Тема Методологічні засади теорії організацій

• Название: Тема Методологічні засади теорії організацій
• Анкор: TEST_22_ekz_student.doc
• Дата: 06.06.2018
• Размер: 398.5 Kb.
• Имя файла: TEST_22_ekz_student.doc
• Тип: Документы; #20049
• страница: 3 из 4

Тема 7. Самоорганізація

1. Сутнісна побудова організації:

1. 
   стійкість;
   
2. 
   гомеостаз;
   
3. 
   цілеспрямованість;
   
4. 
   цілісність.
   

2. Стійкість організації, що динамічно розвивається, забезпечує:

1. 
   гомеостатичну рівновагу;
   
2. 
   морфогенетичну рівновагу;
   
3. 
   статистичну рівновагу;
   
4. 
   оперативну рівновагу.
   

3. Основні риси самоорганізації:

1. 
   незворотність, випадковість, спонтанність;
   
2. 
   оборотність, хаотичність, впорядкованість;
   
3. 
   неповторність, цілеспрямованість, координованість;
   
4. 
   організованість, зібраність, залежність.
   

4. Самоорганізація характеризується:

1. 
   спонтанністю і оборотністю;
   
2. 
   від’ємним і позитивним зворотним зв'язком;
   
3. 
   неповторністю і хаотичністю;
   
4. 
   цілеспрямованістю.
   

5. У самоорганізованих системах впорядкованість і саморозвиток виникають в результаті:

1. 
   свідомої діяльності людини;
   
2. 
   державного втручання;
   
3. 
   утворення кооперативних процесів з безладдя;
   
4. 
   використання правил дії й впливу.
   

6. Гнучкість організації — це:

1. 
   поступове формування організацією нових властивостей її складових;
   
2. 
   здатність організації до адаптації, модернізації, рефор­мації;
   
3. 
   досягнення максимального рівня реалізації властивос­тей організації;
   
4. 
   повернення до повторення вихідного стану.
   

7. Зміни в організації:

1. 
   є небажаними;
   
2. 
   є неможливими;
   
3. 
   є необхідними для забезпечення її розвитку;
   
4. 
   властиві лише промисловим підприємствам.
   

8. 
   Синергетика характеризується такими ключовими ідеями:
   
   1. 
      лінійність, самоорганізація, відкриті системи;
      
   2. 
      лінійність, примус, відкриті системи;
      
   3. 
      лінійність, самоорганізація, закриті системи;
      
   4. 
      не лінійність, самоорганізація, відкриті системи.
      

9. Реакція системи на зовнішню зміну (збурення) шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. 
   адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;
   
2. 
   адаптування системи до зовнішнього середовища;
   
3. 
   адаптування зовнішнього середовища до системи;
   
4. 
   адаптування системи самої до себе.
   

10. Реакція системи на зовнішні зміни (збурення) шляхом модифікації себе – це:

1. 
   адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;
   
2. 
   адаптування системи до зовнішнього середовища;
   
3. 
   адаптування зовнішнього середовища до системи;
   
4. 
   адаптування системи самої до себе.
   

11. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. 
   адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;
   
2. 
   адаптування системи до зовнішнього середовища;
   
3. 
   адаптування зовнішнього середовища до системи;
   
4. 
   адаптування системи самої до себе.
   

12. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації самої себе – це:

1. 
   адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;
   
2. 
   адаптування системи до зовнішнього середовища;
   
3. 
   адаптування зовнішнього середовища до системи;
   
4. 
   адаптування системи самої до себе.
   

13. Згідно з концепцією самоорганізації головною метою управління організацією є створення:

1. 
   життєво стійкої організації;
   
2. 
   прибуткової організації;
   
3. 
   дохідної організації;
   
4. 
   успішної організації.
   

14. Відносно сталий стан системи, який якби притягує безліч “траєкторій” системи, які визначаються різними початковими умовами – це:

1. 
   біфуркація;
   
2. 
   аттрактор;
   
3. 
   ф р а к т а́ л;
   
4. 
   “детермінований хаос”.
   

15. Точка розгалуження шляхів еволюції системи – це:

1. 
   точка біфуркації;
   
2. 
   аттрактор;
   
3. 
   фр а к т а́ л ;
   
4. 
   “детермінований хаос”.
   

16. Об'єкти, які мають властивості самоподібності – це:

1. 
   точки біфуркації;
   
2. 
   аттрактори;
   
3. 
   ф р а к т а́ л и;
   
4. 
   “детермінований хаос”.
   

17. Структурна одиниця підприємства, яка діє самостійно і є самоорганізованою – це:

1. 
   точка біфуркації;
   
2. 
   аттрактор;
   
3. 
   фракта́л;
   
4. 
   “детермінований хаос”.
   

18. Здатність всіх до підприємницького мислення й діяльності – це:

1. 
   важливіша вимога до бізнесменів;
   
2. 
   важливіша вимога до менеджерів;
   
3. 
   важливіша вимога до найманих працівників;
   
4. 
   важливіша вимога до середовища фракталу.
   

