Дефіцит А1АТ. Недостатність альфа1антитрипсину Виконали Студенти 6 курсу 29 групи Черненко Софія Мітюшин Валерій

• Название: Недостатність альфа1антитрипсину Виконали Студенти 6 курсу 29 групи Черненко Софія Мітюшин Валерій
• Дата: 27.01.2023
• Размер: 3.17 Mb.
• Имя файла: Дефіцит А1АТ.pptx
• Тип: Документы; #908417

Недостатність альфа-1-антитрипсину

Виконали

Студенти 6 курсу 29 групи

Черненко Софія

Мітюшин Валерій

Етіологія

• Дефіцит альфа 1-антитрипсину – спадкове захворювання в основі якого лежить дефіцит інгібітору протеаз альфа 1-антитрипсину, що призводить до формування емфіземи легень та ураження печінки. Головним джерелом А1АТ є гепатоцити, але синтезувати його можуть і мононуклеарні фагоцити, нейтрофіли, клітини епітелію слизової дихальних шляхів та кишечника.
• Ген, що відповідає за продукцію А1АТ, носить дві назви - SERPINA1 ( serpin peptidase inhibitor, clade A), або Pi (proteinase inhibitor) і розташований на 14-й хромосомі.
• Дефіцит А1АТ зазвичай виникає внаслідок успадкування двох дефіцитних алелів. Гетерозиготне носійство дефіцитного алелю скоріше можна розглядати як схильність до розвитку патології.

Класифікація

• За клінічним варіантом перебігу можна виділити:
• -дефіцит А1АТ з переважним ураженням гепатобіліарної системи;
• -дефіцит А1АТ з переважним ураженням дихальної системи;
• -дефіцит А1АТ із поєднаним ураженням легень та печінки.

Клінічна картина

Недостатність альфа-1-антитрипсину проявляється клінічно вже у перші 4 місяці життя. Вона характеризується гепато-і спленомегалією, жовтяницею. Тяжкість перебігу гепатиту різна. В одних випадках спостерігають лише збільшення печінки та жовтяниці, при інших – блювання, геморагічний діатез, мозкові симптоми. Поразки печінки проявляються гіпербілірубінемією, підвищенням рівня трансаміназ крові, лужної фосфатази. Результат неонатального холестазу варіабельний. У більшості випадків він вирішується до 3-4 місяця життя, в деяких випадках захворювання прогресує з розвитком печінкової недостатності до 6-8 місяця життя дитини. Зберігається гепатомегалія і підвищені показники трансаміназ у хворих з холестазом, розглядається як несприятливі фактори і передбачає формування цирозу печінки в середньому протягом 6 років. У дітей респіраторні симптоми можуть бути нечіткими та тривалий час розцінюватись як прояви інших захворювань. У клінічній картині захворювання визначальна роль належить дихальній недостатності (ДН). Задишка - головний симптом при дефіциті А-1-АТ: ДН спочатку виникає або посилюється при фізичному навантаженні, має неухильно прогресуючий характер. У деяких хворих задишка супроводжується свистячим диханням. Ці прояви захворювання помилково може бути прийнято за бронхіальну астму. У хворих з дефіцитом А-1-АТ може відзначатись непродуктивний кашель або незначним слизовим мокротинням. Ціаноз менш постійна і пізніша ознака хвороби, виникає або посилюється при фізичному навантаженні, у маленьких дітей під час годування. Частою і прогностично несприятливою ознакою є потовщення кінцевих фаланг пальців на кшталт «барабанних паличок», нігтів у формі «годинного скла» («пальці Гіппократа»). У дітей старшого віку спостерігаються різні деформації грудної клітки.

У пізні стадії захворювання відзначаються прогресування задишки, формування легенево-серцевої недостатності за рахунок гемодинамічних порушень у малому колі кровообігу.

Діагностика

1.Основні (обов'язкові) діагностичні обстеження:

-загальний аналіз крові та січі;

-Рентгенографія органів грудної клітки-прояви ознак хронічного бронхіту та емфіземи;

-біохімічні аналізи крові білірубін та його фракції, АЛТ АСТ;

-Біохімічний аналіз крові на дефіцит альфа1-антитрипсину;

-визначення РаСО2; РаО2;

-Молекулярно-генетичне дослідження поліморфізмів генів SERPINA

2.Додаткові діагностичні обстеження:

-ЕКГ;

-ЕХОКГ-виявлення ознак легеневої гіпертензії та серцевої недостатності;

-Дослідження функції зовнішнього дихання (спірометрія);

-УЗД органів черевної порожнини;

-комп'ютерна томографія органів грудної клітки;

-ПЛР та ІФА на маркери гепатиту;

-МРТ гепатобіліарної системи з режимом холангіографії при підозрі на цироз печінки-фіброз печінкових тканин та дифузні ураження;

-бронхоскопія;

-біопсія печінки-порушення внутрішньодолькової архітектоніки, інтенсивний фіброз, некрози гепатоцитів, внутрішньодольковий портальний стаз жовчі.

