Главная страница

Легка атлетика. Легка атлетика як вид спорту. Легка атлетика як вид спорту


Скачать 31.02 Kb.
НазваниеЛегка атлетика як вид спорту
АнкорЛегка атлетика
Дата17.12.2021
Размер31.02 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлаЛегка атлетика як вид спорту.docx
ТипРеферат
#307508

Міністерство освіти і науки України

Коледж ракетно-космічного машинобудування

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Реферат

з дисципліни «Фізичне виховання»

на тему:

«Легка атлетика як вид спорту»

Виконала:

Студентка гр. БО-17-1

Рибак Аліна

м. Дніпро

2019

Зміст

1. Історія виникнення легкої атлетики

2. Класифікація та загальна характеристика легкоатлетичних вправ

3. Правила змагань з легкоатлетичних вправ

Висновок

Список використаних джерел


  1. Історія виникнення легкої атлетики

Легка атлетика – один з найдавніших видів спорту. За багато століть до нашої ери деякі народи Азії і Африки влаштовували легкоатлетичні змагання. Але справжній розквіт цього виду спорту настав в Стародавній Греції.

Причиною проведення спортивних змагань у цій країні було те, що багаточисельні війни вимагали наявності сильних і спритних людей. Тому, в містечку Олімпія, біля підніжжя пагорба Кроноса, де знаходився славнозвісний храм Зевса, стали проводитися загальнонаціональні змагання, які отримали назву Олімпійських ігор.

На Олімпійські ігри збиралася величезна кількість людей із різних міст Греції. Про значення та популярність цього спортивного свята свідчить той факт, що під час Олімпіад по всій країні припинялися війни.

Великою популярністю в Стародавній Греції користувалися стрибки в довжину і естафетний біг (лампадеріомас), учасники якого передавали один одному палаючий факел. Пізніше в програму Олімпійських ігор були включені метання диска і метання списа, а 708 року до н.е. вперше були проведені змагання з багатоборства - пентатлону, в який входив біг на 1 стадій, метання диска, списа, стрибок в довжину (під час розбігу атлет тримав в руках гантелі масою від 1,5 до 4,5 кг) і боротьба (панкратіон).

Перша відома нам Олімпіада відбулася в 776 році до н. е. До програми було включено біг на один стадій (192,27 м), чи, як його тоді називали, «дромос».

У 393 році н. е. Олімпійські ігри припинили своє існування у зв’язку з втратою Грецією самостійності та переходом її під владу Римської імперії. Разом з Олімпійськими іграми античності на довгий час зник і грецький ідеал виховання гармонії тіла й духу, фізичної краси й духовного благородства. Більше тисячоліття повинно було пройти, щоб у новій ситуації, тепер вже не на національному, а на міжнародному рівні було відроджено Олімпійські ігри.

У середньовіччі великих змагань з легкої атлетики не проводилося, хоча є відомості, що в святкові дні люди розважалися, змагаючись в метанні каменів, стрибках в довжину і у висоту, в бігу на швидкість. Пізніше в Західній Європі біг, стрибки і метання увійшли в систему фізичного виховання лицарів.

Чітких правил змагань в цей період ще не було, тому на кожному змаганні вони встановлювались за домовленістю між спортсменами. Однак поступово правила ставали все більш стабільними. Одночасно вдосконалювалися і легкоатлетичні снаряди. Після винаходу в XIV сторіччі вогнепальної зброї від метання важкого каменю перейшли до штовхання металевого гарматного ядра. Ковальський молот поступово замінили молотом на ланцюгу, а згодом ядро на ланцюгу (на сьогодні - ядро на сталевому дроті з ручкою).

