Термінологія (довідкове видання)
 Скачать 0.76 Mb.
|
|
Кут нахилу – вертикальний кут, який складений горизонтальною площиною і напрямом на дану точку. Нівелювання – визначення перевищень. Нівелювання автоматичне – нівелювання при допомозі приладів – профілографів, які викреслюють профіль або регіструють висоти точок місцевості. Нівелювання барометричне – нівелювання, яке ґрунтується на фізичному законі зміни атмосферного тиску зі зміною висоти. Нівелювання геометричне – нівелювання при допомозі геодезичного приладу з горизонтальною візирною віссю. Нівелювання геометричне вперед – метод визначення перевищень точок земної поверхні при допомозі нівеліра, який установлений на одній із цих точок. Нівелювання геометричне з середини – метод визначення перевищень точок земної поверхні при допомозі нівеліра, установленого на однаковій відстані між цими точками. Нівелювання гідростатичне – нівелювання, яке базується на властивості рідини в сполучених посудинах встановлюватися на однаковому рівні. Нівелювання просте – визначення перевищення між двома точками місцевості з однієї станції (місця постановки нівеліра в процесі вимірювань). Нівелювання складне – визначення перевищення між значно віддаленими або розташованими на схилі точками з кількох станцій, розміщених послідовно. Нівелювання тригонометричне – нівелювання при допомозі геодезичного приладу з похилою візирною віссю. Паралакс сітки ниток – незбіг площини різкого зображення предмету, який спостерігають у зорову трубу з площиною сітки ниток. 32 Прив’язка висотна – процес передачі відмітки від репера або марки на точку, висоту якої визначають. Прив’язка планова – передача координат і дирекційного кута з твердих точок і ліній на визначувальні точки і лінії. Провішування (тичкування) ліній – установка додаткових віх (тичок) у створі лінії. Різниця п’яток двосторонньої рейки – різниця відліків за червоною і чорною сторонами рейки. Створ – вертикальна площина, яка проходить через дві дані точки. Створ лінії – вертикальна площина, яка проходить через кінцеві точки лінії. Ступінь висоти баричний – відстань по вертикалі в метрах, на якій атмосферний тиск змінюється на 1мм рт.ст Установлення геодезичного приладу в робоче положення – приведення геодезичного приладу у стан для спостережень. Установлення зорової труби геодезичного приладу по оку – фокусування зображення сітки ниток. Установлення зорової труби геодезичного приладу по предмету – фокусування зображення предмета, який спостерігають. Центрування геодезичного приладу – суміщення вертикальної осі геодезичного приладу з прямовисною лінією, яка проходить крізь центр геодезичного пункту. VIII. ДЕРЖАВНІ ОПОРНІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ . МЕРЕЖІ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ. ЗНІМАЛЬНА ГЕОДЕЗИЧНА ОСНОВА Базис геодезичний – лінія, довжина якої одержана із безпосередніх вимірювань і служить для визначення сторони геодезичної мережі. Дати геодезичні вихідні – три величини, які характеризують орієнтування референц - еліпсоїда у тілі Землі і, які 33 визначають взаємне орієнтування основних площин і осей астрономічної та геодезичної системи координат. Елементи приведення – величини, які визначають розташування проекцій на горизонтальній площині вертикальної осі геодезичного приладу і осі візирної цілі відносно центру геодезичного пункту. Засічка геодезична – визначення координат точки за елементами, виміряними або побудованими на ній або на вихідних пунктах. Засічка комбінована – засічка, яка виконана на визначуваній точці та із вихідних пунктів. Засічка обернена – засічка, виконана на точці, яку визначають. Засічка пряма – засічка, виконана із вихідних пунктів. Знак геодезичний – пристрій або споруда, яка позначає положення геодезичного пункту на місцевості. Марка центру геодезичного пункту (марка) – деталь центру геодезичного пункту, яка має мітку, до якої відносять його координати. Мережа астрономо - геодезична – геодезична мережа, на частині пунктів якої визначені астрономічні координати і азимути. Мережа базисна – система