Тема 3,4,5,6,7. Тема Час як ресурс Нормування управлінської праці

• Название: Тема Час як ресурс Нормування управлінської праці
• Анкор: Тема 3,4,5,6,7.doc
• Дата: 07.08.2018
• Размер: 0.66 Mb.
• Имя файла: Тема 3,4,5,6,7.doc
• Тип: Документы; #22602
• страница: 1 из 7

Тема 3. Час як ресурс

Нормування управлінської праці

Серед заходів, спрямованих на раціоналізацію управлінської праці, особливе місце займає його нормування.

Нормування праці - це встановлення міри витрат праці на виконання визначеного обсягу робіт у даних організаційно-технічних умовах.

Задачею нормування праці є визначення трудомісткості робіт і необхідної для їхнього виконання чисельності працівників.

Без обґрунтованих норм неможлива раціоналізація процесів розподілу і кооперації праці, розробка прогресивних технологій, удосконалення методів роботи апарату управління.

Відсутність твердих нормативів на виконання окремих видів робіт веде до того, що одні виконавці не мають нормального навантаження протягом робочого дня, а інші, навпаки, перевантажені. Це породжує конфліктні ситуації, веде до нераціонального використання знань і досвіду працівників апарату управління.

Особливості управлінської праці помітно звужують можливості впровадження в практику роботи норм і нормативів. Однак зміни у функціях керівництва, викликані переходом до ринкової економіки, свідчать про те, що значна частина управлінських робіт підлягає нормуванню.

До нормування управлінської праці пред'являються наступні вимоги:

• 
  встановлення науково обґрунтованої системи нормування праці;
  
• 
  розширення сфери застосування нормування праці;
  
• 
  удосконалення норм і нормативів на основі досягнень наукової організації праці;
  
• 
  зниження витрат праці на розробку нормативних матеріалів.
  

Для нормування управлінської праці застосовують наступні методи:

а) розрахункові (аналітичні)

За їх допомогою аналізується використання робочого часу висококваліфікованими фахівцями. Зміст їхньої праці можна прийняти як еталонний, а структуру їхнього робочого дня вважати нормативом;

б) дослідницькі

Вони допомагають визначити трудомісткість конкретних видів робіт з урахуванням спеціалізації організації і змісту праці. За допомогою фотографії і хронометражу вивчаються усі види робіт, їх структура і витрати робочого часу. Після цього визначаються усереднені показники, які є нормативами.

Розробка науково обґрунтованих норм управлінської праці дозволяє:

• 
  більш об’активно оцінити працю кожного працівника апарату управління;
  
• 
  ефективніше використовувати матеріальні стимули;
  
• 
  раціоналізувати процеси розподілу і кооперації праці;
  
• 
  розробляти прогресивні технології;
  
• 
  удосконалювати методи роботи апарату управління.
  

Підхід до нормування окремих видів робіт повинен бути диференційованим.

З урахуванням специфіки праці менеджера можна виділити такі види норм:

1. 
   норми керованості (кількість працівників, якими найбільш ефективно може управляти начальник) – для керівників (закон 7 плюс - 2 мінус, тобто в середньому 7 чоловік);
   
2. 
   укрупнені нормативи чисельності (типові структури апарату управління), тобто чисельність працівників, необхідна для повного і якісного виконання робіт у визначених організаційно-технічних умовах – для фахівців;
   
3. 
   нормативи часу й обслуговування (визначаються у залежності від трудомісткості робіт) – для технічних виконавців.
   

Нормативи чисельності і норми керованості можуть розроблятися для широкого кола керівників усіх рангів. За допомогою перших визначається загальна чисельність працівників по функції управління, а за допомогою норм керованості можна здійснити оптимальне розставлення працівників.

Виділяють наступні методи нормування управлінських робіт:

• 
  метод аналогів (найбільш розповсюджений): встановлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями;
  
• 
  методи прямого нормування: використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт;
  
• 
  методи непрямого нормування: враховують вплив різних факторів на навантаження службовців.
  