Легка атлетика як вид спорту почала складатися лише наприкінці першої половини XIX ст. Були зафіксовані результати в стрибку з жердиною в 1789 (1,83 м, Д. Буш, Німеччина), в бігу на одну милю в 1792 (5.52,0, Ф. Павелл, Велика Британія) та в бігу на 880 ярдів в 1830 (2.06,0, А. Вуд, Велика Британія), в стрибках у висоту в 1827 (1,575, А. Вілсон, Велика Британія), в метанні молота в 1838 (19,71 м, Район, Ірландія), в штовханні ядра в 1839 (8,61 м, Т. Каррадіс, Канада) тощо.

Вважається, що початок історії сучасної легкої атлетики поклали змагання в бігу на дистанції близько 2 км серед учнів коледжу в англійському Рагбі в 1837, після чого такі змагання стали проводитися в інших навчальних закладах Англії. Пізніше до програми змагань стали включати біг на короткі дистанції, біг з перешкодами, метання ваги, а в 1851 - стрибки в довжину і висоту з розбігу. У 1864 між університетами Оксфорда і Кембриджа були проведені перші змагання, які сталі надалі щорічними та започаткували традиційні двосторонні матчі, як формат легкоатлетичних змагань.

У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що популяризовував легку атлетику, організовував змагання та наглядав за дотриманням аматорського статусу спортсменів. Вищий орган британського легкоатлетичного спорту - Любительська атлетична асоціація, - що об'єднала всі легкоатлетичні організації Британської імперії, був організований в 1880.

Дещо пізніше, ніж в Англії, стала розвиватися легка атлетика в США (в 1868 був організований легкоатлетичний клуб в Нью-Йорку, а 1875 - студентський спортивний союз), яка швидко стала популярною в університетах. Це забезпечило в наступні роки (до 1956) провідне становище американских легкоатлетів в світі. У 1880-1890 в багатьох країнах світу були організовані любительські легкоатлетичні асоціації, які об'єднали окремі клуби, ліги і отримали права вищих органів з легкої атлетики.

Широкий розвиток сучасної легкої атлетики пов'язане з відродженням Олімпійських ігор (1896), в яких, віддаючи данину давньогрецьким олімпіадам, їй відвели найбільше місце. Олімпійські ігри і на сьогодні продовжують залишатись потужним стимулом для розвитку легкої атлетики в усьому світі.

  1. Класифікація та загальна характеристика легкоатлетичних вправ

Легка атлетика – вид спорту, який об’єднує такі спортивні вправи: ходьбу, біг, стрибки, метання та багатоборства. У кожній з цих спортивних вправ є свої різновиди і варіанти. Правилами змагань визначені дистанції та умови змагань для чоловіків, жінок, спортсменів різних вікових груп. Широке використання легкоатлетичних вправ особливо необхідне в юному віці, оскільки вони сприяють підвищенню функціональних можливостей організму, забезпеченню високої працездатності, успішному вирішенню освітніх, оздоровчих і виховних завдань.

Ходьба – звичайний спосіб пересування людини, ефективна фізична вправа для людей різного віку. При систематичних заняттях ходьбою активізується діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, підвищується обмін речовин, розвивається витривалість.

Спортивна ходьба відрізняється від звичайної своєрідною технікою, яка забезпечує значну швидкість і економічність рухів. Спортивна ходьба сприяє вихованню таких цінних якостей, як наполегливість, воля, стійкість, вміння переборювати труднощі, боротися з втомою, яка виникає у процесі тривалих змагань.

Біг – основний вид легкої атлетики. Бігові види є основою всіх змагань у

легкій атлетиці. Крім того, біг являється складовою частиною багатьох легкоатлетичних вправ, таких як стрибки у довжину, висоту, з жердиною та потрійним, метання списа, гранати, м’яча.

Біг, у залежності від його характеру, по-різному впливає на організм людини. Повільний, довготривалий біг у лісі має оздоровче значення. Швидкий, спринтерський біг сприяє розвитку швидкісно-силових якостей; біг на середні та довгі дистанції розвиває витривалість; бар’єрний біг – спритність, високу координацію рухів. У процесі занять бігом виховуються вольові якості, вміння розраховувати свої сили, вміння долати перешкоди. Змагання з бігу завжди викликають велику зацікавленість у глядачів, і тому являються одним із кращих засобів пропаганди фізичної культури та спорту.

