Термінологія (довідкове видання)
 Скачать 0.76 Mb.
|
|
0 1 В.В. Лозинський. Топографо – геодезична термінологія (довідкове видання). Видання включає біля 560 термінів - слів, термінів - словосполучень, формул і позначень, найбільш уживаних в топографії. Для викладачів, аспірантів, студентів, наукових працівників географічного і геологічного профілю, а також може бути корисним для студентів вищих закладів освіти і коледжів інженерно - технічного та екологічного профілю при вивченні топографічних дисциплін. 2 Зміст Передмова……………………………………………… 3 1 Загальні відомості…………………………………… 4 2 Відомості про форму і розміри Землі. Системи координат, які застосовують у геодезії і топографії 5 3 Орієнтування…………………………………………… 11 4 Топографічні карти і плани …………….................. 13 5 Елементи теорії помилок геодезичних вимірів. Основні поняття обробки результатів вимірів … 19 6 Геодезичні прилади та приладдя…………………… 21 7 Кутові і лінійні вимірювання. Нівелювання……… 30 8 Державні опорні геодезичні мережі. Мережі міс - цевого значення. Знімальна геодезична основа 33 9 Топографічні знімання……………………………… 35 10 Інженерно - геодезичні вишукування ………………. 40 Позначення, символи, формули……………………. 42 Римські цифри………………………………………… 52 Латинський апфавіт…………………………………… 42 Грецький апфавіт……………………………………… 53 Міжнародна система одиниць (Сі)………………….. 53 Список використаної літератури……………………. 54 3 ПЕРЕДМОВА Довідкове видання включає терміни - слова і терміни - словосполучення найбільш уживані в топографії, а також деякі терміни і словосполучення, спільні з картографією, аерофототопографією та прикладною геодезією. Крім того довідник містить позначення і формули, які зустрічаються в топографо - геодезичній літературі. Довідник має на меті: - полегшити використання навчальної літератури, опублікованої російською мовою; - сприяти уніфікації термінології, виключаючи із ужитку неправильні, штучно створені терміни; - стати тлумачним посібником у процесі вивчення топографо - геодезичних дисциплін; - бути своєрідним джерелом і реєстром знань та вмінь в топографії для студентів. Розміщення термінів і словосполучень подано за навчальними програмами з топографічних дисциплін. Видання містить позначення, символи, формули, які застосовують у топографії, а також римські цифри, латинські і грецькі алфавіти, деякі величини в міжнародній системі одиниць (СІ). 4 І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ Астрономія геодезична – дисципліна, яка вивчає визначення вихідних даних для опорних геодезичних мереж, а також способи визначення координат окремих точок земної поверхні і дійсних азимутів напрямів за результатами астрономічних спостережень. Геодезія – наука, яка вивчає форму та розміри Землі, розробляє питання створення координатної планової і висотної основ для детального вивчення фізичної поверхні Землі засобами і методами топографії і картографії. Геодезія вища – дисципліна, яка вивчає форму та розміри Землі і планет, методи створення геодезичних опорних мереж, а також визначення координат окремих точок земної поверхні у вибраній системі координат Геодезія космічна (супутникова) – дисципліна, яка вивчає геометричні співвідношення між точками земної поверхні за результатами спостережень штучних супутників Землі і космічних об’єктів. Геодезія морська – дисципліна, яка розробляє методи спеціальних вимірювань, зв’язаних із картографуванням і вивченням природних ресурсів дна морів і океанів. Геодезія прикладна (інженерна) – дисципліна, яка вивчає методи геодезичних робіт, які виконують при пошуках, будівництві і експлуатації інженерних споруд, монтажі обладнання, а також експлуатації природних багатств країни. Ґравіметрія геодезична – дисципліна, яка вивчає форму Землі шляхом вимірювання спеціальними приладами сил ваги в окремих точках земної поверхні. Картографія – наука про відображення й дослідження просторового розміщення і взаємозв’язків природних та суспільних явищ, а також їх змін у часі через образнознакові моделі (картографічні зображення), які відтворюють ті чи інші сторони дійсності. 