальна структура рекреаційного комплексу України складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють рекреаційні пункти. Курорт--населений пункт з кількома рекреаційними пунктами. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій сконцентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази тощо (наприклад, в Одесі - курорти Аркадія, Великий Фонтан, Чорноморка). В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення. У країні є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік з 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму(Київській – 38,Черкаській - 17, Чернігівській - 33) . Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати. На узбережжях Чорного й Азовського морів є чималі запаси рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати курортне господарство. Курорт Аркадія розташований в одному з мальовничих куточків Одеси. До нього входить уся приморська територія від Відради до Аркадії. Основними лікувальними факторами курорту є клімат, таласотерапія та мінеральні води. Природа Карпат завжди вабила людей, проте це не єдина причина створення тут курортного господарства. Напрочуд корисні вуглекислі води верхів'їв Чорного Черемошу та інші мінеральні води. Є родовища торфових лікувальних грязей. Україна має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, таких як підвищення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірність його використання, тобто сезонність, тощо. Нерозв'язаною залишається проблема територіальності розміщення рекреаційного господарства та рекреаційного природокористування. |