Розрізняють декілька різновидів бігу: гладкий (по доріжках стадіону), по

пересіченій місцевості (крос), з бар’єрами та іншими штучними перешкодами, естафетний біг. У свою чергу, складовими гладкого бігу є біг на короткі (від 30 м до 400 м), середні (від 500 м до 2000 м) та довгі (від 3000 м до 10000 м) дистанції, тривалий біг на 20 км, 25 км, 30 км, годинний, двохгодинний і марафонський біг (42 км 195 м). Крос проводиться на дистанціях до 15 км, а також на різні дистанції до 30 км. Бар’єрний біг відбувається на доріжці стадіону (дистанції від 50 м до 400 м). Біг з перешкодами (дистанції 1500 м, 2000 м і 3000 м). Естафетний біг розрізняється в залежності від довжини та кількості етапів. Він може проводитись на короткі (4×60 м, 4×100 м, 4×200 м, 4×300 м, 4×400 м), на середні (3×800 м, 4×800 м, 10×1000 м, 4×1500 м) і на змішані дистанції (400 м + 300 м + 200 м + 100 м, або 100 м + 200 м + 300 м + 400 м, або 800 м + 400 м + 200 м +100 м тощо).

Стрибки характеризуються короткочасними, але максимальними нервовом’язовими зусиллями. Легкоатлетичні стрибки розвивають швидкість, силу, спритність, сприяють вихованню сміливості. Це найкращі вправи для зміцнення м’язів ніг, тулуба, вдосконалення вміння володіти своїм тілом і концентрувати зусилля.

За своїм призначенням стрибки розподіляються на два види:

1) вертикальні – стрибок у висоту та стрибок з жердиною;

2) горизонтальні – стрибок у довжину та потрійний стрибок. Крім стрибків з розбігу на тренуваннях використовуються стрибки з місця у висоту, довжину та потрійний стрибок.

Стрибки виконуються різними способами. Так, стрибати у довжину можна способом «зігнувши ноги», «прогнувшись» або «ножицями», а у висоту – «переступанням», «перекатом», «хвилею», «перекидним», «фосбері-флоп».

Потрійний стрибок складається зі «скоку», «кроку» та «стрибка», які виконуються послідовно. Стрибок із жердиною здійснюється за допомогою жердини.

Метання – фізичні вправи швидкісно-силового характеру, метою яких є переміщення легкоатлетичного снаряда в просторі на якомога більшу відстань.

Метання характеризуються міцними, короткочасними (вибуховими) зусиллями, у яких задіяні різні групи м’язів: рук, ніг, плечового поясу та тулуба. Метання

розвивають силу, швидкість, координацію рухів.

У залежності від способу виконання легкоатлетичні метання розподіляють на три види:

1) кидком із-за голови (спис, граната);

2) з поворотом (диск, ядро, молот);

3) поштовхом (ядро).

Багатоборства обґрунтовано вважаються найбільш складними видами легкої атлетики, оскільки вимагають від спортсменів різнобічної загальної та спеціальної фізичної, технічної, тактичної та психологічної підготовленості. Багатоборства складаються з різних видів бігу, стрибків і метань. На сьогоднішній час найбільше розповсюдження отримали: п’ятиборство та семиборство для жінок; десятиборство, семиборство та п’ятиборство для чоловіків; триборство, чотириборство та п’ятиборство для хлопчиків, дівчат, дітей середнього шкільного віку; від триборства до десятиборства для юнаків старшого віку; для дівчат старшого віку – різні багатоборства, починаючи з триборства і закінчуючи семиборством. Результати в багатоборствах визначаються за спеціальними таблицями очок.