5 Маркшейдерська справа (підземна геодезія) – галузь застосування геодезії в гірничій науці і техніці, яка полягає в провадженні просторово - геометричних вимірів у надрах Землі і на відповідній їй поверхні із наступним зображенням на планах, картах і розрізах форми покладів, розташування шахт, тунелів та інших підземних споруд. Стереофотограмметрія – розділ фотограмметрії, в якому вивчають не тільки способи визначення планового положення об’єктів, але і способи вимірювання рельєфу. Топографія – науково - технічна дисципліна, предметом якої є теорія й практика знімання та зображення земної поверхні на планах і картах. Фотограмметрія – науково - технічна дисципліна, яка розглядає математичні закони відповідності між об’єктом фотографування і його зображенням на знімку, а також прилади і методи опрацювання фотозображень для визначення положення, форми та розмірів сфотографованого об’єкту. Фототопографія – дисципліна, яка розробляє методи створення планів і карт за фотознімками й аерофото - знімками місцевості. II . ВІДОМОСТІ ПРО ФОРМУ І РОЗМІРИ ЗЕМЛІ. СИСТЕМИ КООРДИНАТ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ У ГЕОДЕЗІЇ І ТОПОГРАФІЇ. Висота абсолютна – відстань по прямовисній лінії від основної рівневої поверхні (поверхні Світового океану) до заданої точки поверхні Землі. Висота відносна – відстань по прямовисній лінії від поверхні, прийнятої за початкову, до заданої точки. Висота геодезична, Z – висота точки над поверхнею земного еліпсоїду. Висота ортометрична – висота точки над поверхнею геоїда. 6 Відхилення вискової лінії (відхилення виска) – кут між прямовисною лінією і нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в заданій точці місцевості. Геоїд (від грецьк. – geo – Земля, eidos – вигляд) – форма Землі, утворена рівневою поверхнею, що збігається з поверхнею Світового океану в стані цілковитого спокою і рівноваги й продовженою під материками. Довгота астрономічна – двогранний кут між площинами астрономічного меридіана заданої точки і початкового астрономічного меридіана. Довгота геодезична, L – двогранний кут, між площинами геодезичного меридіана заданої точки і початкового геодезичного меридіана. Еліпсоїд земний (еліпсоїд обертання) – еліпсоїд, який визначає форму і розміри Землі. Еліпсоїд Красовського – земний еліпсоїд, параметри якого обчислені у 1940 р. рос. вченими під керівництвом професора Ф.М.Красовського і А.А.Ізотова (а = 6378245 м, b = 6356863 м, α = 1: 298.3). Задача геодезична обернена – визначення довжини і напрямку лінії за даними координатами її початкової і кінцевої точок . tg r = ∆у : ∆х , r = arc tg (∆у : ∆х ); Задача геодезична пряма – визначення координат кінцевої точки лінії за її довжиною, напрямком і координатами початкової точки X 2 = X 1 + ∆х , Y 2 = Y 1 + ∆у ; X 2 = X 1 + S cos r, Y 2 = Y 1 + S sin r. Зеніт – точка перетину прямовисної лінії або нормалі до поверхні земного еліпсоїда з небесною сферою. Координата прямокутна, (координати X, Y, Z) – числове значення віддалення заданої точки від початку відліку системи координат по осі абсцис, ординат або аплікат (висот). Координати – величини, що визначають положення будь - якої точки на поверхні або в просторі відносно прийнятої системи координат. 