Виконайте тести Тема Суть процесу виховання

• Название: Виконайте тести Тема Суть процесу виховання
• Дата: 05.10.2020
• Размер: 37.9 Kb.
• Имя файла: pedagog_03.04.docx
• Тип: Документы; #141065

Предмет: Педагогіка

Підручник: Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб.-К.:Академвидав, 2009

Розділ 3 Теорія виховання
Тема заняття: №3 Основні напрями виховання.

Розумове виховання. Моральне виховання (п.33 розділу 3)
Шановні студенти!

Для перевірки знань з раніше вивченого вами матеріалу виконайте тести:

Тема 1. Суть процесу виховання

1. 
   В якому значенні під вихованням розуміють конкретний вплив особи вихователя на формування у учня певних морально-духовних якостей?
   

1. 
   у соціальному;
   
2. 
   у широкому педагогічному;
   
3. 
   у вузькому педагогічному;
   
4. 
   у гранично-вузькому педагогічному.
   

2. 
   Яке педагогічне поняття визначають як спеціально і педагогічно організований процес створення оптимальних умов для формування людини як особистості? Із запропонованих відповідей оберіть правильну.
   

1. 
   виховання у широкому соціальному значенні;
   
2. 
   виховання у вузькому педагогічному значенні;
   
3. 
   виховання у широкому педагогічному значенні;
   
4. 
   соціалізація особистості.
   

3. 
   Як в педагогіці називають систему виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонічно розвиненої особистості?
   

1. 
   виховання;
   
2. 
   самовиховання;
   
3. 
   процес виховання;
   
4. 
   перевиховання.
   

4. 
   Із запропонованих нижче понять виберіть те, яке означає: свідома і самостійна діяльність, яка виникає в результаті активної взаємодії особистості з середовищем і впливає на розвиток у неї позитивних і подолання негативних якостей:
   

1. 
   виховання;
   
2. 
   перевиховання;
   
3. 
   самовиховання;
   
4. 
   самоосвіта.
   

5. 
   Виберіть поняття, визначення якого таке: цілеспрямований вплив вихователя з метою змінити у вихованця неправильно сформовані погляди, особливості поведінки, що ускладнюють процес формування особистості.
   

1. 
   виховання;
   
2. 
   самовиховання;
   
3. 
   перевиховання;
   
4. 
   самоосвіта.
   

6. 
   Педагогічна наука визначила:
   

1. 
   два рівня вихованості;
   
2. 
   чотири рівні вихованості;
   
3. 
   п'ять рівнів вихованості;
   
4. 
   дев'ять рівнів вихованості.
   

7. 
   Що є рушійною силою процесу виховання? Із запро­понованих відповідей виберіть правильну.
   

1. 
   Результат існування протиріч між пізнавальними за­вданнями, які ставляться перед учнем, і наявними у нього за­собами розв’язання цих завдань.
   
2. 
   Результат узгодженої дії вихователя і вихованця.
   
3. 
   Результат існування протиріч між суспільними потребами і наявним рівнем вихованості особистості.
   
4. 
   Результат існування протиріч між вихователем і вихо­ванцем.
   

7. 
   Визначте групу, в якій дана характеристика середнього рівня вихованості
   

1. 
   стійка позитивна поведінка, наявність, регуляції і саморегуляції з прагненням до регуляції діяльності інших;
   
2. 
   стійкий і позитивний досвід поведінки, активна позиція, високий рівень саморегуляції;
   
3. 
   слабкий прояв позитивного, саморегуляція і самоорганізація інтуїтивні;
   
4. 
   стійка позитивна поведінка, наявність регуляції і саморегуляції, організації і самоорганізації, хоча активна позиція по відношенню до вчинків інших не проявляється.
   

Тема 2. Закономірності і принципи виховання

1. 
   У чому полягає сутність принципів виховання? Ви­беріть правильну відповідь.
   

1. 
   Принципи виховання — це своєрідні правила, яких ма­ють дотримуватися вихованці.
   
2. 
   Принципи виховання — це основа, база, вихідні поло­ження, які є фундаментом змісту, форм, методів, засобів і при­йомів виховного процесу.
   
3. 
   Під принципами виховання необхідно розуміти систему впливів на особистість, здійснюваних з метою формування у неї бажаних якостей.
   