Сучасна програма Олімпійських ігор включає 46 видів змагань з легкої атлетики (24 для чоловіків і 22 для жінок): біг 100 м, 200 м, 400 м, 800 м, 1500 м, 5000 м, 10000 м; марафонський біг 42 км 195 м; біг 100 м, 110 м і 400 м з бар’єрами; біг 3000 м з перешкодами; естафетний біг 4×100 м і 4×400 м; спортивну ходьбу на 20 км і 50 км; стрибки з жердиною, у висоту, у довжину, потрійний; штовхання ядра, метання диска, молота, списа; семиборство, десятиборство.

  1. Правила змагань з легкоатлетичних вправ

Змагання з ходьби проводяться як на доріжках стадіону, так і на пересічній місцевості на дистанціях 3, 5, 10, 15, 20, 30, 50 км. Також проводяться змагання годинної та двохгодинної ходьби на стадіоні. Учасники змагань зі спортивної ходьби зобов’язані дотримуватись певних правил, головне з яких – постійний контакт спортсмена з доріжкою (опора однією чи обома ступнями). Обов’язкова умова - випрямлення опорної ноги у мить вертикалі. При виникненні безопорного положення, коли фактично спортсмен переходить на біг, судді знімають його із змагань.

Під час ходьби по загальній доріжці кожний учасник повинен рухатися, не заважаючи іншим учасникам. Обходити суперника потрібно праворуч. Закінчення дистанції фіксується у мить пересічення лінії фінішу.

Біг на дистанції довжиною до 110м включно повинен проводитися по прямій біговій доріжці. При проведенні бігу до 400м включно на всьому протязі дистанції кожний спортсмен повинен бігти по своїй доріжці. Визначення переможця в бігу проводиться за результатами фіналу незалежно від часу, який був показаний учасниками в попередніх забігах; серед учасників, які не увійшли до фіналу, місця розподіляються за результатами попереднього кола змагань. При однакових результатах (за можливістю до 0,01с) перевагу, як правило, отримують учасники, які посіли в даному колі більш високе місце у своєму забігові.

Загальні правила змагань у стрибках та метаннях:

1. Кожний спортсмен може зробити пробні спроби у секторі для змагань до їх початку. У метанні вони повинні виконуватися під наглядом суддів у порядку, визначеному жеребкуванням.

2. В усіх технічних видах, де використовуються зони розбігу, відмітки розташовуються вздовж них, виключення складають стрибки у висоту, де відмітки можуть знаходитися у зоні розбігу. Спортсмен може використовувати 1 або 2 колішки, клейку стрічку, але не крейду, яка не змивається.

3. Довжина розбігу не обмежується.

4. Учасники змагаються у порядку, визначеному жеребкуванням. Якщо є відбірне коло, повинно проводитися нове жеребкування для фіналу. В кваліфікаційних попередніх змаганнях і фіналах учасники виконують кожну спробу по черзі.

5. В усіх технічних видах, виключно стрибки у висоту та з жердиною, якщо змагаються більш 8 учасників, то кожному надається 3 спроби, а восьми учасникам, які показали кращі результати – 3 фінальні спроби. Якщо учасників 8 або менш, кожному з них надається 6 спроб.

6. У стрибках у висоту та з жердиною на подолання кожної висоти надається 3 спроби.

7. Якщо з якоїсь причини виконанню спортсменом спроби перешкодили, рефері має право надати спробу натомість.