За допомогою цих методів встановлюють укрупнені нормативи чисельності різних категорій працівників.
Облік та аналіз робочого часу менеджера
Уважне спостереження за роботою менеджера дозволяє погодитися із ствердженням С.Н. Паркінсона про те, що для марної витрати часу границь практично немає. Нестача часу не дозволяє успішно справлятися з покладеними обов'язками, приводить до перенапруженості в процесі роботи. Слова "у нас немає часу", часто повторювані деякими менеджерами, є яскравим показником недостатнього уміння управління своїм робочим часом і недостатньо ефективної організації праці. Дослідження показують, що у зв'язку з невмінням правильно розподіляти час корисна зайнятість менеджерів не перевищує 70-80%.

Незадоволеність нестачею часу повинна змусити менеджера періодично проводити аналіз його використання.

Для вивчення використання робочого часу менеджера необхідно проаналізувати наступні моменти:

• 
  чи дозволяє собі менеджер витрачати час на інших?
  
• 
  чи витрачає менеджер час на дрібні неважливі справи?
  
• 
  чи дозволяє собі менеджер віднімати час на емоції?
  
• 
  чи вміє менеджер досить добре планувати і чи не створює собі роботу, що потребує додаткових витрат часу?
  
• 
  чи робить менеджер те, що могли б виконувати інші?
  
• 
  чи досягає менеджер мети у встановлений ним термін?
  

Для аналізу змісту роботи менеджера необхідно здійснювати класифікацію робіт, що ним виконуються.

Класифікація видів робіт для аналізу змісту роботи менеджера:

1. 
   За змістом:
   

• 
  комплексні;
  
• 
  економічні;
  
• 
  технічні та ін.
  

2. За характером спонукальних причин:

• 
  за власною ініціативою;
  
• 
  з ініціативи підлеглих;
  
• 
  з ініціативи зверху (у залежності від рівня управління).
  

3. За періодом, що охоплює управлінську діяльність:

• 
  короткострокові;
  
• 
  середньострокові;
  
• 
  довгострокові.
  

4. За характером виконуваної діяльності:

• 
  збори, наради;
  
• 
  прийом відвідувачів;
  
• 
  обхід та ін.
  

Резерви часу менеджера є обмеженими, тому виникає питання про його раціональне використання, економію. Від цього багато в чому залежить успіх будь-якого працівника. Щоб справитися з такою задачею, необхідно точно знати, на що час витрачається, на що його треба витрачати і робити все якнайшвидше.

Основні принципи техніки ведення обліку часу менеджера полягають у наступному:

• 
  ретельний облік усіх витрат часу - перевірка твердості рішення раціонально організувати свій час;
  
• 
  викриття простоїв, повільності - основа обґрунтованих реальних планів майбутніх справ;
  
• 
  перш ніж змінити способи роботи, необхідно їх ретельно вивчити;
  
• 
  навчитися планувати час - дійсна трудова перемога.
  

Як свідчить практика успішних менеджерів різних рівнів, досить раз у квартал протягом 7-10 днів робити ревізію своєї діяльності з погляду витрат часу. Однак сам по собі облік нічого не дасть. Потрібен систематичний аналіз, який повинен враховувати, з одного боку, чи дійсно виконувана робота відповідає посаді, знанням, кваліфікації, а з іншого боку, чи не суперечать витрати часу на виконувані роботи розумним, раціональним підходам до використання часу.

Для практики аналізу використання робочого часу і пошуку резервів організації своєї управлінської діяльності, корисно ознайомитися з результатами досліджень, у ході яких менеджерам 15 країн було запропоновано 145 факторів непродуктивних витрат часу. Менеджерам необхідно було виділити 15 універсальних факторів непродуктивних витрат часу.

