БХ Тема 26. Тема 26. Класифікація та властивості гормонів. Механізми дії гормонів білковопептидної природи. Актуальність теми
Скачать 36.37 Kb.
|
Тема №26. Класифікація та властивості гормонів. Механізми дії гормонів білково-пептидної природи. Актуальність теми Вивчення молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів необхідне студентам для розуміння ролі ендокринної системи у регуляції реалізації впливу гормонів на активність внутрішньоклітинних систем дозволяє пояснити причини, які лежать в основі патологічних станів, викликаних розладами у функціонуванні ендокринних залоз та клітин-мішеней, а також формує у студентів підходи до корекції фармпрепаратами гіпо- або гіперфункцій залоз внутрішньої секреції. Також важливими є знання щодо біохімії гормонів підшлункової залози - інсуліну і глюкагону. Це пов’язано у першу чергу з високою частотою ендокринних захворювань підшлункової залози і з необхідністю пошуку новітніх методик їх діагностики та лікування. Мета заняття:
Конкретні завдання:
Теоретичні питання
Практична роботаДослід 1. Біуретова реакція (на прикладі інсуліну) Принцип методу. За хімічною природою інсулін – простий білок, який у лужному середовищі реагує з купруму сульфатом, при цьому утворюються сполуки, забарвлені у фіолетовий колір. Хід роботи. До 10 крапель інсуліну додають 5 крапель 10 % розчину NaOH і краплю розчину CuSO4. Рідина забарвлюється у фіолетовий колір. Зробити висновок. Дослід 2. Реакція Фоля(на прикладі інсуліну) Принцип методу. Сірковмісні амінокислоти, особливо цистеїн і цистин, при кип’ятінні з лугом втрачають сірку, яка відщеплюється у вигляді сірководню. Сірководень, взаємодіючи з лугом, утворює сульфіди, які можна виявити при додаванні плюмбуму ацетату (реактиву Фоля). Сульфіди утворюють з ним коричневий або чорний осад плюмбуму сульфіду. Хід роботи. До 5 крапель інсуліну додають 5 крапель реактиву Фоля і кип’ятять. Через 1 – 2 хвилини після відстоювання утворюється бурий або чорний осад сульфіду свинцю. Зробити висновок. Дослід 3. Якісні реакції на адреналін Реакції виявлення адреналіну базуються на його здатності легко окиснюватися з утворенням забарвлених продуктів. Адреналін дає слабколужну реакцію, легко окиснюється на повітрі з утворенням адренохрому, внаслідок чого розчин забарвлюється в червоний колір. При взаємодії з нітритом натрію спостерігається жовтогаряче забарвлення, з діазореактивом - червоне і з хлорним залізом - зелене. 3.1 Реакція з хлорним залізом Принцип методу: Адреналін легко окиснюється на повітрі з утворенням адренохрому, який дає смарагдово-зелене забарвлення із феруму хлоридом. Хід роботи: у пробірку вносять 10 крапель дослідного розчину, який містить адреналін, і додають 1 краплю хлорного заліза. Спостерігають зелене забарвлення за наявності пірокатехіну в молекулі адреналіну. Якщо додати аміак, спостерігається зміна забарвлення на червоне, а потім – коричневе. 3.2. Флуоресценція продуктів окиснення адреналіну Принцип методу: адреналін, окиснюючись киснем повітря, при додаванні лугу дає флуоресціюючі продукти. Хід роботи: до 10 крапель води додають 6 крапель їдкого натру та 6 крапель адреналіну. Помістивши пробірку перед увімкнутим флуороскопом, спостерігають зелену флуоресценцію продуктів окиснення адреналіну. Зробити висновок. Значення для фармації та клініки. За умов норми концентрація адреналіну в плазмі крові становить 112 – 658 пг/мл; норадреналіну — менше 10 пг/мл. Підвищується екскреція адреналіну при артеріальній гіпертензії, феохромоцитомі, в гострий період інфаркту міокарда, нападах стенокардії, інфекційних захворюваннях. Знижений вміст адреналіну спостерігають при колагенозах, гострих лейкозах, ураженні гіпоталамуса, міастенії, синдромі Іценка-Кушінга тощо. Паління, фізичне навантаження, емоційний стрес викликають екскрецію катехоламінів із сечею. Збільшення екскреції катехоламінів спостерігають при гепатитних цирозах печінки, загостренні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки. Порушення екскреції спостерігають в патогенезі уремії. Література Основна:
Додаткова: 1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина,1990. – 542 с. 2. Строев Е.А., Биологическая химия.М.:Высшая школа,1986. – 479с. |