8. Учасник виконує спробу тільки за викликом судді. На виконання чергової спроби учасникам відводиться не більш певного часу з моменту виклику. Якщо на момент виклику учасник не готовий до виконання спроби або затримує виконання чергової спроби, він може бути її позбавлений, а при повторному затягуванні часу - дискваліфікований. Час, який надається на одну спробу:

а) 1 хвилина у стрибках у висоту, довжину, потрійним, штовханні ядра, метанні диску, молоту, списа;

б) 1,5 хвилини у стрибках з жердиною. Відлік починається з миті встановлення стійок відповідно бажанню спортсмена;

в) у фіналах в стрибках у висоту та з жердиною (але не в багатоборствах), коли залишаються 2 або 3 учасника, час може бути збільшено до 2 хвилин у стрибках у висоту та до 3 хвилин у стрибках з жердиною. Якщо залишається один учасник, час збільшується до 5 та 6 хвилин відповідно. Годинник, який показує час до кінця спроби, повинен розташуватися таким чином, щоб його міг бачити учасник. Якщо годинника немає, суддя підіймає жовтий стяг за 15 секунд до кінця часу, відведеного на спробу.

9. Усі спроби зараховуються після команди старшого судді «Є!», яку він подає після завершення стрибку.

10. Переможець визначається за найкращим результатом, який був показаний в усіх 6 спробах (виключно висота та жердина).

11. При рівності результатів (виключно висота та жердина) на місце має вплив другий кращій результат, показаний у ході змагань далі, якщо це потрібно, то третій кращій і т. д. Якщо рівність зберігається та стосується визначення першого місця, спортсмени які мають однакові результати, будуть знов змагатися у порядку запису в протоколі, поки не буде визначено переможця.

12. Кожному спортсмену зараховуються всі зафіксовані спроби.

13. Спроба не зараховується, якщо спортсмен у процесі виконання:

- невірно випустив ядро (спис);

- доторкнувся будь-якою частиною тіла заборонених частин кола.

14. Щоб спроба була зарахована, ядро, куля молота, диск та наконечник списа повинні повністю приземлятися у межах внутрішньої зони сектора приземлення.

15. Спортсмен не повинен виходити з кола або сектора до того часу, поки снаряд не доторкнеться землі. При виході з кола перше торкання землі за колом повинно бути тільки за білою лінією, що проходить з обох боків кола.

16. Вимір кожного результату виконується негайно після виконання спроби:

- від ближньої відмітки, залишеної ядром, диском або кулею молота, до внутрішньої частини кола вздовж лінії до його центру;

- в метанні списа — від точки, в якій наконечник списа перший раз доторкнувся землі, до внутрішнього краю дуги.

Висновок

Легка атлетика — олімпійський вид спорту, який об'єднує спортивні дисципліни, що включають змагання з бігу, стрибків, метань та спортивної ходьби. Найбільш розповсюдженими видами легкої атлетики є бігові та технічні дисципліни на стадіоні, біг по шосе, крос та спортивна ходьба.

Легка атлетика практично для всіх видів спорту вважається базовою дисципліною. Біг, стрибки та метання є не тільки невід’ємними складовими частинами багатьох фізичних вправ у окремих видах спорту (футбол, баскетбол, волейбол, гандбол, регбі), але й використовуються представниками широкого кола спортивних спеціалізацій у навчально-тренувальній діяльності з метою розвитку основних фізичних здібностей. Особливе місце легкої атлетики обумовлено й тим, що за кількістю медалей, які розігруються на Олімпійських іграх, вона займає провідне місце.

Легка атлетика має важливе оздоровче значення, адже заняття в основному проводяться на свіжому повітрі, а у виконанні вправ бере участь більшість м’язів тіла. Легкоатлетичні вправи поліпшують діяльність опорно-рухового апарату, внутрішніх органів і систем організму в цілому.

Легка атлетика має також виховне значення, бо правильна організація і методика проведення занять сприяє формуванню особистості людини, розвитку її моральних якостей, розумових здібностей та естетичного смаку.

Список використаних джерел

  1. Р. Ф. Ахметов, Г. М. Максименко, Т. Б. Кутек Легка атлетика: Підручник, Житомир, 2013

  2. Маріонда І. І., Сивохоп Е.М., Кевпанич В.В., Теорія і методика викладання легкої атлетики, Ужгород, 2013

  3. В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах, Легкая атлетика, Энциклопедия, в 2-х т. : [рос.], 2012.


написать администратору сайта