Тема лекції КОМПОНЕНТИ ТРЕНІНГУ. Лекція триває 510 хвилин її зміст потрібно закріплювати за допомогою подальших вправ, дискусій тощо
 Скачать 63 Kb.
|
|
КОМПОНЕНТИ ТРЕНІНГУ Міні-лекції Мета лекції — надати групі потрібну інформацію з певних питань. Під час лекції тренер частіше за все користується плакатами, малюнками, на яких подано схеми, що допомагають запам'ятати матеріал. Ці наочні схеми використовують не тільки на лекції. Вони висять на стінах приміщення протягом усього дня тренінгу, нагадуючи учасникам те, що вони вже почули. Лекція триває 5-10 хвилин; її зміст потрібно закріплювати за допомогою подальших вправ, дискусій тощо. Якщо за змістом превентивної програми треба засвоїти великий обсяг фактичного матеріалу, доцільніше виготовити листівки з цим матеріалом і роздати їх учасникам напередодні тренінгу, а не подавати матеріал у формі лекцій. Якщо групу ведуть два тренери, вони можуть читати міні-лекції по черзі. Це дає змогу привернути більшу увагу групи. Щоб створити умови для підсвідомого формування переконань щодо здорового способу життя, під час тренінгу можна розповідати історії. Вони мають бути цікавими для слухачів, містити елементи гумору, несподіваного розвитку подій тощо. Бувають історії трьох типів: "Я сам...", "Мій знайомий одного разу..." або "У казковій країні..." Історії можуть бути побудовані за принципом "плетіння", коли розповідається водночас про дві якісь події, або "потрійної спіралі" . Використання таких конструкцій дає змогу привертати напружену увагу слухачів до того, що відбувається в історії, і "вбудовувати" в неї приховані повідомлення. Такі повідомлення підсвідомо спонукують слухачів до якогось варіанта поведінки. Короткі, незвичайні історії-притчі запам'ятовуються надовго, і слухачі охоче переказують їх один одному. Довгі, складні історії не запам'ятовуються, інколи спричинюють у групі стан візуалізації, фантазування, співчуття героям і більшою мірою впливають на підсвідомість. Розробляючи свої тренінги, можна використовувати ті з них, що подобаються вам, або придумати власні. Докладніше про методи створення та викладення історій можна дізнатися з робіт С. Гордона, а самі історії почитати в книжках Д. Соколова. Тут наведено кілька варіантів історій. Групова дискусія Це обговорення питань, що виникають у тренера чи учасників групи. Існують різні варіанти групової дискусії: • якщо група активна, розкута, то зручно, розбивши її на підгрупи, організувати змагання між підгрупами на швидкість відповідей, найскладніше запитання, найґрунтовнішу відповідь тощо; • якщо група дещо пасивна чи тема тренінгу породжує відчуття ніяковості, то можна створити письмовий, анонімний "банк запитань" і послідовно обговорювати їх в усій групі. Під час дискусії тренер має допомагати групі максимально відкрито висловлювати свої думки щодо обговорюваних питань. Не треба лякатися, коли думки видаються хибними чи шкідливими, краще почекати й дати можливість іншим учасникам групи заперечити та довести свої погляди. Результати групової дискусії, найважливіші висновки слід записати на аркушах паперу й залишити в полі зору. Тренер має стежити за тим, щоб учасники користувалися "Я-висловлюваннями" та в разі незгоди з позицією інших учасників не переходили до образ, а аргументовано доводили правильність своєї думки. Часто хороший спосіб переконатися самому в чомусь — довести це іншим. Мозковий штурм Мозковий штурм — це метод групового обговорення проблеми з метою її розв'язання. Мозковий штурм досить продуктивний, коли в ньому беруть участь 5-10 чоловік і є людина, яка має записувати все, що відбувається під час обговорення. Учасників ділять на підгрупи. У кожній підгрупі призначають секретаря, який записує всі думки, висловлювані учасниками групи. Учасникам ставлять проблему для обговорення, наприклад: "Як можна запобігти розповсюдженню СНІДу?", "Як змінити ставлення підлітків до наркотичних речовин?" Учасники, перебуваючи у стані "фантазер", висувають будь-які, навіть найфантастичніші, припущення щодо методів розв'язання проблеми. Секретар ретельно записує всі ідеї та перешкоджає критиці з боку учасників. Коли запас ідей вичерпано (їх має бути не менше 10-15), група переходить у стан "практик". Кожну ідею обговорюють, відшукують засоби її практичної реалізації. Результати також записують. Передостанній крок — стан "критик", коли вся група шукає негативні наслідки від реалізації кожного проекту. І нарешті, група відбирає ті варіанти проектів (не менше 3-5), які можна реалізувати, та обговорює власні можливості щодо їх втілення. Зручно записувати інформацію в спеціальні форми (табл. 8). Таблиця 8
Якщо запитань і проблем небагато, то можна розбити групу на три підгрупи — "фантазерів", "практиків" і "критиків", які міняються ролями після завершення кожного циклу обговорення. Завдання тренера під час мозкового штурму — стежити за тим, щоб ролі не змішувалися й обговорення залишалося в межах поставленої проблеми. Бажано активізувати мовчазних учасників, спонукати їх до висловлювання власної думки. Вправи Структуровані вправи Структуровані вправи дають можливість кожному з учасників пізнати на власному досвіді ті чи інші відчуття, набути нових навичок поведінки. Структуровані вправи виконують усі учасники, поділені на пари чи трійки. Тренер дає чітку інструкцію, що саме робитиме кожний учасник вправи, наприклад: "Учасники № 1 приймають будь-яку зручну для них позу. Учасники № 2 намагаються "віддзеркалити" цю позу якомога точніше. "Спостерігачі" допомагають учасникові № 2, звертають його увагу на деталі пози, які він не помітив". Коли завдання виконані, учасники міняються ролями. Тренер спостерігає за виконанням інструкції, надає допомогу учасникам групи. Коли всі учасники виконали вправу, можна провести обговорення набутого досвіду. Успішність виконання структурованих вправ залежить від таких чинників: чіткості інструкції; роботи щоразу в іншій парі; чітко обмеженого часу (від 3 до 10 хвилин) на виконання вправи. Інколи весь тренінг побудовано лише на виконанні структурованих вправ та їх обговоренні. Інколи вони займають відносно невеликий час, і перевагу віддають груповим дискусіям або іншим методам роботи. Рухові вправи Рухові вправи обов'язкові на тренінгах для підлітків. Вони активізують увагу, підвищують рівень активності та довіри в учасників, сприяють створенню невимушеної атмосфери тренінгу. Рухові вправи можна виконувати так: у парах (наприклад, "Сліпий і поводир"); усіма учасниками групи в колі ("Давимо — висимо"); усією групою, що хаотично пересувається по приміщенню ("броунівський рух"). Небажано, щоб ці вправи виконували лише кілька учасників, а інші виступали в ролі спостерігачів. Завдання тренера — давати чіткі інструкції, стежити за безпекою учасників. Зазвичай кожний блок тренінгу починається й закінчується руховими вправами. Вони також дуже корисні, коли група стомлена чи малоактивна. Незручно, коли відразу після рухової вправи починається лекція (учасникам важко заспокоїтися). Краще провести групову дискусію чи структуровані вправи. Малювання Цей метод дає змогу усвідомити та продемонструвати підсвідоме ставлення учасників до заданої теми. Малювання можна успішно застосовувати як у дитячих, так і в дорослих групах. Для цього потрібні аркуші паперу різного формату, кольорові олівці та крейди. Інколи можна пропонувати учасникам виконати акварельні малюнки, які мають більш узагальнений і емоційний характер. Можливі такі теми малюнків: групові малюнки — "Єдність із множини", "Чоловіче та жіноче", "Світ, у якому тебе розуміють" тощо; індивідуальні малюнки — "Настрій", "Мій герб", "Подарунок другові" тощо. Можна також пропонувати двом учасникам малювати на одному аркуші, ведучи мовчазні діалоги про що завгодно. Демонстрації Часто під час тренінгу виникає потреба продемонструвати якусь вправу. її виконують або учасники під керівництвом тренера, або тренер із