трикутників, яка служить для переходу від лінії геодезичного базису до довжини сторони тріангуляції тригонометричним способом. Мережа геодезична – система закріплених точок земної поверхні, положення яких визначене у єдиній для них системі геодезичних координат. Мережа геодезична державна – геодезична мережа, яка позначає поширення координат на території держави і є вихідною для побудови заповняльних геодезичних мереж. Мережа геодезична знімальна – геодезична мережа згущення, яка створюється для виконання топографічного знімання. Мережа згущення геодезична – геодезична мережа, яку створюють для розвитку геодезичної мережі більш високого порядку. 34 Мережа нівелірна – геодезична мережа, висоти пунктів якої над рівнем моря визначені геометричним нівелюванням. Мережі тріангуляційні згущення (аналітичні мережі) – мережі знімальної основи, які розвивають методом тріангуляції. Нуль - пункт Кронштадтського футштока – пристрій (рейка з поділками), який фіксує середній багаторічний рівень вод Балтійського моря і є початком відліку у Балтійській системі висот. Полігонометрія – метод побудови геодезичної мережі у вигляді системи ходів і полігонів, в яких виміряні всі сторони і кути між ними. Пункт геодезичний – пункт геодезичної мережі. Примітка: геодезичному пункту може бути присвоєна назва, яка характеризує метод визначення його положення, наприклад, пункт тріангуляції. Пункт геодезичний вихідний – геодезичний пункт, відносно якого визначаються відповідні характеристики розміщення інших геодезичних пунктів. Пункт Лапласа – геодезичний пункт, на якому визначені астрономічні довгота і азимут. Пункт орієнтирний – пункт, який закріпляє на місцевості напрям із геодезичного пункту. Репер нівелірний – геодезичний знак, який закріпляє пункт нівелірної мережі. Примітка: у власній назві репера може бути відображено місце закладки (наприклад, ґрунтовий репер) і особливості закладки (наприклад, фундаментальний репер). Сторона базисна – сторона трикутника тріангуляції, довжина якої визначена із безпосередніх вимірювань, і служить вихідною для визначення довжин інших сторін. Сторона геодезичної мережі вихідна – сторона геодезичної мережі із заданим напрямом і довжиною, відносно якої визначаються ці характеристики інших сторін. Сторона трикутника тріангуляції вихідна – сторона трикутника тріангуляції, довжина якої визначена із базисної мережі. 35 Точка вузлова – точка мережі, із якої розходяться не менше трьох планових висотних ходів. Трилатерація – метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, в яких виміряні всі їх сторони. Тріангуляція – метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, в яких виміряні їх кути і деякі із сторін. Хід геодезичний – геодезична побудова у вигляді зімкнутого, або розімкнутого многокутника, в якому виміряні довжини сторін, горизонтальні кути утворені цими сторонами та перевищення між точками цих сторін. Примітка: геодезичні ходи класифікують за видом приладів, які застосовують (наприклад, тахеометричний хід, нівелірний хід); за геометричними особливостями (наприклад, зімкнутий хід). Хід теодолітний – хід планової знімальної основи, який розвивають методом полігонометрії. Центр геодезичного пункту (центр) – пристрій, який є носієм координат геодезичного пункту. IX . ТОПОГРАФІЧНІ ЗНІМАННЯ Абрис – схематичне креслення ділянки місцевості, на якому записують результати польових вимірювань. Аеронівелювання – спосіб визначення висот точок місцевості за допомогою радіовисотоміра і статоскопа при виконанні аерофотознімання. Аерофотознімання перспективне – топографічне аеро - фотознімання при заданому нахиленому розміщенні оптичної осі апарату. Аерофотознімання планове – топографічне аерофотознімання при заданому прямовисному розміщенні оптичної осі аерофотоапарату. Аерофотознімання топографічне – процес одержання топографічного зображення місцевості із літального апарату. Аерофотознімок перспективний – топографічний аерофотознімок, одержаний при відхиленні оптичної осі 36 аерофотоапарату відносно вертикалі на кут, який перевищує значення, установлене