Диференційна діагностика

	Діагностичні критерії	Результати
Муковісцидоз	- Затяжна неонатальна жовтяниця - Відставання у фізичному розвитку - рецидивні/хронічні респіраторні симптоми (кашель, задишка) - Гіпопротеїнемія	Деформація бронхолегеневого малюнку, ателектази, пневмофіброз, бронхоектази
Бронхіальна астма	Бронхообструктивний синдром має оборотний характер	Позитивний ефект на бронхолітичну терапію
Первиний біліарний цироз	Біопсія печінки Визначення рівня антимітохондріальних антитіл	Деструктивний холангіт Підвищене накопичення заліза в тканині печінки

Лікування

Немедикаментозне лікування:

-режим дотримання санітарно-гігієнічного режиму (провітрювання приміщень, виключення контакту з інфекційними хворими, виключити пасивне куріння);

-збалансована дієта з високим вмістом білка та вітамінів з переважанням рибних продуктів

Консервативная терапія

Замісна терапія

На сьогоднішній день єдиним доступним специфічним засобом лікування емфіземи легень, зумовленої дефіцитом А1АТ, є внутрішньовенна замісна (аугментаційна) терапія людським А1АТ, отриманим із пулу донорської плазми. Замісна терапія ефективно знижує щорічну втрату легеневої тканини, про що свідчить оцінка показників КТ-денситометрии у поступовій динаміці. Згідно з низкою досліджень, замісна терапія сприяє зниженню частоти та зменшенню тяжкості загострень ХОЗЛ при дефіциті А1АТ, а також поліпшенню якості життя пацієнтів. Замісна терапія має протизапальну дію, що підтверджується зниженням кількості нейтрофілів та рівня інтерлейкіну-8 у промивних водах бронхів, зменшенням активності нейтрофільної еластази та лейкотрієну В4 у харкотинні.

Таким чином, замісна терапія уповільнює прогресування хвороби легень та є найбільш патогенетично обґрунтованим методом лікування дефіциту А1АТ.

-Внутрішньовенна замісна терапія очищеним людським А1АТ рекомендується особам з дефіцитом А1АТ певних фенотипів (Pi*ZZ, Pi*ZNull, Pi*NullNull) або з рідкісними дефіцитними варіантами з концентрацією А1АТ менше 0,8 г/л (11 мкмоль/л) старше 18 років, наявність клінічних проявів з боку органів дихання та ОФВ1 30-65% від належного.

Альфа1-АТ: Prolastin-С 60мг/кг маси тіла 1 раз на тиждень довічно

Також використовують:

Інгаляційні бронходилятори:

• Іпратропія бромід/фенотерол флакон по 20 мл 4 рази на добу у віковій дозі;
• Сальбутамол, дозований аерозоль 100 мкг або розчин для інгаляції у віковій дозі;
• Амінофілін, ампула 5 мл у віковій дозі.

Антипіретики призначаються навіть при незначному підвищенні температури, оскільки при лихоманці полімеризація А1-АТ посилюється: Парацетамол 10 мг/кг маси тіла.

Антибактеріальна терапія:

• амоксицилін + клавуланова кислота, порошок для ін'єкції, 625 мг або 1,2 г 100 мг/кг маси тіла на добу; або суспензія для прийому внутрішньо 125 мг/5 мл, фл. 100 мл 50 мг/кг маси тіла на добу 3 десь у день протягом 7-14 днів;
• азитроміцин, порошок для приготування суспензії 100 мг/5 мл (200 мг/5 мл) у флаконі 10 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3-5 днів;
• спіраміцин, таблетована форма 1,5 млн. МО або 3,0 млн. МО, 150-300 тис МО/кг маси тіла на день протягом 7-10 днів.

Цефалоспорини:

Цефалоспорини:

• цефуроксим порошок д/і 250 мг; 750 мг; 1500 мг новонародженим і дітям призначають по 30-100 мг/кг/добу в 3-4 прийоми. В/м, в/в; порошок для приготування суспензії 125 мг/5 мл, таблетки 125 мг; 250 мг, 500 всередину 7-14 днів можливо в режимі «ступінчастої» терапії;
• цефтріаксон 50 - 80 мг/кг на добу 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів; ·          цефтазидим, порошок д/і 1 г флакон,50-80мг/кг маси тіла на добу,  розділений в 2 введення протягом 7-14 днів;
• цефепім, порошок д/і 1 г 2 рази на день протягом 7-14 днів;
• сульперазон (цефоперазон + сульбактам) 40 – 100 мг/кг 2 рази на добу 7 – 14 днів;          
• меропенем порошок д/і 1 гр 2 рази на день 10 днів.

Протигрибкові препарати: флуконазол, капсули 50 мг, 150 мг 3-5 мг/кг 1 раз на добу 5-7 днів.

Муколітичні засоби:

• амброксол, розчин для інгаляцій і 15 мг/5 мл 100 мл 2-3 рази на день у віковій дозі;
• амброксол, таблетки 30мг 2-3 рази на день у віковій дозі;
• ацетилцистеїну розчин для інгаляцій 20%, ампула 5 мл 2 рази на день у віковій дозі; або - ацетилцистеїн + тіамфенікол (Тіамфенікола гліцинат ацетилцистеїнат); по 125 мг (1 мл), 250 мг (2 мл розчину) або 500 мг 1-2 рази на добу для інгаляцій;

Профілактика

Прогноз несприятливий, всі профілактичні заходи мають бути спрямовані на запобігання розвитку вірусно-бактеріальних інфекцій та їх ускладнень.

• обмеження контактів з хворими та вірусоносіями, особливо в сезони підвищення респіраторної захворюваності;
• носіння масок та миття рук членів сім'ї із захворюванням на ГРВІ;
• підтримання оптимального повітряного режиму у приміщенні;
• вакцинація за календарем та за епідеміологічними показаннями.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!