Остеопороз. Відповідь Остеопороз
 Скачать 19.05 Kb.
|
|
Остеопороз, скарги, критерії діагностики, зміни в лабораторних данних, які обов'язкові обстеження потрібно провести. Відповідь: Остеопороз – це захворювання скелета зі зміною структури кісток: зниженням маси, зменшенням міцності та підвищенням крихкості. Хвороба протікає малосимптомно і найчастіше виявляється лише після перелому променевої кістки, шийки стегна чи тіл хребців. Скарги та симптоми: найчастіше патологія протягом тривалого часу залишається непоміченою. Єдиними ознаками розвитку остеопорозу іноді стають болі в області хребта (грудний та поперековий відділ). Можливі також болі в області ребер, тазостегнових та гомілковостопних суглобів, кісток тазу. Больовий синдром зазвичай неінтенсивний, посилюється після навантаження при зміні погодних умов. Хворі з постменопаузальним і сенильним остеопорозом нерідко не надають болю значення, пояснюючи їх природним процесом старіння, тому не звертаються до лікарів. Остеопороз прогресує протягом кількох років. Болі у спині поступово посилюються, зменшується зростання пацієнта, змінюється його постава, хребет стає менш рухливим. Діагностичні критерії остеопорозу за даними ВООЗ Нормальний показник МПКТ Т-критерія до -1 стандартних відхилень від пікової кісткової маси. Остеопенія показники Т-критерію від −1 до −2,5 стандартних відхилень. Остеопороз показники Т-критерію – 2,5 стандартних відхилень та нижче. Тяжкий остеопороз показники Т-критерію − 2,5 стандартних відхилень і нижче з наявністю в анамнезі одного і більше переломів. Лабораторні діагностичні дослідження: дослідження рівня загального кальцію в крові, дослідження рівня креатиніну в крові (з підрахунком швидкості клубочкової фільтрації (СКФ)), дослідження рівня неорганічного фосфору в крові, визначення активності лужної фосфатази у крові, дослідження рівня глюкози у крові (рекомендується проводити всім пацієнтам із вперше встановленим діагнозом остеопороз, а також при неефективності раніше призначеної терапії з метою диференціальної діагностики з іншими причинами підвищеної крихкості скелета). Рекомендується визначення С-кінцевого телопептиду в крові, та дослідження рівня N-термінального пропептиду проколагену 1-го типу (P1NP) у крові (маркера резорбції при призначенні антирезорбтивної терапії та кісткоутворення при призначенні анаболічної терапії). Додаткові методи дослідження: «Золотим стандартом» діагностики остеопороза в даний час час визнано високочутливий метод подвійний рентгенівської абсорбціометрії (DXA), що дозволяє визначати мінеральну щільність кісткової тканини у найбільш важливих ділянках скелета з точки зору ризику виникнення остеопоротичних переломів – хребті та стегнової кістки. Денситометрія дозволяє оцінити мінеральну щільність кістки. Точність виміру при проведенні подвійної рентгенівської абсорбціометрії становить 2%. Для визначення щільності кісток також використовують однофотонну (не завжди інформативну) і двофотонну денситометрію, кількісну КТ хребта. Низька кісткова маса вважається, якщо кісткова мінеральна щільність знаходиться в межає -1 до -2,5 стандартних відхилень; остеопороз – від -2,5 SD та нижче. Рентгенологічні методи малоінформативні у діагностиці захворювання, тому що вони дозволяють достовірно виявити ознаки остеопорозу лише за значної втрати маси кісткових тканин (понад 30%). Призначаються для виявлення свіжих переломів, а також кісткових мозолів та посттравматичних деформацій, що свідчать про порушення цілісності кісток в анамнезі. |