7 Координати астрономічні – компоненти напряму прямовисної лінії в заданій точці простору відносно площини перпендикулярної до осі обертання Землі і площини початкового астрономічного меридіана. Координати географічні – узагальнене поняття про астрономічні й геодезичні координати, коли відхилення прямовисних ліній не враховують. Координати геодезичні – три величини, дві із яких характеризують напрям нормалі до поверхні земного еліпсоїда в даній точці простору відносно площин його екватора і початкового меридіана, а третя є висотою точки над поверхнею земного еліпсоїда. Координати геодезичні плоскі прямокутні – прямокутні координати на площині, на якій зображена за певним математичним законом поверхня земного еліпсоїда. Координати геоцентричні – координати, початком відліку яких є центр мас Землі. Координати топоцентричні – координати, початком відліку яких є точка місцевості. Кривизна рівневої поверхні – величина пониження рівневої поверхні з віддаленням від точки стояння відносно площини горизонту цієї точки. Величина пониження (вплив кривизни Землі на висоти точок) визначається за формулою: ∆ H = D 2 : 2R , а вплив кривизни Землі на горизонтальні відстані (лінійні спотворення) при заміні сферичної поверхні на площину визначається за формулою: ∆ S = D 3 : 3R 2 , де D – дальність горизонту, км., R – радіус Землі Лінія прямовисна – пряма, яка збігається з напрямом дії сили ваги в заданій точці земної поверхні. Меридіан астрономічний – слід на еліпсоїді від перетину його площиною, що проходить через прямовисну лінію в заданій точці і паралельна осі обертання Землі. Меридіан геодезичний – слід на еліпсоїді від перетину його площиною, що проходить через задану точку і паралельно малій (полярній) осі еліпсоїда. 8 Меридіан початковий – меридіан, який проходить через центр головного залу Гринвіцької обсерваторії на околиці Лондона. Нормаль – лінія, що перетинає поверхню земного еліпсоїда під прямим кутом. Паралель астрономічна – слід на еліпсоїді від перетину площиною, яка проходить через задану точку нормально до осі обертання Землі. Паралель геодезична – слід на еліпсоїді від перетину його площиною, що проходить через задану точку і перпенди - кулярна малій осі. Паралель початкова (вихідна), екватор – паралель, утворена слідом перетину еліпсоїда площиною, що проходить через центр еліпсоїда і перпендикулярна до малої осі еліпсоїда. Перевищення, h – різниця висот двох точок, h = H 2 – H 1 . Піввісь земного еліпсоїда велика – радіус екватора земного еліпсоїда (відстань від центру земного еліпсоїда до точок екватора), α = 6 378 245 м. Піввісь земного еліпсоїда мала – відстань від центру земного еліпсоїда до його полюсів, b = 6 356 863 м. Площина астрономічного меридіана – площина, що проходить через прямовисну лінію в заданій точці і паралельна до осі обертання Землі. Площина вертикальна – площина, що проходить через прямовисну лінію заданої точки. Площина геодезичного меридіана – площина, що проходить через нормаль до поверхні земного еліпсоїда в заданій точці і паралельна до його малої осі. Площина горизонтальна – площина перпендикулярна до прямовисної лінії, що проходить через задану точку місцевості. Площина екватора – площина, що перпендикулярна до осі обертання еліпсоїда і проходить через його центр. Площина початкового меридіана – площина меридіана, яка є початком відліку довгот. 9 Поверхня рівнева – поверхня, на якій потенціал сили ваги Землі має однакове значення. Поверхня фізична (топографічна) – поєднання поверхонь материків і океанічних западин. Позначка (відмітка) точки – числове значення висоти заданої точки. Потенціал сили ваги Землі – фізична величина, що характеризує поле сили ваги в заданій точці, тобто величина, що чисельно дорівнює роботі по перенесенню одиниці маси в полі сили ваги Землі із нескінченості в задану точку. Прирости координат , ∆х , ∆у – різниця координат двох точок ∆х = X 2 – X 1 , ∆у = Y 2 – Y 1 ; ∆х = S cos r , ∆у = S sin r. Проекція картографічна – математичне зображення на площині земної поверхні, яке встановлює аналітичну залежність (відповідність) між географічними координатами точок земного еліпсоїда і прямокутними координатами цих самих точок на площині. Проекція рівнокутна поперечно - циліндрична Гаусса - Крюгера – картографічна проекція, в якій створюють вітчизняні топографічні і оглядово - топографічні карти; проекція дає змогу одержувати картографічне зображення досить великих ділянок земної поверхні, яке практично не має спотворень і