На основі проведених досліджень був складений наступний перелік:

• 
  перерви в роботі в результаті телефонних дзвоників;
  
• 
  випадкові відвідувачі;
  
• 
  наради (заплановані і непередбачені);
  
• 
  кризові ситуації;
  
• 
  відсутність цілей, пріоритетів і граничних термінів виконання;
  
• 
  накопичення справ і особиста дезорганізація;
  
• 
  неефективне делегування прав і повноважень, рутинна робота, зайва деталізація питань;
  
• 
  спроба братися відразу за всі і нереальні тимчасові оцінки;
  
• 
  відсутність достовірної інформації, "плутані" інструкції;
  
• 
  невідповідна, неточна і застаріла інформація;
  
• 
  нерішучість і відтягування прийняття рішень;
  
• 
  нечітке представлення про сфери відповідальності і повноваження;
  
• 
  нездатність сказати "ні";
  
• 
  невміння доводити задачі до кінця;
  
• 
  відсутність самодисципліни.
  

Для удосконалення організації управлінської праці необхідно проводити аналіз витрат робочого часу за допомогою (вибір методу залежить від задач і їх масштабів):

1. 
   порівняння фактичних витрат часу по кожному виду робіт з нормативами (проте на багато управлінських робіт нормативи відсутні, тому доцільно застосовувати інші методи);
   
2. 
   методу порівняння фактичних витрат часу даного менеджера із середніми витратами часу інших менеджерів того ж рівня;
   
3. 
   хронометражу - спостереження і вимірювання витрат робочого часу на здійснення окремих елементів операції, що повторюється, або її загалом для аналізу прийомів праці, розробки нормативів або визначення причин відхилення від норм. Психологічно він неприємний для працівника, але грає дуже важливу роль в справі наукової організації праці, зокрема, управлінської. Хронометраж використовується, якщо операції дуже короткочасні (наприклад, конвертування); необхідно вивчити окремі їх елементи, що повторюються, важливі в даний момент; врахувати усі витрати часу на операцію. Він може бути:
   

• 
  безперервним;
  
• 
  вибірковим (для окремих елементів операцій);
  
• 
  цикловим (застосовується при спостереженні за найкоротшими елементами шляхом об'єднання їх в групи у різних комбінаціях).
  

При підготовці до хронометражу операцію, що досліджується, поділяють на елементи - комплекси прийомів, дії, рухи і встановлюють їх межі, що визначаються фіксажними точками - різко вираженими моментами початку і закінчення, визначають необхідну кількість спостережень. Спостереження фіксуються на спеціальному спостережливому листі. Потім дані обробляються, виключаються дефектні виміри і визначається середня тривалість кожного елементу операції.

Безпосереднім об'єктом хронометражу є оперативний або підготовчо-заключний час на машинно-ручних роботах. У результаті можна зробити розрахунок середньої тривалості тієї або іншої операції (Тср.оп.) за формулою:



Знання середньої тривалості операції і її окремих елементів допомагає удосконалити її структуру, оптимізувати витрати часу.

4. 
   методу спрощених спостережень (передбачає використання звичайного годинника);
   
5. 
   фотографії робочого часу (ФРЧ) застосовується для встановлення структури його витрат протягом робочого дня менеджера (використовується, якщо відхилення витрат часу від середньої величини перевищують 10% і треба з'ясовувати їх причини).
   

Якщо при хронометражі об'єктом вивчення є елементи оперативного часу на конкретний вид роботи, то при ФРВ фіксуються витрати часу на усі види робіт і перерв, що спостерігалися протягом певного терміну.

Фотографія робочого часу (індивідуальна і групова; суцільна і вибіркова) доцільна при обстеженні великої групи виконавців, що здійснюють ідентичні роботи, з охопленням їх усіх або більшої частини, як правило, протягом 10 - 15 днів по 5 днів у кожній декаді місяця в періоди з найбільш типовим складом робіт.

Основними документами при цьому є карта фотографій, що містить назву підрозділу, дату, відомості про тих, що спостерігаються, характеристики робочого місця і обладнання і лист спостереження, який відображає час початку і закінчення окремих операцій, їх тривалість, поєднання, результати, примітки, з яким працівника знайомлять.