кимось з учасників. Демонстрації особливо потрібні тоді, коли вправи досить складні і тренер хоче, щоб усі учасники зрозуміли їх та могли виконати. Перед проведенням демонстрації потрібно пояснити зміст вправи, запропонувати учасникам взяти участь у демонстрації. Слід дати групі інструкцію, на що саме звертати увагу під час демонстрації: роботу тренера, емоції клієнта, структуру висловлювань тощо. У деяких випадках учасники під час демонстрації можуть вести таблицю спостереження, а в інших — емоційно приєднуватися до того, що саме вони бачать. Тестування Тестування під час тренінгу відрізняється від звичайного психологічного тестування тим, що має займати якомога менше часу та бути достатньо цікавим для учасників тренінгу. Його мета — перевірити актуальний рівень знань і навичок учасників, створити мотивацію навчання, зробити висновки щодо ефективності тренінгу. Тестування простих знань можна проводити способом заповнення друкованих матеріалів. Інший варіант перевірки — виконання завдань, для яких потрібні певні навички: "Продемонструйте чотири варіанти співбесіди залежно від потреб клієнта... " Вправи такого типу учасники можуть виконувати по черзі. Оцінюють їх тренер, експерти, інші учасники за спеціальною формою. Якщо учасників багато, вони об'єднуються в трійки, де двоє демонструють навички, а третій фіксує їх успішність у спеціальній формі. Рольова гра Рольові ігри — це різновид структурованих вправ, у яких учасники групи взаємодіють згідно із заданими ролями та обставинами. Вони можуть бути як відносно простими, розрахованими на парну взаємодію ("Конфлікт між однокласниками"), так і такими, що охоплюють усю групу ("Повітряна куля", "Цивілізація" тощо). Тренер на початку рольової гри чітко описує специфіку кожної ролі та вихідні обставини, обумовлює правила гри, допомагає учасникам дібрати "рольове ім'я". Під час гри він стежить за виконанням правил, інколи "підкидає" нові обставини та перешкоди, спостерігає за груповою динамікою. Тренер також чітко визначає закінчення гри, скидання "рольового імені": "Я вже не капітан, а Петро!", "Я вже не сувора вчителька, а Надійка!"; організує обговорення результатів гри у вигляді групової дискусії. Ігри роблять атмосферу тренінгу більш цікавою та невимушеною, сприяють засвоєнню нової інформації та її використанню в реальних ситуаціях взаємодії. Проте вони можуть ускладнити ситуацію під час тренінгу, коли учасники не можуть "вийти з ролі", а команди, що змагалися за виживання, продовжують змагатися й далі... Уникнути таких негативних результатів допомагає поєднання ігор з обговоренням та структурова-ними вправами в парах. Якщо напруження після гри занадто велике, можна зробити перерву чи виконати рухову вправу. "Соціодрама". Соціодрама — це метод розігрування ролей, який дає змогу дослідити роль зсередини, розкрити для себе її можливості, обмеження, впливи на особистість і випробувати почуття, які вона породжує. а — лідер, якому група довіряє. Він приймає рішення та спонукає групу до їх виконання. Лідер впливає на групу, але далеко не завжди він говорить більше та частіше за інших. У реальній тренінговій групі він може мовчки й непомітно керувати реакціями групи. Можливо, небагатослівність узагалі властива традиційному слов'янському менталітету лідера. Згадаймо, які настанови давав Борис Годунов своєму синові перед планованим сходженням його на царський трон: Будь молчалив, не должен царский голос На воздухе теряться попустому; Как звон святой, он должен лишь вещать Велику скорбь или великий праздник. б— експерт, який має знання та досвід, важливі для групи. Він подає інформацію, аналізує, розглядає ситуацію з кількох сторін. Його поведінка самокритична та раціональна. Він не намагається прямо впливати на групу — лише через інформацію, яку сам їй надає. в — рядові члени групи, її основна частина, так звані маси. Більшість таких членів ототожнює себе з лідером і його рішеннями. Виконуючи рішення