для планового аерофотознімка. Аерофотознімок плановий – топографічний аерофотознімок , одержаний при нахилі оптичної осі аерофотоапарату від прямовисної лінії на кут, що не перевищує установленого значення. Аерофотознімок топографічний – фотознімок, який одержаний при топографічному аерофотозніманні. Базис геодезичний – віддаль між двома закріпленими на місцевості точками, що виміряна з високою точністю і служить для визначення довжини сторін тріангуляції. Базис фотографування – лінія, яка сполучає центри проектування фотознімків місцевості, які складають стереопару. Вибілювання фотозображення – видалення хімічним способом фотозображення із аерофотознімка або із фотоплану, на яких елементи місцевості і рельєф викреслені тушшю в умовних знаках. Висота фотографування – віддаль по прямовисній лінії від центра проектування до поверхні місцевості. Витримка (фотографічна) – час дії світлових променів на світлочутливий шар, тобто тривалість часу, на протязі якого затвір фотоапарата є відкритим. Відбиток контактний – копія аерознімка (позитива), яка одержана з негатива контактним шляхом на фотопапері або фотопластинці. Відстань фокусна аерофотоапарата – відстань від задньої вузлової точки об’єктива аерофотоапарата до площини прикладної рамки. Дешифрування фотознімків – процес пізнавання на фотознімках об’єктів місцевості, виявлення їхніх властивостей, визначення якісних і кількісних характеристик. Задача Потенота – визначення на плані четвертої точки за трьома відомими точками. Згущення фотограмметричне – процес визначення геодезичних координат опорних точок фотограмметрії за результатами вимірювань фотознімків. 37 Знімання аерофототопографічне – фототопографічне знімання на основі аерофотознімання. Знімання аерофототопографічне комбіноване – аеро - фототопографічне знімання, при якому контурну частину карти або плану одержують за топографічними аерознімками, а зображення рельєфу – шляхом наземних вимірювань. Знімання бусольне – напівінструментальне знімання, яке виконують за допомогою ручної бусолі та землемірної стрічки (рулетки). Знімання геодезичне – комплекс геодезичних робіт, які виконують з метою одержання плану, карти або профілю. Знімання контурне або горизонтальне – знімання, в результаті якого одержують на плані або карті зображення контурів і предметів місцевості. Знімання мензульне – топографічне знімання, яке виконують за допомогою мензули і кіпрегеля. Знімання стереотопографічне – аерофототопографічне знімання, при якому контурну частину карти або плану і зображення рельєфу одержують за топографічними аерофотознімками. Знімання тахеометричне – топографічне знімання, яке виконують за допомогою теодолітів - тахеометрів або тахеометрів - автоматів. Знімання теодолітне – топографічне знімання, яке виконують за допомогою теодоліта, лінійних мірних приладів або віддалемірів. Знімання топографічне – сукупність робіт, які виконують на земній поверхні з метою одержання знімального оригінала топографічної карти або плану, а також одержання топографічної інформації у іншій формі. Знімання топографічні основні – знімання, при яких складають план з нанесенням всіх об’єктів, контурів і рельєфу місцевості. Знімання топографічні спеціальні – геодезичні роботи, які виконуються з метою одержання планів і карт спеціального призначення, на яких спеціальна інформація може передаватися нестандартними умовними знаками. 38 Знімання фототопографічне – комплекс робіт, які виконують при складанні топографічних карт і планів з використанням матеріалів фотознімання. Знімання фототопографічне наземне – фототопографічне знімання на основі наземного фотознімання місцевості. Кут нахилу аерофотознімка – кут відхилення оптичної осі аерофотоапарата від прямовисної лінії. Мережа геометрична – сукупність точок, розміщених у вершинах суміжних трикутників, які одержані методом прямих і обернених мензульних засічок. Модель місцевості цифрова – множинність, елементами якої є топографо - геодезична інформація про місцевість і правила поводження з нею. Модель рельєфу цифрова – множинність, елементами