Внаслідок цієї роботи складаються дві таблиці, в одній з яких відображаються витрати часу в хвилинах на кожний вид робіт і

терміни їх проведення; у другій - втрати часу, їх причини, період, коли вони мали місце. На їх основі проводиться аналіз, у межах якого визначаються величина і питома вага корисних витрат; втрат часу, що залежать і що не залежать від виконавців; кількість часу, необхідного для виконання певних операцій (творчих, логічних, допоміжних). Різновиди фотографії:

• 
  метод моментних спостережень: фіксуються не витрати часу, а дані про те, чим працівник займався у певні випадково вибрані моменти. При цьому розрізнюють індивідуальні, групові і маршрутні спостереження (за об'єктом, що рухається по певному маршруту, або за декількома об'єктами, розташованими далеко один від одного). Метод моментних спостережень забезпечує високу точність результатів при відносно невеликих витратах часу і коштів, але його використання вимагає високої кваліфікації, тому частіше він застосовується керівником в порядку контролю при обході робочих місць підлеглих;
  
• 
  самофотографія (основою якою є карта самофотографії). Карта самофотографії містить наступні відомості: прізвище, ім'я і по батькові працівника, посада, стаж роботи за спеціальністю, зокрема, на даному підприємстві, перелік елементів витрат робочого часу, витрати часу по днях тижня (дві графи - кількість спостережень у день і сумарні витрати), анкету з побажаннями.
  

Витрати робочого часу, отримані в результаті самофотографії, підраховуються по окремих видах (елементах) робіт. Потім складаються зведені таблиці по посадах, по видах робіт, по стажу, на основі яких виявляються втрати часу, пов'язані з недоліками в організації і обслуговуванні робочих місць, нераціональним використанням технічних засобів.

Виділивши категорії "роботи" і "перешкоди" в результаті фотографії робочого часу, варто визначити, скільки часу витрачено на кожну роботу і кожну перешкоду.

Усі види робіт систематизуються і класифікуються таким чином:

1. 
   Роботи великої важливості, що входять у службові обов'язки і їх не можна доручити іншим, а також роботи, відкладення виконання яких може завдати шкоди організації.
   
2. 
   Невідкладні роботи, які не є, однак, важливими.
   

3. 
   Роботи, що мають або поки мають другорядне значення, які також варто виконати.
   

3. 
   Роботи, які варто було б доручити іншим.
   
4. 
   Непотрібні роботи.
   

Перешкоди:

1. 
   Важлива, яка не терпить відкладення справа, що належить до функцій менеджера.
   
2. 
   Важлива справа, однак, може і почекати, тому перешкода невиправдана.
   
3. 
   Зовсім другорядна справа, що не є компетенцією менеджера.
   
4. 
   Дріб'язки.
   

Після систематизації і складання в результаті самофотографії переліку основних "робіт" і "перешкод" необхідно менеджерові вирішити:

• 
  від яких робіт можна взагалі відмовитися;
  
• 
  які роботи варто доручити іншим особам (підлеглим і т.п.);
  
• 
  для яких робіт необхідні додаткові кадри і яким чином їх підготувати;
  
• 
  які більш раціональні методи організації праці варто застосувати з метою прискорення виконання робіт без втрати їхньої ефективності;
  
• 
  які роботи можна перенести на інший час дня, тижня, коли перешкод буде менше;
  
• 
  які перешкоди в майбутньому повинні вміти "перехоплювати" інші посадові особи (підлеглі, секретар, референт і т.п.);
  
• 
  які - перешкоди варто направити в русло планомірних службових заходів (наприклад, щотижневі наради зі співробітниками, обхід території підприємства і т.п.).
  