4. 
   Принципи виховання утворюють систему методів і за­собів, спрямованих на створення оптимальних умов для вихо­вання дітей.
   

2. 
   Яке з тверджень не є закономірністю процесу виховання?
   

1. 
   зумовленість виховання суспільними потребами;
   
2. 
   зв'язок виховання з життям;
   
3. 
   визначальна роль діяльності і спілкування у вихованні;
   
4. 
   взаємозв'язок вихователя і вихованців у вихованні.
   

3. 
   Виберіть принцип виховання, який передбачає: по­долання авторитарного стилю виховання; забезпечення спів­робітництва вихователів і вихованців; урахування думки ко­лективу в цілому і кожної особистості зокрема; визнання осо­бистості як вищої природної та соціальної цінності; формуван­ня колективу на засадах волі і прагнень його членів.
   

1. 
   принцип народності виховання;
   
2. 
   принцип єдності виховання і життєдіяльності;
   
3. 
   принцип демократизації виховання;
   
4. 
   принцип гуманізації виховання.
   

4. 
   Виберіть принцип виховання, який передбачає: на­явність нерозривного зв’язку виховання з культурними над­баннями свого народу та забезпечує духовну єдність та спадкоємність поколінь.
   

1. 
   принцип демократизації;
   
2. 
   принцип народності;
   
3. 
   принцип культуро відповідності;
   
4. 
   принцип етнізації.
   

5. 
   Виберіть принцип виховання, який ґрунтується на: врахуванні багатогранної природи людини, особливостей її анатомо-фізіологічного і психічного розвитку з погляду віку і статі.
   

1. 
   принцип неперервності виховання;
   
2. 
   принцип послідовності та систематичності виховання;
   
3. 
   принцип природовідповідності виховання;
   
4. 
   принцип індивідуалізації та диференціації виховання.
   

6. 
   Виберіть принцип виховання, який має забезпечува­ти: єдність загальнолюдських і національних цінностей, націо­нальну спрямованість виховання, оволодіння духовними ба­гатствами свого народу — мовою, традиціями, звичаями, на­ціонально-етнічною культурою; виховання шанобливого став­лення до національних надбань тих народів, які проживають в Україні.
   

1. 
   принцип етнізації виховання;
   
2. 
   принцип культуровідповідності виховання;
   
3. 
   принцип народності виховання;
   
4. 
   принцип гуманізації виховання.
   

7. 
   Виберіть принцип виховання, який передбачає: виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного І права кожної особистості на свободу, соціальний захист, розвиток здібностей і вияв індивідуальності, самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій; виховання у молоді почуттів гуманізму, милосердя, доброчинності.
   

1. 
   принцип індивідуалізації та диференціації виховання;
   
2. 
   принцип єдності виховання і життєдіяльності;
   
3. 
   принцип гуманізації виховання;
   
4. 
   принцип демократизації виховання.
   

8. 
   Виберіть принцип виховання, який передбачає: на­повнення виховання національним змістом, спрямованим на формування національної свідомості та національної гідності; створення умов для дітей всіх національностей, які є громадя­нами України, навчатися рідною мовою, вивчати традиції, звичаї, обряди свого народу.
   

1. 
   принцип народності виховання;
   
2. 
   принцип гуманізації;
   
3. 
   принцип етнізації;
   
4. 
   принцип культуро відповідності.
   

Сподіваюся на вашу самостійну роботу над виконанням тестових завдань.

Робота над новим матеріалом

Роботу над новим матеріалом здійснюйте за підручником. Можливе використання тексту лекції, але вона носить більш стислий виклад. Записуйте тему та пункти плану (вказані у лекції).

При опрацюванні матеріалу стосовно основних напрямків виховання, таких як національно-патріотичне, громадянське, розумове, моральне, правове, екологічне, трудове, економічне, естетичне, фізичне звертайте увагу на:

• 
  визначення сутності даного напрямку (перед кожним напрямом),
  
• 
  мету різних напрямів виховання,
  
• 
  завдання напряму (у Фіцули це п.1.4 Мета виховання),
  
• 
  характеристику напряму,
  
• 
  умови ефективності,
  
• 
  показники результативності напряму виховання.
  

