Аналіз психотерапевтичної сесії. Легенький_Аналіз психотерапевтичної сесії Ф. Перлза та К. Роджер. Якщо говорити за консультаційний контакт то в сесії Роджерса він був максимально успішним. Що є очікувано для кцт терапевт максимально присутній в історії та емоціях клієнтки, підтримує розмову не перебиваючи
 Скачать 15.29 Kb.
|
|
Поверхнево порівнюючи сесії Роджерса та Перлза, і оцінюючи їхнє ставлення до клієнтки можна побачити, наскільки обережною, м’якою та теплою є КЦТ Роджерса і в той же момент, наскільки Перлз може виглядати безтактним, агресивним та лякаючим по відношенню до Глорії. Але, представлені сесії неправильно буде розглядати під одним кутом. Робота Роджерса конкретно схожа на сесію-знайомство, він відкрито слухає та виявляє щирі емоції, підходить до «вивчення» історії клієнтки із цікавістю та повною довірою. В той же час, сесія Перлза починається з агресивної «атаки» на Глорію. Він провокує на сварку, намагається вивести клієнтку на її щирі емоції. Але при цьому можна побачити, із чим саме він працює – його сесія приурочена не знайомству, а конкретно інтенсивній роботі із BPD, прикордонним розладом особистості. Він не відходив від своєї класичної клінічної праці, не боявся виходити на конфлікт, повністю дозволяв виражати негативні емоції по відношенню клієнтки до нього. Час від часу йому вдається виходити на успішний контакт, але ці дії виглядають нечіткими та наче не дають потрібного результату – скоріш за все, через відсутність достатньої емоційної присутності терапевта в розмові з клієнткою. А робота із прикордонною особистістю в недостатній емоційній присутності терапевта не буде успішною. Якщо говорити за консультаційний контакт – то в сесії Роджерса він був максимально успішним. Що є очікувано для КЦТ – терапевт максимально присутній в історії та емоціях клієнтки, підтримує розмову не перебиваючи. Завдяки технікам, які були використані Роджерсом, було досягнуто максимально близького контакту з клієнткою. Серед таких технік, особливо помітними були саморозкриття терапевта, що викликало довіру клієнтки, перефразування, яке доводило клієнтці, що терапевт її розуміє, підтримка заохочувала клієнтку продовжувати розмову та відкривати все більше подробиць, і іноді було помітно відображення почуттів терапевтом, яке наче показувало клієнтці, що перед нею є жива людина, і до того ж, розуміюча її. Максимальна довіра до терапевта спостерігалась в моменті, коли вона почала порівнювати терапевта із батьком, який, на відміну від Роджерса, ніколи не розумів її, і в бажанні клієнтки мати такого батька, яким є терапевт перед нею. Варто зауважити, що саморозкриття сприяло наче «входом» в сесію та «виходом» із неї, наче показуючи клієнтці на самому початку, що «ось я відкритий перед тобою, значить і ти можеш відкриватись», і по завершенню, на мою думку, це було зроблено задля того, аби попередити сором клієнтки який міг виникнути після завершення. Саморозкриттям наприкінці він показує клієнтці, що «я так само розкрився, як і ти, значить це є нормально і тобі нема причин для сорому». Порівнюючи техніки підтримки контакту Роджерса та Перлза із Глорією можна помітити різницю в підході: Роджерс намагався підтримувати контакт в «позитивному» контексті – перефразуваннями та підтримкою клієнтки, тоді як підхід Перлза виглядає більше як «негативний» - спроба підтримки контакту проявляється в спробі загострення уваги клієнтки на її власних помилках в поведінці та мисленні. Якщо порівняти те, чому більше приділяли увагу терапевти, можна зрозуміти різницю в глибині підходу. Роджерс приділяв більшу частину уваги підтримці контакту з клієнткою, створенні комфортної атмосфери для довірливої бесіди та інша, менша частина, була спрямована через перефразування на досягнення клієнткою інсайтів. Перлзу та гештальттерапії контакт між терапевтом та клієнткою так само важливий, але спрямований на те, аби прямо показати парадоксальність поведінки в конкретних ситуаціях та описати емоції, які відчуває в моменті клієнтка. Останній підхід нагадує «повернення» клієнтки в її дитинство задля того, аби наново навчити її якоїсь поведінки та пояснити всі емоції, наче виправити те, чого не було надано в віці «знайомства» дитини з емоціями. Коротко описуючи підходи Роджерса та Перлза можна сказати про обидва як такі, в яких орієнтація йде на клієнта, але в цих двох підходах терапевти йдуть різними шляхами. В першому – терапевт лише наставляє клієнта на шлях, на якому той наново задає собі питання, які він вже приймає, або змінює своє ставлення до них. В другому ми бачимо пряме фрустрування клієнта та спроби зіштовхнути його з проблемою, де клієнт вже вимушений зробити якийсь вибір. Теоретично, за метою консультації – прийоми можуть бути схожими, але останній відрізняється нарочитою директивністю. |