При розподілі робочого часу менеджерові важливо визначити годинник перешкод. Шляхом самофотографії протягом декількох типових робочих днів можна одержати уявлення про те, де розташовані найменш і найбільш піддані перешкодам тимчасові зони. Звідси випливає, що напружену роботу, пов'язану з рішенням найважливіших задач, доцільно планувати у найменш піддані перешкодам зони часу. Разом з тим рутинну, просту роботу (читання газет, кореспонденції і т.п.), що менш чутлива до перешкод, можна планувати на фази великих перешкод. Необхідно врахувати, що планувати треба не роботи, а цілі, тому що кожна з них може потребувати виконання безлічі робіт.

За даними самофотографій робочого часу менеджерів їх робочий день можна поділити на чотири основних частини:

1. 
   Обговорення проблем і прийняття рішень при безпосередньому контакті зі співробітниками (40% часу).
   
2. 
   Прийняття рішень у результаті обговорення виробничих проблем по телефону і на нарадах (20% часу).
   
3. 
   Рішення питань із представниками зовнішніх організацій (20% часу).
   
4. 
   Самостійне прийняття рішень і обмірковування ситуацій у процесі роботи з документацією, іншими джерелами інформації (20% часу).
   

Самофотографія економічна, але не дає точних результатів і пов'язана з труднощами в обробці матеріалів.

Формою самофотографії є щоденник робочого часу керівника або фахівця. Роботи в ньому записуються у тій послідовності, в якій вони виконуються, і відповідно записуються витрати часу на них. Існують книжкова, реєстрова карткова форми ведення такого щоденника, аналіз яких дозволяє економити до 50% робочого часу.

На основі даних фотографії робочого часу (в хвилинах) можна отримати декілька корисних показників, зокрема:

1. Коефіцієнт використання робочого дня (Кв.р.д):



де: ПЗ - підготовчо-заключний час;

ОП - оперативний час;

ОМ - час обслуговування робочого місця;

ВОП - нормативний час на відпочинок і особисті потреби.

2. Коефіцієнт втрат робочого часу з вини працівника (Кв.р.ч.):



де ПП - перерви, що залежать від працівника.

3. Коефіцієнт втрат робочого часу, що не залежать від працівника (Кв.р.ч.):



де ПН - втрати робочого часу, що не залежать від працівника. На основі даних показників можна визначити:

4. Коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці за рахунок усунення втрат часу Кп.п.п.:



Доцільно здійснювати аналіз витрат часу на виконання властивих і не властивих посадовим обов'язкам робіт.

Для аналізу окремих видів робіт використовуються опитування, які можуть бути усними і анкетними; останні є складнішими, але дозволяють отримати більш надійні відповіді: Анкети, що заповнюються по групах посад, повинні містити особисті відомості про працівника (вік, стаж і т.п.), бути зрозумілими, цілеспрямованими, короткими, доступними для машинної обробки, зручними для заповнення. Питання формулюються чітко і недвозначно.

Виявлення видів діяльності, на які час витрачається даремно, яку можуть (можливо, з великим успіхом) виконувати інші особи, яка віднімає час у інших, називається діагностикою часу.

Для полегшення цієї діагностики час, що витрачається працівниками управління, можна розподілити по наступних функціях:

• 
  обмірковування проблем, розробка рішень, підготовка документів;
  
• 
  керівництво людьми (розподіл завдань, інструктаж, консультування, оцінка їх роботи, вирішення конфліктів);
  
• 
  прогнозування і планування на перспективу;
  
• 
  підготовка нарад, виступів, різних заходів;
  
• 
  контроль за підлеглими;
  
• 
  здійснення зовнішніх комунікацій (участь у переговорах, обміні досвідом, конференціях).
  

Після угрупування робіт їм дається оцінка відносно їх необхідності, доцільності, співвідношення фактичних і планових витрат часу, що передбачаються.

У процесі аналізу визначається, які чинники зумовлюють найбільші втрати часу і є в цьому значенні самими "дорогими" (наприклад зустрічі, телефонні розмови, прийом відвідувачів, зустрічі з підлеглими і т.п.). їх виявлення дозволяє шукати способи зміни структури витрат часу, яка б в найбільшій мірі сприяла досягненню цілей і скороченню необґрунтованих втрат.