Звертайте увагу на запитання та завдання з кожного питання. Здійснюйте самоперевірку своїх знань.

Для перевірки знань виконайте тестові завдання з теми 3.

Тема3. Розумове виховання. Моральне виховання

1. Що є методологічною основою морального виховання? Виберіть правильну відповідь.

1. 
   мораль;
   
2. 
   логіка;
   
3. 
   естетика;
   
4. 
   етика.
   

2. 
   Закінчіть речення. Оволодіння правилами і нормами поведінки, формування моральних почуттів і переконань, умінь і навичок моральної поведінки – це…
   

1. 
   завдання патріотичного виховання;
   
2. 
   завдання екологічного виховання;
   
3. 
   завдання правового виховання;
   
4. 
   завдання морального виховання.
   

2. 
   До якої групи відносять морально-духовні цінності, набуті попередніми поколіннями людини, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування?
   

1. 
   сімейні цінності;
   
2. 
   національні цінності;
   
3. 
   загальнолюдські цінності;
   
4. 
   громадянські цінності.
   

2. 
   Назвіть групу, в якій наведені моральні цінності особистості.
   

1. 
   заохочення, схвалення, патріотизм, догадливість, милосердя, повага, темперамент;
   
2. 
   пасивність, великодушність, чуйність, підступність, неуважність, милосердя, наполегливість;
   
3. 
   пасивність, неуважність, грубість, егоїзм, сором'язливість, недисциплінованість;
   
4. 
   відповідальність, сміливість, людяність, совісність, працелюбність, милосердя.
   

2. 
   Завданням якого напряму виховання є: формування наукового світогляду, розвиток інтелектуальних можливостей, озброєння учнів ЗУН з основ наук, здатності до інтелектуального зусилля та тривалої інтелектуальної діяльності?
   

1. 
   завдання трудового виховання;
   
2. 
   завдання морального виховання;
   
3. 
   завдання економічного виховання;
   
4. 
   завдання розумового виховання.
   

2. 
   Яке поняття визначають як систему філософських, наукових, моральних та естетичних поглядів і переконань людини, що відображають розуміння нею навколишнього світу та визначають загальну спрямованість її діяльності? Виберіть правильну відповідь.
   

1. 
   науковий світогляд;
   
2. 
   переконання;
   
3. 
   погляди;
   
4. 
   культура.
   

2. 
   Розкрийте сутність поняття “мораль”. Із запропонованих відповідей виберіть правильну.
   

1. 
   Мораль — це засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних пе­реконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки.
   
2. 
   Мораль — це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.
   
3. 
   Мораль — це сукупність взаємин і зв’язків, у процесі; яких виявляється ставлення людей до суспільства та самих себе і за допомогою яких регулюється моральна діяльність. ,
   
4. 
   Мораль — це ознака волі до діяння і самого діяння від­повідно до принципів і норм моралі.
   

2. 
   Який зміст вкладають у поняття національних мо­рально-духовних цінностей? Виберіть правильну відповідь.
   

1. 
   Національні морально-духовні цінності — це всі надбання певної національності у сфері релігії, політики, науки, про­мислового і сільськогосподарського виробництва, освіти і да­ють право на вияв самобутності.
   
2. 
   Національні морально-духовні цінності — це досягнення певної етнічної групи в галузі культури, побуту. Це дає можливість певній національній групі виявляти самостійність у світовому співтоваристві.
   
3. 
   Національні морально-духовні цінності — це історично зумовлені та створені певним етносом погляди, переконання, традиції, звичаї та ін., які характеризують певні національні прояви, своєрідність у поведінці і є основою соціальної діяль­ності людей окремої національної групи
   

Чекаю на своєчасне виконання роботи та фотозвіт в Telegram за номером [phone]

Заняття

Тема: Основні напрями виховання. Розумове виховання.

Моральне виховання

Мета: дати знання про основні напрями виховання; визначити мету і завдання, зміст основних напрямів виховання – розумового і морального; познайомити з особливостями морального виховання, як найважливішого напрямку в формуванні переконань поведінки, моральних якостей і вчинків; сформувати поняття, що в сучасному житті потрібні міцні знання; розвивати усидливість і зацікавленість; виховувати прагнення до самовдосконалення.