19. Явище, коли результат діяльності об'єднаних у систему елементів зменшує адитивний внесок (суму результатів), що одержується кожним елементом окремо:

1. 
   самозбереження;
   
2. 
   синергія;
   
3. 
   пропорційність;
   
4. 
   негергія.
   

20. Зміна пріоритетів і часткових цілей за збереженням головних:

1. 
   гнучкість орієнтації;
   
2. 
   виробнича (технологічна) гнучкість;
   
3. 
   гнучкість реалізації;
   
4. 
   гнучкість в досягненні мети.
   

21. Якщо динамічна стійкість досягається зовнішнім впливом, то це:

1. 
   зовнішній тип стійкості;
   
2. 
   внутрішній тип стійкості;
   
3. 
   спадковий тип стійкості;
   
4. 
   набутий тип стійкості.
   

22. Якщо динамічна стійкість визначається своєчасним реагуванням на зміни зовнішнього середовища, то це:

1. 
   зовнішній тип стійкості;
   
2. 
   внутрішній тип стійкості;
   
3. 
   спадковий тип стійкості;
   
4. 
   набутий тип стійкості.
   

23. Якщо динамічна стійкість досягається шляхом формування, збереження й розвитку внутрішнього потенціалу, то це:

1. 
   зовнішній тип стійкості;
   
2. 
   внутрішній тип стійкості;
   
3. 
   спадковий тип стійкості;
   
4. 
   набутий тип стійкості.
   

24. Якщо стійкість організації забезпечується зусиллями, які спрямовані на утримання її рівноважного стану шляхом придушення будь-яких збурень, то це:

1. 
   статична стійкість ;
   
2. 
   динамічна стійкість;
   
3. 
   спадкова стійкість;
   
4. 
   набута стійкість.
   

25.Здатність організації адекватно реагувати на теперішні і можливі майбутні виклики зовнішнього середовища – це:

1. 
   статична стійкість організації;
   
2. 
   динамічна стійкість організації;
   
3. 
   спадкова стійкість організації;
   
4. 
   збалансований розвиток організації.
   

Тема 8. Організаційне проектування
1. До організаційної структури управління належать:

1. 
   ланки управління на кожному його рівні; розміщення, зв'язки та підпорядкованість ланок;
   
2. 
   права, обов'язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і конкрет­них функцій менеджменту; чисельний і професійно-кваліфікаційний склад пра­цівників;
   
3. 
   ступінь централізації та децентралізації функцій менеджменту.
   
4. 
   всі відповіді є правільними.
   

2. Зміст дисипативної структури:

1. 
   виражені зв’язки;
   
2. 
   супідрядні зв'язки;
   
3. 
   ослаблені зв'язки;
   
4. 
   ієрархічні зв'язки.
   

3. З'єднанням, що звужується є:

1. 
   конвергентне;
   
2. 
   дивергентне;
   
3. 
   таке, що розходиться;
   
4. 
   зустрічне.
   

4. Широкий діапазон контролю визначається:

1. 
   силою периферійних зв'язків;
   
2. 
   агресивністю середовища;
   
3. 
   нескладністю цілей;
   
4. 
   великим потенціалом.
   

6. Структура — це:

1. 
   декомпозиція системи за допомогою розчленовування цілого на складові елементи;
   
2. 
   певна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, що характеризується цілісністю, емерджентністю та стійкістю;
   
3. 
   організаційна характеристика системи, що уявляє собою сукупність сталих, утворюючих систему зв’язків і відносин, які забезпечують стабільність та рівновагу системи
   
4. 
   комунікативні зв'язки із зовнішнім середовищем.
   

11. Горизонтальні зв'язки в організації:

1. 
   зв'язки кооперування та координування рівноправних ланок управління
   
2. 
   це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;
   
3. 
   відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками,
   
4. 
   мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного за­безпечення
   

12. Вертикальні зв'язки в організації:

1. 
   мають характер узгодження і виражають відносини між рівними за положенням в ієрархії компонентами організації;
   
2. 
   це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархіч­ні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інфор­мації;
   
3. 
   відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками,
   
4. 
   мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного за­безпечення
   

13. Лінійні зв'язки в організації:

1. 
   зв'язки підпорядкування за всіма питаннями
   
2. 
   мають характер узгодження і виражають відносини між рівними за положенням в ієрархії компонентами організації;
   
3. 
   відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками,
   
4. 
   мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення
   

14. Функціональні зв'язки в організації:

1. 
   зв'язки підпорядкування в межах реалізації певної функції управління
   
2. 
   це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;
   
3. 
   відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками,
   
4. 
   мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення
   

15. Виокремлюють такі підходи до проектування організації:

1. 
   простий і складний;
   
2. 
   бюрократичний та біхевіористичний;
   
3. 
   динамічний та статичний;
   
4. 
   адаптивний і проектний.
   