Дослідження свідчать, що 20-30% робочого часу керівник витрачає на розглядання кореспонденції, переглядаючи в день до 100 документів, з яких лише 30 по-справжньому потрібні; йому доводиться підписувати в рік до 20 тис. документів, витрачуючи на це біля трьох тижнів. Підраховано, що по всіх каналах з внутрішніх джерел інформації поступає на 30%, а із зовнішніх - на 40% більше, ніж потрібно.

Основними причинами втрат часу в діяльності менеджера є:

• 
  нечітке визначення цілей і пріоритетів, внаслідок чого люди не можуть правильно зорієнтуватися в ситуації, а тому беруть на себе або дуже багато, або дуже мало роботи;
  
• 
  незадовільна організація планування, що не дозволяє менеджеру справитися з розподілом часу на виконання своїх справ;
  
• 
  неорганізованість і недисциплінованість підлеглих, що приводить до багаторазової переробки однієї і тієї ж роботи;
  
• 
  відсутність необхідної інформації для прийняття рішень, внаслідок чого їх доводиться постійно відкладати;
  
• 
  нерішучість менеджера, невміння працювати з партнерами, підлеглими, відвідувачами, проводити збори і наради.
  

Менеджеру необхідно проводити інвентаризацію часу за кілька робочих днів, щоб проаналізувати свій робочий стиль і розкрити причини виникаючих дефіцитів часу.

Тривожні симптоми для керівника та виникнення тимчасових проблем можна визначити за такими ознаками:

• 
  відсутність чіткого розкладу роботи на поточний день (керівник не знає, що йому сьогодні потрібно буде зробити в першу чергу, що - у другу);
  
• 
  секретарю не відомі справи свого начальника;
  
• 
  невчасність відповіді на ділові листи;
  
• 
  продовження роботи над діловими паперами вдома, вечорами (протягом дня бракує часу);
  
• 
  безупинні перешкоди у роботі, викликані частими телефонними дзвінками і напливом відвідувачів (керівник прагне з усіма розмовляти сам);
  
• 
  постійне виконання роботи за своїх підлеглих (керівник вважає, що так надійніше);
  
• 
  велика кількість рутинних справ;
  
• 
  • поспіх при виконанні завдань з боку вищестоящого керівництва (переважно викликана невчасністю початку роботи над ними).
  

Таким чином, облік витрат часу та аналіз видів діяльності, які виконуються, необхідно співставити з витратами часу на заплановані справи та бюджетом часу. І далі скласти відповідні плани.

Для того, щоб зрозуміти всю глибину проблеми управління часом менеджера, необхідно зрозуміти насамперед причини дефіциту часу, до яких належать:

1. 
   Постійний поспіх. При поспіху керівник не встигає навіть зосередитися на проблемі. Отже, він не думає про засоби вирішення, а керується першим, що прийшло на думку.
   
2. 
   Накопичення робіт. При цьому керівник починає займатися різноманітними дрібними і не дуже важливими справами. У нього немає чіткого розподілу робіт за ступенем важливості, і він не займається аналізом ключових, перспективних питань.
   
3. 
   Постійні доопрацювання вдома. При цьому час, відведений на відпочинок, витрачається на роботу, що позначається на його працездатності наступного дня і в остаточному підсумку призводить до втрати здоров'я.
   
4. 
   Перевтома. Наслідок тривалої роботи в умовах постійного поспіху.
   
5. 
   Метушливість. Це результат поганої організованості дня, а також іноді залежить від імпульсивності й особливостей людини.
   

1. 
   Безплановість роботи. Є результатом способу життя не тільки самого керівника, але й загального стилю життя даної організації.
   
2. 
   Слабка мотивація праці. Наслідком є низька продуктивність, яка породжує хронічну нестачу часу.