Література: 1. Педагогика. И.П. Подласый. – М., 1999.

2. Педагогіка: Підручник. А.І. Кузьмінський – К.: Знання-Прес, 2003, с. 238-243.

3. Педагогіка. Фіцула М.М. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – Тернопіль: Навчальна книга, 2005, с. 264-276.

План:

1. 
   Основні напрями виховання.
   
2. 
   Розумове виховання і його задачі.
   
3. 
   Моральне виховання та його зміст.
   
4. 
   Система моральних цінностей.
   
5. 
   Виховання свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності.
   
6. 
   Екологічне виховання.
   
7. 
   Виховання непримиренного ставлення до алкоголю, нікотину, наркотиків.
   

Контрольні питання:

1. 
   Назвіть основні напрями виховання.
   
2. 
   Вкажіть основні задачі розумового виховання.
   
3. 
   У чому полягає сутність морального виховання молоді.
   

• 
  Визначте основну мету виховання.
  

Основна мета виховання – усебічний розвиток людини.

1. 
   Основні напрями виховання
   

Реалізація поставленої мети виховання здійснюється за наступними напрямками, які визначають зміст виховання:

1. 
   Розумове виховання – один з напрямів виховання, метою якого є оволодіння системою знань про наукові основи розвитку природи і суспільства, розвитку потенційних інтелектуальних можливостей особистості, формування культури розумової праці.
   
2. 
   Моральне виховання – це виховна діяльність сім’ї і навчального закладу по формуванню стійких моральних якостей, потреб, відчуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі в практичній діяльності.
   
3. 
   Громадянське виховання:
   
   • 
     патріотичне;
     
   • 
     виховання дисциплінованості;
     
   • 
     статеве і сексуальне виховання;
     
   • 
     економічне виховання;
     
   • 
     антиалкогольне, антинаркотичне виховання
     
4. 
   Трудове виховання – спрямоване на виховання психологічної і практичної підготовки учнів до праці (трудове виховання, економічне виховання, професійно-орієнтоване навчання).
   
5. 
   Естетичне виховання – спрямоване на розвиток в людині почуття прекрасного, формування знань і навичок створювати красу в оточуючому середовищі, жити по законам духовної красоти.
   
6. 
   Фізичне виховання – вирішує завдання створення оптимальних умов для забезпечення нормального фізичного розвитку особистості, збереження її здоров’я, оволодіння знаннями про особливості організму людини, набуття санітарно-гігієнічних умінь і навичок.
   

2. 
   Розумове виховання і його задачі
   

Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання.

Розумове виховання – цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.

У процесі розумового виховання вирішуються певні специфічні завдання:

1. 
   Передусім, здійснюється нагромадження певного фонду знань: факти, термінологія, символи, імена, назви, поняття, зв’язки і залежності, що існують між ними і знаходять відображення в правилах, законах, закономірностях і формулах.
   
2. 
   У процесі розумового виховання учень повинен навчитися мислити.
   

Мислення – процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відносинах. Існують такі види мислення:

• 
  діалектичне – вміння бачити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зародження нових;
  
• 
  логічне – встановлення узагальнених зв’язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх в певну систему;
  
• 
  абстрактне – абстрагування від неістотних, другорядних ознак, виокремлення загальних та істотних і на цій основі формування абстрактних понять;
  
• 
  узагальнююче – знаходження загальних принципів і способів дій, що поширюються на певну кількість явищ;
  
• 
  категоріальне – вміння об’єднувати поняття в класи і групи на підставі певних істотних ознак подібності;
  
• 
  теоретичне – здатність до засвоєння знань високого рівня узагальнення, розуміння наукових засад і принципів розвитку певних галузей знань, виявлення залежності та закономірностей існуючих між явищами зв’язків;
  
• 
  індуктивне – рух думки від окремого до загального;
  
• 
  дедуктивне – рух думки від загального до окремого;
  
• 
  репродуктивне – актуалізація засвоєних знань для розв’язання завдань відомого типу або виконання дій у знайомих умовах;
  
• 
  продуктивне – самостійне вирішення людиною нових завдань відомого типу на основі набутих знань;
  
• 
  системне – здатність виявляти зв’язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, покладені в основу їх розвитку, мати загальні уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства.
  

3. 
   Важливим завданням розумового виховання є формування в учнів культури розумової праці. До культури розумової праці входять такі навчальні вміння:
   
   • 
     Загальні:
     

• 
  вміння читати;
  
• 
  уміння слухати;
  
• 
  уміння усно формулювати і викладати свої думки (відповіді на запитання, переказування, словесний опис приладу, спостереження об’єкта, вміння поставити питання);
  
• 
  вміння писати (списувати з дошки, конспектування);
  
• 
  уміння працювати з книжкою (визначити зміст, працювати зі словником).
  

• 
  Спеціальні уміння (читати нові карти, записувати знаки).
  

До поняття “культура розумової праці” входить вміння:

• 
  дотримуватись режиму розумової праці;
  
• 
  виконувати навчальні завдання акуратно;
  
• 
  утримувати в належному порядку свої речі.
  

Культура розумової праці передбачає – вироблення в учнів якостей, необхідних для оволодіння знаннями в будь-якій галузі:

• 
  вміння зосереджено і уважно працювати;
  
• 
  вміння долати труднощі;
  
• 
  розвиток пам’яті;
  
• 
  вміння контролювати себе.
  

• 
  До інтелектуальних вмінь належать вміння переносу знань в інші умови, уміння опиратися на здогад (інтуїція), уміння передбачати. Формуванню інтелектуальних умінь сприяють певні типи завдань:
  

• 
  які мають дослідницький характер;
  
• 
  порівняльні;
  
• 
  пов’язані з аналізом, узагальненням.
  

4. 
   У системі розумового виховання важливе місце займає формування мовної культури учнів.
   
5. 
   До завдань розумового виховання належать формування наукового світогляду.
   

Науковий світогляд – це цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань, почуттів, які визначають ставлення людини до оточуючої дійсності і самої себе.

3. 
   Моральне виховання та його зміст
   

У процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Основою морального виховання є етика.

Етика – наука, об’єктом вивчення якої є мораль.

Мораль – це система поглядів і уявлень, норма, оцінок, що регулюють моральну поведінку людей у суспільстві.

Вимоги суспільства до формування всебічно розвиненої особистості визначили і завдання морального виховання:

• 
  формування національної свідомості та самосвідомості (виховання любові до рідної землі, свого народу, патріотизму, формуванню почуттів гідності й гордості за свою Батьківщину);
  
• 
  прагнення жити в гармонії з природою;
  
• 
  свідома дисципліна, обов’язок та відповідальність;
  
• 
  повага до закону, до старших, жінки;
  
• 
  героїко-патріотичне виховання.
  

Розвиток національної свідомості особливості охоплює такі етапи:

1. 
   Етнічне самоусвідомлення особистості є першоосновою, корінням патріотизму. Етнізація починається з раннього періоду життя в сім’ї, маминої колискової, бабусиної казки, із народної пісні. Фундаментальне значення має рідна мова.
   
2. 
   Національно-політичне самоусвідомлення особистості. Припадає воно переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення дитиною себе як частини нації.
   
3. 
   Громадсько-державне самоусвідомлення особистості. Передбачає формування правильного розуміння явищ патріотизму й націоналізму, прищеплення почуття толерантності.
   

4. 
   Система моральних цінностей
   

У сучасній цивілізації окреслилися західноєвропейська та американська моральні системи. У відповідності з першою – заради досягнення навіть “великого добра” неприпустимим є “мале зло”. Прихильники американської (вона домінує на пострадянських теренах) вважають прийнятним поєднання добра і зла.

У моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею. Виховання учнів має забезпечити формування в них таких моральних цінностей:

1. 
   абсолютно вічні цінності (доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість);
   
2. 
   національні (націоналізм, патріотизм, національна гідність, історична пам’ять);
   
3. 
   громадські (прав і свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, повага до закону);
   
4. 
   сімейні – стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків;
   
5. 
   цінності особистості життя визначають риси характеру людини, її поведінку, господарський успіх, стиль приватного життя;
   
6. 
   неписані закони кодексу лицарської честі.
   

Важливими у моральному вихованні є святкування дат народного календаря. Складовою народного календаря є родинний календар.

Ефективність морального виховання залежить від таких чинників:

• 
  створення в навчальному закладі психологічного клімату поваги до моральних норм, правил людського співжиття;
  
• 
  відповідність змісту морального виховання, його меті і рівню морального розвитку учнів;
  
• 
  раціональне співвідношення між словесними і практичними методами виховного впливу;
  
• 
  своєчасне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на попередженні аморальних явищ в учнівському колективі;
  
• 
  подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до вихованців.
  

Особливо важливо, щоб деклароване педагогом моральні принципи підтверджувалися його моральною практикою, яка б відповідала найвищим критеріям моральності.

5. 
   Виховання свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності
   

Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу ПТНЗ, зокрема училищній дисципліні.

Училищна дисципліна – дотримання учнями правил поведінки в навчальному закладі, за його межами, чітка й організована виконання ними своїх обов’язків, підкорення громадському обов’язку.

Свідома дисципліна – суворе неухильне виконання суспільних принципів і норм поведінки.

Обов’язок – усвідомлена система громадських і моральних вимог суспільства особистості.

Відповідальність – якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства.

Шляхи виховання свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності:

1. 
   ознайомлення учнів з правилами поведінки в навчальному закладі, з правами і обов’язками;
   
2. 
   організація порядку і дисципліни на уроках;
   
3. 
   чітка організація режиму праці і відпочинку в позанавчальний час;
   
4. 
   використання громадської думки колективу в дисципліну ванні учнів;
   
5. 
   спрямування органів учнівського самоврядування у процес дисциплінування учнів;
   
6. 
   роль традицій в дисциплінуванні учнів;
   
7. 
   використання методів заохочення і покарання у вихованні дисциплінованості учнів;
   
8. 
   єдність вимог педагогів і батьків;
   
9. 
   з’ясування причин недисциплінованості учнів і визначення шляхів їх подолання.
   

6. 
   Екологічне виховання
   

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей, що робить украй актуальною проблему зміни ставлення людства до природи. Цій меті служить екологічне виховання.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання полягає у формуванні екологічних знань, вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати її, формуванні вміння і навичок діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Здійснюється вона на всіх етапах навчання у школі, кожному з яких, з огляду на вікові особливості школярів, властиві певна мета, завдання, методика.

Використовувані з цією метою у навчально-виховному процесі еколого-психологічний тренінг, інтегрально-пошукові групові та рольові ігри, творча «терапія», «мозковий штурм», імітаційне моделювання спрямовані на актуалізацію особистої причетності, емоційної сфери, формування смислотвірних мотивів екологічного змісту, що забезпечує систематизацію світоглядних установок учнів.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, – писав Г. Ващенко, – треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».

Ефективне екологічне виховання учнів передбачає:

• 
  оптимізацію змісту неперервної екологічної освіти всіх вікових груп учнів, висвітлення екологічних питань у процесі вивчення окремих предметів, використання внутрі- та міжпредметних зв'язків;
  
• 
  створення в училищах належної навчально-матеріальної бази (куточків охорони природи, живих куточків та ін.);
  
• 
  удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення школярів до природоохоронної роботи;
  
• 
  формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.
  

Результатом екологічного виховання має бути сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне та соціальне), наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи, екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я, набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях), безпосередньою участю у природоохоронній роботі, передбаченням можливих негативних наслідків природо-перетворювальної діяльності людини.

7. 
   Виховання непримиренного ставлення до алкоголю, нікотину, наркотиків
   

Куріння, алкоголізм і наркоманія є дуже небезпечними хворобами, адже з ними пов'язані руйнування фізичного і морального здоров'я людини, параліч інтелектуальних сил, деградація особистості. До певного часу нікотин, алкоголь і наркотики руйнують організм людини непомітно, приховано. Ці наркогенні речовини присипляють розум, який стає нездатним вчасно розпізнавати небезпеку захворювання. Куріння, алкоголізм та наркоманія роками завдають страждань рідним і близьким наркозалежних людей. Не усвідомлює наркозалежна молодь і тієї небезпеки, на яку наражають життя своїх нащадків, передаючи їм у спадок недоумкуватість та інші вади. Тому боротьбу з цим соціальним лихом слід вести систематично і послідовно, починаючи з підростаючого покоління.

Причин поширення серед учнів куріння, вживання алкоголю і наркотиків багато. Найчастіше вони призвичаюються до їх уживання в сім'ї, якщо в ній традиційно панує поблажливе ставлення принаймні до куріння та алкоголю.

Шкідливо впливає на студентів читання творів або перегляд кінофільмів, де пропагується насильство та жорстокість, а також невміння організувати своє дозвілля, зайнятися корисними справами.

Педагогам необхідно знати мотиви, які спричинюють вживання неповнолітніми наркогенних речовин. Наприклад, до вживання наркотиків їх підштовхують:

1. 
   Задоволення почуття цікавості, бажання отримати нові відчуття, все перевірити не власному досвіді.
   
2. 
   Мотив подолання заборони, бажання відчути приємне почуття небезпеки.
   
3. 
   Бажання бути прийнятим групою, страх знехтування групою.
   
4. 
   Орієнтація на авторитет, бажання стати подібним до іншої людини. Ідентифікація з авторитетом може бути засобом, за допомогою якого несамостійна, тривожна людина прагне подолати невпевненість у собі.
   
5. 
   Бажання продемонструвати свою незалежність. Наркотики можуть стати виразом протесту проти дій батьків, вчителів.
   
6. 
   Прагнення отримати насолоду, досягнути розслаблення, спокою або активізуватися, позбутися емоційних бар'єрів, тобто змінити свій психічний стан. Ці мотиви пов'язані з певними ілюзіями щодо властивостей наркотиків.
   
7. 
   Бажання позбутися болісних переживань. Людина може звертатися до наркотиків як до засобу психічного захисту.
   

Певною мірою ці мотиви стосуються і куріння та вживання неповнолітніми алкоголю.

Антинаркогенна виховна робота в ПТНЗ має бути спрямована на розв'язання таких виховних завдань:

1. 
   озброєння студентів знаннями про згубні наслідки тютюну, алкоголю і наркотиків, оскільки низький рівень їх поінформованості про шкідливість цих речовин не може сприяти формуванню в них негативного ставлення до пияцтва, куріння і наркоманії;
   
2. 
   вироблення в студентів психологічних «гальм», які б утримували їх від уживання цих речовин, виховання навичок і звичок, що відповідають правилам людського співжиття;
   
3. 
   виховання в школярів непримиренності до вживання цих речовин однолітками школярів;
   
4. 
   своєчасне виявлення тих, хто періодично вживає ці речовини, проведення з ними індивідуальної виховної роботи, спрямованої на подолання цієї негативної звички.
   

Одним із головних питань змісту антинаркогенної виховної роботи в ПТНЗ має бути роз'яснення учням несумісності куріння, вживання алкоголю і наркотиків з принципами загальнолюдської моралі, укладом суспільного життя. Молода людина повинна усвідомити, що так чинять лише люди зі слабкою силою волі, які не можуть втриматися від спокуси.

У процесі антинаркогенної виховної роботи слід ознайомлювати студентів з правовими заходами боротьби з пияцтвом і наркоманією. Вони мають знати про існування зв'язку між алкоголем, наркотиками і правопорушеннями та злочинністю.

У бесідах про шкідливість алкоголю і наркотиків для сім'ї необхідно розкрити їх негативний вплив на потомство.

Розглянуті завдання і зміст антинаркогенної виховної роботи реалізуються передусім у навчальному процесі через використання виховних можливостей навчальних предметів.

У позааудиторній виховній антинаркогенній роботі використовують бесіди, лекції, диспути, конференції тощо.

Для підготовки і проведення їх важливо передусім з'ясувати ставлення учнів до вживання тютюну, алкоголю і наркотиків.

Питання і завдання для контролю знань

1. 
   Охарактеризуйте такі види мислення: діалектичне, мислення, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне, дедуктивне, алгоритмічне, репродуктивне, творче, системне.
   
2. 
   Визначте основні завдання розумового виховання.
   
3. 
   В чому суть, структура світогляду, яке його суспільне призначення і функції?
   
4. 
   Схарактеризуйте сутність морального виховання.
   
5. 
   Розкрийте напрямки виховної роботи по формуванню в учнів несприятливості до алкоголю, нікотину, наркотиків.