якої є топографо - геодезична інформація про рельєф і правила поводження з нею. Монтаж аерофотознімків накидний – послідовне накладання перекривних аерознімків за тотожними точками і контурами місцевості. Оновлення карт – процес приведення змісту карти у відповідність із сучасним станом місцевості. Основа знімальна – геодезична мережа, яка використовується для забезпечення топографічних знімань. Паралакс поздовжній – різниця абсцис відповідних точок фотознімків місцевості, які утворюють стереопару. Паралакс поперечний – різниця ординат відповідних точок фотознімків місцевості, які утворюють стереопару. Перекриття аерофотознімків – частини суміжних аерофото - знімків із зображенням тої самої ділянки місцевості. Примітка: поздовжнє перекриття – взаємне перекриття суміжних аерознімків одного маршруту; поперечне перекриття – взаємне перекриття аерознімків суміжних маршрутів Пікет знімальний – точка, розміщення якої визначають відносно знімальної точки в процесі знімання даної ділянки місцевості. 39 Планшет знімальний – аркуш паперу або фотоплан, наклеєний на жорстку основу і який призначений для графічних побудов при виконанні топографічного знімання. Стадія знімання – комплекс однорідних геодезичних робіт по створенню плану або карти. Стадія знімання вимірювальна – комплекс геодезичних робіт, який включає виконання необхідних вимірювань на місцевості. Примітка: до цієї стадії відносять і фотографічний процес при фототопографічних зніманнях. Стадія знімання камеральна – комплекс обчислювальних і графічних процесів. Стадія знімання підготовча – комплекс робіт по вивченню картографічного матеріалу, складанню проекту виконання робіт, проведенню рекогностування місцевості та вибору пунктів планового і висотного обґрунтування. Стереопара топографічних фотознімків (стереопара) – два фотозображення однієї ділянки місцевості, які належать фотознімкам, одержаних при різних розміщеннях центру проектування. Стереорисування рельєфу – зображення рельєфу місцевості на основі вимірювань пари перекривальних фотознімків (стереопари). Точка аерофотознімка головна – основа перпендикуляра, який опущений із центру проектування на площину фотознімка місцевості. Точка знімальна – точка, з якої виконують знімання даної ділянки місцевості. Точка знімальна перехідна – знімальна точка, розміщення якої одержують відносно точок знімальних обґрунтувань безпосередньо в процесі знімання даної ділянки місцевості. Точка надира аерофотознімка – слід прямовисного проектувального променя на площині фотознімка місцевості. Точка нульових спотворень аерофотознімка – точка перетину бісектриси кута нахилу оптичної осі аерофотоапарату з головною вертикаллю фотознімка місцевості. 40 Точка опорна у фототопографії – точка, геодезичні координати якої відомі і яка є вихідною при фотографічних побудовах. Точка фотограмметрична – точка на фотознімку, координати якої одержані внаслідок фотограмметричних побудов. Трансформування фотознімків – перетворення зображення фотознімка місцевості із центральної проекції з одними параметрами у центральну проекцію з іншими параметрами. Трапеція знімальна – ділянка поверхні земного еліпсоїду, обмежена меридіанами і паралелями, які визначаються номенклатурою аркушів топографічної карти. Фотокарта місцевості – карта, яка у собі поєднує тонове фотографічне і штрихове картографічне зображення місцевості. Фотоплан топографічний – план місцевості, складений із трансформованих фотознімків. Фотосхема місцевості – фотографічне зображення місцевості, яке складене шляхом монтажу фотознімків без використання опорних точок. Фототріангуляція – спосіб фотограмметричного згущення, який ґрунтується на перетині відповідних проектувальних променів. X . ІНЖЕНЕРНО - ГЕОДЕЗИЧНІ ВИШУКУВАННЯ Вишукування – сукупність польових, камеральних і лабораторних робіт, результати яких використовуються при проектуванні, будівництві та експлуатації інженерних споруд. Розрізняють В.: – технічні (спеціальні), економічні, інженерно - геодезичні. Відмітка фактична – існуюча висота точки відносно вихідного рівня. |