забезпечує побудову на такій площі систему плоских прямокутних координат. Референц - еліпсоїд – земний еліпсоїд (еліпсоїд Красовського), поверхня якого з найбільшою точністю зорієнтована відносно поверхні геоїда, і яка прийнята для опрацювання геодезичних вимірів і установлення системи геодезичних координат. Система висот балтійська – система відліку абсолютних висот в Україні, за початок якої прийнято нульпункт Кронштадтського футштоку, на якому зафіксовано середній багатолітній рівень вод Балтійського моря. Система координат – система ліній, що являє собою осі координат, для яких вибрано початок і напрям відліку. 10 Система координат (місцева або довільна) плоска прямокутна – система координат, осями якої служать дві довільно вибрані взаємно перпендикулярні прямі. Система координат астрономічна – система координат, утворена площиною початкового астрономічного меридіана і площиною перпендикулярною до осі обертання Землі, а основною лінією є прямовисна лінія. Система координат географічна – узагальнене поняття геодезичної і астрономічної системи координат. Система координат геодезична – система координат, осями якої слугують геодезичні меридіани і паралелі, а основною лінією є нормаль до поверхні еліпсоїда. Система координат геодезична просторова – тривимірна ліва прямокутна система координат, утворена осями абсцис, ординат і аплікат (висот), яка збігається з нормаллю до еліпсоїда в даній точці. Система координат геоцентрична – система координат, для якої за початок відліку вибрано центр мас Землі, а основною лінією є прямовисна лінія. Система координат полярна – векторна плоска система координат, в якій горизонтальні кути відлічують від вибраної прямої (полярної осі), а за початок відліку координат (полюс) прийнята початкова точка прямої. Система координат топоцентрична – система координат, для якої початок відліку вибрано на поверхні еліпсоїда, а основною лінією є прямовисна лінія. Система кординат біполярна – векторна плоска система координат, в якій горизонтальні кути вимірюють з початкової і кінцевої точок (полюсів) вибраної прямої (полярної осі). Система прямокутних координат зональна – система координат в горизонтальній площині, утворена взаємно перпендикулярними лініями; лінія, суміщена з осьовим меридіаном зони, прийнята за вісь абсцис, екватор – за вісь ординат. Стиснення полярне (стиснення еліпсоїда) – відношення різниці великої і малої півосей земного еліпсоїду до його великої півосі α = (а - b) : а = 1: 298.3. 11 Футшток – пристрій, який установлюють на берегах океанів і морів для спостереження за рівнем вод. Широта астрономічна – кут, утворений прямовисною лінією в заданій точці і площиною, перпендикулярною до осі обертання Землі (площини екватора). Широта геодезична, В – кут, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в заданій точці і площиною його екватора. III. ОРІЄНТУВАННЯ Азимут – горизонтальний кут, який відлічують за ходом годинникової стрілки від північного напряму меридіана до заданого напряму; змінюється від 0 до 360˚ Азимут астрономічний – двогранний кут між площиною астрономічного меридіана точки спостереження і вертикальною площиною, що проходить через цю точку і заданий напрям, який відлічують від напряму на північ за ходом годинникової стрілки. Азимут географічний – двогранний кут, який відлічують за ходом годинникової стрілки від північного напряму площини меридіана точки спостереження до вертикальної площини, що проходить через цю точку і заданий напрям. Азимут геодезичний – двогранний кут між площиною геодезичного меридіана точки спостереження і площиною, що проходить через нормаль до поверхні референц - еліпсоїда в цій точці і заданий напрям, який відлічують від напряму на північ за ходом годинникової стрілки. Азимут зворотній – азимут, який вимірюють в кінцевій точці заданого напряму лінії. Азимут істинний (дійсний), А – азимут, який відлічують від дійсного (географічного) меридіана. |