лідера, рядові члени можуть проявляти таку активність і наснагу, що недосвідченому ведучому може здаватися, що саме вони лідери. В історії безліч прикладів того, як ретельні виконавці чужої волі значно перевищували своїх керівників у жорстокості та насильстві. г — "випадний" член групи, якого можуть не брати до уваги інші її члени. Крайній варіант такої ролі — знехтуваний чи відторгнений член групи. Причиною його випадіння з групи може бути якась відмінність від інших: сором'язливість, заглиблення в себе, брак ініціативи2. д— супротивник, опозиціонер, який відкрито виступає проти лідера. Він може боротися проти лідера тому, що не згоден з ним, вважає його несправедливим. З іншого боку, причиною його боротьби може бути дух сперечання, що переповнює його, недовіра до будь-яких авторитетів. Він може також претендувати на лідерство, але група не прийняла його в цій ролі. Іноді людина, що організує діяльність групи (вихователь, керівник), сама мимоволі сприяє випадінню якогось учасника. У реальній тренінговій групі поява "жертовного барана" — ознака серйозних недоліків у роботі й навіть професійної непридатності тренера. Ділова гра Ділова гра спрямована на вирішення реальних виробничих питань в ігровій формі. Під час ділової гри учасники не перебирають чужих ролей, а зберігають власні професійні обов'язки та знання, спрямовуючи свої зусилля на розв'язання реальних, а не уявних проблем. Один з варіантів ділової гри — технології мозкового штурму У. Діснея. Мета цієї гри — стимулювати творчий потенціал групи на розв'язання проблеми. Група та її ведучий чітко формулюють проблему, яку потрібно розв'язати. Учасники пригадують свій стан "мрійника" та пропонують щонайбільше варіантів вирішення проблеми. Ведучий записує запропоновані варіанти та не дає можливості критикувати будь-які ідеї. Цей етап триває, доки група не запропонує 15-20 варіантів розв'язання. Учасники переходять у стан "практика" та вирішують, як саме можна практично реалізувати раніше запропоновані варіанти. Результати так само ретельно протоколюються. Група переходить до стану "критика" та звертає увагу на недоліки кожного з варіантів. Недоліки як окремі проблеми направляють до "мрійників". Гра триває, доки не буде створено кілька практично можливих проектів. В інших варіантах ділової гри можна відпрацьовувати взаємодію між підрозділами, вирішувати організаційні та міжособистісні конфлікти. Тематику й мету ділової гри потрібно дуже ретельно обговорювати із замовником. Читання посібника Якщо учасники мають отримати певний обсяг нової інформації, яку викладено в посібнику, то можливі кілька варіантів ознайомлення з нею: учасники мовчки читають посібник та обговорюють отриману інформацію в підгрупах; учасники по черзі читають фрагменти тексту вголос; тренер пропонує прочитати посібник удома (навряд чи зроблять); група розбивається на підгрупи, у яких один читає посібник і потім переказує інформацію іншим. У будь-якому разі цей процес не дуже цікавий, і краще його взагалі уникнути. Захист проектів Для закріплення інформації та застосування результатів, отриманих на тренінгу, у майбутній діяльності використовують захист проектів. Учасники тренінгу, індивідуально чи об'єднавшись у підгрупи, створюють власні проекти реалізації набутого в тренінгу. Якщо передбачено, що учасники групи мають самостійно проводити аналогічні тренінги, їм слід розробити власні програми тренінгу та розповісти про специфіку їх проведення. Якщо передбачено якусь іншу діяльність, то індивідуальні проекти мають стосуватися тієї діяльності. Можуть бути проекти таких типів: збільшення обсягу продажів; план презентації товару; проект корпоративної вечірки; проект виробничої наради. Груповий проект записують на фліпчарті, й один з членів підгрупи доповідає та відповідає на запитання інших підгруп. Якщо ви проводили тренінг для організації, то можна обрати найкращий проект для впровадження в практику. | ||||||||||||||||||||