16. Метою організаційного проектування є:

1. 
   визначення чисельності адміністративно-управлінсько­го персоналу;
   
2. 
   визначення характеру підпорядкування між ланками організації;
   
3. 
   створення нової системи;
   
4. 
   визначення типу структури управління.
   

17. Методом проектування організаційних структур є:

1. 
   метод дедукції;
   
2. 
   експертний метод;
   
3. 
   метод питань та відповідей;
   
4. 
   "мозкова атака".
   

18. Чинником проектування організаційної системи є:

1. 
   завдання організації;
   
2. 
   держава;
   
3. 
   зовнішнє середовище;
   
4. 
   конкуренти.
   

19. Виберіть підхід до побудови організації:

1. 
   ситуативний;
   
2. 
   механістичний;
   
3. 
   соціологічний
   
4. 
   неорганічний.
   

23. Проектування організації — це:

1. 
   управління організаційними проектами;
   
2. 
   розвиток організації;
   
3. 
   цикл життя організаційної системи;
   
4. 
   процес створення прообразу майбутньої організації.
   

24. Зв'язки, які можуть залишатися практично незмінними за будь-якими умовами, що обумовлюється сутнісними характеристиками системи, її цільовою орієнтацією, функціональним призначенням, специфічністю реалізації зв'язків— це:

1. 
   інваріантні зв'язки;
   
2. 
   варіабельні зв'язки;
   
3. 
   лінійні зв'язки;
   
4. 
   функціональні зв'язки.
   

25. Зв'язки, які за зміною ситуації змінюють свої характеристики: зміна змістовної насиченості, перехід зв'язків з однієї класифікаційної групи до іншої— це:

1. 
   інваріантні зв'язки;
   
2. 
   варіабельні зв'язки;
   
3. 
   лінійні зв'язки;
   
4. 
   функціональні зв'язки.
   

18. Традиційній (бюрократичній) формі управління притаманне

1. Проблеми і завдання організаці розподіляються на значну кількість дрібних завдань, що доручаються для виконання окремим підрозділам, фахівцям

2. Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загального стану фірми

3. Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов

4. Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи
19. Традиційній (бюрократичній) формі управління притаманне

1. 
   Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загального стану фірми
   
2. 
   Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов
   
3. 
   Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи
   
4. 
   Кожний підрозділ вирішує своє завдання уособлено від завдань організації загалом
   

20. Традиційній (бюрократичній) формі управління притаманне

1. Права і обов’язки кожного фахівця ретельно, жорстко визначені і не змінюються

2. Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загального стану фірми

3. Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов

4. Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи
21. Традиційній (бюрократичній) формі управління притаманне

1. 
   Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загального стану фірми
   
2. 
   Тільки вище керівництво визначає, наскільки завдання, які вирішуються підрозділами, відповідають цілям організації
   
3. 
   Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов
   
4. 
   Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи
   

22. Традиційній (бюрократичній) формі управління притаманне

1. 
   Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загального стану фірми
   
2. 
   Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов
   
3. 
   Зв’язки між підрозділами, що належать до одного рівня організаційної структури, здійснюються через вище керівництво
   
4. 
   Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи
   

23. Традиційній (бюрократичній) формі управління притаманне

1. 
   Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загального стану фірми
   
2. 
   Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов
   
3. 
   Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи
   
4. 
   Заохочуються дотримання правил та виконавча дисципліна
   

24. Адаптивній формі управління притаманне

1. 
   Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загального стану фірми
   
2. 
   Кожний підрозділ вирішує своє завдання уособлено від завдань організації загалом
   
3. 
   Зв’язки між підрозділами, що належать до одного рівня організаційної структури, здійснюються через вище керівництво
   
4. 
   Заохочуються дотримання правил та виконавча дисципліна
   

25. Адаптивній формі управління притаманне

1. 
   Кожний підрозділ вирішує своє завдання уособлено від завдань організації загалом
   
2. 
   Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов
   
3. 
   Зв’язки між підрозділами, що належать до одного рівня організаційної структури, здійснюються через вище керівництво
   
4. 
   Заохочуються дотримання правил та виконавча дисципліна
   

26. Адаптивній формі управління притаманне

1. 
   Кожний підрозділ вирішує своє завдання уособлено від завдань організації загалом
   
2. 
   Зв’язки між підрозділами, що належать до одного рівня організаційної структури, здійснюються через вище керівництво
   
3. 
   Працівники взаємодіють як по горизонталі, так і по вертикалі, система не забороняє діяти, обминаючи ієрархічні ступені управління
   
4. 
   Заохочуються дотримання правил та виконавча дисципліна
   

27. Адаптивній формі управління притаманне

1. 
   Кожний підрозділ вирішує своє завдання уособлено від завдань організації загалом
   
2. 
   Зв’язки між підрозділами, що належать до одного рівня організаційної структури, здійснюються через вище керівництво
   
3. 
   Заохочуються дотримання правил та виконавча дисципліна
   
4. 
   Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи