с 6 по 10 лекцию, для всех word-ов. Водні екосистеми

• Название: Водні екосистеми
• Анкор: с 6 по 10 лекцию, для всех word-ов.doc
• Дата: 28.08.2018
• Размер: 478 Kb.
• Имя файла: с 6 по 10 лекцию, для всех word-ов.doc
• Тип: Лекція; #23708
• страница: 5 из 5

4. Законодавче регулювання водоохоронної діяльності

Основним документом, яким регулюються відносини по використанню і охороні природних вод, є Водний Кодекс, який приймається вищим законодавчим органом країни. В Україні Водний Кодекс був прийнятий в 1995 р. Верховною Радою. Він являє сукупність юридичних норм і організаційно-правових механізмів, що визначають загальний правовий статус природних вод, водних об’єктів, питання власності на води, порядок водокористування і охорони вод, управління водними ресурсами та водогосподарські вимоги, які підлягають виконанню в різних галузях виробництва. Порядок, умови і форми водокористування для населення, промисловості, сільського господарства, енергетики, транспорту, рекреації та інших потреб здійснюється на підставі дозволів державних органів і за плату. Виняток становить загальне водокористування громадян та юридичних осіб, здійснюване без застосування технічних засобів, які можуть негативно впливати на екологічний стан водних об’єктів. До таких засобів належать судна різного типу, в тому числі моторні човни.

Водний Кодекс України визначає порядок розробки нормативних документів, які стосуються оцінки якості вод та встановлення нормативів якості поверхневих вод України. Вони необхідні для охорони довкілля, забезпечення екологічного благополуччя водних об’єктів і визначення відповідного комплексу водоохоронних заходів.

У відповідності з Водним Кодексом та для його розвитку на державному рівні розробляється і видається велика кількість підзаконних актів - президентських указів, урядових постанов, положень, інструкцій та інших відомчих або міжвідомчих нормативних документів. Функції державного управління водами покладено на відповідні державні водогосподарські органи, територіальні і басейнові управління. Вони ж здійснюють оперативне регулювання водокористуванням і охороною вод.

Згідно з “Основними напрямками державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (прийняті Верховною Радою та затверджені Указом Президента країни) до пріоритетних напрямків відноситься поліпшення екологічного стану басейну Дніпра та якості питної води, запобігання забрудненню Чорного і Азовського морів, поліпшення їх екологічного стану, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно- заповідної справи та інші найбільш важливі напрямки природоохоронної діяльності.

Україна як член Міжнародного співтовариства визначає стратегічні напрямки водно-екологічної політики у відповідності з міжнародними рішеннями з цього питання. Так, Міжнародна конференція у Ріо-де-Жанейро (1991 р.) звернулась до світового співтовариства з заявою про необхідність переходу на шлях сталого розвитку, який передбачає збалансований підхід до розв’язання соціально-економічних проблем і збереження довкілля для майбутніх поколінь. Стосовно до водоресурсної складової сталого розвитку, то під нею розуміють такий стан водних об’єктів та систем їх експлуатації, при якому не ставиться під загрозу екологічна і економічна безпека країни. При цьому збереження природних властивостей водних екосистем є обов’язковою умовою при їх господарському використанні. Водні ресурси країни повинні знаходитись в такому стані, при якому гарантовано забезпечення населення і різних галузей економіки якісною питною водою в необхідній кількості.

На реалізацію державної політики України в галузі сталого розвитку водоресурсного потенціалу спрямована зокрема “Національна Програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води”, затверджена Верховною Радою в 1997 р. Основною метою Програми є забезпечення сталого функціонування екосистем Дніпра, якісного водоспоживання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження.

Програма - це довгостроковий організаційно-економічний документ, що визначає стратегію і шляхи розв’язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України - екологічного оздоровлення водних об’єктів басейну Дніпра. Цій меті можуть бути підпорядковані і інші заходи, в тому числі і Міжнародні Програми і гранти.

Так, згідно Меморандуму, підписаного Урядом України і Канади (1994 р.), була розроблена Програма технічної допомоги “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)”. Загальною метою програми є сприяння оздоровленню екосистеми ріки Дніпро, особливо її південної частини, шляхом спільних зусиль українських і канадських організацій.

При виконанні програми здійснено більше 40 проектів за сьома пріоритетними напрямками. Зокрема створено ряд нормативних документів, впроваджено геоінформаційну систему екологічного менеджменту, здійснюється екологічний аудит на підприємствах з метою удосконалення технологічних процесів та зменшення забруднення водного середовища.

Правове регулювання екологічних проблем річкових систем, які охоплюють територію кількох країн, розглядаються на національному і міжнародному рівнях. У фізико-географічному відношенні кожна річка являє собою єдиний природний комплекс, що необхідно враховувати при її господарському використанні і охороні вод. Тим часом міждержавні кордони умовно поділяють її на окремі відрізки, кожен з яких складає частину території держави, в межах якої вона повністю⁴ знаходиться під її суверенітетом. До таких річок належать Дунай, Дністер, Західний Буг, Сіверський Донець, а після розпаду Радянського Союзу - і Дніпро.

Питання раціонального використання водних ресурсів Міжнародних річок та їх охорона регламентуються відповідними міждержавними угодами та міжнародними конвенціями.

Наприклад, міжнародно-правовий аспект екологічних проблем Дунаю чітко виписаний у Конвенції по захисту басейну Дунаю, яка була погоджена з усіма придунайськими країнами (1994) і ратифікована Верховною Радою України. Вона складається з чотирьох частин, які містять 31 статтю, а також має п’ять додатків. В ній, зокрема зазначається, що придунайські країни погодились “розвивати, приймати і впроваджувати відповідні юридичні, адміністративні і технічні заходи щодо забезпечення внутрішніх передумов і підстав, необхідних для гарантування ефективного захисту якості води і тривалого її використання, і у зв’язку з цим також для запобігання транскордонного впливу”.

Стратегічні напрямки в галузі захисту та відтворення морського довкілля відображені у Конвенції про захист Чорного моря від забруднень. Конвенція підписана Україною в 1992 р. і ратифікована в 1994 році. Вона передбачає створення юридичних основ для об’єднання зусиль країн Чорноморського басейну по збереженню екосистем Чорного і Азовського морів, раціонального використання їх біологічних ресурсів. У Протоколах, що додаються до Конвенції, визначаються обмеження щодо надходження забруднень з джерел, розташованих на території країн Чорноморського басейну. Конвенція забороняє захоронення хімічних речовин в морі і різко обмежує забруднення морських вод нафтопродуктами та іншими небезпечними для екосистем речовинами.

Україна підписала Конвенцію про запобігання забруднення морського середовища з суден (1999), яка визначає Чорне і Азовське, моря, як “спеціальний регіон”, що підлягає охороні.

Оздоровленню екосистеми Чорного моря сприяють відповідні Міжнародні програми: по екологічному оздоровленню Чорного моря, Дунаю та басейну Дніпра. Остання Програма затверджена програмним Комітетом Організації Об’єднаних Націй (2000 р.) і охоплює водозбірну площу Дніпра на території Російської Федерації, Республіки Білорусь і України.

Серед позитивних факторів, що сприяють оздоровленню морського довкілля, є прибережні об’єкти природно-заповідного фонду. Тільки на морському узбережжі України створено 7 природних заповідників, один національний природний парк, 35 природних заказників, 32 парка- пам’ятника, 102 пам’ятника природи. їх загальна площа становить 2,8 тис. кв. км, або близько 15% площі прибережної смуги морів.

В гирлових зонах Дніпра і Дунаю розташовані Чорноморський і Дунайський біосферні заповідники. Вони відіграють особливо важливу роль у збереженні біологічного різноманіття рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин. Так, до Червоної Книги України занесені чотири види осетрових (білуга, шип, стерлядь, атлантичний осетр), чорноморський та дунайський лососі. Обмежено або повністю заборонено вилов чорноморської кефалі, барабульки, руського осетра, севрюги, камбали-калкана, ставриди. Призупинено добування чорноморської червоної водорості філофори.

Таким чином, правове регулювання використання морських і континентальних водних об’єктів відіграє виключно важливу роль у збереженні їх біологічного різноманіття та нормативної якості води.


Передмова

розкладаються. Може визначатися за характеристиками видового складу і чисельності гідробіонта-індикаторів сапробності.

Стан поверхневих вод екологічний — характеристика абіотичних і біотичних компонентів води та донних відкладів, котрі; властиві екосистемам певних водних об’єктів.

-Природний стан поверхневих вод — екологічний стан водних об’єктів, котрий існував чи може існувати за умов відсутності чи незначного впливу людської діяльності. Якість води при цьому характеризується фоновими або типовими значеннями показників сольового складу, трофо-сапробності та вмісту специфічних речовин.

-«Відмінний» екологічний стан поверхневих вод – такийекологічний стан водних об’єктів, котрий свідчить, що вони не зазнають значного впливу людської діяльності.

-«Добрий» екологічний стан поверхневих вод — такий екологічний стан водних об'єктів, котрий свідчить, що вони зазнають впливу людської діяльності, проте мають багату, збалансовану, благополучну екосистему і воду задовільної споживчої цінності.

-Токсична дія - шкідливий вплив отруйних речовин, які містяться у воді, на живі організми-гідробіонти.

-Токсичність води - властивість води, яка містить отруйні речовини, шкідливо діяти на живі організми-гідробіонти.

-Трофність водних об’єктів — ступінь біологічної продуктивності і екосистем водних об’єктів, котра визначається вмістом у воді біогенних елементів (насамперед, фосфору і азоту) і комплексом гідрологічних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших чинників.

-Якість вод — характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.

-"відмінна” якість вод — з екологічних позицій — це якість води, яка формується у водних об’єктах з "відмінним” екологічним станом і відповідає найвищим екологічним і споживчим кондиціям.

-"добра" якість вод — з екологічних позицій — це якість води у водному об’єкті за наявності чи умов досягнення «доброго» екологічного стану поверхневих вод.

• 
  Позначення
  

БСК₅ - біохімічне споживання кисню у воді за 5 діб.

БСК₁ — біохімічне споживання кисню у воді за 1 добу.

pH — показник концентрації іонів водню.

А/R — відношення величини валової первинної продукції фітопланктону до величини деструкції органічної речовини в планктоні — індекс самозабруднення-самоочищення води.
Лекція 10

3. СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД СУШІ ТА ЕСТУАРІЇВ УКРАЇНИ

Екологічна класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв України побудована за екосистемним принципом. Необхідна повнота і об’єктивність характеристики якості поверхневих вод досягається достатньо широким набором показників, які відображають особливості абіотичної і біотичної складових водних екосистем.

Комплекс показників екологічної класифікації якості поверхневих вод включає загальні і специфічні показники. Загальні показники, до яких належать показники сольового складу і трофо-сапробності вод (еколого-санітарні), характеризують звичайні властиві водним екосистемам інгредієнти концентрація яких може змінюватись під впливом господарської діяльності. Специфічні показники характеризують вміст у воді забруднюючих речовин токсичної і радіаційної дії.
3.2 Система екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України включає три групи спеціалізованих класифікацій, а саме:

• 
  група класифікацій за критеріями сольового складу (додатки 1.1 – 1.4);
  

• 
  класифікація за трофо-сапробіологічними (еколого-санітарними) критеріями (додаток 2);
  

• 
  група класифікацій за

критеріями вмісту специфічних речовин токсичної та радіаційної дії, також за рівнем токсичності (додатки: 3.1 - 3.3).

3. 
   Група класифікації за критеріями сольового складу (додатки 1.1 - 1.4)
   

1.1 - 1.4) включає чотири спеціалізовані класифікації, кожна з яких має суттєве екологічне значення:

• 
  класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критерієм мінералізації ( 1.1);
  
• 
  класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу (1.2);
  
• 
  класифікація якості прісних гіпо- та олігогалинних вод за критеріями забруднення компонентами сольового складу (1.3);
  
• 
  класифікація якості солонуватих β-мезогалинних вод за критеріями забруднення компонентами сольового складу (1.4).
  

3.4 Екологічна класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за трофо-сапробіологічними (еколого-санітарними) критеріями (додаток 2) включає такі групи показників:

1) гідрофізичні — завислі речовини, прозорість;

2) гідрохімічні концентрація іонів водню, азоту амонійного, азоту нітритного, азоту нітратного, фосфору фосфатів, розчиненого кисню; перманганатна та біхроматна окислюваність, біохімічне споживання кисню;

3) гідробіологічні — біомаса фітопланктону, індекс самоочищення — самозабруднення;

4) бактеріологічні чисельність бактеріопланктону та сапрофітних бактерій;

5) біоіндикація сапробності — індекси сапробності за системами Пантле-Букка і Гуднайта - Уітлея.

3.5 Група класифікацій якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями вмісту і біологічної дії специфічних речовин (додатки 3.1—3.3) включає три спеціалізовані класифікації :

• 
  екологічну класифікацію якості вод суші та естуаріїв закритеріями вмісту специфічних речовин токсичної дії (3.1);
  
• 
  екологічну класифікацію якості поверхневих гіпо- та олігогалинних і солонуватих β-мезогалинних вод за рівнем токсичності (3.2);
  
• 
  екологічну класифікацію поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями специфічних показників радіаційної дії (3.3).
  

6. 
   Із зазначених класифікацій якості води за своєю будовою перші дві (1.1 і 1.2) відрізняються одна від одної та від решти.
   

Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критерієм мінералізації (1.1) має три класи і підпорядковані їм сім категорій якості води:

• 
  клас прісних вод (І) з двома категоріями — гіпогалинних вод (1) і олігогалинних вод (2);
  
• 
  клас солонуватих вод (II) з трьома категоріями —β-мезогалинних (3), α -мезогалинних (4) і полігалинних (5) вод;
  
• 
  клас солоних вод (Ш) з двома категоріями - еугалинних (6) і ультрагалинних (7) вод.
  

Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу (1.2) поділяє їх на три класи (гідрокарбонатні, сульфатні та хлоридні), кожен з яких, в свою чергу, диференціюється на три групи (кальцію, магнію і натрію), тобто існує дев’ять категорій за іонним складом. Крім того, певні категорії вод за іонним складом поділяються також на чотири типи за кількісним співвідношенням іонів.

Всі інші класифікації системи екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України (1.3, 1.4, 2, З.1, 3.2, 3,3) побудовані за однаковим принципом: поділяють вода на п'ять класів та сім підпорядкованих їм категорій.

3.7 Конкретні гідрофізичні, гідрохімічні, гідробіологічні та специфічні кількісні показники є елементарними ознаками якості вод. Комплексні кількісні ознаки, що побудовані на інтегруванні елементарних ознак якості вод, є узагальнюючими ознаками якості вод. На основі елементарних і узагальнюючих ознак визначаються класи, категорії та індекси якості вод, зони сапробності, ступені трофності.

3.8 Визначені за цими ознаками класи і категорії якості вод відображають природний стан, а також ступінь антропогенного забруднення поверхневих вод суші та естуаріїв України.

3.9 Назви, дані класам і категоріям якості вод (додаток 4) за їх станом, є такими:

I клас з однією категорією (1) — відмінні;

II клас — добрі, з двома категоріями: дуже добрі (2) і добрі (З);

III клас — задовільні, з двома категоріями: задовільні (4) і посередні (5);

IV клас з однією категорією (6) — погані;

V клас з однією категорією (7) — дуже погані.

Назви, дані класам і категоріям якості вод за ступенем їх чистоти (забрудненості), є такими:

I клас з однією категорією (1) — дуже чисті;

II клас — чисті, з двома категоріями: чисті (2) і досить чисті (3);

III клас — забруднені, з двома категоріями: слабко забруднені (4) і помірно забруднені (5);

IV клас з однією категорією (6) брудні;

V клас з однією категорією (7) — дуже брудні.

3.10 Зазначені класи і категорії якості поверхневих вод, визначені за трофо-сапробіологічними (еколого-санiтарними) критеріями, відповідають певній трофності та сапробності вод (додатки 2 і 4), а саме:

• 
  клас І, категорія 1 — оліготрофні, олігосапробні води;
  
• 
  клас II — мезотрофні води: категорій 2 — мезотрофні,α-олігосапробні;
  
• 
  категорія 3 — мезоевтрофні, β-мезосапробні води;
  
• 
  клас ІІІ евтрофні води: категорія 4 — евтрофні, β-мезосапробні, категорія 5 - евполітрофні, α-мезосапробні води;
  
• 
  клас IV, категорія 6 — політрофні, α –мезосапробні води;
  
• 
  клас V, категорія 7 — гіпертрофні, полісапробні води.
  

4. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВОД І СПОСОБИ ПОДАННЯ ЇЇ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. 
   Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України повинна обов’язково включати всі три блоки показників: блок сольового складу (1.1 -1.4), блок трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників (2), блок показників вмісту і біологічної дії специфічних речовин (3.1 -3.3).
   

Результати подаються у вигляді єдиної екологічної оцінки, котра грунтується на заключних висновках по трьох блоках.

2. 
   Екологічна оцінка якості води в певному водному об’єкті може бути орієнтовною і грунтовною. Орієнтовна екологічна оцінка є необхідною з розвідувальною (рекогносцирувальною) метою для вироблення попередніх, орієнтовних висновків і рішень. Грунтовна узагальнююча оцінка необхідна для переконливих, відповідальних висновків рішень.
   
3. 
   Орієнтовна екологічна оцінка виконується на основі разових вимірів окремих показників якості води, котрі найточніше характеризують екологічний стан водного об’єкта (чи його ділянки) і відповідну цьому станові якість води (наприклад, мінералізація, вміст розчиненого кисню, БСК₅, концентрація біогенних елементів, пріоритетних важких металів та органічних забруднюючих речовин тощо). Ці разові значення окремих показників якості води зіставляються з відповідними критеріями якості води, представленими в таблицях системи екологічної класифікації (додатки 1.4). На підставі такого зіставлення визначаються категорії і класи якості води за окремими показниками, взятими для разового виміру. Об'єднання результатів разових вимірів для узагальненої оцінки якості води не допускається.
   

4.4 Процедура виконання грунтовної екологічної оцінки якості поверхневих вод складається з чотирьох послідовних етапів, а саме:

11. 
    етап групування і обробки вихідних даних;
    
12. 
    етап визначення класів і категорій якості вот за окремими показниками;
    
13. 
    етап узагальнення оцінок якості води за окремими показниками (вираженими в класах і категоріях) по окремих блоках з визначенням інтегральних значень класів і категорій якості води;
    
14. 
    етап визначення об'єднаної оцінки якості води (з визначенням класів і категорій ) для певного водного об'єкта в цілому чи його окремих ділянок за певний період спостережень.
    

4:5 Етап групування і обробки вихідних даних якості води полягає у виконанні певних дій і дотриманні певних умов.

Вихідними даними для екологічної оцінки якості води є, насамперед, зведені розрізнені результати систематичного контролю за якістю води; у водних об'єктах України, котрі забрані і оброблені мережею пунктів спостереження і лабораторій систем Мінекобезпеки, Держкомгідромету та Держводгоспу України. До уваги беруться також матеріали систематичних спостережень якості води, одержані науковими установами екологічного профілю.

Вихідні дані з якості води за окремими її показниками групуються у просторі і часі в певному, чіткому порядку: окремо для різних пунктів спостережень, або ж вкупі (з різних пунктів спостережень) для певних ділянок водного об’єкта або ж для водного об’єкта в цілому за певний відрізок часу (місяць, сезон, рік, кілька років підряд тощо).

Вихідні дані з якості води за окремими показниками групуються в межах трьох блоків. Згруповані по блоках щодо кожного наявного показника якості води, вихідні дані (вибірки) піддаються певній обробці: обчислюються середньоарифметичні значення, визначаються мінімальні та максимальні (найгірші) значення, котрі всі разом характеризують мінливість величин кожного з показників якості води в реальних умовах виконання і аналізу результатів спостережень.

Серед вихідних даних трапляються поодинокі дані, котрі за своїми екстремальними значеннями виходять за межі окресленого діапазону мінливості величин цієї вибірки, досить далеко від максимальних (найгірших) значень. Екстремальні значення окремих показників якості води підлягають спеціальному аналізу: з’ясуванню природних чи антропогенних причин, котрі могли викликати їх появу. Після такого аналізу приймається рішення про використання чи вилучення екстремальних значень певних показників якості води.

При групуванні, обробці і використанні вихідних даних рекомендується, по можливості, використовувати методи математичної статистики для малих і звичайних вибірок.

4.6 Етап визначення класів і категорій якості води для окремих показників полягає у виконанні таких дій:

• 
  середньоарифметичні (середні) значення для кожного показника окремо зіставляються з відповідними критеріями якості води, представленими в таблицях системи її екологічної класифікації (додатки 1-3);
  
• 
  найгірші значення якості води (максимальні чи мінімальні) серед цих показників кожного блоку також зіставляються з відповідними критеріями якості води;
  
• 
  на основі проведеного зіставлення середньоарифметичних та найгірших значень для кожного показника окремо визначаються категорії якості води за середнім і найгіршим значеннями (найбільшим за номером) для кожного показника окремо;
  
• 
  зіставлення середніх і найгірших значень з критеріями спеціалізованих класифікацій та визначення класів і категорій якості води за окремими показниками теж (як і на першому етапі) виконується в межах відповідних блоків.
  

4.7 Етап узагальнення оцінок якості води за окремими показниками з визначенням інтегральних значень класів і категорій якості води виконується лише на основі аналізу показників в межах відповідних блоків. Це узагальнення полягає у визначенні середніх і найгірших значень для трьох блокових індексів якості води, а саме: для індексу забруднення компонентами сольового складу (І₁), для трофо-сапробіологічного (еколого-санітарного) індексу (І₂), для індексу специфічних показників токсичної і радіаційної дії (І₃). Таким чином, повинно бути визначено шість значень блокових індексів, а саме: І _{1 сер} . Та І_1макс. ; І_2сер. та І_2макс. ; І_{3 сер.}. та І_{3 макс.} . (Приклад: І_2сер. = 5,1 , І_2макс. = 7).

Маючи значення Блокових індексів якості води, легко визначити їх приналежність до певного класу та категорії якості води за допомогою системи екологічної класифікації. (Приклад: І_{3 сер.} = 5,1 , тому належить до класу ІІІ, категорії V; I_{3 макс.} = 7, тому належить до класу V, категорії 7 ) (дивись п. 4.8).

4.8 Середні значення для трьох блокових індексів якості води визначаються шляхом обчислення середнього номера категорії за всіма показниками даного блоку; при цьому категорія І має номер 1, категорія ІІ — номер 2 і т.д.

Середні значення блокових індексів можуть бути дробовими числами. Це дозволяє диференціювати оцінку якості води, зробити її 6ільш точною і гнучкою. Для визначення субкатегорій якості води, відповідних середнім значенням блокових індексів, треба весь діапазон десятинних значень номерів (поміж цілими числами) розбити на окремі частини і позначити їх таким чином:

Середні значення блокових індексів	Позначення відповідних субкатегорій якості води
1,0-1,2 1,3-1,4 1,5-1,6 1,7-1,8 1,9-2,2 2,3-2,4 і т.д.для категорій 3-7	1 1 (2) 1-2 2 (1) 2 2 (3)

Найгірші значення для трьох блокових індексів якості води визначаються за відносно найгіршим показником (з найбільшим номером категорії) серед всіх показників даного блоку.

4.9 Етап визначення об'єднаної оцінки якості води для певного водного об’єкта в цілому або для окремих його ділянок полягає в обчисленні інтегрального, або екологічного індексу (І_Е). Використання екологічного індексу якості води доцільно в тих випадках, коли зручніше користуватися однозначною оцінкою: для планування водоохоронної діяльності, опрацювання водоохоронних заходів, здійснення екологічного і еколого-економічного районування, екологічного картографування тощо. Значення екологічного індексу якості води визначається за формулою:



де: І₁ — індекс забруднення компонентами сольового складу;

І₂ - індекс трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників;

І₃ — iндекс специфічних показників токсичної і радіаційної дії.

Екологічний індекс якості води, як і блокові індекси, обчислюєть­ся для середніх і для найгірших значень категорій окремо: I_Ecер. та І_Емакс. .

Він може бути дробовим числом.

Визначення субкатегорій якості води на підставі екологічного індексу здійснюється так само, як для блокових індексів.

4.10 Сольовий склад поверхневих вод суші та естуаріїв України оцінюється за сумою іонів та окремими інгредієнтами (1.1 — 1.4). При групуванні даних у просторі і часі оцінка дається за середніми і максимальними (найгіршими) значеннями показників. Клас води визначається за переважаючими аніонами, групи — за переважаючими катіонами. Типи вод визначаються за співвідношенням між іонами (в еквівалентах):

I НСО₃^- > Са²⁺ Мg²⁺

II НС0₃^- < Са²⁺ Мg²⁺ < НСO + SO₄^2-

III НСО₃ S0₄^2- < Са²⁺+ Мg²⁺ або

IV нсо₃ = 3

Для позначення видів природних вод вживаються символи, наприклад, гідрокарбонатний клас, група кальцію, тип другий — це _ІІ^Са, сульфатно-хлоридно-кальцієві води другого типу ^:— SCl_II^Ca.

Прісні гіпо- і олігогалинні та солонуваті β-мезогалинні води оцінюються також за критеріями їх забруднення компонентами сольового складу, а саме за значеннями суми іонів, хлоридів і сульфатів.

4.11 Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за трофо-сапробіологічними (еколого-санітарними) критеріями (додаток 2) виконується на підставі середніх та найгірших значень кожного з гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних, бактеріологіч­них показників, а також індексів сапробності, в кінцевому підсумку вони відповідають певному ступеню трофності та зоні сапробності вод. Загальна кількість показників цього блоку для забезпечення обгрунтованих висновків не повинна бути меншою, ніж 10.

4.12 Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за специфічними показниками токсичної і радіаційної дії (3.1- 3.3) виконується за кожним показником окремо. Для даних, згрупованих у часі й просторі, оцінка дається за середнім та найгіршим значеннями кожного з показників.

4.13 Назви класів і категорій якості вод, дані за їх станом та ступенем їх чистоти (забрудненості), а також ступінь трофності і зона сапробності оцінюваних поверхневих вод представлені у додатку 4.

4.14 Екологічна оцінка е неодмінною умовою екологічного нормування якості поверхневих вод, його попереднім етапом. Тому при виконанні екологічної оцінки треба передбачати зіставлення одержаних результатів із значеннями екологічних нормативів, встановленими для даного водного об’єкта. Це необхідно для аналізу відповідності (чи невідповідності) якості вод значенням усіх тих показників, котрі встановлені у результаті екологічного нормування якості вод для конкретного водного об’єкта.

4.15 Результати екологічної оцінки якості поверхневих вод суші та естуаріїв подаються у вигляді таблиць, графіків і карт (КНД 211.1.4.010-94). Таблиці можуть складатися як для окремих пунктів спостережень, так і для водного об’єкта в цілому. В таблицях послідовно розміщують значення показників та відповідні їм класи і категорії якості води.

4.16 Найбільш наочним та інформативним способом подання результатів екологічної оцінки якості води є картографічний. В залежності від потреб розробляють комплексні синтетичні чи аналітичні карти, що відображають:

• 
  узагальнену екологічну оцінку якості поверхневих вод;
  
• 
  екологічну оцінку якості поверхневих вод за середніми значеннями блокових (І₁ , І₂ , І₃) індексів;
  
• 
  екологічну оцінку якості поверхневих вод за окремими показниками.
  

ДОДАТОК 3.1

До Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями

ЕКОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД СУШІ ТА ЕСТУАРІЇВ ЗА КРИТЕРІЯМИ ВМІСТУ СПЕЦИФІЧНИХ РЕЧОВИН ТОКСИЧНОЇ ДІЇ

Клас якості вод	1	ІІ		ІІІ		IV	V
Категорія якості Показники вод мкг/дм3	1	2	3	4	5	6	7
Ртуть	<0,02	0,02-0,05	0,06-0,20	0,21-0,50	0,51-1,00	1,01-2,50	>2,50
Кадмій .	<0,1	0,1	0,2	0,3-0,5	0,6-1,5	1,6-5,0	>5,0
Мідь	<1	1	2	3-10	11-25	26-50	>50
Цинк	<10	10-15	16-20	21-50	51-100	101-200	>200
Свинець	<2	2-5	6-10	11-20	21-50	51-100	>100
Хром (загальний)	<2	2-3	4-5	6-10	11-25	26-50	>50
Нікель	<1	1-5	6-10	11-20	21-50	51-100	>100
Миш'як	<1	І-З	4-5	6-15	16-25	26-35	>35
Залізо (загальне)	<50	50-70	76-100	101-500	501-1000	1001-2500	>2500
Марганець	<10	10-25	26-50	51-100	101-500	501-1250	>1250
Фториди	<100	100-125	126-150	151-200	201-500	501-1000	>1000
Ціаніди	0	1-5	6-10	10-25	26-50	51-100	>100
Нафтопродукти	<10	10-25	26-50	51-100	101-200	201-300	>300
Феноли (леткі)	0	<1	1	2	3-5	6-20	>20
спар	0	<10	10-20	21-50	51-100	101-250	>250

ДОДАТОК 3.2

До Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями

ЕКОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД СУШІ ТА ЕСТУАРІЇВ ЗА КРИТЕРІЯМИ ВМІСТУ СПЕЦИФІЧНИХ РЕЧОВИН ТОКСИЧНОЇ ДІЇ

Клас якотіі вод	І	ІІ			ІІІ		IV	V
Категорія якості вод Токсичний ефект	1	2		3	4	5	6	7
Оцінюєгься смертність Daphrvia magna Str . Ceriodaphnia affinis LіII та інших тест-об`єктів протягом 48 та 24 годин біотестування і виражається в % (Брагинський, 1985)*	Смертність відсутня	Смертність відсутня або менша 10 % протягом 48-годинного випробовування			Смертність відсутня або менша 10 % протягом 48-годинного випробовування		Смертність дорівнює 50% і більше протягом 48-годинного випробування	Смертність дорівнює 50% і більше протягом 24-годинного випробування
Оцінюється смертність Ceriodaphnіa affinis ІіІІ протягом 48 годин біотестування і виражається в одиницях гострої летальної токсичності**	відсутня	відсутня	Відсутня		Відсутня	відсутня	1	>1
Оцінюється зменшення величин біохімічного споживання кисню бак­теріями протягом однієї доби (БСК1) за методом Кньоппа і виражається в % (Метод визначення…, 1983)	0	0	<10,0.		10.0-30.0	31.0-50.0	51.0-70.0	>70,0
Оцінюється виживання або плодючість Cеriodaphnia протягом 7-10 діб біотестування і виражається в диницях хронічної токсичності***	<1	1	1		2	4	8	>8

* У розробці цієї класифікації брала участь А.М. Крайнюкова (УкрНДІЕП).

** Одиниця гострої летальної токсичності – це кратність розбавлення води, при якій гине 50 % і більше особин тест-об`єкта (КНД 211.1.4.055 – 97).

***Одиниця хронічної токсичності — це найбільше значення мінімальної кратності розбавлення води, в якій хронічна токсичність не виявляється (КНД 211.1.4.056 - 97).